День закоханих ми святкували змінюючи, по черзі, різні види діяльності. На приклад, поки я ходила за Зубровкою, вермутом і десертами, Сережа готував люля-кебаб.
Ще ми наводили порядок в Сережиної колекції дисків і він згадував як у перше почув Dire Straits.

Він був ще підлітком, вони з друзями у дворі у перше пробували алкоголь. Проте давно вже подбали про те, щоб мати якісну апаратуру для прослуховування музики і батьки їм в цьому допомогли. Раптом хтось поставив альбом "Love over gold" і вони почали легенько засинати, не тому що стало нудно, а тому що чарівні музичні хвилі, створені, зокрема, Марком Нофлером, так лагідно гойдали слух, що алкоголь сприяв саме зануренню у світ мрій! Батьки кличуть дітей до дому, а вони засинають від кайфу, який скоєний дивовижною музикою! І я це чудово розумію, згадуючи як я сама у перше почула цей альбом.

Колекція дисків, в Сережи, величезна, він вважає, що поганої музики не існує, а є погане виконання, оранжирування тощо. Завдяки цієї думці я розширила коло музики яку я люблю :-) Втім, крім Dire Straits і Pink Floyd Сережа мало що слухає.

Ще ми дивуємося разом тому, що хоча ми разом вже три з половиною роки, потяг між нами не згасає і не заміщається іншими ознаками стабільності. І "lover over gold" ніби скеровує від того що сприймає слух до поцілунків.

Коли, вже у вечорі, ми лежали в ліжку і цілувалися, Сергію подзвонив Андрій С. Казав, що Светка приїхала з Чехії. Светка, час від часу, приїжджає на пару тижнів. В кінці розмови Андрій передав мені привіт.
Напевне він теж приготував для Свети люля, або щось інше цікаве. Сережа не єдиний приклад чоловіка, який одночасно вів бізнес, не виходячи з квартири, і, при тому, сприймав побут, як, перш за все, власну сферу впливу. Тож і Андрій вміє добре готувати :-)
А в День закоханих в нас був чудовий люля! І не тільки він :-)

В неділю, зранку, ми разом налепили картопляних зраз, Сережа спік шоколадне печиво, я зварила суп з баликом і вершккми. Але на обід ми пішли в гості до Вадіка, де нас пригощали супом з пельменями, мене вином, а Сережу горілкою. Йоркширському тер'єру Мійці було все одно що їсти, хоча ми наполягали на тому що тварину краще годувати кормом з зоокрамничок. Собака-цілувака встигла і поїсти і облизати кожного з присутніх. Потім з'ясувалося, що 6-ти річний першокласник Діма вже вивчив букви. Почувши похвали, і відчувши багато уваги, він приніс всі фігурки з кіндер-сюрпризів, які назбирав за весь час споживання кіндер-сюрпризів :-)

До нашого приходу Вадік встиг посваритися з Анею. Ця жінка плюс сайз, з ангельським личком, чомусь вважає, що неважливо звідки і в якої кількості беруться гроши. Але вона обожнює їх витрачати на себе. Вона працює в салоні краси, але її зарплати не вистачає на манікюр, зачіску, прикраси, парфумерію еліт класу. До того ж вона обожнює замовляти до дому фаст фуд і суши. А готувати і прибирати не любить. Сережа завжди офігиває від того як вона кидає в кучу свої речи, хоча приходить до друга лише тоді коли Ані немає дома. В них із Сережею взаємна неприязнь. А я взагалі відвідую Вадіка дуже рідко. Знаю що такий срач побачиш не часто. Парфумерія, в перемішку з лаками для нігтів, бюстгальтерами і постільною білизною. І ще там щось накидано. Можливо, колготки чи навіть прокладки, я не хотіла дуже уважно придивлятися. На кухні, на столі, щітка для волосся і фен.

