Наш квартирний хазяїн, старший чоловік, який живе у Кропивницькому, як виявилося, поїхав у Австралію. Поки що на три місяці. Сережа його набрав, щоб запитати, чи погодиться він на компенсацію половини нашого внеску за генератор. А він каже, що зараз у Австралії і в них вже ніч...

Сережа запропонував: "Олексійович, привезіть нам сушену змію!" Він одразу, як з ним познайомився через ріелтора, почав звати його "Олексійович" бо відчув що він нормальна, товариська, добра людина. Завжди нам йшов на поступки. І жодного разу не приїхав із ревізією, хоча порядок в нас завжди ідеальний, але ж звідки він знає? Олексійович колись був начальником чогось у колишньому Кировограді. Ріелторша казала, що це її знайомий і що він не бідна людина. На момент, коли ми тільки почали знімати хату, Іван Олексійович відносно недавно одружився на жінці набагато молодше за себе, яка намагалася заявити нам про себе через телефонні розмови і доводити свою важливість. Тож ця особа якось сказала Сережи, а із квартирними хазяїнами завжди спілкується саме він, вона казала, що вони могли і не робити там такий ремонт, квартиранти все одно все повбивають на хер, але ж Олексійович такий добрий, що зробив як найкраще. Мовляв цінуйте, тремтить! Я зрозуміла, що жінка хазяїна має якесь ущемлене почуття важливості. Ще вона казала, що у будь-який момент може приїхати, разом із чоловіком, із ревізією. але не тільки не приїхала, але й жодного разу більше не брала трубку замість чоловіка, як тоді. Тож більше Сережа її не чув. А зараз Олексійович одразу погодився перевести нам половину внеску за генератор і побажав нам гарного дня, а йому, у відповідь, були бажання доброї ночі!

Мене Сережа підключав до розмови лише раз, коли я помилково перевела більше ніж треба грошей за хату, бо йому було не зручно пояснювати, в загальному, цю ситуацію і я теж чула, що в нашого хазяїна голос доброї людини :-) Хоча з тваринами все одно не можна :-))

У День народження Сережи ми пили горілку "Sobieski". Його майже весь день вітали по телефону друзі і родичі. С хамоном і сиром "Дана блю" польська горілка пилася дуже легко, але я, у якусь мить, відчула що мені досить. Несподівано подзвонила колишня дружина Сережи. Тобто вона його вітала раніше кожний день народження, а тут раптово подзвонила щоб наїхати.

Її звинувачення супроводжувалися невпевненістю у голосі із істеричними нотками. Так буває, коли людина не впевнена у тому що вона морозить, то починає кричати. Мовляв, Сергій не займається вихованням їх сина, не бере на себе витрати, ніби він взагалі ні до чого в житті Іллюши. Погрожувала лишити колишнього чоловіка батьківських прав. І все ніяк не могла зупинитися.

Тоді я попросила в Сережи телефон, сказала хто я і повідомила їй що в нашій сім'ї гроши заробляю саме я. Попросила назвати мені суму грошей, яку, на її думку, я повинна давати їй на утримання сина. І, головне, чому я їй щось винна. При тому що я оплачую йому спортзал, одяг і взуття і даю гроші на обіди. Жіночка щось булькнула і кинула трубку.

Справа у тому, що вона, крім того, що не мусить знімати хату, заробляє раза в два більше за мене. І ще має пенсію державопосадовця за вислугою років. Також не для кого не є таємницею, що вона більше цінує час, який проводить у секті, ніж в навколишньому світі. Секта любить гроши. Тому ніяких аліментів ніхто платити не збирається. Ми даємо гроші напряму дитині. Ну вже стільки скільки можемо. Звісно я запитала цю особу про компенсацію витрат на дитину не для того щоб їй щось давати, а щоб вона зрозуміла що питати нема з кого.
Вибрати момент саме у День народження, щоб зіпсувати настрій, це вже курва 60-го левела. Ну зате навряд вона так скоро подзвонить ще.

А ще наша подруга Аліна і Андрій С. її сусіди. Вони багато мені про неї розповідали, хоча я ніколи і не просила. Тож кажуть, що вона дуже зарозуміла і ніколи не з ким не вітається. Ніби випромінює негатив. Але якось Андрій зустрів колишню жінку Сергія біля метро. Точніше вона до нього підійшла і схопила за руку. Він офігів! Каже мені: "Розумієш, мене тоді за руку схопила бабка! Я давно її не бачив зблизька, а тут раптом зрозумів, що вона вже БАБКА!" Але він тоді, можливо, перебільшував, вочевидь, щоб мені сподобатися

Чемпіонка світу з художньої гімнастики Таїсія Онофрійчук



Аліна Кабаєва у Сіднеї у 2000-му році



Все ж, саме головне у художньої гімнастиці - це легкість!

У басейні трапилося диво. Ми були спочатку в жаху, але потім все закінчилося добре. Раптом, після чергового купання, вже на шезлонгу, я помітила, що на моєму безіменному пальчику, на правій руці, чогось бракує. Спочатку це було просто відчуття відсутності ваги, а потім я побачила, що немає обручки.

Перша думка: "А її ж дядя Богдан подарував!" О це було б, м'яко кажучи, перед ним незручно... Потім, на Західній Україні обручку знімають лише у одному випадку, коли розлучаються. Ми б не розлучилися б через таке, але все одно неприємно, якщо Сережа ходить в обручці, а я ні. Тож, я вирішила її знайти у будь якому випадку.

Пішла ходити по дну басейна і уважно вдивлятися в дно. Все обійшла, потім побачила що чоловік мій стоїть у басейні, максимально близько до наших місць. Каже, раптом побачив кільце і став на нього. Ми давай пірнати по черзі. То я ставала на кільце і Сергій пірнав, то, навпаки, мінялися і пірнали по черзі. На дні, перед очима, все розпливалося, а ще вода виштовхувала на поверхню.

Сережа вже пішов шукати персонал басейну, а я залишилася стояти на обручці. Почала мерзнути. Як, раптом, до мене підплила жінка, та що купалася разом із підлітками, в яких було дуже дивне волосся, такі кучері, ніби вони мулати, або креоли, або латиноси. Симпатичні і дивні. Жінка українка. Звернулася до мене українською. Сказала, що зрозуміла що ми шукаємо кільце і її хлопці можуть допомогти дістати. І старший підплив, пірнув на саме дно, дуже спритно, і дістав. Я дуже дякувала, побігла шукати чоловіка, щоб відмінити прихід персоналу. І встигла. Сережа сам потім дуже дякував диво-жінці. Вона сказала, що ми дуже гарна пара, побажала нам щастя! :-)

Причому, слід відмітити, що ВДНГ повністю працював на генераторах, але дуже потужних. І жодного разу у басейн не заходили ТЦК. Потім, коли ми вже йшли містом, спека не відчувалася. Принаймні, перші дві години. Ми пройшлися Голосіївський парком, посиділи у ресторані на воді. Зустріли Іллюшу, спілкувалися із ним і Костею, його другом. Потім їхали до дому. Працівників ТЦК на бачили, зате бачили загін військових, які йшли строєм. Вони були у піднесеному настрої, якісь веселі і милі. Хлопці та дівчата

Наш омбудсмен зробив заяви для світової спільноти про нові військові злочини росіян. Абсолютно нелюдяні і жахливі. Але в цей час Сава Лібкін, відомий одеський ресторатор, посилає на хуй Артемія Лебедева. Чогось ми всі дуже злі, останні два с половиною роки. Українці з нашої великої багатонаціональної родини...

