Та сама киянка
11:44 15-12-2024
Ось і пройшло п'ять років з моменту мого переїзду у Київ. Кожен раз, коли я бачу моє кохане місто з вікон, в ранці чи на заході сонця, я милуюся цими видами і дякую долі за те що вона так склалася, що я тут :-) Дякую і коли я бачу квартали в центрі Києва. Далеко не тільки колишній Бібіковський бульвар, або Миколаївський сквер (парк Шевченко). В історичному центрі немає не улюблених вулиць, провулків, майданів, скверів, парків. І Липки і Поділ і Володимирська гірка, я все люблю! Тут я зустріла коханого чоловіка, тут я була щаслива п'ять років :-)
Комментарии:
Альфи
16:26 15-12-2024
Цей ваш пост змусив спонукав мене перечитати як і ваші, так і власні пости з 2к19. А все почалось з того, що хотів спитали "а що вас взагалі спонукало до переїзду в інше місто", а потім зрозумів, що я просто можу це прочитати))))
Я навіть не знав, що можу ваші старі пости читати)
Та сама киянка
18:02 15-12-2024
Альфи

Ви колись мене запитали, чи нагадує мені Київ рідне місто, моя відповідь була настільки розгорнутою, що я навіть описала причину переїзду :-)

Я навіть не знав, що можу ваші старі пости читати)


Ви маєте на увазі, що можете їх знаходити у зручний спосіб? Так :-) Я люблю порядок, коли все розкладено по полицях, ось і пости в моєму щоденнику розкладені по групах з 2006 року :-)

На початку створення щоденника я вважала що треба записувати все, особливо, якщо не дає спокою щось негативне. А тепер ті переживання давно себе вичерпали і дописи з тим давнішнім негативом вже геть не потрібні :-)
Тому, як на мене, не всі старі дописи варті перечитування для мене. Тим більш, коли зараз я навчилася цінувати позитив як ніколи :-)

Але що саме вам варто прочитати - це лише ваш вибір