Коли ми гуляли на православне Різдво в музеї народної архітектури та побуту, який увесь просто неба, біля Голосіївського парку, в нашої компанії були дочки друзей Діми, Вера та Надя. Наді сім і вона вже вивчає інформатику, а Вері чотири і в неї є дім в якому живе Барбі, що, звісно, дуже круто. Так от Надя, коли ми обідали в одному з експонатів, бо він є діючий шинок, сказала декілька речень на корейської. Це, мене, м'яко кажучи, приголомшило. Надя пошла навчатись у школу, в якої напрямок — східні мови, випадково, бо це поряд з її будинком, але їй там цікаво, і ніхто її не примушує до навчання. Відчуваю повагу до неї, до того ж, вона дуже мила. Сучасні діти взагалі, зазвичай, фантастичні. Вони кращі за нас!

А в шинку були ще борщ з пампушками та медовуха, для дорослих. Усе таке смачне! Особливі витвори мистецтва, рядки з млинів, пагорби, захід сонця, та таки веселі ми!