При перегляді передач з каналу "Viasat history" особливо запам'яталися такі події як "Велика осада Мальти" і "Битва при Кілікранкі". Для мене це особливо цікаво, перш за все, тим що той хто нападав більше ніж у два рази перевершував кількістю тих хто оборонявся.

На Мальті єдність місцевого населення із лицарями ордена Госпітальєрів проти загарбників була просто надзвичайною, мотивація християн не підкорятися яничарам зробила диво. Якщо героїчна протидія захопленню форту Сент-Єльмо потерпіла невдачу, то далі злагоджена робота разом із віце-королем Сицилії, а ще із підкріпленням із іспанських солдат і кораблів, призвела до повного розгрому нападавших на мальтійські фортеці турків.

Серед турецького війська, крім яничар, були ще й корсари. Комусь бракувало військової підготовки, комусь просто дисципліни. Але, через спеціальні заходи мальтійців, не вистачило і провіанту. Готовлячись до нападу війська Сулеймана, вони знищили врожай пшениці, отруїли воду у криницях. А ще більша частина суден із харчами, яки йшли із Александрії і Константинополя, постійно знищувалася іспанськими і сицилійськими галерами. Бойовий дух турецького війська падав, а ще були втрати через хвороби. Все ж, саме основне, на чому трималася оборона Мальти, був спротив лицарів Мальтійського ордена, а особливо магістр ордена Жан Де Ла Валетт. Він особистим прикладом надихав всіх мальтійських лицарів у бою.

Яничари із корсарами були вимушені визнати свою поразку і назавжди забиратися геть з Італії.


When watching programs from the "Viasat history" channel, such events as "The Great Siege of Malta" and "The Battle of Kilikrank" were particularly memorable. It is particularly interesting for me, first of all, because the attackers outnumbered the defenders by more than two times.

In Malta, the unity of the local population with the Knights of the Hospitaller Order against the invaders was simply extraordinary, the motivation of Christians not to submit to the Janissaries worked a miracle. If the heroic opposition to the capture of Fort St. Elmo failed, then coordinated work together with the viceroy of Sicily, and with reinforcements from Spanish soldiers and ships, led to the complete defeat of the Turks attacking the Maltese fortresses.

Among the Turkish army, in addition to janissaries, there were also corsairs. Some lacked military training, some simply lacked discipline. But, due to the special measures of the Maltese, there was not enough provisions. Preparing for the attack of Suleiman's army, they destroyed the wheat crop and poisoned the water in the wells. And even more of the ships with food, which came from Alexandria and Constantinople, were constantly destroyed by Spanish and Sicilian galleys. The morale of the Turkish army was falling, and there were also losses due to diseases. However, the main thing that supported the defense of Malta was the resistance of the Knights of the Order of Malta, and especially the Master of the Order, Jean De La Valette. He inspired all the Maltese knights in battle by his personal example.

Janissaries and corsairs were forced to admit their defeat and leave Italy forever.