Our ombudsman made statements to the world community about new war crimes committed by the Russians. Absolutely inhuman and terrible. But at this time, Sava Libkin, a well-known restaurateur from Odesa, is sending Artemiy Lebedev to hell. We are all very angry about something, the last two and a half years. Ukrainians from our large multinational family...

Сьогодні шахедами, яких налетіла дуже велика кількість, був атакований саме Київ. І ми провели в бомбосховищі всю ніч, сім годин. Я потім ще поспала вдома, але десь години за три с половиною. При тому я почуваю себе нормально. Значить, у бомбосховищі я виспалася. Я то спала, то не спала, там на дивані, але тепер відчуваю, що там вийшло поспати достатньо, щоб сумарно вийшло ок. В розумінні росіян, українці, які мусять кудись бігати в ночі, мають це сприймати як належне. І, звичайно, тому що росіянам глибоко начхати на комфорт українців, і до війни теж, і тому що їм самим, якщо цар-батюшка накаже, вони будуть їсти гівно, причому з радістю! Для мене, якщо мене примушують спати не моїй квартирі а десь на першому поверсі, на дивані, нормою життя таке вважатися не може аж ніяк. Для росіян же ж бути терпилою, скоріше за все, є ознакою доброти.

Всі 68 БПЛА, як і балістична ракета, були збиті. Ніч була спокійною, але дуже часто приходили повідомлення про підвищену небезпеку. Але в мене виходить почати нормально робочий день! :-)

Серед знайомих чоловіків, у Києві, воює лише один. Він недавно зустрівся із Сережею. Каже, буває, важко психологічно, але він цілий, живий і не ушкоджений. Ми його якось бачили разом, після футболу, на початку нашого із Сережей знайомства. Вова грає у любительській збірній і давно є частиною компанії вболівальників Динамо-Київ. Вова, скоріше за все, вже скоро буде вдома остаточно. І Рома теж живий, ніколи не був 300-м. От вся статистика. Те що ці люди взагалі в порядку говорить про те, що ними вбита достатня кількість окупантів, щоб продовжувати жити могли саме вони. Тому "Напрасно старушка ждет сына домой, ей скажут, она зарыдает. И волны бегут от винта за кормой и где-то вдали пропадают"

Today, Kyiv itself was attacked by Shaheds, who flew in a very large number. And we spent the whole night, seven hours, in the bomb shelter. I then slept at home, but about three and a half hours. However, I feel fine. So, I slept in the bomb shelter. I sometimes slept, sometimes did not sleep, there on the couch, but now I feel that I got enough sleep there, so that the total turned out to be ok. According to Russians, Ukrainians who have to run somewhere at night should take it for granted. And, of course, because the Russians deeply resent the comfort of Ukrainians, and before the war, too, and because they themselves, if the tsar-father orders it, they will eat manure, and with joy! For me, if I am forced to sleep not in my apartment but somewhere on the first floor, on a sofa, this cannot be considered the norm of life. For Russians, being patient is most likely a sign of kindness.

All 68 UAVs, as well as a ballistic missile, were shot down. The night was calm, but very often there were reports of increased danger. But I manage to start a normal working day! :-)

Among the men I know, in Kyiv, only one is fighting. He recently met with Seryozha. He says that sometimes it is difficult psychologically, but he is whole, alive and unharmed. We once saw him together, after football, at the beginning of our acquaintance with Seryozha. Vova plays in the amateur national team and has long been a part of the Dynamo-Kyiv fans' company. Vova, most likely, will soon be home for good. And Roma is also alive, he was never the 300th. That's all the statistics. The fact that these people are in good order at all means that they killed a sufficient number of occupiers so that they could continue to live. Ago "Напрасно старушка ждет сына домой, ей скажут, она зарыдает. И волны бегут от винта за кормой и где-то вдали пропадают"

У неділю ми зустрілися із подругою Сережи, яка приїхала разом із дітьми з Гданська. У Київ до чоловіка, а потім відвідає рідний Ужгород, де живуть батьки. Аліна, у минулому, професійна тамада, а ще знімалася у серіалах. Взагалі це жінка небесної краси, майже мого віку. Сережа чомусь любить запевняти, що вони завжди були лише друзями і ніколи не спали разом. А я вірю. Мені достатньо і одного разу сказати. Вони познайомилися на заході для дітей. І не були вільні для знайомств. Аліна любить підносити спілкування як свято! Видно, це професійне. Ті, хто в житті мені закидали що я часто граю якусь виставу, були неправі. Я просто хочу отримати максимум доброго від теперішнього часу. Тому я прекрасно розумію поведінку Аліни.
Ми пили каву, час летів непомітно, компліменти і згадки з приємних і позитивних випадків минулого. Потім, вже вдома, Сережа сказав, що я Аліні дуже сподобалася і нас будуть ради бачити на Закарпатті зажди! :-)

Учора ми зустрілися із нею біля косметологічної клініки, адже я порадила їй звернутися до Каті, яка мені робила процедури. Аліна розуміє, що про красу треба дбати, тому вона саме небесної краси :-) Посиділи на сходах офісного центру із кавою. Вона звикла, у європейській країні, що весь міській простір для людини, у першу чергу, тому можна користуватися ним так як тобі зручно, неприпустимих речей не так багато. Адже кожна людина розуміє, що від її поведінки залежить комфорт інших. Отримуєш комфорт, передай іншому. Тільки зовсім кінчені виродки б не вписувалися в цю загальну європейську зону комфорту. Сережа каже, що у мене з'явилася особиста подруга. І байдуже що вона ненадовго!

Аліна сказала, що її чоловіку цікаво побачити мої роботи, якими я заробляю на життя. ЇЇ чоловік видатний фотограф. Зараз на фрілансі. А раніше кілька років працював особистим фотографом Петра Порошенко. Я бачила фото Іллюши, коли він пішов у перший клас, це робив Міша, Алінин чоловік. Мабуть це самий вищій рівень, ловити такі моменти!

Я взагалі-то розумію, що у нас із Сережей нема професійних знимків з одруження, можливо Міша погодиться нам зробити парну фотосесію, можливо, безкоштовно :-)


On Sunday, we met with Seryozha's friend, who came with her children from Gdansk. In Kyiv to see her husband, and then she will visit her native Uzhhorod, where her parents live. Alina, in the past, was a professional toastmaster, and also starred in TV series. In general, this is a woman of heavenly beauty, almost my age. Seryozha for some reason likes to assure that they were always just friends and never slept together. And I believe. It is enough for me to say once. They met at an event for children. And they were not free to meet. Alina likes to treat communication as a holiday! It looks professional. Those who accused me in my life that I often play some kind of play, were wrong. I just want to get the most out of the present. Therefore, I perfectly understand Alina's behavior.
We drank coffee, time flew imperceptibly, compliments and memories of pleasant and positive events of the past. Then, already at home, Seryozha said that Alina really liked me and that they would be happy to see us in Transcarpathia again and again! :-)

Yesterday, we met with her near the cosmetology clinic, because I advised her to contact Katya, who did the procedures for me. Alina understands that beauty needs to be taken care of, that's why she is of heavenly beauty :-) We sat on the stairs of the office center with coffee. She is used to, in a European country, that the entire urban space is primarily for people, so you can use it as you like, there are not many unacceptable things. After all, every person understands that the comfort of others depends on their behavior. You get comfort, give it to someone else. Only complete bastards would not fit into this general European comfort zone. Seryozha says that I have a personal friend. And it doesn't matter that it's not for long!

