Різдво, знаки попередження про небезпеку, кава. Поступово доходять руки зменшити для свого блога малюночки, які нас з чоловіком годували. А сьогодні ми купили таке крісло для рибної ловлі, що вже з'явився перший друг, якому заздрісно :-) Залишилося піти на рибалку. А мені купили намисто ручної роботи. Замовили в майстрині з Харкова. Якось вона там... Зараз більше співчуваєш випадковим людям, які надають той маленький позитив, що рятує серце від руйнувань новинами ЗМІ

Пісня про те що обіцянка - цяцянка. Мене колись навчила психолог, як пробачати тих, хто вдавав ніби можеш на щось розраховувати, але згодом очікування виявилися марними. Треба просто уявити що пообіцяли позичити гроши на покупку чогось дуже цінного, а потім не позичили. В той момент, коли ви планували зробити покупку. Просто тому, що як раз в той момент в людини, яка обманула ваши очікування, не було грошей. Але ж в пісні мова йде про різновид самореалізації. Знайти мужика який, якщо пообіцяє золоті гори, то неодмінно надасть їх у той момент, коли очікування були у самому розпалі. Тільки замість обіцяного багатства він не надав нічого крім кохання... Мабуть, мораль цієї казки у тому, що якщо зустрічаєш чоловіка без грошей, то треба вміти розраховувати на себе. А якщо ще й золоті гори раптом з'являються, то щастя вже тоді безмежне, як коли трапляється любий добрий сюрприз :-)

в сонячну погоду :-)

ШАНСОН ПРО ДЕПАРДЬЄ

Громадянин Росії Жерар Депардьє, обвинувачений у сексуальному насиллі на знімальному майданчику, на суді в Парижі пояснив свої дії власною “російською натурою”. “Мені завжди казали, що в мене російська натура. Я не знаю, чи це через зловживання алкоголем, чи через вульгарність”, - заявив актор, раніше судимий в тому числі й за п'яне водіння.

розповім я вам, любі присяжні,
і тобі розповім, судіє,
як загнали інстинкти сермяжні
на стежинку слизьку Депардьє.

жив Жерар, як і інші жерари,
лапки жабки вмочав в каберне,
не ховав від казни гонорари
і чекав, що тюрма омине.

та не встигла російська натура
пробудитись на мить в Депардьє —
як позорна французька ментура
в КПЗ його тягне своє!

пожалій пацана, прокуроре,
не прискіпуйтесь, слідчі з УГРО:
не зі зла Депардьє все це творе,
а тому, що — московське нутро!

нижче травки живеш, тихше мушки,
безталанну кленучи судьбу,
а проклюнувся внутрішній Пушкін —
і за рік п'ять строків на горбу?!

що колег за округлості цапа
чи у кріслі водійському п'є —
в цьому винна лиш частка кZпа,
а не цілий Жерар Депардьє!

є відмінність між “хочу” та “мушу” —
тож не з власної волі Жерар
ніс загадочну русскую душу
в неминучому напрямку нар!

та така вже ця русска натура,
що, якщо її впустиш в судьбу,
далі ввійдуть і прокуратура,
і суди, і строки на горбу...

На касах самообслуговування, в Ашані, я пробивала доволі багато товару. Все не влізло в мій великий рюкзак. Прийшлося брати ще окремо пакет. Паперовий, з естетичних міркувань. Коли я зупинилася на скамійці для відпочинку, у загальному просторі ТЦ, за мною, задихаючись, побігла охоронниця. Я забула, на касі, пачку масла і вона дуже хотіла мені віддати. В мене навіть трохи виникло відчуття як колись у Китаїсі. Коли персонал аеропорта вишікувався півколом, щоб повернути мені сумочку із фотоапаратом і документами. Комфортне середовище із комфортними людьми, які заслуговують на шану і подяку

А ще я випила чудовий капучино із горішком дорблю :-)

CPH: DOX 2025 (Копенгагенський міжнародний фестиваль документального кіно) - оголосив переможців у семи міжнародних конкурсних програмах (F:act Award, Nordic: Dox Award, New:Vision Award, Next:Wave Award, Human:Rights Award та Inter:Active Award). Міжнародний конкурс включав 71 фільм у 6 різних категоріях, відбулося 56 світових, 12 міжнародних та 3 європейські прем’єри.

