В переході, біля Либідської, побачила як продають мотузкових ляльок, зайчиків, котиків і інших персонажів. Поки йшла повз, згадала тих ляльок що були в моєму дитинстві. Це були ляльки-рукавички, а не мотузкові, але це той же сенс влаштування домашнього театру. Для того щоб бути ляльководом п'ять років ще замало, якщо думати про Левчика, а ставити Рому в незручне становище не хочеться. Якщо даруєш ляльку тому, в кого є молодший брат або сестра, то він стає заручником свого дитячого мистецтва. А молодший повз волі стає ябедою. Пошук ричагів впливу на ляльковода зводиться до доносу, причому неправдивого. Але наївна віра в продовження вистави, як ні в чому не бувало, властива лише для тих в кого причинно-наслідковий зв'язок ще не працює. Я була ляльководом і здібність моєї сестри до доносів тоді була розвинена в рази. Але починалося все надзвичайно добре! У мене був кайф від вигадки казки, в неї кайф, як я тепер можу визначити, від інтерактивності того що відбувається. Проект почав псуватися коли виявилося, що я не безперервно хочу показувати їй театр.

Але ж раптом, вже тут і зараз, виявилося, що найкращі іграшки це ті яких навпаки не було в твоєму дитинстві. І не тьмяний спогад, про те як пильні коробки зі старими песиками, мавпочками і левами вирушили за невидиму межу кінця існування, вочевидь, не встигаючи за своїм господарем йти по дорозі часу, а уявлення майбутнього моменту отримання ляльки, про яку мрієш, навпаки грає постійно чистими фарбами! Тут ідеться про Барбі. В мене ніколи її не було. Але раптом, спочатку під час прогулянки по блошиному ринку, я помітила таких барбі, які були сучасницями мого дитинства. І в мене з'явилася думка про те що в моїй колекції іграшок ще є місця. Мої батьки-інженери просто не заробляли тоді на Барбі і тоді це було реально не дешево. А зараз я сама можу собі купити! Мене зупиняє та ж причина, що й зупиняє придбання домашньої тварини. З'ємна хата. З хати поїдеш і треба буде перевозити все що в ній є нашого. Хоча котика або собачку просто не можна заводити. Хіба Ілля прийде як-небуть ще із Примом, довгошорстним, надзвичайно розумним і хитрим, той-тер'єрчиком.

А щодо Барбі, то я, коли шукала подарунки племінникам, у великих супермаркетах, то побачила що зараз набагато більше варіантів і вони саме сучасні, модно вдягнені для нашого часу. Я вже не хочу ляльку з блошиного ринку, я хочу нову, недавна зроблену, яка не пам'ятає нещастя існування у 90-ті. До того ж, вона вже не на підборах, а у зручному взутті. Сама красива, з тих що я бачила, була Барбі-мулатка, або латинська Барбі. А ще це образ більш незалежної жінки, яка в змозі все гарне, що в неї є, здобути сама. Я хочу ляльку, про яку мріяла в дитинстві, але мене не тягне назад в минуле