Alina said that her husband is interested in seeing my works, which I earn a living from. Her husband is an outstanding photographer. Now freelance. Previously, he worked as Petro Poroshenko's personal photographer for several years. I saw a photo of Ilyusha when he went to first grade, it was done by Misha, Alina's husband. Perhaps this is the highest level, catching such moments!

In general, I understand that Seryozha and I do not have professional wedding photos, maybe Misha will agree to do a couple photo session for us, maybe for free :-)

Бути хазяйкою собаки було дуже добре цілих два тижні, але його постійні хазяїни почали вимагати щоб ми її повернули ще в аеропорту. У них відірвалися ручки в сумці, в якій вони везли сувеніри, але ж дуже хотілося разом із валізами везти ще й Прима. В останні хвилини сумку просто штовхали. Прим бігав взад-вперед перевіряючи наявність всіх в групі. Так щоденне милування песиком закінчилося, але я встигла побути собачкиною мамою. Трохи втомилася, але приємно згадати як ми з ним ходили і бігали рано в ранці і бачили всі ці сорти квітів, переважно троянд, які йому хотілося обнюхати, бо тойчик відчував дуже виразні запахи.

Одного разу на нас напала ворона. Тож виявилося, що всі ці чутки про напади ворон на людей в Києві правда. Один раз ворона, яка залицялася до іншої під кущем, звернула увагу на Прима і пішла за ним, розкривши рота. Тоді ми просто пішли не звертаючи на ворону особливої уваги. Нахабна представниця сімейства вранових деякий час нас переслідувала, а потім втратила цікавість. А другий раз ворона атакувала з неба саме мене. Я тоді вийшла гуляти з собачкою с заколкою на голові, ворона підлетіла і клюнула в заколку, а потім усілася на електродротах. Я їй в дуже стислій формі сказала що про неї думаю, а вона щось вигукувала у відповідь. Не те щоб це була реальна загроза, але такого я в своєму житті ще не бачила!

А так дарувати любов, увагу, яку песик з радістю приймає і демонструє свою прихильність, було ну дуже круто! Взагалі ми б не взяли собаку якщо господарі квартири проти тварин, але коли береш на руки Прима, то розумієш, що як би там не склалося, ця собачка має бути нашою! Але власники житла, яке ми знімаємо, живуть в іншому місті і могло якось обійтися. Ось тільки вже не актуально. На прощання ми висловили хазяїнам Прима, що ми з ним гуляли дуже і дуже добре, скільки йому треба, вони ніби прийняли до уваги. Далі будем дивитися


Being the owner of the dog was very good for two whole weeks, but his permanent owners started demanding that we return him at the airport. The handles of the bag in which they were carrying souvenirs broke off, but they really wanted to carry Prim along with the suitcases. In the last minutes, the bag was simply pushed. Prim ran back and forth checking the presence of everyone in the group. So the daily petting of the dog ended, but I managed to be a dog's mother. I was a little tired, but it's nice to remember that we walked and ran with him early in the morning and saw all these varieties of flowers, mostly roses, which he wanted to smell, because the toy could smell very distinct smells.

Once a crow attacked us. So it turned out that all these rumors about crows attacking people in Kyiv are true. Once, a crow courting another under a bush noticed Prim and followed him, opening her mouth. Then we just left without paying much attention to the crow. An impudent representative of the crow family chased us for a while, and then lost interest. And the second time the crow attacked me from the sky. Then I went out for a walk with a dog with a hairpin on my head, a crow flew up and pecked at the hairpin, and then sat on the electric wires. I told her very succinctly what I thought about her, and she shouted something in response. Not that it was a real threat, but I have never seen anything like this in my life!

And giving love and attention, which the dog gladly accepts and demonstrates its affection, was very cool! In general, we would not take a dog if the owners of the apartment are against animals, but when you take Prim in your arms, you understand that no matter what happens, this dog must be ours! But the owners of the housing that we rent live in another city and it could somehow get away. That's just not relevant anymore. In parting, we expressed to Prim's owners that we had a very, very good walk with him, as much as he needed, and they seemed to take it into account. We will see further

У понеділок, 3 червня, речник ОСУВ "Хортиця" розповів про успіхи ЗСУ на Харківському напрямку. Зокрема, за його словами, за добу Сили оборони уразили три склади з боєприпасами, один склад з пально-мастильними матеріалами та 12 бліндажів окупантів.

Під Вовчанськом ЗСУ взяли у полон близько 60 росіян. У місті тривають бої.

80% відео, де працівники ТЦК затримують людей на вулицях, знято на окупованих територіях. Кацапи все намагаються в гротескній формі показувати своїй внутрішній аудиторії, як же ж в нас все погано із мобілізацією, а вони, мовляв, залучають ще 300 000 орків, внутрішня аудиторія кінчає від радості, але наступ на Харків захлинається все більше!

Особисто я за всю війну ще жодного разу не бачила вручень повісток, затримань, тим більш насильницького захоплення і спроб затягти людину у бус. Але в росіян своя реальність. І логика. Є логика нормальна, а є логіка росіян, проте кацапи примудряються робити вигляд ніби про них хтось казав, що логика це є москальська лженаука. Але цим вони себе дуже і дуже лестять. Подалі від фронту, лежачи на диванах


On Monday, June 3, the spokesman of the "Khortytsia" OSU spoke about the successes of the Armed Forces in the Kharkiv direction. In particular, according to him, during the day, the Defense Forces hit three warehouses with ammunition, one warehouse with fuel and lubricant materials, and 12 dugouts of the occupiers.

About 60 Russians were taken prisoner near Vovchansk. Fighting continues in the city.

80% of the videos where TCC employees detain people on the streets were filmed in the occupied territories. Katsaps are trying to grotesquely show their internal audience how bad things are with our mobilization, and they say they are attracting another 300,000 orcs, the internal audience is overjoyed, but the attack on Kharkiv is getting choked up more and more!

Personally, during the entire war, I have never seen the handing out of summonses, arrests, even more violent captures and attempts to drag a person into chains. But the Russians have their own reality. And logic. There is normal logic and there is the logic of the Russians, but the katsaps manage to pretend that someone said about them that logic is a Moscow pseudoscience. But they are flattering themselves with this. Away from the front, lying on sofas

Бажаючи отримати чеки на певну суму грошей від політичних інтересів, на однієї з зустрічей з потенційними донорами за зачиненими дверьми Тамп заявив, що як би росія напала на Україну за часів його президенства, то він давно би вже бомбив москву.

Pre-election promises of Donald Trump

Wanting to receive checks for a certain amount of money from political interests, at one of the meetings with potential donors behind closed doors, Trump said that if Russia had attacked Ukraine during his presidency, he would have bombed Moscow long ago.