У F: ACT AWARD переміг «2000 МЕТРІВ ДО АНДРІЇВКИ» Мстислава Чернова.

Журі повідомило: «Зрештою, ми присуджуємо нагороду F: ACT фільму не лише тому, що це конфлікт, який майже на нашому порозі, а тому, що це шедевр кіно: захоплююче, багатошарове зображення війни. Безглуздість війни, а також її тривожна поезія — тут все видно на повну. Художник серед кровопролиття знімає антивоєнний фільм, який змушує нас замислитися над гідністю кожного втраченого людського життя».

Ця нагорода від IMS та Датської спілки журналістів із призовим фондом у розмірі 5000 євро відзначає фільми, що поєднують документальне кіно та журналістське розслідування.

Схоже, в любові Трампа до путіна не все так однозначно. І від любові до ненависті один крок. Виявляється, Дональд Т. розлючений тим, що пуйло не визнає нелегітимності Зе. І взагалі, на решті, почав щось підозрювати...



- Три корочки хлеба!
- Кто хорошо кушает, тот хорошо работает. Какой помощник для папы Карло!

ПОСВЯЩЕНИЕ ПЬЕТРО ЛОНГИ

Когда уползают с последнего ряда уставшие целоваться
Парочки, потому что закончились все сеансы,
И становится черным экран, будто ночь или будто вакса,
В креслах из ничего возникают венецианцы:

Только масок мертвая белизна
И ни лиц, ни глаз, ни добра, ни зла,
Накрывает сонный город волна,
Ниоткуда волна пришла.

Только кружев белая пена,
Или это душа вскипела,
Ничего, успокоится постепенно,
Что еще ей делать без тела?

Стилета точеная рукоять,
Из-под треуголки завиток локона.
Когда рыбы говорят, их трудно понять,
Но сейчас они молча пялятся в окна.

Рыбы ни с кем никогда не спорят,
Пуха лебяжьего мягче ил.
Мы говорим – «город».
Подразумеваем – «был».

Утром уходит вода, зарастает домами дно,
Новых людей достают из коробок торговцы, сдирают ценники,
Люди идут на работу, потом в кино, -
То ли утопленники, то ли пленники.

Для демонстрації своєї сили кацапи знов обрали Дніпро. Влучили в чотири приватних будинки. Пошкоджені багатоповерхівки і в клуб "Бартоломео", який був популярним у 90-ті і нульові роки, серед багатих бізнесменів, просто гаражи. Також відомо про чотирьох загиблих і понад 20-ти постраждалих. Чого ж намагаються досягти орки, коли б'ють тупо по мирним мешканцям?

Реакція діпровчан у соцмережах:

"Ти диви,як ,,класно''домовляються з убивцею у Аравії...
Результати як то кажуть,,на ліцо''.

"Чорт біситься від безсилля"

"Росія - терорист і вбивця!
Смерть російським окупантам!"

"під@ри!"

"А ти звідки випливало г.."

Щось не дуже залякані.

Тим часом:

"27 березня 2025 року Повітряні Сили Збройних Сил України успішно завдали удару по прикордонному пункту пропуску "Погар", що в районі Случовська Брянської області рф.
У результаті ураження знищено військову інфраструктуру пункту пропуску разом із засобами зв’язку та радіоелектронної боротьби, систему відеоспостереження та інші технічні засоби. За попередньою інформацією ліквідовано від 15 до 40 окупантів.
Цей авіаудар став відповіддю на цинічні дії армії держави-агресора, яка продовжує терор проти України щоденними запусками десятків ударних дронів по населених пунктах, руйнує цивільну інфраструктуру і житлові будинки, вбиває мирних українських громадян.

