Нещодавно святкували День народження одного з друзів Сережи. Суто чоловічою компанією, бо в більшості жінки або повиїжджали пити Апероль у Європу, або сидять з маленькими дітьми вдома. Моя задача була приїхати, через певний час, за моїм чоловіком і забрати його, бо після якоїсь години святкування йому мало бути потрібно супроводження. Тож я думала, що просто викличу таксі, візьму його під руку, і ми залишимо банкет. Але все вийшло інакше. Як тільки я зайшла у приміщення ресторану, де вони зібралися, то вся увага була сконцентрована на мені. Чоловіки просили мене залишитися з ними, адже їм так бракує жіночої компанії. Іменинник вже відбув до дому в майже в безсвідомому стані, бо пішов спати, і їх корабель, вже без нього, стримко хитався на веселих хвилях сп'яніння. На столі стояла пляшка непоганого виски, мені налили, попросили випити із ними за мою неймовірну красу. А потім довго висловлювали моєму Сергію яка в нього красива і молода жінка. Коли дізналися скільки мені років, то не припиняли казати компліменти. Ще один Сережа казав як сумує за своєю милою дружиною і як ми із нею схожі, вона теж дуже красива і в неї теж така сама чолка як у мене. І він задавав всім присутнім запитання "У чому щастя?" вислухував різні відповіді і казав що жодне з них не є вичерпним. Ще один чоловік просто казав, що бачив мене у 90-ті на Театральній, коли займався у танцювальній секції свингу. На запевнення у тому що я навіть не знала як виглядає центр Києва у 90-ті, він стверджував що це все одно була я! :-))) Це був Віталік якого я вже бачила десь рік тому і він здавався простодушним телепнем. А виявилося, що він вже старший водій-експедитор і до посади пробирався упевнено і по головам. Все було досить мило, поки ще один, який мені, як і іменник годиться у діти, не почав у грубій формі запитувати, чи я буду із ним кохатися. В цей момент почала створюватися конфліктна ситуація, але як раз у приміщення ресторану зайшов свіжій, виспавшийся і вже тверезий іменинник і почав сварити останнього. Потім всі разом випили ще по чарці виски і дружина Вадима, в якого було свято, повезла його і нас із Сергієм в бік наших домівок, ми з ними майже сусіди.

Друг Вадима, який мені хамив, потім просив вибачення по телефону в чоловіка, а до мого приходу, виявляється, на День народження приходив батько Вадима, який теж друг Сергія і звуть його Сергій. І був він в годиннику хублот, намагався на всіх справити враження заможної людини. Сину він подарував не так вже і багато грошей, але цього вже ніхто не пам'ятає. Деякі кияни схиблені на киданні понтів, справжніх чи не справжніх. В тім, коли він в нас був вдома, на Дні народженні мого Сергія, то казав що я дуже красива жінка, а про Сергія, за його спиною, розповідав всякі вигадки, потім ніби переводив це в жарти :-) Кидальщик понтів, вигадщик і жартівник. Теж любить згадувати 90-ті і досі позиціонує себе як приватного підприємця, хоча, по суті, він є найманий працівник і тільки іноді бере замовлення на перевозку людей у своєму бусі, на свята чи до кордону. Любить Гарика Кричевського, його творчість нагадує йому про те як все колись починалося...