Trump is certainly not the first candidate to seek large checks from moneyed interests. Advisers say that Trump regularly makes the same policy promises on the campaign trail that he does behind closed doors with wealthy donors, and evidence has not emerged that Trump has directly linked a specific policy outcome to a specific donation.

Oftentimes, his comments at the events are about foreign policy and topics he discusses at rallies, such as inflation and immigration.

For example, at one event, he suggested that he would have bombed Moscow and Beijing if Russia invaded Ukraine or China invaded Taiwan, surprising some of the donors.

А ще Олаф Шольц заявив, що росія щомісяця втрачає на війні з Україною щонайменше 24 000 солдат. Як повідомляє видання ntv

And Olaf Scholz said that Russia loses at least 24,000 soldiers every month in the war with Ukraine. As reported by the publication ntv

Ось і закінчився курс процедур в косметичній кліниці. Замість карбоксі я обрала рф-ліфтінг, але не мікрогольчатий, а радіохвильовий. Результат був навіть краще ніж очікувала моя медикиня Катя. Катя втікла з окупованих територій, з Бердянську, вона україномовна і дуже красива. Коли обговорює Харків, в якому вона навчалася, то вона ледь не плаче. Ми з нею чекаємо разом перемоги України. Катя красива як німфа, а втім по віку годиться мені в дочки. Вона попередила мене до якого числа треба встигнути сплатити наперед, що попасти в акційний період. Чудова дитина!

Якщо коротко, з цікавих подій, я познайомилася з мамою і бабушкою трьох друзів Сережи. Вона сиділа мов сяюче сонечко на банкеті на честь Дня народження її онука. Людмила Євгенівна за освітою фізик, як мій батько і її подруги, колись давно, були з примату, як моя мама. Вона тільки й чекала співрозмовника щоб згадати минуле. Я їй теж сподобалася. Вона із Сиктивкару. Але вона живе в Києві з часів навчання в КНУ. Російськомовна, але вона в шоці від витівок росіян на війні . Вона б хотіла перемовин і миру, але погоджується з тим що уряд росії не договороспроможний

А ще Левчик вже цікавиться де саме я живу. Після війни він точно хоче приїхати.

Я врятувала азалію від вірної смерті, але про це пізніше.

А камера в мене геть хуйова і результати зйомки непередбачувані при однакових умовах, але інколи щось вийти може! В решті якостей вона набагато краща за попередню камеру, але ось цей момент, на жаль, це мінус


I have completed a course of procedures at a cosmetic clinic. Instead of carboxy, I chose RF-lifting, not microgol, but radio-lifting. The result was even better than my doctor Katya expected. Katya escaped from the occupied territories, from Berdyansk, she speaks Ukrainian and is very beautiful. When she discusses Kharkiv, where she studied, she almost cries. Together with her, we are waiting for the victory of Ukraine. Katya is as beautiful as a nymph, but she is suitable for my daughter in terms of age. She warned me by what date I had to pay in advance to get into the promotional period. A wonderful child!

In short, from interesting events, I met the mother and grandmother of three of Seryozha's friends. She sat like a shining sun at a banquet for her grandson's birthday. Lyudmila Yevgenivna was a physicist by education, like my father, and her friends, once upon a time, were from primates, like my mother. She was just waiting for the interlocutor to remember the past. She liked me too. She is from Syktyvkar. But she has been living in Kyiv since studying at KNU. Russian-speaking, but shocked by the antics of the Russians in the war. She would like negotiations and peace, but agrees with the fact that the Russian government is not capable of negotiation

Levchyk is already interested in where I live. After the war, he definitely wants to come

I saved the azalea from certain death, but more on that later.

And the camera I have is absolutely crazy and the shooting results are unpredictable under the same conditions, but sometimes something can work out! In the rest of the qualities, it is much better than the previous camera, but here is the moment, unfortunately, it is a minus

Голос сумління і дані американської розвідки, все ж, перемогли страх за свою кар'єру. Все ж, виглядати покидьком для всього світу, крім росії, звичайно, і ще кількох диктаторських держав, для віруючої людини виявилося гірше за втрату кар'єри. І це хіба є дивом?

"Історія судить нас за те, що ми робимо. Зараз критичний час. Я міг прийняти егоїстичне рішення і зробити щось інше. Але я роблю тут те, що вважаю правильним. Я вважаю, що надання летальної допомоги Україні зараз є критично важливим", - заявив Джонсон минулого тижня.

Таку різку зміну позицій Джонсон пояснив інформацією розвідки, яку він отримав. Видання називає це "разючим твердженням лідера партії, яка прийняла глибоку недовіру колишнього президента Дональда Трампа до розвідувального співтовариств".
"Я справді вірю цій інформації. Я думаю, що Володимир Путін продовжував би марширувати Європою, якби йому дозволили. Думаю, він міг би наступного разу піти до країн Балтії. Я думаю, що він міг би влаштувати протистояння з Польщею чи одним із наших союзників по НАТО", - говорив Джонсон.

Посилання на New York Times


The voice of conscience and the data of American intelligence, however, defeated the fear for his career. After all, looking like a scumbag to the whole world, except for russia, of course, and a few more dictatorial states, for a believer turned out to be worse than losing a career. And is this a miracle?

"History will judge us for what we do. Now is a critical time. I could have made a selfish decision and done something else. But I'm doing what I think is right here. I think that providing lethal aid to Ukraine now is critically important," - Johnson said last week.

Johnson explained such a sharp change of position with the intelligence he had received. The newspaper called it "a striking statement from the leader of a party that has embraced former President Donald Trump's deep distrust of the intelligence community."
"I really believe this information. I think Vladimir Putin would continue to march through Europe if he was allowed to. I think he might go to the Baltics next time. I think he might have a confrontation with Poland or one of our allies on NATO," said Johnson.

Link to New York Times

Початок квітня виявився аномально жарким! Якщо другого квітня ходити в маєчці, в супереч стереотипній поведінці більшості людей, то це те що явно підіймає настрій, додає здорового стресу і просто кидає тебе в літо через два місяці у перед! :-) Після справ на Подолі я, як завжди, піднялася по Андріївському узвозу до Андріївської церкви, але вже на одному диханні, бо рух знизу догори, завдяки постійним тренуванням, став чимось звичайним. Тільки ходити по Андріївському узвозу завжди як вперше. На Володимирській гірці мені напереріз йшла група молодиків, які явно були товариством для розвитку англійської усної мови. І одна дівчина казала: "It must now just all over!" і тут важко не погодитися

Начало апреля оказалось аномально жарким! Если второго апреля ходить в маечке, вопреки стереотипному поведению большинства людей, то это то, что явно поднимает настроение, добавляет здорового стресса и просто бросает тебя в лето через два месяца вперед! :-) После дел на Подоле я, как всегда, поднялась по Андреевскому спуску к Андреевской церкви, но уже на одном дыхании, потому что движение снизу вверх, благодаря постоянным тренировкам, стало чем-то обычным. Только ходить по Андреевскому спуску всегда как в первые. На Владимирской горке мне наперерез шла группа молодых людей, которые явно были обществом для развития английского устного языка. И одна девушка говорила: "It must now just all over!" и здесь трудно не согласиться

Читання довідника Adobe Illustrator призвело, швидше, до демотивації читання та готовності до практичних занять. Я або це знаю вже, або воно мені не потрібно, або це за швидкістю виконання рівноцінно тому, що я вже й так користуюся, просто інший варіант, альтернатива. Тому я мало-помалу закинула довідник. А після того як мені сказав мій Сергій, що знайома пенсіонерка його друга продає свій хендмейд на західних ринках, я вирішила зайти туди, де я пробувала раніше продавати інтер'єрні наклейки і поцікавитися як справи з мереживами, в тому числі, з ірландськими. І виявилося, що дуже добре і, судячи з кількості продажів у магазинах, що мені сподобалися, і тому, що майстрині з Житомира, сильніші ніж навіть тих, хто із самої Ірландії, не роблять нічого такого чого не змогла б я, то я вирішила відновити свої знання з користування даними сервісами для продажу та посередником Pay Pal та нашими банками.

