18:31 02-07-2007
Кому не сложно читать на украинском - листаем
Ну шо тут сказаць? Вже коли речі розібрані та частково навіть попрані, можна заварити чаю і почати оповідку.
Знаєте, існують місця на землі, котрі якимось чином впливають на свідомість людей. Начебто місце, як місце, а рукі всьо тянутса і тянутса. В одну з таких місцин на острові Крим (доречі, Ска, так співпало, що ми з тобою обидва називаємо островом) я і потрапив ще три роки тому (йой, там теж цікава історія дуже - скажу лишень, що рішення їхати я прийняв за годину-півтори до відправлення потягу, не маючи квитків. Але ж врешті-решт я поїхав!). Потім вже кожен рік мене туди як магнітом, а судячи з кількості людей (от adrian_fleura навіть опитування проводив, чому люди туди їздять - ніхто не зміг відповісти, тягне їх), так не тільки мене. Взагалі-то й мікроклімат у бухті дещо відрізняється навіть від сусідніх, що вже казати про енергетику. І діло не в портвейні (гашиш яхши!), місце само по собі містичне і розширює межі свідомості.
Зроблю ремарку і розповім вже про наші пригоди. Приїхали ми цього разу не в звичну бухту, а в сусідню
[изображение]
І тут почалося. Різкий вітер, що вириває намети, майже шторм, дощ ітеде, що перемежовувалися пекучим сонцем, набридливими мухами, павуками, жуками і сколопендрами, наче даючи нам зрозуміти, що слід повертатися у звичне місце і не випробовувати долю. Але були і моменти відпочинку, чи то природи від нас, что то якісь сили давали нам час зібрати речі. Все це тривало допоки не прийшов час найсильнішого аргументу - вогню. Побачивши дим, що здіймався над горизонтом, вийшли подивитися на це диво (а вітер був з берега!)
[изображение]
І дивилися, допоки не побачили вогонь на сусідньому схилі
[изображение]
Ніколи так оперативно не збиралися речі. Все цінне поклали у машини, але 2 намети і кіпа інших речей залишалася - а вогонь вже підступав. Намети покидали на березі, заваливши камінням, сподіваючись, що не згорять. Усе інше так і полишили. У машини сідали вже коли полум'я було у 15 метрах від нас.
Довелося заночувати в машинах у лісосмузі біля Чорноморську, а о 5 ранку вирішили повернутися і позбирати все, що не згорить. І який у нас був подив, коли ми побачили, що не згоріло нічогісінько!
Тут ми знову припустилися помилки - попри сморід з берегу не поїхали звідти. Тоді природа намагалася нас вигнати сухою грозою вночі - все ж таки лячно, коли без жодної каплі дощу у повній тиші над тобою миготять блискавки і б'ють у море поряд. Але наступного вечора з-за загрози сильного шторму, що зламав вже один намет, все ж таки вимушені були переїхати. І, о диво! Вітер почав стихати і грозове попередження відмінили.
А потім вже все було як в маслі. Точніше сказати, в маслі були коники і сарана, яку нас запросив скуштувати той самий adrian_fleura
Взагалі-то був дуже здивований і страшенно радий тебе, друже, там зустріти Дякую за гарний настрій, за вірші на заході сонця і філософські бесіди про цю місцину!
І додому їхати зовсім не хтілося. А черговою містичною несподіванкою став равлик, що вранці причепився до машини ще в Криму, а ввечері був знайденим вже у Киеві і відпущений на волю.
Кому лень - ждите перевода на русский.
Офіційний епіграф:
Олені-олені, небриті і неголені
Олені-олені, небриті і неголені
Ну шо тут сказаць? Вже коли речі розібрані та частково навіть попрані, можна заварити чаю і почати оповідку.
Знаєте, існують місця на землі, котрі якимось чином впливають на свідомість людей. Начебто місце, як місце, а рукі всьо тянутса і тянутса. В одну з таких місцин на острові Крим (доречі, Ска, так співпало, що ми з тобою обидва називаємо островом) я і потрапив ще три роки тому (йой, там теж цікава історія дуже - скажу лишень, що рішення їхати я прийняв за годину-півтори до відправлення потягу, не маючи квитків. Але ж врешті-решт я поїхав!). Потім вже кожен рік мене туди як магнітом, а судячи з кількості людей (от adrian_fleura навіть опитування проводив, чому люди туди їздять - ніхто не зміг відповісти, тягне їх), так не тільки мене. Взагалі-то й мікроклімат у бухті дещо відрізняється навіть від сусідніх, що вже казати про енергетику. І діло не в портвейні (гашиш яхши!), місце само по собі містичне і розширює межі свідомості.
Зроблю ремарку і розповім вже про наші пригоди. Приїхали ми цього разу не в звичну бухту, а в сусідню
[изображение]
І тут почалося. Різкий вітер, що вириває намети, майже шторм, дощ ітеде, що перемежовувалися пекучим сонцем, набридливими мухами, павуками, жуками і сколопендрами, наче даючи нам зрозуміти, що слід повертатися у звичне місце і не випробовувати долю. Але були і моменти відпочинку, чи то природи від нас, что то якісь сили давали нам час зібрати речі. Все це тривало допоки не прийшов час найсильнішого аргументу - вогню. Побачивши дим, що здіймався над горизонтом, вийшли подивитися на це диво (а вітер був з берега!)