Відомо, що з локації "Погар" неодноразово фіксувалися запуски російських БПЛА. Знищення зазначеного пункту пропуску знижує потенціал ворога щодо ведення бойових дій проти підрозділів Сил оборони України в Сумській області та на Курському напрямку.

Генштаб"

Мешканці нашого кварталу мене хвалять і навіть інколи засмучують своєю увагою :-) От, на приклад, сьогодні я йшла із найближчого супермаркету із шоппером, і, коли проходила повз стоянку зі смітником, раптом почула вітання. Хлопець, по конфігурації, подібний на Діму В. Поки він був ще в боковому зорі, я навіть, на мить, припустила, що можливо, це він. За секунду приготувалася ігнорувати звернення. Але ж ні, коли зір був вже у фокусі на хлопчику, я побачила, що це не він. Тож "привіт" російською мені сказав незнайомець. І я вже ігнорувала звернення як просто заміжня жінка із обручкою на пальці. Обручку вже переодягла на безіменний палець, оскільки вже не боюся що зніму її разом із рукавичкою. Вже дуже тепло, пора рукавичок закінчилася. Я просто йшла з сумкою продуктів так само як до вітання. Хлопець вітається - караван мовчки собі йде. Так він, відчувши відтінки неуспіху, сказав мені в слід, що в мене класні штани! :-) Це були pretty little things.

А ще раніше мені сказала просто касирша в супермаркеті, у сигаретному відділі: "Ой, яка в вас класна зачіска!" Я кажу: "О, дякую, а мій чоловік каже, що я мов Мальвіна з "Золотого ключика" Касирша сказала, що, мовляв, так і є. Добре, увага моєї статі теж говорить, що я можу давати позитивні враження людям :-)

А ще недавна був випадок такий, що я досі не розумію, чи то той чоловік мною захопився аж настільки, чи то в нього психічний розлад, чи обидва пояснення разом. Я йшла по магазину, а він стояв у відділі сирів і уважно стежив за моїм рухом. Коли виходила від кас самообслуговування до виходу, то помітила що він стоїть все там же. І так само уважно дивиться на мене. Можливо, то був ман'як, і голоси нашоптували йому щось на мій рахунок. Але не факт що погане :-)

Сережа, після розповідей про ці випадки, почав глузувати з мене: треба дивитися, чи не йде за мною ман'як, я чипляюся до малолеток у нашому дворі, Мальвіна така Мальвіна і інше ололо в дусі Сереженьки. Більше за все підначує що я сама чипляюся до хлопців :-)) Я Мальвіна-чиплялка

:-)

Трамп, путин і Сі думають геть різними категоріями. Трампу хибно здається що путіна можна зацікавити вигідними контрактами, простіше кажучи, грошима. Але пріоритетом російського царя є послаблення впливу США у європейському регіоні, перетворення на більш слабку країну ніж росія.

Так само і зацікавленість Сі у співпраці з США будується на тому, чи буде послаблений вплив США в Тихоазійському регіоні. Статус гегемона дорожчий за гроши. Дональд Трамп імітує зараз бурхливу діяльність. Перші сто днів після виборів. Але потяг почне гальмувати, незадоволення ситуацією в країні почне зростати. Почнуться виражені ознаки кризи. А ще Дональд Трамп неодмінно зрозуміє, що його ошукують. Завжди уважно стежу за випусками на каналі Віталія Портникова. Бо згодом завжди виявляється що правий саме він, а не якісь там буратіни з інтернету.

Станом на зараз, я, в загальному, бачу таку картину: люди з команди Трампа пропонують пуйлу те що дасть йому вигоду. Чи то послаблення санкцій, чи то співпраця в енергетичній галузі. Неважливо, що саме. У відповідь кацапи відкрито знущаються. Навіть називають тупих америкосів, на офіційному телебаченні, кастрюльками. Так, ніби ніхто крім них не здатен зрозуміти російську мову.