Я вважаю Аню красивою, хоч і плюс сайз, але й стервозною, вередливою дурепою :-) А Сережа не вважає її красивою, лише дурепою. Вадік терпить її примхи, мабуть, кохає, або боїться що не знайде краще. Хоча він ще майже дитина для нас із Сережею. Адже у 35 років ще все по переду. Можливо, він цього не знає. Але хай сам вирішує як керувати своїм життям. Чим далі тим більше він боїться Аню. Хоча вона розмовляє пісклявим ляльковим голосом ніби з мультика, завжди російською. Чим так залякала свого чоловіка невідомо, але влада над ним в неї вже безмежна. Я уявляю як вона виходить з захаращеної квартири, сідає в новий ліфт, вітається з конс'єржами, які мене всі знають. Сідає в нову хонду, їде в салон краси, або ще кудись. Завжди без Вадіка. Займатися з сином там нема кому, добре що хоч здогадалися відправити до вчительки, яка навчила дитину буквам за гроши. Зате Аня хизується тим що купує Дімі самі дорогі іграшки і модний одяг. От ми з Сережею і зраділи що Дімка вивчив букви, привітали малого! :-)

Недавно був скандал з мамою Вадіка. Рік тому вона купила квартиру, щоб син міг здавати, отримувати дохід крім того що він сам заробляє. Але Ані на манікюр, зачистки і фаст фуд все одне не вистачає, тож там виникли борги по комналці. Коли мама дізналася, був скандал. Бо це справа лише безвідповідальності.

Пограли трохи у відгадування мелодій. Послухали переможну пісню останнього Греммі. Поговорили про те, як вже дістала йобана русня своїми безпілотниками "шахедами".

Після того як Сережа домовився прийти до Вадіка грати в покер у вечорі, ми просто вийшли на вулицю на свіже морозне повітря. Йшли по проспекту. Зустріли Сашу, який гуляє з двома ши-тсу. Саша приємний і милий, хоча і плюс сайз. Коли зустрічає Сережу на одинці, каже, яка ж у нього красива жінка, тобто я:-) Тож Саша мій шанувальник, хоча нав'язливо і нагло ніколи не поводиться. Пропонував мені кілька разів забрати старшу собаку ші-тсу, хлопчика. Хлопчик дуже милий і привітний. Впізнає мене, підходить, віляє хвостиком. Але ми знімаємо хату і взяти його не можемо. Саша каже, вночі дві собаки носяться по квартирі мов навіжені, так весело їм гратися! Але і заснути хазяїнам інколи не дають.

В Саши є жінка, вона красива, з великими, синіми очима, але плюс сайз. Поговорили про те як це - жити в колишніх дохідних будинках у центрі, а ще як кацапи заїбали вже своїми довбаними безпілотниками, побажали один одному гарного вечора і пішли кожен в свій бік.

Ми з Сережею поїхали на Видубичі, прогулялися до притоків Дніпра. Мороз брався так, що без рукавичок пальці мерзли через пару хвилин, але я зробила кілька кадрів Київської природи. Дивно, що сонечко сховалося як раз коли були біля води. Коли йшли від зупинки до дому знов стало сонячно, закат над деревами був красивий!

Сережа раптом згадав підробиці недавньої вечірки з Андрієм С. які я не пам'ятаю, як не дивно. Андрій ставав на одне коліно і просив бути його, ще й в такий спосіб. Але я сказала, що я мріяла вийти заміж за казкового принца і зробила це. Сережа - мій казковий принц! Андрій не заспокоювався. Тоді я сказала: "Пустіть нас, я слово дала!" Оце сюрприз! Сережа не знає, що це цитата і звідки вона. І слава богу! "Дубровський" українською хай залишається лише у п'яних спогадах :-)))

Андрій С. давно не дзвонив моєму чоловікові і я вже почала думати, що це через певну незручність, причина якої є те, що з роботою для Сережи нічого не виходить. Але він раптом подзвонив у суботу і сказав, що його знайомі зібралися, крім того, що вони пропонували для Сергія раніше, ще й купити йому транспорт для поїздок по місту і для відряджень. І думають скільки грошей запропонувати зверху того, що обговорювалося раніше. Андрій С. запросив до себе Сережу, але в кінці розмови запитав, чи він прийде зі мною. Я погодилася і ми поїхали у двох.

