Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.

перевод

Она носила цветы в волосах,
С ними играл он да ещё ветер.
Казалось, что давно уже повзрослели,
Но ведь любили искренне, как дети.
Открытые сердца, искренние глаза,
Таких не так уж и много на свете.
Слезы счастья лились каждую ночь,
Обещания любить всегда...
Домик на углу двух улиц,
Забор, плющом осенним увитый,
Казалось, что дожди одумались,
Казалось, что всегда будет лето.
Всего один звонок телефона,
И стоит только им захотеть...
Повеяло тепло из-за границы –
И значит точно нужно лететь...

Не обещай навсегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое «завтра»?
А в висках лишь свист ветра.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо...
Зависит ближайшее время
Не всегда от тебя одного...

И вдруг все изменилось вокруг –
Проблемы, цены, сны и надежды,
Разъехались, словно дети в школу,
Что было первым, стало последним...
Ей в Варшавские спальные районы,
Ему Москву бетоном залить,
Но любовь в таксофонах
Обречена недолго прожить.
Куда ведут эти пестрые дороги?
Зачем вы заблудились по свету?
Вас сотни, тысячи, вас – миллионы,
В Израиле, Канаде, на Крите.
Есть воспоминания о том, как все было,
Надежды на то, как все будет,
Судьба нас по течению быстро несет,
Ведь мы не титаны, мы люди...

Не обещай навсегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое «завтра»?
А в висках лишь свист ветра.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо...
Зависит ближайшее время
Не всегда от тебя одного...

Зависит наше будущее
Не всегда от тебя одного...

Не обещай любить всегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое «завтра»?
А в висках лишь свист ветра.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо...
Зависит ближайшее время
Не всегда от тебя одного.

Не обещай навсегда,
Не обещай навечно,
Где твое-мое «завтра»?
А в висках лишь свист ветра.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо...
Зависит ближайшее время
Не всегда от тебя одного...

Она носила цветы в волосах,
С ними играл он да ещё ветер.
Казалось, что давно уже повзрослели,
Но ведь любили искренне, как дети...

тэги для ищущих:
Бумбокс, текст, песни, Квiти В Волоссi

В наушниках: Бумбокс - Квiти В Волоссi
Отношение к жизни: воспоминательное