сьогодні на хрещатику був концерт. плюс вихідний день.
купа народу.
і один чоловік прогулювався з сімєю. у його дитини - цееребральний параліч. батько водив його по хрещатику, біля мого улюбленого фонтану, тримаючи під руки. хлопчик, років пять, не міг ходити сам. але знаєте, він тішився життю. тому, що він є. шо навколо шум, люди, рух...
він дивився з-під лоба на світ, на небо, на людей.
і от я подумала, шо всі проблеми, ну більшість пролем. які нам здаються критичними, насправді - хуйня. гламурні виєбони та інша мура.
поки у нас є сили, здоровя, здатність йти назустріч вітру і самостійно рухатись, у нас немає проблем. усі зайоби з екзистенційними кризами, амбіціями, черговими першими і останніми коханнями чи гормональними зривами - усього на всього зайоби і нічого більше.
доброї ночі всім. бережіть те, що маєте. цініть, те що є. боріться. і не грішіть перед небом, богом чи богами, на якого\яких нарікаєте.

(c) valcury.livejournal.com