Андрій повертався з золотого весілля батьків, а ми чекали на поверсі. До нас вже вийшов Ілля і ми з ним поговорили. Ілля дуже зайнятий шкільними завданнями. Подальший напрямок навчання він охарактеризував як гуманітарний. На прощання поцілував мене, у перше. Собаченька Прим спав і не знав що я дуже близько від нього.

Прийшов Андрій, ми пішли до нього пити віски. Таке враження, що у плані танців і бухла, ми відірвалися за всі новорічні свята. Чим більше ми пили, тим більше він залицявся до мене. Сережа не хотів танцювати. Але я з Андрієм рухалася дуже весело. Особисто я пам'ятаю усе доволі добре. Хоча як ходили ще за однією пляшкою віски пам'ятаю смутно. Андрій все хотів обійняти, прилинути. Навіть намагався поцілувати. Але я відсторонювалася, не давалася, явно не збиралася бути легкою здобиччю. Потім вже за барною стійкою він почав, при Сережи, пропонувати мені стати його жінкою, казав що краще за мене не буває. А я казала: "Ну як же? Повний Київ прекрасних жінок!" А він все одно не давав мені спокій. Я пила менше за всіх. Вони мало що пам'ятають з закінчення вечірки, а я навпаки. Сережа реагував на витівки Андрія, на цей раз, вже спокійно. Адже мій чоловік вже був впевнений на сто відсотків що я йому не зраджу. А я була впевнена в цьому тим більш. Андрій не приховує, що він мене хоче, а ми із Сережкою сміємося з нього.

Веселий настрій у всій компанії! Під кінець, Андрій почав, танцюючи, роздягатися. Витягнув ремінь зі штанів і, махаючи ним, кричав, що він садомазо. Але я вже знала, що в нього немає саме тих садистських фантазій, як у фашистської мразоти. Він не мріяв про згвалтування, або про те як відрізає комусь голову. Я сміялася, падала на крісло-мішок, Андрій сміявся. Карликовий пінчер Рон раптом став моїм другом і не намагався мені відкусити частину тіла. Коли я пробувала з моєї сумочки щось дістати, він підсовуав голову мені в руки і в руці, замість гаманця, опинялася голова Рона. Смутно пам'ятаю как ми пішли спати в один кінець квартири, а Андрій в інший.

На ранок було доволі сильне похмілля, але ми вижили

Грудень пролетів геть непомітно. Тиждень відчувався як три дні. Два будних і один вихідний. Але ялинка вже стоїть там де ми будемо святкувати, на кухні. Святкувати ми хочемо у двох. Місяць тому лікарі з 12-ї лікарні сказали, що Сережи можна зі спиртного пити лише горілку. А я не люблю звичайну горілку, люблю лише саму якісну і недешеву. Ось в нас на районі акційний "Гетьман" по 130 грн. Тому їхати в "Оушн плазу" за "Собескі" не будемо. Закуски хочеться мінімальну кількість, бо якось після святої вечері ще не дуже голодні. Ми тоді не все поставили на стіл з того що прислала мама Сережи. Хоча куті вже немає. Сигарет теж, сигарети дорого.

Андрія С. хочемо запросити, щоб потім не дорікав, що ми ніколи не запрошуємо. Але сподіваємося, що він не прийде. Хай влаштовує своє особисте життя, тим більш не факт що його батьки, у новорічну ніч, зможуть вигуляти Рона. В Рона огидний характер, але дбати про нього треба все одно. Якось потім пересечемся.

Ми знаємо наперед, що у двох буде добре. І щоб ми не робили, секс буде неймовірним! Я не можу сказати, що ми ніколи не сваримося. Але таке враження, що ми підвищуємо іноді голос один на одного, щоб просто розім'яти голосові связки. І цей режим спілкування просто моментально вимикається. Потім не зовсім зрозуміло, чи то ми так жартували, чи що це було :-) І це не те, що треба перетерпіти заради того що добре, це, може, в нас така розвага? Але коли ти будиш о п'ятій ранку кохану людину цілунками, або він тебе вітає цілунками коли вже стемніло, це ж як квіти розпускаються? А сварки, у день газди, як літній дощ :-)

