угу....
Мама меня ставила в одну очередь, а сама шла во вторую. И бегали друг к другу, что б посмотреть, чья быстрее.
И если моя - приходилось идти в мамину. Особый цимес, когда очереди подходили одновременно. Приходилось пропускать стоящих за собой.
А еще как то был я послан в Универсам. Было сказано - если будут давать фарш (в бумагу упакованный, как пачка масла, 250 грамм) - взять 2 или 3 пачки.
И вот припхался я в этот Универсам. И тут - о чудо - выбросили фарш. И моментальная очередь.
Фарш давала тетка из отдельного окошка в торговом зале. Я не помню, надо было платить ей или тащить это в корзинке на кассу и платить там.
Но пришлось стать в эту очередь. И блин. Фарш заканчивается за 2 человека до меня.

Еще дикие девяностые. Ничего нет. И тут с бокового выхода магазина начали давать стиральный порошок. 2 пачки на руки. Или 3. не помню.
Меня туда поставили. И.... Не хватило.
А я с пацанами начали пинать ногами эти здоровенные коробки от порошка. Пустые.
И напинали одну полную, на самом дне.
И начали кричать, что вот еще коробка.
Пришла злючая продавщица (ну как же, заначку спалили) - и начала продавать эту коробку. Но я дурной был - нет что б сказать - я нашел - мне и продайте. Не, стал в очередь, на свое место. И - не хватило.
Так что стоит к ожиданиям добавить - постоять перед магазином 40 минут, а потом , ничего не купив ("кончилось") - уйти домой.

goldenandy

Я скоріш пам'ятаю жахливу убогість магазинів і хамство, відсутність вибору, а ще погану якість продукції. Ось якось батько прийшов до дому з овочевого магазину (це таке було брудне напівтемне приміщення зі смердючими полицями, крім смердіння гнилих овочів ще додавався окремий запах погребу) і розвовідає, що один з покупців наважився попросити поміняти один помідор на кращій, так тітка, яка була з бодуна і підбитим оком так осатаніла, що почала бійку з покупцями, мій тату зрозумів що краще йти до дому. А ще, його знайома пробувала влаштуватися в магазин. До того вона працювала інженером і мала вищу освіту. То ж її на співбесіді запитали: "Ви п'єте?" а вона відповіла що ні. І її не взяли :-)

А квести з чергами і змаганнями я більше пам'ятаю коли ми з мамою на передодні Нового року їздили до Москви. Це були жорстокі перегони, запуск по 5 людей у відділ, якщо викинули одну імортну кофточку на весь ЦУМ, то це було содом і гомора, комусь було погано в черзі. Хтось сварився (вас тут не стояло), ну і таке інше.

Там де ми жили, в Дніпрі, звичайно, теж були черги, просто мені запам'яталося щось саме жахливе мабуть. Оскільки черги в Москві були більш одіозними, то і запам'яталося краще саме це. Але ж мені було всього 10 років, це було дуже давно.

Київ за ссср я ще не бачила. А Універсам - це біля площі Свободи, там де зараз ТЦ "Україна"?

Оооо, той запах овочевого магазину.....

А Універсам - це ж не один магазин на Київ був.
Їх набудували по спальниках досить багато. Такий собі аналог супермаркетів. Єдине що - бухло окремо було. Окрім пива. Ми на Оболоні жили - "наш" Універсам був біля метро "Проспект Корнійчука" - нині "Оболонь".

В мого чоловіка є друг, він у 90-ті жив біля вокзалу і близько до площі Свободи, відповідно. Так він розповідав про життя у 90-ті, як йому мама кричала з балкона щоб він біг в Універсам, займав чергу :-)