У дев'яності роки одним з сережиних друзів був мер Ялти. Якось Сережа приїхав у Крим і друг-мер запросив його у свій ресторан в центрі міста. Нрави у дев'яності були, звичайно, доволі дикі. Кітч на межі несмаку, навіть милі речи в ласкавих обіймах агресивних контролерів реальності.
Так от в ресторані жив лев. Тількі в клітці він не сидів. Серед фанстастичних декорацій, на бухарських килимах і оксамитових подушках, лев велично спав серед нібито безпосередньо посміхоющихся відвідувачів. Сережа каже, що, як зараз, пам'ятає що припинити думати про лева в той вечір було неможливо. Проте він так і не кинувся в зал де столики. Вечір був незабутній. Яскравіше не придумаєш