Зараз весь світ губиться у здогадках, нападе на нас ботоксний щур чи не нападе. Хтось панікує, хтось планує систему дії на випадок, а якщо. Щур дергає за мотузки прив'язані до кінцівок своїх солдатиків. Гадає, чи він Урфін Джус, чи справжній імператор, який прагне відновити імперію. А мені здається, що щур і його піддані самі ссут НАТО, коли в тих навчання. І якщо щуряче військо не висувалося через кордон відкрито у чотірнадцятому році, коли ми були зовсім слабкі, то й не висуне. Це не справа доказу західним країнам, бо останні почнут чухатися у випадку війни тількі якщо війна піде далі на захід. І всім це добре відомо. Чи створить Путяшка, прихувуючи від решти росіян симптоми паркинсона, як у Грузії? Я думаю, що ні.
Щось мені підказує, що вже запізно. Хай вийобується, думаю, пора вже звикнути. Назбирав більше віська ніж раніше і воно стає без дії? Зрозуміло, що в нього десь свірбить. Він не Гітлер, як би йому не хтілося досягти його величи. Не фюрер Путяшка. Якби він був фюрер, то не казав би що нас там нема, на сході України. І вже запізно казати що ми там є