Пожалуй, самое показательное фото сына замглавы ЦРУ, который погиб в Украине, воюя за путинскую РФ.
Хорошее подтверждение того, что во все времена на Западе совок был привлекательным исключительно для еб....тых.

Україна та США підписали угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови США–Україна.

Ключові положення угоди:

• Повна власність і контроль залишаються за Україною.
Всі ресурси на нашій території та в територіальних водах належать Україні. Саме українська держава визначає, де і що видобувати. Надра залишаються в українській власності — це закріплено угодою.

• Рівноправне партнерство.
Фонд створюється 50/50. Управлятимемо ми цим Фондом спільно із США. Жодна зі сторін не матиме переважаючого голосу, і це відображатиме рівноправне партнерство між Україною та Сполученими Штатами.

• Національна власність захищена.
Угода не передбачає змін у процесах приватизації або управлінні державними компаніями — вони і далі належатимуть Україні. Компанії на кшталт Укрнафти чи Енергоатому залишаються у власності держави.

• Жодних боргів.
Угода не містить згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед США. Реалізація угоди дозволить обом країнам збільшити свій економічний потенціал завдяки рівноправній співпраці та інвестиціям.

• Угода відповідає Конституції та не змінює євроінтеграційний курс.
Документ узгоджується з національним законодавством і не суперечить жодним міжнародним зобов’язанням України. Важливо, що угода стане сигналом і для інших світових гравців, що з Україною надійно співпрацювати довгостроково – на десятиліття.

• Фонд наповнюватиметься доходами виключно з нових ліцензій.
Йдеться про 50% коштів від нових ліцензій на проєкти в сфері критичних матеріалів та нафти й газу, що надходитимуть до бюджету після створення Фонду. Доходи від уже розпочатих проєктів або заплановані у бюджеті надходження не включаються до Фонду. В угоді йдеться про подальшу стратегічну співпрацю.

• Законодавчі зміни — лише точкові.
Для функціонування Фонду передбачено лише внесення змін до бюджетного кодексу. Саму ж Угоду має ратифікувати Верховна Рада.

• США допоможуть залучати додаткові інвестиції і технології
Фонд підтримується урядом США через агентство DFC, яке допомагатиме нам залучати інвестиції та технології від фондів і компаній як у США, так і у ЄС та інших країнах, що підтримують нашу боротьбу проти російського ворога. Передача й розвиток технологій — важлива складова Угоди, адже нам потрібні не лише інвестиції, але й інновації.

• Угода надає податкові гарантії
Доходи і внески Фонду не оподатковуються ні у США, ні в Україні, щоб інвестування дало якнайбільші результати.

Як працюватиме Фонд?

США роблять внесок у Фонд. Крім безпосередньо коштів, вони можуть робити його і новою допомогою — наприклад, системами ППО для України.

Україна вносить 50% доходів державного бюджету від нової ренти на нові ліцензії на нові ділянки. Україна також може робити додаткові внески окрім цього базового, якщо вважатиме за необхідне. Йдеться про співпрацю на десятиліття вперед.

Далі Фонд інвестує у проєкти із видобутку корисних копалин та нафти і газу, а також в супутню інфраструктуру чи переробку. Конкретні інвестиційні проєкти, на які будуть спрямовані кошти, Україна і США визначатимуть спільно. Важливо, що Фонд може інвестувати виключно в Україну.

Я тут раптом усвідомив, що із сотень висловлювань Трампа про Україну не було жодного, де б він не спиздів.

Пиздів, що за його каденції війна ніколи б не почалася. Бо Путін мав його в носі, а президент Байден і дипломатичних зусиль доклав багато, і демонстрував значно жорсткішу позицію щодо Росії - але й вона не допомогла.

Пиздів, що саме надана ним зброя зупинила московитів весною 22 року - бо кількість наданих Байденом Джавелінів і Стінгерів була значно більшою, хоча й не вони, вочевидь, зіграли вирішальну роль у відбитті першої навали.

Пиздів, що це взаємне кровопролиття є безглуздим. Бо українці, жертви неспровокованої агресії, захищають своє право на існування як держави й народу взагалі. Яка причина може давати більший сенс війні?

Пиздів, що дуже шкодує за сотнями життів, котрі втрачаються й марнуються щодня в цій мʼясорубці. Хіба можна уявити, що нормальна людина з середнім рівнем емпатії могла б через невдоволення поведінкою Зеленського в Овальному кабінеті без попередження позбавити Україну розвідувальної інформації та зупинити постачання зброї, чим покласти негайні додаткові жертви на свою совість (якби вона була)?

