Той факт, що, під впливом радянської влади, українська мова, з часом, втрачала слова і цілі словосполучення, вже давно відомий всім, кому не байдужа українська мова. Чим ближче до російської республіки, тим більше втрачала. Але ж треба не просто дізнаватися, а відпрацьовувати навички вживання. Практика. А це починається з думок. У мене, на приклад, до переїзду в Київ, були, здебільшого думки. Адже носій української мови з Західної України, з яким я спілкувалася часто, деякий час, в Дніпрі став російськомовним і українською лише переписувався по месенджеру. Але й ця переписка допомогла навчитися думати українською. Коли я переїхала в Київ, то спілкувалася фіфті-фіфті. А коли зустріла майбутнього чоловіка вже перейшла на стовідсоткове спілкування українською.
Правильні слова, сполучення, вислови втілюються у впевненому застосуванні, починаючи з думок. Згадки про літературний текст, де написано правильно. Образи з цього тексту в уяві. І так вже нам всім властиво, що тільки якісні тексти хочеться прочитувати до кінця, а потім смакувати в уяві образи, слова, сполучення.
А в побуті, приймаючи душ, свідомо спіймати себе на тому, що ти саме береш його, а не приймаєш:
Недавно на одному з книжкових сайтів я натрапив на чергове обурення москворотих виразом «брати душ». Мовляв, що це таке? Тільки «приймати душ»! Найбільше волала одна вчителька української мови і літератури, яка колись мене звинуватила у мізогінії і сексизмі. І що ви гадаєте? Вона отримала жваву підтримку таких самих липових «мовознавців».
Слово «приймати» вживається в дуже конкретних значеннях, як от приймати гостей, пацієнтів і т. д., тому в багатьох інших випадках вживається «брати», «взяти» або ж відбувається така заміна: «приймати ліки» – заживати, «приймати рішення» – ухвалити.
Фраза «брати душ» цілком природна для нашої мови і правильна. Та й у польській мові те ж: «wziął prysznic». А ось і наші класики: В. Домонтович «Та після сніданку ви самі можете брати душ», Юрій Луцький: «взяв душ».
Тому й окремі наші перекладачі вживають саме цей вираз, який так обурив учительок: Саманта Давнінґ «Моя чарівна дружина»: «взяв душ і освоївся в домі», Патрік Ротфусс «Ім’я вітру»: «взяв душ із двадцять нових е'лірів».
Але вираз «прийняв душ» всюди переважає. В перекладах романів Девіда Балдаччі «Пасажир потяга о 6.20», Ніколаса Спаркса «Записник», Донни Тартт «Щиголь» і в безлічі інших.