19:39 15-02-2014
Про Свободу
"Свобода" — це вічний противсіх, хамовитий і недискутабельний. Сидячи на золотій і приватизованій жилі українського націоналізму, ця партія дуже довго могла дозволити собі "мочити всіх" (передовсім теперішніх своїх). Але паразит гине тоді, коли зникає господар. Революція-2014 відірвала "Свободу" від золотої жили. Махрова націоналістична риторика виявилася зайвою не те що в Києві, — навіть у Львові студентський Євромайдан на самому початку відмежувався від трьох пальців. Ну, а в Києві заїжджене гасло "Бандера прийде, порядок наведе" сприймалося хіба що як дотепний стьоб на власну безпорадність трипальцевих а-ля радикалів. Досі "Свобода" інертно продовжує паразитувати на зовнішній естетиці театрального радикалізму. Смолоскипна хода у чорних масках із екзальтованими вигуками ксенофобного змісту — це був останній цвях "Свободи" у свою адекватність. Оскільки треба бути повним ідіотом, аби без потреби дратувати двомовних чи російськомовних киян, які стали найціннішим здобутком революції. А робити смолоскипну ходу у нічному Львові — це криза жанру, не інакше.
[...]Під час революції життєвий простір "Свободи" редуковано до "роботи на камеру", а після революції — до роботи на замовлення. Нічого радикальнішого за "Правий сектор" із його місцем бойової слави на Грушевського вже ніхто не вчинить. Це — вирок. Бо партія свідомо саботує революцію на значно вищому рівні — маю на увазі створення альтернативних органів влади бодай у базових регіонах. Свіжа новина з колиски революції: минулого вівторка Львівська обласна рада навіть не спромоглася на кворум для висловлення номінальної недовіри одіозному губернаторові Салу. Це вже вдруге. Чи втретє. Неістотно. На спільному покладанні квітів поруч із Салом свободівський голова облради Колодій має набагато природніший вигляд, ніж на барикадах.