Цими днями, до нас завітав Андрій С. Хоча Сергій, частіше за все, уникає його товариства. А Андрій прагне зустрічатися. От власне він і роботу Сережи знайшов. Але ініціатива прийти до нас із пляшкою кукурудзяної горілки, все ж, була від нього. Вже навіть не докоряв за те, що ми не пропонуємо зустрітися, просто запитав чи можна прийти і прийшов. Хоча я як раз працювала, він знав, що скоро виключать світло на годину і, підійшовши до мене у спальню, де я працюю, попросив посидіти із ним і Сережею на кухні. Адже чого мені ще робити поки світла немає? Цілує в щоку, чекає коли я зроблю те саме у відповідь. Гасне світло, йдем в трьох на кухню із лампою лед. Було весело коли подзвонив з Чехії його син Ілля і ми включили йому пісню на чеській про їжака. Це був тест на знання чеської мови. Судячи з того, що Ілля сміявся, він зрозумів про що там співають, хоча я можу лише приблизно здогадуватися, але ж гугль все знає:

"Йожин з Бажин у багнюцi слизькiй.
Йожин з Бажин пiдповзає близько.
Йожин з Бажин вiн вже iкла точе.
Йожин з Бажин розiрве на клоччя.
На таке страхiття — здохло щоб воно! -
Треба лиш з повiтря скинути лайно."

Ще згадали гурт "Army of lovers" І у всіх, після цієї музики, були власні асоціації із 90-ми роками, хоча кожен з нас бачив їх зі свого ракурсу.

Андрій згадав як вони познайомилися зі Светкою. В них не вистачило грошей щоб заплатити за таксі і вони спочатку тікали по бульвару Шевченко, потім бігли в ботсад.

Сережа згадував як познайомився із Бочею і Печею на заправці у Франківську. Тоді в нього були такі авто, що жінки самі кидалися на капот. А от Печа і Боча, професійні боксери, пояснили тим браткам, що вирішили нав'язувати Сережи своє кришування, що тут їм не обломиться.

Я не хотіла багато підтримувати розмову з Андрієм, але він сам задавав питання і проявляв свою цікавість, жартував пр секс. Ще розповів, що вже почав знайомитися з жінками, в очевидь, готуючися до того щоб вже перегорнути сторінку життя, де була Светка, на наступну. Уважно дивиться на мене, я кажу: "О, слава богу!" Це при тому, що я досі відчуваю, що його зачепило те, що я колись йому відмовила.

Потім Андрій почав і так і сяк натякати на те, що нам треба думати як зустрічати Новий рік. Сережа висловив надію на те, що він буде, як і в тому році, це робити з батьками. На що Андрій показав фак, дивлячись мені у очі. А ще він завжди хоче цілуватися при вітанні і при прощанні. Можливо, це просто така манера поведінки із жінками друзів, але це підпадає під загальне враження від проявлення зацікавленості в мені. Попросив Сережу супроводжувати його до зупинки, адже перед початком комендантської години таксі не хочуть їхати, а в транспорті, що їде від нас, він не дуже розбирається. Вже в нас був, а досі не розбирається. Цілує мене, тисне руку, пропонує натиснути кулаком на його кулак, дивиться, виходить

У День народження Сережи ми пили горілку "Sobieski". Його майже весь день вітали по телефону друзі і родичі. С хамоном і сиром "Дана блю" польська горілка пилася дуже легко, але я, у якусь мить, відчула що мені досить. Несподівано подзвонила колишня дружина Сережи. Тобто вона його вітала раніше кожний день народження, а тут раптово подзвонила щоб наїхати.

Її звинувачення супроводжувалися невпевненістю у голосі із істеричними нотками. Так буває, коли людина не впевнена у тому що вона морозить, то починає кричати. Мовляв, Сергій не займається вихованням їх сина, не бере на себе витрати, ніби він взагалі ні до чого в житті Іллюши. Погрожувала лишити колишнього чоловіка батьківських прав. І все ніяк не могла зупинитися.