Замість демонструвати хоча б імітацію кроків на зустріч, тупо херачать по мірним людям в Харкові, Сумах, Одесі і Дніпрі. Мовляв, які ж ми сильні, коли америкоси принизливо йдуть на поступки, шукають компромісні рішення. Ну так, щоб і нашим і вашим. Це російські ватники так напрошуються на посилення санкцій чи впевнені що умовний Захід дає слабину, сиплеться як пісок, готовий на все заради комфорту? І тому можно в нього плювати і розтирати по ньому слину?

Безпосередньо контактуючи з американцями, росіяни висувають ряд вимог. Таких як припинення допомоги Україні, зняття ряда санкцій. Не всіх, але найбільш критичних. Для чого прохання зробити щось, якщо одразу же демонструють зневагу? Чи мавпи взагалі ірраціональні по своїй природі? І як вони сподіваються перетворити США на більш слабку країну, поводячи себе саме так? Спостерігаємо і готуємося сприймати непередбачуваність.
Можливо, все грунтується на тому, що хуйла бісить просто відсутність суттєвих успіхів на полі бою, от воно і козлить

Володимир Путін молиться за життя Дональда Трампа

Мортен Морланд

Фіолетовий макіяж

Портрет січового стрільця

Взято в ukraine_retro

Коли я в останнє дзвонила мамі, вона казала, що моя сестра, під час кожного повідомлення про атаки росіян на Дніпро, ходить з трьома дітьми в укриття. Як би не клята війна, все б було нормально. А так, навіть коли її чоловік на роботі, вони спускаються в бомбосховище.

Йобані кацапи знущаються з моєї любої, багатодітної мами... Але ніхто не бажає капітуляції. Ці обстріли цивільних робляться путіним і гоп-товариством для того, щоб люди зламалися і захотіли як завгодно, але миру. Але ж ніхто не хоче жити під одним дахом із чудовиськом лише тому що чудовисько прагне вдертися до нього до дому, четвертий рік поспіль, і тому не нехтує ніякою підлістю. Як, на приклад, обстріл мирних українців. Навпаки кацапів ненавидять ще більше. Опір буде до останнього.

З позитивного, виявляється, Левчик, дуже прив'язаний до своєї виховательки з дітсадочку. А моя мама, має з нею спільні справи, розводить квіти, обмінюється розсадою. Тож є привід завітати до неї і взяти із собою, тепер вже середнього, онука. І тут просто радість спілкування. Льовка хоче завжди бути першим, в усьому, в класі. Якось він забув дома зошит, по одному з предметів. Отримав зауваження. Тепер носить із собою всі підручники і зошити. Він не терпить промахів, невдач.

Про молодшого, поки що, відомо мало. Віддавати моїй мамі його почнуть лише після першого щеплення. А поки що я бачила лише носик який ледве видно у візочку, на фото. Але раз все добре, то і чудово! Це головне. Подробиць немає, але хоч так :-)

Думаю, що техніку РХБЗ росіяни пригнали, коли зрозуміли, що за 10 км від аеродрому вилітають шибки і вже не могли оцінити самі на власні очі ступінь ушкоджень через вторинні детонації.

Але біля Енгельса є підземні сховища спеціальних бойових частин, вони з ймовірністю 99,9% пережили детонацію. Так, що просто пропущений у бороду, ніякого Чорнобиля.

Незрозуміло, щоправда, навіщо росіянам Енгельс для операцій проти України, якщо у них є “Оленья”. Заправляти ракетоносії в повітрі вони вміють та й загалом до районів пуску їм цілком можна дотягнутися і з півночі.

Можливо надійшов наказ розосередитись і у противника є інформація, що ми маємо достатньо засобів доставки, здатних долетіти до “Оленьї”, щоб вже гарантовано прорвати ППО.

І вже теж немає сенсу ховатися за відстанню — у вересні 2024 року ми могли дотягнутися до “Оленьї” два дні поспіль.