[изображение]
І дивилися, допоки не побачили вогонь на сусідньому схилі
[изображение]
Ніколи так оперативно не збиралися речі. Все цінне поклали у машини, але 2 намети і кіпа інших речей залишалася - а вогонь вже підступав. Намети покидали на березі, заваливши камінням, сподіваючись, що не згорять. Усе інше так і полишили. У машини сідали вже коли полум'я було у 15 метрах від нас.
Довелося заночувати в машинах у лісосмузі біля Чорноморську, а о 5 ранку вирішили повернутися і позбирати все, що не згорить. І який у нас був подив, коли ми побачили, що не згоріло нічогісінько!
Тут ми знову припустилися помилки - попри сморід з берегу не поїхали звідти. Тоді природа намагалася нас вигнати сухою грозою вночі - все ж таки лячно, коли без жодної каплі дощу у повній тиші над тобою миготять блискавки і б'ють у море поряд. Але наступного вечора з-за загрози сильного шторму, що зламав вже один намет, все ж таки вимушені були переїхати. І, о диво! Вітер почав стихати і грозове попередження відмінили.
А потім вже все було як в маслі. Точніше сказати, в маслі були коники і сарана, яку нас запросив скуштувати той самий adrian_fleura
Взагалі-то був дуже здивований і страшенно радий тебе, друже, там зустріти Дякую за гарний настрій, за вірші на заході сонця і філософські бесіди про цю місцину!І додому їхати зовсім не хтілося. А черговою містичною несподіванкою став равлик, що вранці причепився до машини ще в Криму, а ввечері був знайденим вже у Киеві і відпущений на волю.
Кому лень - ждите перевода на русский.
Комментарии:
18:58 02-07-2007
Залік!!!
Ракот, а от так українською зможеш?!
Ракот, а от так українською зможеш?!
19:42 02-07-2007
я вот не видел ни каких мистических знаков, кроме желания Алиена побухать с фидошниками
Но знакомству - рад.
Но знакомству - рад.
20:16 02-07-2007
RA KOT, так ты ж и сознание не расширял с нами - всё проспал
21:43 02-07-2007
Дюже гарно написано українською мовою..Респект!
А про пожежу - нема слів..Щоб іще ваш намет згорів - оть було б повнє щастя))
А про пожежу - нема слів..Щоб іще ваш намет згорів - оть було б повнє щастя))
21:48 02-07-2007
Скорпио, на березі залишили 2 намети, третій (мій) встигли згорнути (на першій фото видно те каміння, куди їх і поклали). Обидва вціліли
_Небо_
00:21 03-07-2007
Ух...така подорож...аж захоплює....мабуть вражень вистачить надовго...
10:56 03-07-2007
А хто цей кумедний чолов'яга стрибаеть на останній світлинці?!
11:04 03-07-2007
Писедз, пиши по-человечески.
ЖЖ твой не могу читать из-за этого, так ты и сюда впихнул. Ж.Е
ЖЖ твой не могу читать из-за этого, так ты и сюда впихнул. Ж.Е
11:18 03-07-2007
Корней, да это отдыхающий из соседней бухты, мы его потом в машину посадили и подвезли подальше
Frederick Taer, хехе, а если бы я не на литературном, а на разговорном написал? Процент понимания текста упал бы еще вдвое Жди перевода, будет отдельным постом.
Frederick Taer, хехе, а если бы я не на литературном, а на разговорном написал? Процент понимания текста упал бы еще вдвое
Жди перевода, будет отдельным постом.
11:22 03-07-2007
A1ien
Перейду в общении с тобой на французский.
Переводы буду потом присылать. Ж.Е
Перейду в общении с тобой на французский.
Переводы буду потом присылать. Ж.Е
12:10 03-07-2007
A1ien Дуже гарний звіт, сподобалося! ))))
Навіть вже не так шокує думка, що самій доведеться так тиждень провести! ))))
Навіть вже не так шокує думка, що самій доведеться так тиждень провести! ))))
14:20 03-07-2007
A1ien если бы я не на литературном, а на разговорном написал? РЕГОЧУДОНЕСХОЧУ 
ЧаплинА А чому б ні?! Перед весіллям саме то
ЧаплинА А чому б ні?! Перед весіллям саме то
Гость
16:45 03-07-2007
Мабуть шановному Алиену потрібно подарувати словник, бо суржику позаздрить навіть зібен-зібен ай-лю-лю.
18:02 03-07-2007
Гость а серьезные критиканты обычно подписываются
Гость
18:39 03-07-2007
Lyn оскільки гостей у Вас на ЖЖ мало, то я буду просто гість. Правда оригінально, ги.
20:48 03-07-2007
Гость, дайош славарік Алієну!
21:10 03-07-2007
Гость тоді, як я розумію, ми очікуємо від вас широї української мови в коментах. Словарик у вас є.
Гость
10:31 04-07-2007
Lyn так, звичайно. тільки щира українська мова. Але незабаром я придбаю словник з Албанської, тоді і потеревенимо...
Гость
10:36 04-07-2007
A1ien на, бери
10:42 04-07-2007
Гость,
10:58 04-07-2007
Гость домовились
15:17 04-07-2007
Корней Ніякого весілля, сплюнь три рази та постукай по дереву! ))))
Ще чого не вистачало! ))))
Ще чого не вистачало! ))))