Пиздів, коли казав, що, в разі непоступливості Путіна покарає його додатковими санкціями, а Україні дасть більше зброї, ніж Байден.

Пиздів, що Штати надали допомоги на 350 мільярдів.
Пиздів, що Європа надає нам позики, а Штати - гранти, бо Європа також допомагала безкоштовно.
Пиздів, що в нас у цій боротьбі «немає козирів». А одна з найпотужніших армій світу й стійка підтримка союзників (Європи, Японії, Канади, Австралії) - це не «козирі»?
Пиздів, що готовність не захоплювати всю Україну є великою поступкою з боку Путіна. Той он навіть Покровськ узяти вже рік не може, а не те, що всю Україну.
Пиздів, що здатний за день (місяць, три) зупинити війну.
Пиздів, що Путін готовий прийняти компроміс і що дві країни от-от підпишуть припинення вогню.
Пиздів, що обидві сторони не готові до припинення війни. Україна цілком готова до розумного компромісу й без усяких попередніх умов.

І знаєте, у мене враження, що, коли він погрожує відмовою від своїх посередницьких зусиль, він знову пиздить. Адже це не просто остаточно підірве авторитет США як світового гегемона (цей процес при новій адміністрації швидкий, як ніколи), а й вимагатиме від Трампа визначитися з новою позицією й лінією поведінки, до чого він відверто не готовий.
Одне слово, таких пиздунів на цій посаді світ іще не бачив.
Або й взагалі.
П.С. Що не відміняє категоричної необхідності підтримувати нормальні робочі стосунки з президентом США. Бо іншого, крім Трампа, наразі, у нас немає

Серед багатоманіття архітектурних споруд Лютеранської вулиці чи не найпомітнішим є ошатний будинок Ракіли Майкапар.

Будівля була збудована на початку XX ст. за проектом майстра київського модерну, відомого архітектора німецького походження Мартіна Клуга. Виконаний у стилі модерну, необароко та неоренесансу, будинок вражає своєю розкішністю та багатоманітнісю елементів декору.

Насправді, будинок будувався у комплексі з двома іншими спорудами. За кілька років до зведення головного будинку у дворі з’явився чотирьохповерховий флігель. У 1905 році було зведено головну садибу. А в 1911 році побудували останню комплексну будівлю – шестиповерховий флігель.

Будинки садиби використовувались для здачі квартир під оренду. Завдяки своїй красі та вдалому розташуванню у центрі Києва, він приносив чималий прибуток своїм господарям й користувався неабиякою популярністю навіть у відомих особистостей.

Так, за однією з версій у флігелі, розміщеному в глибині садиби Ракіли Майкапар, деякий час перебував Максим Горький. Подейкують, що відомий письменник підтримував романтичні стосунки з актрисою Марією Андрєєвою, яка орендувала у флігелі житло.

Під час Другої світової війни будівля сильно постраждала, і була відновлена у 1952 році.

На сьогоднішній день будинок Ракіли Майкапар – це житлова будівля, перший поверх якої займають магазини та офіси. Від колишніх інтер’єрів в споруді фактично нічого не залишилось, проте приміщення шостого будинку на Лютеранській вулиці залишається одним із найдорожчих у столиці

https://www.ukraine-is.com/uk/istor...kapar-v-kiyevi/

Я дивлюся модні тенденції лише для того, щоб бути в курсі, якщо мої образи, які я створюю сама для себе, явно не вписуються в ці тенденції. Щоб розуміти, чи мені хотілося б щось змінювати в гардеробі. Якщо так, то що саме. З урахуванням тенденцій.
І, виходить, що стеження за змінами моди приносять інколи приємні сюрпризи. На приклад, мої світлі, злегка розклешені блакитні джинси, які я купила минулим літом, знов у моді.

А ще я абсолютно не хотіла носити штани класичного крою, які занадто просторі на стегнах. Так мода тепер знов на ті що обтискають тіло. Взагалі зараз завжди є пропозиції для тих, кому та чи інша тенденція не до душі. Альтернатива. Відчуття явної невідповідності тому що конкретно зараз у моді не виникає. Мої образи, для мене, не гірше за приклади в журналі. Для мого чоловіка тим більш. Але як би я весь час носила самі лише спортивні комплекти, він був би у захваті! Ситуацій, коли випадки дійсно особливі і до чогось зобов'язують, зараз зовсім небагато. Тому більше орієнтуюся на повсякденність.

