Всі ми ниємо про те, що криза, важко жити, не вистачає грошей, кредити в доларах… телевізор не плазма... машина не Мерседес...
При цьому ходимо по ресторанах та купуємо дорогі речі…


Історія №1.

На тренування зі мною ходить… дядько вже… років 35-36… Теж по Фалеєву качається...
В принципі, я знав, що він не багатий…

Якось каже – компутер зламався – доця вірусів нахваталась. Дав йому диск з Dr. Web live CD – там антивір є і вбудований браузер для перегляду контенту дисків – можна почистити… На наступне тренування каже, що не зміг полікувати – приїдь полікуй… Ну, ок, домовились, зустрілись, везе на машині («Амулет» від «Чері») до дому. Проїжджаємо повз гуртожиток – страх і жах. Я ще хотів сказати – «як люди можуть в цьому гуртожитку нормально жити?». Але добре що не встиг. Бачу – веде мене в гуртожиток. Заходимо – на першому поверсі підлітки курять та п’ють, матюкаються – корисно та продуктивно проводять час… Старий подертий ліфт, який ледь їде…
Зайшли. В мене був шок. Я такого давно вже не бачив. Останній раз мабуть коли сам був студентом та жив в гуртожитку, але навіть тоді, в мене все було краще…

Повна безнадія, жах і скрута…

Кімната метрів 16-18 квадратних. В ній живе він, дружина, дочка 17 років, дочка 9 місяців, дід років 60 та собака доберман… Все це, повторюсь, в 18 м2. Кухня, туалет, душ – все в коридорі, все загальне… На дивані спить він, дружина і дочка 17 років… Поряд ліжко для малої дочки. Про який «здоровий» секс може йти мова? На розкладному кріслі спить дід з доберманом… Ні, звичайно в кімнаті не гори сміття та пустих пляшок, не алкоголіки і наркомани, але 5 чоловік + собака + телевізор + компутер = все в одній кімнаті 18 м2… Працює в мерії… Черновецьки до цих пір не прийняв бюджет… У людини кредит на машину… Ночами «грачує» в таксі щоб платити кредит…
Просто безнадія…
Я уявив себе на його місці – що мені світить? Яке у мене майбутнє? Жити до 60 років в цьому гуртожитку… Ростити в ньому дітей… Жах… На що будуть дивитись мої дути?
Отаке життя у людини…

Історія №2.

Почав задавати собі запитання – заради чого я живу. 33 роки.. В житті все одноманітне, нічого особливо цікавого, все повторюється, ніяких сильних нових емоцій, все по старому…
Що далі? Такі самі дні, так само ходити на роботу з дня в день. Чекати літа, відпустки, вихідних? Жити від вихідних до вихідних… Від відпустки до відпустки? А життя проходить…

Вже 33 роки… Що далі? Ще такі самі 27 років? Пенсія?

Якось переключив на Discovery Channel. Там передача про тюрми. Показують тюрму, здається в Таїланді… Спека, засуджені сидять один на одному, їдять якусь баланду… Обірвані…Показують англічанина років 20 якого посадили пожиттєво в таїландську тюрму за перевезення наркотиків… Все – його життя скінчилось – він ніколи не вийде з буцигарні. Скільки йому залишилось? Років 40 – до 60… І всі ці 40 років він буде сидіти в цій тюрмі, буде ходити по одним і тим самим місцям, не побачить в житті нічого нового, нікуди не поїде. В нього не буде сім’ї, не буде дітей… Весь час чужі люди, що розмовляють на чужій мові… Весь час злість, недовіра, злидні. Все. В нього немає майбутнього!

Ось йому реально немає чого жити! Моя ситуація в порівнянні з ним – рай… Я можу змінити своє життя! Він – НІ!

Все пізнається в порівнянні і потрібно частіше порівнювати…
І кожен коваль свого щастя – просто потрібно піднятись над сірими буднями і зрозуміти, що життя проходить… Воно минає… А жити ти не встигаєш…
Весь час кудись біжиш, щось поспішаєш…
А чи прокидаєшся жити на вихідних чи у відпустці???