Продаж інтер'єрних наклейок стався колись, після того, як мене знайшли менеджери поліграфічного підприємства з Омська. До війни, звісно. Я продавала свої малюнки, вставлені фотошопом у спеціальні інтер'єри, мокапи. Менеджер з Омська передавав замовлення кому потрібно в США, там друкували і відправляли замовнику, як правило, теж зі США. Я плачу суму замовлення зі своєї кишені, а різницю одержую із тієї суми що платить клієнт. Спілкуюся періодично з менеджером з Омська, кажу, що кількість продажів поки не те що мені підходить, а він відповідав, що все буде як потрібно, просто півроку має піти на розкрутку! І тоді я розумію, що мені так не цікаво і робити ті трудовитрати що роблю, в розрахунку отримувати тільки через півроку більше, ніж я зараз, просто малюючи ілюстрації, зовсім не про те я подумала, спочатку спілкування з цим росіянином. Так воно й скінчилося. Просто я тепер знаю, що там і як. Я тепер розумію, чому той менеджер, вічний оптиміст, нічого мені не сказав про півроку розкручування на початку нашого спілкування. Тому що йому пофіг, приділяю я тільки один день на тиждень, або весь свій час лістингу для його підприємства. У нього таких як я багато. Просто він товариський такий, йому не шкода надрукованих літер та консультацій. Принесу хоч лише 200 у.о. на місяць і добре :-)

Але там був один момент. Говорливий мій колишній імпресаріо все запевняв, щоб я не звертала увагу на фідбеки від клієнтів, американців. Адже ми ж з вами знаємо, які вони тупі! Ахаха! Ось тоді вже почало пованювати гнильцем і всі мої спроби пояснити, що люди завжди різні і що серед його співвітчизників теж тупих вистачає, не давали результату. Він зі мною погоджувався, але бажання обсірати, тих хто купує у них їхню ж продукцію, було сильніше за нього! Він міг писати у вайбері про це довго, навіть якщо я не відповідаю



Чтение справочника по Adobe Illustrator привело, скорее, к демотивации чтения и готовности к практическим занятиям. Я или знаю уже или не нужно или это по скорости исполнения равноценно тому чем я уже и так пользуюсь, просто другой вариант, альтернатива. Поэтому я мало по-малу забросила справочник. А после того как мне сказал мой Сережа, что знакомая пенсионерка его друга продает свой хендмейд на западных рынках, я решила зайти туда где я пробовала раньше продавать интерьерные наклейки и поинтересоваться как обстоят дела с кружевами, в том числе, с ирландскими. И оказалось что очень хорошо и, судя по количеству продаж в понравившихся магазинах и по тому что мастерицы из Житомира, более сильные чем даже из самой Ирландии не делают ничего такого чего не смогла бы я, то я решила возобновить свои знания по пользованию данными сервисами для продаж и посредником Pay Pal и нашими банками.

Продажа интерьерных наклеек случилась когда-то, после того как меня нашли менеджеры полиграфического предприятия из Омска. До войны, конечно. Я продавала свої рисунки, вставленные фотошопом в специальные интерьеры, мокапы. Менеджер из Омска передавал заказ кому нужно в США, там печатали и отправляли заказчику, как правило, тоже из США. Я плачу сумму заказа из своего кармана, а разницу получаю с той суммы, что платит клиент. Общаюсь периодически с менеджером из Омска, говорю, что количество продаж пока не то что мне подходит, а он отвечал, что все будет, нужно просто полгода должно уйти на раскрутку! И тогда я понимаю, что мне так не интересно и совершать те трудозатраты что совершаю, в расчете получать только через полгода больше чем я получаю сейчас, просто рисуя иллюстрации, вовсе не про это я подумала, вначале общения с этим россиянином. Так оно закончилось. Просто я теперь знаю что там и как. Я теперь понимаю почему тот менеджер, вечный оптимист, ничего мне не сказал про полгода раскрутки вначале нашего общения. Потому что ему пофиг, уделяю я только один день в неделю или все свое время листингам для его предприятия. У него таких как я ведь много. Просто он общительный такой, ему не жалко напечатанных букв и консультаций. Принесу хоть всего 200 у.е. в месяц и хорошо :-)

Но был там один момент. Говорливый мой бывший импресарио, все уверял, чтобы я не обращала внимание на фидбеки от клиентов, американцев. Ведь мы же с вами знаем, какие они все тупые! Ахаха! Вот тогда уже начало пованивать гнильцой и все мои попытки объяснить, что люди всегда разные и что среди его соотечественников ведь тоже тупых хватает, не давали результата. Он со мной соглашался, но желание обосрать, тех кто покупает у них их же продукцию, было сильнее его! Он мог писать по вайберу об этом долго, даже если я не отвечаю

"Я витратив багато часу на вивчення поганих людей. Я вивчив їх характеристики, манери і абсолютну банальність їх жорстокості.
Тим не менш, у Дональді Трампі є щось інше. Коли я дивлюся на нього, я не бачу погану людину - я бачу злу людину.
Я іноді зустрічав гангстерів. Цей хлопець намагається бути одним із них, але він не може. Є така річ, як "честь злодія"
Так, навіть злочинці зазвичай мають честь.
Правильно вони вчинили чи ні, це інша історія, але вони мають моральний кодекс, яким би спотвореним він не був.
Але у Дональда Трампа цього немає. Він злодій без моралі та честі.
Жодного відчуття правильного чи неправильного.
Ніякої поваги ні до кого, крім себе самого – ні до людей, якими він мав керувати та захищати, ні до людей, з якими він веде справу, ні до людей, які йдуть за ним, сліпо та віддано. Навіть до людей, які вважають себе його "друзями". Він зневажає їх усіх.
Ми - жителі Нью-Йорка добре познайомилися з ним за ці роки, коли він отруїв атмосферу та засмітив наше місто пам'ятниками своєму его. Ми не з чуток знаємо, що це той, кого ніколи не слід розглядати як лідера. І ми намагалися попередити про це світ ще у 2016 році.
Наслідки його бурхливого президентства розділили Америку.
Не помиляйтеся: зло процвітає в тіні глузувань, тому ми повинні дуже серйозно поставитися до небезпеки Дональда Трампа.
Тож сьогодні ми звертаємось до Америки зі ще одним попередженням. Звертаємось з того самого місця, з якого звертався Авраам Лінкольн - з серця Нью-Йорка, що б'ється:
Це наш останній шанс!
Демократія не переживе повернення диктатора.
І ми не переможемо зло, якщо розділимося.
Ми повинні звернутися до половини нашої країни, яка проігнорувала небезпеку Трампа і з якоїсь причини підтримує його повернення до Білого дому.
Вони не дурні і ми не повинні засуджувати їх за те, що вони зробили безглуздий вибір. Але наше майбутнє залежить не лише від нас. Воно залежить також і від них.
Давайте звернемося до послідовників Трампа з повагою.
Давайте не говорити про "демократію". "Демократія" може бути нашим святим Граалем, але для декого це просто слово і у своїй любові до Трампа вони вже відвернулися від розуміння демократїї, як принципу існування цивілізації.
Давайте поговоримо про правильне та неправильне. Давайте поговоримо про людяність.
Давайте поговоримо про доброту.
Про безпеку для нашого світу. Безпеку для наших сімей.
Про порядность.
Ми не переконаємо їх усіх, але ми можемо отримати достатньо голосів для того, щоб покласти край кошмару Трампа та виконати місію цього самміту.
"Зупиніть Трампа"