Я дуже хотіла купити в травні сумочку багет. Але випадково побачила в квітні такий варіант, що, побачивши ціну, не змогла відкласти покупку на потім :-)

Війна створює неймовірні сюжети. Деякий час тому, два українських воїни-десантники на території РФ під час масованого російського штурму потрапили у полон до двох російських штурмовиків, які раптово застрибнули до їх позиції. Йшов щільний обстріл, і ворогу вдалось.

У маленькому укритті вони сіли учетверо, і провели разом кілька днів. Навколо постійно дрони, артилерія та міномети завдають удари. Росіяни доповіли командуванню, що взяли українців у полон, і отримали наказ - вбити полонених і просуватись вперед.

Але російські штурмовики не змогли вбити тих, хто з ними сидів поруч. Вони вирішили вивести наших бійців у полон. Але як тільки вони вийшли і почали рухатись до росіян, то російська артилерія почала по них щильний обстріл, оскільки відступати росіянам під час штурмових дій заборонено. Тоді усі четверо повернулись в укриття.

Російські командири вимагали наступати, але це було неможливо, оскільки наші дрони та артилерія працювали ефективно, і дуже скоро увесь російський штурмовий загін було ліквідовано, крім цих двох, які сиділи з нашими.

І тоді полонені українці запропонували російським штурмовикам здатися у полон, бо українські командири не розстрілюють ні своїх ні полонених, і життя буде гарантовано. І росіяни погодились - їх товариші, з якими вони йшли на штурм, на зв'язок вже вийти не могли. Сталось так, що шанс вижити їм могли надати тільки полонені українці. І тоді росіяни повернули зброю та радіостанції українським бійцям, і наші бійці зв'язались з нашим командуванням, і у зручний момент вивели російських штурмовиків до тилової позиції.

Оскільки російські штурмовики вели себе чесно, не вбили наших бійців, і оскільки вони нічого не порушували за українськими законами, здались на території РФ, і надали цінну інформацію, то до росіян наші поставились з повагою. Іх навіть не зв'язували. Я їх бачив. Тепер спокійно у свій час підуть на обмін і збережуть життя. Показувати відео з ними без їх згоди та повідомляти деталі я не буду, хоча сюжет був би просто блискучий. Сподіваюсь, колись така нагода все ж таки станеться.

А два українських героя-десантника, які отак несподіванно взяли двох російських полонених, повернулись на свою позицію та продовжили виконання бойового завдання.
Вірю, що прийде час, і зможемо також записати інтерв'ю з ними.

Звернення Трампа до путіна, після масованих ракетних обстрілів житлових будинків українських міст, звучить як "Шарік, фу!"
Трамп думав що Шарік договороспроможний і зробить те що хоче Трамп. Але за те, що на полі бою немає перемог, хуйло намагається страчувати цивільних. На жаль, інколи в нього виходить. Як вчора в Києві. Три ракети влучили в один і той же будинок. Самі звичайні кияни опинилися під завалами.

Пару днів раніше путін зізнався у військових злочинах. Мовляв, він ще подумає, бити по цивільній інфраструктурі чи не бити. Так ніби це дозволено законодавством, але його милість може бути так люб'язна що навіть не буде віддавати наказ бити по цивільних об'єктах, якщо захоче.
Німецькі фашисти за вбитого солдата спалювали села. Російські фашисти знищують те до чого дотягуються. Хоча б будинки з мирними людьми

Моє серце як попіл.

Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста?
І як цьому протистояти.

Ось трохи родумів як психолога що стануть у пригоді для цивільних в першу чергу.
Про це вже говорено багато але нічого, я нагадаю:

Це не хаос. Це система.
З погляду сучасної військової психології, дії росії — це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.
Їхня мета — знищити, зламати нас як колективну особистість.
Працює це так:

1. Системне насильство = атака на ідентичність
Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах — не помилки. Це технологія стирання суб’єктності.
У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе — аби перетворити її на об’єкт.

2. Обстріли — це масове насильство над психікою
Це не лише страх. Це спроба прищепити:
• вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»),
• травму майбутнього («немає що берегти»),
• втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).
Це форма масштабного психологічного контролю.

