Якщо річка маленька - це не значить, що вона не заслуговує поваги... Навпаки, все не так просто з цими загадковими водоймами, які, здається, в деяких місцях неважко й перескочити, якщо взяти добрий розбіг. Але, зазвичай, такий експериментатор шубовсне в воду, трохи не сягнувши протилежного берегу. Оп-па, а водички там чимало! ...В околицях Києва є кілька річок, які можуть вважатися не струмками, але й не великими ріками, і все вони вирізняються немаленькою, як по відношенню до їхньої ширини, глибиною.



Доки місто ще не поглинуло остаточно навколишню природу, маємо задоволення рибалити на цих прекрасних водоймах. Але задача це - не рядова, просто прийти і покидати спінінга чи посидіти з вудкою - мало. Риби тут багато, але за роки пресингу та внаслідок обмежених просторів вона стала обережною, спостережливою, і здобула чи не людський інтелект. Принаймні, інколи так здається. Ну а кропива в людський зріст влітку, і численні реп"яхи взимку - аж ніяк не полегшують життя. Я вже не кажу нічого про нори бобрів та інших гризунів, в які завжди маєш шанс ускочити...



Та за цим усім, ми маємо просто незрівнянний вид відпочинку, коли ловимо спінінгом на маленькій річці... По-перше, крокуючи кілометри цими затишними стежками, ми бачимо все розмаїття природи навколо, вчимось бути спостережливими і непомітно зливатись з навколишнім світом, коли є на то потреба. Інколи тут зустрічаєш зовсім неочікуваних персонажів, як цю сирітку-косулю, що намагалась форсувати річку прямо біля нас, але вдалось їй це тільки з п"ятої спроби.



Зате як переможно вона побігла на жадану волю...Таке приємне почуття пробудилось в серці у відповідь... Інколи не маєш сили повірити що тут, зовсім недалеко від мегаполіса, ще збереглись куточки, які повні загадок дикої природи, які чарують око такими несподіваними появами майже казкових створінь. За тиждень я тричі побував на двох маленьких річках, і окрім косулі зустрів ще чорного дятла, видру, лисицю і кабана. Іхто потім скаже, що рибалки ходять на водойму за харчами? Давно вже мені це непотрібно. Хоча, цю щучку довелось забрати - дуже її поранив. Але такі випадки, на щастя - рідкість, і зазвичай рибка спокійно пливе собі на волю.



А, мало не забув, ще тут є зайці, але чомусь вони майже не бояться людей тільки восени... Взимку і навесні їх набагато складніше побачити. А ще - так гарно, коли бережки припорошить сніжок, хоча я більше люблю і літо, але за готичний затишок зимової річки ладен віддати чимало. А рибка знову клює, тільки ось чомусь ніяк не можу зловити судачка цього року, зате щука радує феноменально, такого старту сезону й пригадати не годен - 12 рибин за 3 рибалки. Що ще треба для щастя замріяному рибалці?



Current music Алиса - Солнце на блюдце
Состояние спокойное