Читаем Полежаку

Коли Папа Карло
Приніс Буратіні першу вечерю –
Цибулю –
Це був Чіполіно
З казки Джанні Родарі.
Тому Буратіно не чув
Ані зойків, ні крику:
«Що ти робиш,
Клятий дубовий Голем?!
Чи для цього
Скидали ми принця Лимона
Й сеньйора Томата?»
Але Буратіно кривився і жер,
Бо голод – не тітка,
А він, Буратіно,
Зовсім з іншої казки,
До того ж пижженої.
«Ось тобі, Буратіно, абетка –
Навчайся і не цурайся»
«Добре, тату, але ж
Цибуля огидна!»
«Сам ти огидний,
Толстовствующій Піноккіо! –
Кричав Чіполіно
Із дерев’яних нутрощів, –
Не за те ми сиділи по тюрмах
Й палили коктейлем лимонів!»
«Тату, казан твій теж
Зовсім не гріє!
Цій країні потрібен справжній театр,
Бо без культури ми ніхуя не нація!
Я вже пригледів одну цікавеньку трупу,
Можна інтригами їх відібрати у їхнього власника.
Щоб стартонути
Нам вистачить п’ять золотих –
Я все рахував.
Треба скласти свій план
І діяти згідно плану,
А для початку
Було б непогано
Загнати абетку циганам
Зі спальних районів Мілану»