3. Полон — лабораторія терору
Я це бачила особисто.
Вони не хотіли «розкриття інформації».
Вони хотіли, щоб ми зрадили себе.
Щоб кричали те, що вони скажуть.
Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.
Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив — диханням, словом, поглядом, іронією.
...
Це дуже небезпечно і я рада що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким як що усвідомить цілі та засоби ворога.
Як цьому протистояти — як психолог і як людина:

1. Зберігати чітке “Я”
• Не визначай себе через страх, втому чи біль.
• Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності — недоторканні.
• Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною — і це сильніше за зброю.
2. Називати речі своїми іменами
• Це не “жахи війни”, це організований терор.
• Це не “трагічна випадковість”, це методика насильства.
• Не давай їм змінити мову. Слова — перша лінія оборони психіки.
3. Бути частиною зв’язку
• Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.
• Ізоляція — головний союзник терору. Спільність — його антагоніст.
4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами
• Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності — це її відновлення.
• Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір — це удар у відповідь.
5. Вчитися саморегуляції
• Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія — це не “слабкість”, а зброя.
• Людина, яка вміє керувати собою — не може бути зламана повністю.
росія воює проти здатності людини бути собою.

Але ми — вже вижили. Ми — вже сказали.
Ми — ще тут. І це означає, що головне ми вже виграли.
Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!
Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи,
стає джерелом світла,
що не вмирає — навіть у мороці

В Києві давно не видно людей непростої долі, саме брудних і обірваних, зі шлейфом сморіду. Вони, як частина міської середи, час від часу, присутні, але якось не кричуще, не нав'язливо. З певними ознаками своєї неповторної естетики, але чистіше і охайніше ніж колись, коли подібне зіткнення викликало позиви нудоти. Здається, це так тут тому, що це є Київ. І скриньки добра, розставлені між будинками, ніби натякають на те, що в цьому місті є певний запас турботи і почуття прекрасного не може бути скривджено більше певній міри. Втім зустрічати бомжів все одно неприємно. Але завжди можна себе заспокоїти тим, що як би не соціальні служби, було б ще неприємніше.
Ознаки алкоголізму з позначкою "лайт".

Сережа колись розповідав, що біля околиць Києва є свалка, де певний клас людей шукає речі на продаж. Але там треба заплатити, сто євро чи близько того. І вони платять, і п'ють горілку і живуть в умовах, які від свалки не дуже відрізняються. Вони люблять так жити. Всім іншим приходиться миритися з тим що вони є. Або жаліти і намагатися підказати адреси центрів реабілітації

Перехід на корпусну систему триває:

На Запорізькому напрямку, незадовго до Великодніх свят, ворог спробував здійснити масований штурм позицій Сил оборони і безпеки України, зокрема, в зоні відповідальності підрозділу активних дій ГУР МО України "Артан".

Задіяли більше 300 чоловік, 40 одиниць бойової броньованої техніки, 3 танки та близько 10 багі, які виступили 6 колонами.

Щойно ворожі колони рушили, за справу взялися оператори FPV "Artan Syndicate" та артилеристи "Артану". Перші 3 БМП спалили ще за 8 кілометрів до лінії зіткнення.

Решту колони так само "розібрали" на підступах до наших позицій", - розповідає командир "Артану" "Титан".

Завдяки професійній роботі "Артану" спільно з іншими підрозділами СОУ штурм було зірвано. Наші воїни знищили чи вивели з ладу 15 одиниць техніки, близько 100 окупантів.

Світлина 1930-1940-х років, яку не можна оминути. На фото молода гуцулка у герданику, традиційній прикрасі із бісеру. Дівчина із Закарпатської Гуцульщини.

Тут все привертає увагу... краса, риси дівчини, одяг, зачіска, прикраси, квіти... атмосферно.

Фотографія зроблена на скляному слайді у студії, була чітка, видно кожну деталь. Про це розповів дослідник фотографій Михайло Маркович.

Джерело фото: Yaroslava Tkachuk

у спортивному стилі :-)

Зайченятка :-)

У Києві тривога. Заяви про "перемир'я" є черговим піздежем. Як ось заяви про захоплення росіянами нібито села Шевченко, на Донеччині. Росіяни там є, але тільки мертві

Молода жінка, Україна, 1908 рік. Регіон не вказано. Можливо хтось з вас впізнає вишивку Київщини, Черкащини чи Полтавщини або?

Джерело: Національна бібліотека Франції.

Тестуємо камеру на новому айфоні. Нашім родинам фото дуже сподобалося :-) Але я все одно буду, у майбутньому, хотіти андроїд

Барви

Сили Оборони за останні тижні звільнили близько 16 квадратних кілометрів території в районі населених пунктів Удачне, Котлине, Шевченко на Донеччині.

Про це повідомив Головнокомандувач ЗСУ.

А ще знищено 9 мразот в місті шуя. Як відомо, 112-я бригада ракетних військ була причетна до удару по Сумах