В офис хорошо ездить хотя бы потому, что по дороге можно читать — месяц не читал книг, сидел дома. А сегодня в маршрутке хотелось вслух:

Якщо хочеш без пояснень інтуїтивно осягнути суть явищ кічу, постмодерну й симулякрів, подивися на робоче місце водія маршрутки. Іконостас, рожеві пластикові квіти, вимпели футбольних команд, русалка з бюстом, імператорська корона на червоному оксамиті, касети, газети, секундомір, який лічить час між зупинками, але не дає картини часу в цілому, радянські рублі і ксерокопії доларів під склом. Водії маршруток, я думаю, — медіуми. Вони розвозять час, яким він є, від метра до спальних районів.


Ночью в супермаркете купил журнал Case: на обложке смеющийся Де Ниро и надпись «офисный планктон».