Роберт Де Ниро

"Я потратил много времени на изучение плохих людей. Я изучил их характеристики, манеры и абсолютную банальность жестокости.
Тем не менее, у Дональди Трамп есть что-то другое. Когда я смотрю на него, я не вижу плохого человека – я вижу злого человека.
Я иногда встречал гангстеров. Этот юноша пытается быть одним из них, но он не может. Есть такая вещь, как "честь вора"
Да, даже преступники обычно имеют честь.
Правильно они поступили или нет, это другая история, но у них есть моральный кодекс, каким бы искаженным он ни был.
Но у Дональда Трампа этого нет. Он вор без морали и чести.
Никакого ощущения правильного или неправильного.
Никакого уважения ни к кому, кроме себя самого – ни к людям, которыми он должен руководить и защищать, ни к людям, с которыми он ведет дело, ни к людям, которые следуют за ним, слепо и преданно. Даже к людям, считающим себя его "друзьями". Он презирает их всех.
Мы - жители Нью-Йорка хорошо познакомились с ним за эти годы, когда он отравил атмосферу и засорил наш город памятниками своему эго. Мы не понаслышке знаем, что это тот, кого никогда не следует рассматривать как лидера. И мы пытались предупредить мир еще в 2016 году.
Последствия его бурного президентства разделили Америку.
Не ошибайтесь: зло преуспевает в тени насмешек, поэтому мы должны очень серьезно отнестись к опасности Дональда Трампа.
Сегодня мы обращаемся в Америку с еще одним предупреждением. Обращаемся с того самого места, с которого обращался Авраам Линкольн - из бьющегося сердца Нью-Йорка:
Это наш последний шанс!
Демократия не переживет возвращения диктатора.
И мы не победим зло, если разделимся.
Мы должны обратиться к половине нашей страны, которая проигнорировала опасность Трампа и по какой-то причине поддерживает его возвращение в Белый дом.
Они не глупы, и мы не должны осуждать их за то, что они сделали бессмысленный выбор. Но наше будущее зависит не только от нас. Оно зависит также и от них.
Давайте обратимся к последователям Трампа с уважением.
Давайте не говорить о "демократии". "Демократия" может быть нашим святым Граалем, но для некоторых это просто слово и в своей любви к Трампу они уже отвернулись от понимания демократии, как принципа существования цивилизации.
Давайте поговорим о правильном и неправильном. Давайте поговорим о человечности.
Давайте поговорим о доброте.
О безопасности для нашего мира. Безопасность для наших семей.
О порядочности.
Мы не убедим их всех, но мы можем получить достаточное количество голосов для того, чтобы положить конец кошмару Трампа и выполнить миссию этого саммита.
"Остановите Трампа"

Коли в нас були сонячні дні, після відвідування перукарки, я курила на балконі, дивлячись на Голосіївський ліс. На межі з лісом видно приватні двори з особнячками, доволі симпатичними. Сонячне світло заливало кожне подвір'я, розкладаючи його на прості геометричні форми. Бо з такої відстані не видно деталей. Ось я вже помітила що серед масиву чорних дерев, у лісі, за одним з будинків є дві дуже великих сосни і своїм зеленим кольором вони неабияк пожвавлюють значну кількість чорного. І раптом, коли я перевела погляд на приватні будинки лівіше, я побачила щось надзвичайне. Там є один будиночок, біля якого більша частина подвір'я є водоймою. У всіх городики, або щось таке, газони, на приклад, а там водойма. А в той день водойма замерзла, а на решті двору лежав сніг. Так от раптом бачу, по водоймі хтось ходить, весь такий тілесного кольору. І, хоча з такої відстані не розглядіти ані рис обличчя, ані геніталій, розумієш що це чоловік і на ньому немає трусів. І ось він такий ходить явно без думок про те, що за ним хтось спостерігає. А мені смішно! Сонце, хвойні дерева серед чорних, голий чоловік. Веселий зимній день! Сережа потім сказав, що це, мабуть, морж і головне щоб я не виходила гола на лоджію. Було таке, що влітку колись виходила, так він боявся що мене хтось побачить попри скління

Когда у нас были солнечные дни, после посещения парикмахерши, я курила на балконе, глядя на Голосеевский лес. На границе с лесом видны частные дворы с особнячками, довольно симпатичными. Солнечный свет заливал каждый двор, раскладывая его на простые геометрические формы. Ибо с такого расстояния не видно деталей. Вот я уже заметила что среди массива черных деревьев, в лесу, за одним из домов есть две очень большие сосны и своим зеленым цветом они изрядно оживляют значительное количество черного. И вдруг, когда я перевела взгляд на частные дома левее, я увидела что-то удивительное. Там есть один домик, возле которого большая часть двора является водоемом. У всех огородики, или что-то такое, газоны, например, а там водоем. А в тот день водоем замерз, а на остальной части двора лежал снег. Так вот, вдруг вижу, по водоему кто-то ходит, весь такой телесного цвета. И хотя с такого расстояния не разглядеть ни черт лица, ни гениталий, понимаешь что это мужчина и на нем нет трусов. И вот он такой ходит явно без мыслей о том, что за ним кто-нибудь наблюдает. А мне смешно! Солнце, хвойные деревья среди черных, голый человек. Веселый зимний день! Сергей потом сказал, что это, пожалуй, морж и главное чтобы я не выходила голая на лоджию. Было такое, что летом когда-то выходила, так он боялся, что меня кто-то увидит, несмотря на остекление

Ця війна багатьох українців позбавила кінцівок. Мене ще задовго до війни цікавило, а як люди після ампутацій живуть далі. А якщо це сталося з жінкою? Героїня статті Тетяна пройшла шлях від усвідомлення, що частини її вже не буде, до прийняття себе такою якою вона є. У реабілітаційному центрі їй допомагали психологи і, з рештою, важко заперечити саме факту того, що краса, все одно залишається красою, навіть при дуже різкий зміні обставин. Навіть якщо ви є жертвою військових злочинів рашистів, все одно ви цінні в цьому житті не менше ніж до того. Цінні для ваших близьких и, головне, для себе. А пані Тетяна прекрасна!

У Національному центрі "Незламні" у Львові проходить реабілітацію 71-річна Тетяна Долога з міста Українськ Донецької області. Під час обстрілу жінка втратила ногу, іншу ногу медикам вдалося врятувати.

Історію пацієнтки розповіли у пресслужбі медзакладу.

