Basilews
дневник заведен 09-03-2007
постоянные читатели [62]
3 CaHuTaPa, 3_62, AdrinA_LiNN, An-ka19, Artemis, Ashleen, aviabaza, BlackDrago, Breg, CADARGO, conductor, Dark Lady Catiche, Dark Night, Dark Witch, Darth SIth, DeadMorozz, Emesen, FVTVRE, Gilad, GoldenAndy, Grimble, Hunger, Jella Montel, Justice, katalina, Kventin, Lady Xerra, Ledi Zorro, Magnifique, Mechanic, merryginn, Moonlight Dancer, Nash, Nefer-Ra, Nikolas van Merve, nobuddhy, okolot, Padme Marguerite, Remnanta, Rover, Saba, Samum, Stamina, TK-430, Ubuntu, W Rivera, yuyuyu13, Алькор, Альфи, Грейс, Даниэла Крис, Дио Вильварин, Еще одна Кошка, Кассия, Ква-кВася, Клуб АРХипелаг, Корней, крейсера, Леа Танака, Маклауд, Речной бобер, Элэлил Флорэс
закладки:
цитатник:
дневник:
местожительство:
Киев, Украина
интересы [8]
09-02-2017 17:20
Андрій Бондар:

Знову Гоголь спровокував.

Іноді я думаю, що дарма Росія вже два століття тримається за київську спадщину. Це їй, якщо замислитись, просто невигідно. Це просто абсурдно і неправильно, якщо завгодно. Київська спадщина - це якась сотня років розквіту під наглядом смотрящих-варягів (історики виправте, якщо я неправий), а потім - суцільний морок братовбивчих міжусобиць, срачів і, як результат, падіння від монголо-татарської навали.

Київськоруська фатальна нездатність об'єднатися заради спільної мети, запхати подалі свої амбіції в жорстокому світі середньовіччя і перемогти разом - це українське, занадто українське. Це Мазепа і Кочубей, це Петлюра і Махно зі Скоропадським, це Бандера з Мельником, це Щербицький із Шелестом, це Ющенко з Тимошенко... Це Моцарт із Сальєрі, врешті-решт.

Ой, скільки прикладів!.. І все - суцільна поразка, зрада, подляна, підступність, хитрість... Нація забзалюків. Навіть продавшись, як остання наволоч, вони примудряються напудити на голову новим хазяям! Тризуб - це насправді графічна модифікація "дулі в кишені". Царство посередності і сірості, перемога негативного людського відбору. Перемагає той, хто приведе на стрілку з рідним братом побільше татар чи половців.

Росія ж, навпаки - приклад іноді безглуздої і смертоносної, але єдності. Вона - плоть від плоті дивний виплід візантійської парадигми, замішаній на татарському деспотизмі. І невідомо, чого в ній більше - татарського чи візантійського.

В її природі насправді нема головної руської риси - її глибокого українства... Тобто, київська спадщина - не їхня передусім тому, що вони інакші. Вони - це не ми. Ця спадщина міфологізована в Москві. Вона насправді - наша гірка доля і наша планида. Це довела історія. І доводить кожен день, прожитий цією країною, як останній, як диво, як випадковість.

Тому коли вони кажуть "русский мир", то вводять в оману абсолютно всіх навколо. Руський світ, хоч як трагічно це звучить, на жаль, саме тут. І він - український.

Перепрошую за банальності. Вважайте, що я написав це для себе.
Закрыть