ІРИНА ЖИЛЕНКО
(1941- 2013)

***

Заведу котисько чорне.
Молочка йому наллю.
І забуду всі учора,
І щоденники спалю.

День лінивенький удався.
Вірш наївний написався.
В цьому дні, на самім дні,
затонула я, мов човен.

Бог із ними, тими вчора.
Та й були вони, чи ні?
Вже годинник б’є десяту.
На добраніч, треба спати.

Погортаю томик Сартра.
І засну в легкім човні.
Кажуть: зранку буде завтра.
Може, брешуть. Може, й ні.

Літування, зимування.
Тихе щастя доживання...