Тетяна Долога на пенсії продовжувала працювати. Окрім цього, вона доглядала матір та поралася на городі. У квітні 2023 року жінка була на роботі, коли почався обстріл. Російська ракета прилетіла біля ринку, де працювала Тетяна.

"Від влучання дах сусіднього будинку посунувся і впав на металевий контейнер, в якому і перебувала пані Тетяна. Каже, що лівої ноги не стало відразу, а праву — дуже сильно пошкодило. Жінка була при свідомості і добре пам’ятає дорогу до лікарні. Її відразу прооперували. А згодом, аби врятувати праву ногу пацієнтки, лікарі виконали ще низку хірургічних втручань", — розповіли у Національному реабілітаційному центрі.


Эта война многих украинцев лишила конечностей. Меня еще задолго до войны интересовало, а как люди после ампутаций живут дальше. А если это случилось с женщиной? Героиня статьи Татьяна прошла путь от осознания, что части ее уже не будет, до принятия себя такой, какая она есть. В реабилитационном центре ей помогали психологи и, в конце концов, трудно отрицать именно факт того, что красота все равно остается красотой, даже при очень резком изменении обстоятельств. Даже если вы являетесь жертвой военных преступлений рашистов, все равно вы ценны в этой жизни не менее чем до того. Ценны для ваших близких и, главное, для себя. А пани Татьяна прекрасна!


71-летняя Татьяна Долога всю жизнь провела в городе Украинск Донецкой области. После выхода на пенсию женщина продолжала работать и вести активный образ жизни до того момента, пока из-за российского обстрела не осталась без конечности.
Даже на восьмом десятке женщина продолжала работать, ухаживала за мамой и ухаживала за огородом. Однако весна этого года изменила ее жизнь.
Обычным апрельским днем Долога была на рынке, где работает, когда туда прилетела российская ракета. От попадания крыша соседнего дома сдвинулась и упала на металлический контейнер, в котором и находилась Татьяна. Левой ноги не стало сразу, правую — сильно повредило.

По дороге в больницу женщина была в сознании. Всю дорогу Долога выкрикивала «Господи, помилуй!». Татьяну сразу прооперировали в больнице. Однако, чтобы спасти правую ногу, впоследствии понадобился еще ряд хирургических вмешательств.

Десь у 80-хх роках цей колишній корабель увійшов до складу чф рф, а ось позавчора вийшов з нього. Назавжди. Рос пропаганда робить заяви про пошкодження, але вибух був таким потужним, що це свідчило про наявність озброєння на кораблі. До того ж він продовжував диміти до ранку. В центрі міста голубих пагорбів повибивало стекла. А на ранок корабель просто зник. Оскільки це судно перевозило, до зникнення, озброєння, то це означає врятовані життя українців. І збільшення неспроможності в росії тероризувати Чорне море. І на відео дуже добре видно саме те яким був вибух.

Попри майже захоплення Мар'янки, росіяни продовжують її обстрілювати. Захоплення купи руїн вони вважають звільненням від нацистів. Така ж доля може спіткати і Авдіївку, але час покаже наскільки добре ЗСУ зможуть зводити укріплення і як багато дронів для заміни артилерії вони отримають. Функція дронів багатогранна. В тому числі, вони знищують логистику. Цими днями ЗСУ ліквідували двох людей з мішками на дорозі. Після чого російські телеграм канали почали вересканити, про те що вбили санітарів! Але це не санітари, а т. зв. віслюки. Найнижча каста в зс рф, ці люди просто виконують функцію логистики, бо механізованими методами простіше залишитися без неї через обстріли дронами ЗСУ.

Окупанти жаліються що на авдіївському напрямку дуже важко саме через численні дрони, якими атакують з боку української армії. Взагалі Мар'янку намагалися взяти ще з 2014 року, з момента вторгнення росії на нашу територію ще в тому форматі. На протязі 10 років.


Где-то в 80-х годах этот бывший корабль вошел в состав ЧФ РФ, а вот позавчера вышел из него. Навсегда. Росс пропаганда делает заявления о повреждении, но взрыв был настолько мощным, что это свидетельствовало о наличии вооружения на корабле. К тому же он продолжал дымить до утра. В центре города голубых холмов выбило стекла. А к утру корабль просто исчез. Поскольку это судно перевозило, до исчезновения, вооружение, то это означает спасенные жизни украинцев. И увеличение несостоятельности в России терроризировать Черное море. И на видео очень хорошо видно именно то, каким был взрыв.

Несмотря на почти захват Марьянки, россияне продолжают ее обстреливать. Увлечения кучи руин они считают освобождением от нацистов. Такая же участь может постигнуть и Авдеевку, но время покажет насколько хорошо ВСУ смогут возводить укрепления и как много дронов, для замены артиллерии, они получат. Функция дронов многогранна. В том числе, они уничтожают логистику. На днях ВСУ ликвидировали двух человек с мешками на дороге. После чего российские телеграмм каналы начали визжать, о том что убили санитаров! Но это не санитары, а т.н. ослы. Самая нижняя каста в российской армии, эти люди просто выполняют функцию логистики, ибо механизированными методами проще остаться без нее из-за обстрелов дронами ВСУ.

оккупанты жалуются, что на авдеевском направлении очень тяжело именно из-за многочисленных дронов, которыми атакуют со стороны украинской армии. Вообще, Марьянку пытались взять еще с 2014 года, с момента вторжения России на нашу территорию еще в том формате. В течение 10 лет.

100-річна розвідниця пройшла ІІ Світову до самого Берліна, а 24 лютого знову зібралася на фронт!
Ольга Твердохлєбова — полковниця МВС у відставці, розвідниця, ветеранка ІІ Світової, яка має досвід перемоги над окупантами: вона викривала завод нацистської зброї, виконувала розвідні завдання в Польщі та Німеччині... Коли 24 лютого 2022 на її Україну знов навалою пішли загарбники, Ольга Іванівна зв'язалася з військкоматом, аби боронити рідну землю — пропонувала себе як снайперку!
З того часу минуло майже 2 роки, і пані Ольга відзначає 100-річний ювілей: з фірмовим поліцейським тортом від колег, теплими вітаннями та загадуванням найзаповітнішого бажання — Перемоги над російськими окупантами!

До 2014-го року Ольга Іванівна приїжджала на запрошення до урочистих заходів, в тому числі, в росію. А після анексії територій України почала розуміти, що те що є зараз спадком радянського союзу у вигляді росії, є абсолютним злом


100-летняя разведчица прошла II Мировую до самого Берлина, а 24 февраля снова собралась на фронт!
Ольга Твердохлебова — полковница МВД в отставке, разведчица, ветеранка II Мировой имеющая опыт победы над оккупантами: она принимала участие в обнаружении завода нацистского оружия, выполняла разведовательные задачи в Польше и Германии... Когда 24 февраля 2022 года на ее Украину снова нашествием пошли захватчики, Ольга Ивановна связалась с военкоматом, чтобы защищать родную землю — предлагала себя как снайпершу!
С тех пор прошло почти 2 года, и Ольга отмечает 100-летний юбилей: с фирменным полицейским тортом от коллег, теплыми поздравлениями и загадыванием самого заветного желания — Победы над российскими оккупантами!