З того часу кількість запеклих ударів з нашого боку зросла, номенклатура засобів доставки, список цілей (перевалка вуглеводнів, НПЗ, компресорні станції, виробництво порохів, ацетону, спирту, БПЛА) тільки зросли.

Важко навіть відшукати те, що ми не дістали — і стратегічного рівня арсенал, і комбінат “Росрезерву”, і найстаріший завод порохів, і два найбільші порти в Причорномор'ї, і станція “Кавказька” “Роснафти” зараз горить шосту добу.

Росіяни це розуміли та почали приблизно у грудні минулого року перекопувати стратегічний аеродром капонірами, рити траншеї, вкладали туди боєприпаси та обваловувати їх.

Тобто, якщо ми можемо таргетувати обидві злітно-посадкові смуги та склади авіабаз, то немає сенсу сидіти лише на дальньому аеродромі.

Є сенс розосередити кілька машин і запас ракет по кількох аеродромах, під час тривог рятуючи борти рулюванням (дрони не перенацілюються в повітрі), а втрати ракет мінімізувати розмазуванням їх по капонірах.

Ймовірно, саме аналіз супутникових знімків дозволив підловити ворога й визначити більшість майданчиків.

Але знайти запас ракет поблизу злітно-посадкових смуг, на ґрунті та у цеху, де їх споряджали (вішали бойові частини, здійснювали передпольотний контроль, вбивали дані польотного завдання) і синхронізувати момент удару зі знаходженням там максимальної кількості боєприпасів — це рівень.

Циліндрична зона серед складу з чотирма виходами — це, поза сумнівом, цех спорядження виробів. Туди підвозили 7+ метрові 2,5-тонні сигари, клали на ґрунт або на спеціальний візок, усередині на них підвішували краном-балкою бойові частини, вкручували підривники, завантажували польотне завдання.

А потім збоку підрулювала вантажна машина та відвозила ракету до місця підвісу її на стратегічний бомбардувальник.

А потім туди прилетіли наші дальні дрони.

Більшість — приблизно 60% — майданчиків знищено. У тих, що пережили удари, обвалування дуже сильно порване: і уламки бетону, і великі осколки двигунів, що вибухнули позаштатно, повинні пробивати навіть товщу землі.

Тому є непоганий шанс, що детонації не було, але рулі, електроніка та інша начинка ракет порвані і потребують ремонту різного ступеня, включаючи капітальний.

Навіть якщо росіяни втратили 20-30 ракет із кількома бойовими частинами в ангарі — кожна це 13 млн. доларів. Наліт окупився багаторазово і потребує негайного масштабування з нашого боку.

Плюс вийшла надовго з ладу інфраструктура, а цех спорядження ракет знищений. Навіть без чергової зміни та її можливої загибелі, без вибитих вікон за 12 км, вторинних детонацій та пошкоджень десятків будівель у селищах довкола, евакуації тисяч людей — дуже дорого.

Ну і символізм, звісно. У росіян — хаотичні удари “Шахедами” по Одесі чи Кропивницькому, у нас — вивірений напад на сили ядерної тріади.

Противник повинен зрозуміти, що агітки про ядерний попіл і удари по Лондону — це одне, але можливості зробити Росії боляче у Заходу значно більші, ніж в України.

І якщо зараз долітають до Енгельса два десятки поршневих дронів, то що станеться, коли хтось відвантажить туди півсотні 500-кілограмових бойових частин, навіть без усякого тактичного ядерного озброєння?

Чи залишиться ще чим загрожувати чи грозилка зламається?

Допоки предки нинішніх мешканців РФ не вбили свого царя, не вирізали мільйони людей и не заморили голодом ще мільйони, місто Енгельс називалося Покровськ. Так, як наше, яке вони зараз руйнують.

Шкода, що їх колишній Покровськ, не перетворився на наш. Але ми дуже швидко вчимося.