До 2014-го года Ольга Ивановна приезжала по приглашению на торжественные мероприятия, в том числе, в Россию. А после аннексии территорий Украины начала понимать, что то, что сейчас является наследием советского союза в виде россии, является абсолютным злом

Сьогодні, в ночі, ми прокинулися не від звуків тривоги, з відповідного додатку, а від звуків роботи ППО. Хоча тривога неочікувано запізнилася, всі ракети і дрони, які летіли на Київ, були збиті. Чого добиваються погані і неправильні росіяни, витрачаючи гроші на виробництво ракет і дронів, які всі збиваються мобільними вогневими групами, не зовсім зрозуміло. Але ось, на приклад, Авдіївку атакують, з фееричною впертістю, не залишаючи не те що можливе лояльне до росіян населення, а, взагалі, камень на камені, тому що їм треба показати результат на момент виборів єдиного можливого кандидата у президенти. Тут зрозуміла хоча б раціональна основа в мотивації цих "людей".

Журнал WSJ пропонує своїм читачам статтю, в якій автор припускає, що до 2025 року Україна зможе лише наростити сили для нового контрнаступу, а проводити сам контрнаступ ще ні. Але й росіяни не зможуть перейти до наступальних дій, принаймні успішних, із захопленням нових територій. А ще Німеччина обіцяє подвоїти допомогу на тлі політичних чвар в сенаті США. Я захоплююся Джозефом Байденом, адже в нього і приоритетах захист демократії і людей, які страждають від нападів терористів типа хамасу і росіян. а не політичний рейтинг. З іншого боку, невже дурник Трамп, замість сісти у тюрму, може мати шанси у передвиборчий кампанії? В будь якому випадку, європейці, намагаючися суттєво збільшити допомогу Україні, враховують і те що відбувається зараз у США.

Дуже добрі росіяне все намагаються донести до світу, зокрема українців, якою є важливою російська культура, що те зло, що зараз відбувається в росії тимчасове і що росіяне, в переважної більшості, не завжди були такими козлами як зараз. Просто якось, в якійсь історичній крапці все пішло не туди і стало все шкереберть. Але риса характеру, коли нічого не знаю, моя хата скраю, або найліпше це коли нас не чепають, це не є рисою хорошої людини, як на мене і на думку моїх знайомих в реалі теж. Мріяти про те якою хорошою стане росія в майбутньому, і як добро, яке грунтується саме на цінностях російської культури, переможе, через якійсь доволі тривалий час, можливо, і приємно і допомагає не відчувати весь біль від того що роблять співвітчизники, але українців вбивають лише за те що вони українці вже зараз і завтра, поки ще, не припинять. І просто таке запитання, а що хтось визнавав, крім самих німців, важливість німецької культури саме під час Другої Світової? Хто взагалі думав про німецьку культуру саме під час знищення мільйонів людей в концтаборах, на полі бою? Велика німецька культура б просто згодом перемогла б все те зло що існувало тоді на тлі існування третього рейху? Мріяти можно скільки завгодно. Але знищення терористів і їх покидькових режимів зараз більш актуально ніж культура країн агресорів. На територіях, де росіяне прямо зараз намагаються знищити, перш за все в головах людей, українську культуру, збереження української культури в край важливо. А шанування російської - ні!

І ще сьогодні важливий для мене день. Ровно чотири роки тому я переїхала жити в Київ. І це буле одне з найкращих рішень в моєму житті! Монастир, де, в певний період часу, переховувався горезвісний Кулінич, із родичем, припорошений снігом. Під ноктюрни польського композитора Шопена я розпочала свій новий робочий тиждень. На фоні цього похмурого київського неба зажди читається меседж про те що життя триває. Щоб не трапилося. А вічний ліс дивує красою і коли бачиш його з вікна весь і коли йдеш серед вікові дерева, такі як дуб Петра Могили!



Сегодня, ночью, мы проснулись не от звуков тревоги, из соответствующего приложения, а от звуков работы ПВО. Хотя тревога неожиданно опоздала, все ракеты и дроны, летевшие на Киев, были сбиты. Чего добиваются плохие и неправильные россияне, тратя деньги на производство ракет и дронов, которые все сбиваются мобильными огневыми группами, не совсем понятно. Но вот, например, Авдеевку атакуют, с феерическим упрямством, не оставляя не то что возможно лояльное к россиянам население, а вообще камень на камне, потому что им нужно показать результат на момент выборов единственного возможного кандидата в президенты. Здесь ясна хотя бы рациональная основа в мотивации этих "людей".

Журнал WSJ предлагает своим читателям статью, в которой автор предполагает, что к 2025 году Украина сможет лишь нарастить силы для нового контрнаступления, а проводить само контрнаступление еще нет. Но и россияне не смогут перейти к наступательным действиям, по крайней мере, успешным, с захватом новых территорий. А еще Германия обещает удвоить помощь на фоне политических распрей в сенате США. Я восхищаюсь Джозефом Байденом, ведь у него и приоритетах защита демократии и людей, страдающих от нападений террористов типа хамаса и россиян. а не политический рейтинг. С другой стороны, неужели дурачок Трамп, вместо того чтобы сесть в тюрьму, может иметь шансы в предвыборной кампании? В любом случае, европейцы, пытаясь существенно увеличить помощь Украине, учитывают и то, что происходит сейчас в США.

Очень хорошие россияне все пытаются донести до мира, в частности украинцев, как важна российская культура, что то зло, что сейчас происходит в России временное и что россияне, в подавляющем большинстве, не всегда были такими козлами как сейчас. Просто как-то, в какой-то исторической точке все пошло не туда и стало все кувырком. Но черта характера, когда ничего не знаю, мой дом скраю, или лучше всего это когда нас не трогают, это не черта хорошего человека, как по мне, и по мнению моих знакомых в реале тоже. Мечтать о том какой хорошей станет россия в будущем, и как добро, которое основывается именно на ценностях русской культуры, победит, через какое-то довольно продолжительное время, возможно, и приятно и помогает не чувствовать всю боль от того, что делают соотечественники, но украинцев убивают только за то, что они украинцы уже сейчас и завтра, пока еще, не прекратят. И просто такой вопрос, а что кто-то признавал, кроме самих немцев, важность немецкой культуры именно во время Второй Мировой? Кто вообще думал о немецкой культуре именно при уничтожении миллионов людей в концлагерях, на поле боя? Великая германская культура бы просто позже победила бы все то зло, что было тогда на фоне существования третьего рейха? Мечтать можно сколько угодно. Но уничтожение террористов и их ублюдочных режимов сейчас более актуально, чем культура стран агрессоров. На территориях, где россияне прямо сейчас пытаются уничтожить, прежде всего в головах людей, украинскую культуру, сохранение украинской культуры крайне важно. А почитание русской – нет!

И еще сегодня важный для меня день. Ровно четыре года тому назад я переехала жить в Киев. И это было одно из лучших решений в моей жизни! Монастырь, где, в определенный период времени, скрывался печальноизвестный Кулинич, с родственником, сейчас запорошен снегом. Под ноктюрны польского композитора Шопена я начала свою новую рабочую неделю. На фоне этого пасмурного киевского неба, лично мной, всегда читается месседж о том, что жизнь продолжается. Что бы не случилось. А вечный лес удивляет красотой и когда видишь его из окна весь и когда идешь среди вековых деревьев, таких как дуб Петра Могилы!