Тоді я попросила в Сережи телефон, сказала хто я і повідомила їй що в нашій сім'ї гроши заробляю саме я. Попросила назвати мені суму грошей, яку, на її думку, я повинна давати їй на утримання сина. І, головне, чому я їй щось винна. При тому що я оплачую йому спортзал, одяг і взуття і даю гроші на обіди. Жіночка щось булькнула і кинула трубку.

Справа у тому, що вона, крім того, що не мусить знімати хату, заробляє раза в два більше за мене. І ще має пенсію державопосадовця за вислугою років. Також не для кого не є таємницею, що вона більше цінує час, який проводить у секті, ніж в навколишньому світі. Секта любить гроши. Тому ніяких аліментів ніхто платити не збирається. Ми даємо гроші напряму дитині. Ну вже стільки скільки можемо. Звісно я запитала цю особу про компенсацію витрат на дитину не для того щоб їй щось давати, а щоб вона зрозуміла що питати нема з кого.
Вибрати момент саме у День народження, щоб зіпсувати настрій, це вже курва 60-го левела. Ну зате навряд вона так скоро подзвонить ще.

А ще наша подруга Аліна і Андрій С. її сусіди. Вони багато мені про неї розповідали, хоча я ніколи і не просила. Тож кажуть, що вона дуже зарозуміла і ніколи не з ким не вітається. Ніби випромінює негатив. Але якось Андрій зустрів колишню жінку Сергія біля метро. Точніше вона до нього підійшла і схопила за руку. Він офігів! Каже мені: "Розумієш, мене тоді за руку схопила бабка! Я давно її не бачив зблизька, а тут раптом зрозумів, що вона вже БАБКА!" Але він тоді, можливо, перебільшував, вочевидь, щоб мені сподобатися

У неділю ми зустрілися із подругою Сережи, яка приїхала разом із дітьми з Гданська. У Київ до чоловіка, а потім відвідає рідний Ужгород, де живуть батьки. Аліна, у минулому, професійна тамада, а ще знімалася у серіалах. Взагалі це жінка небесної краси, майже мого віку. Сережа чомусь любить запевняти, що вони завжди були лише друзями і ніколи не спали разом. А я вірю. Мені достатньо і одного разу сказати. Вони познайомилися на заході для дітей. І не були вільні для знайомств. Аліна любить підносити спілкування як свято! Видно, це професійне. Ті, хто в житті мені закидали що я часто граю якусь виставу, були неправі. Я просто хочу отримати максимум доброго від теперішнього часу. Тому я прекрасно розумію поведінку Аліни.
Ми пили каву, час летів непомітно, компліменти і згадки з приємних і позитивних випадків минулого. Потім, вже вдома, Сережа сказав, що я Аліні дуже сподобалася і нас будуть ради бачити на Закарпатті зажди! :-)

Учора ми зустрілися із нею біля косметологічної клініки, адже я порадила їй звернутися до Каті, яка мені робила процедури. Аліна розуміє, що про красу треба дбати, тому вона саме небесної краси :-) Посиділи на сходах офісного центру із кавою. Вона звикла, у європейській країні, що весь міській простір для людини, у першу чергу, тому можна користуватися ним так як тобі зручно, неприпустимих речей не так багато. Адже кожна людина розуміє, що від її поведінки залежить комфорт інших. Отримуєш комфорт, передай іншому. Тільки зовсім кінчені виродки б не вписувалися в цю загальну європейську зону комфорту. Сережа каже, що у мене з'явилася особиста подруга. І байдуже що вона ненадовго!

Аліна сказала, що її чоловіку цікаво побачити мої роботи, якими я заробляю на життя. ЇЇ чоловік видатний фотограф. Зараз на фрілансі. А раніше кілька років працював особистим фотографом Петра Порошенко. Я бачила фото Іллюши, коли він пішов у перший клас, це робив Міша, Алінин чоловік. Мабуть це самий вищій рівень, ловити такі моменти!

Я взагалі-то розумію, що у нас із Сережей нема професійних знимків з одруження, можливо Міша погодиться нам зробити парну фотосесію, можливо, безкоштовно :-)


On Sunday, we met with Seryozha's friend, who came with her children from Gdansk. In Kyiv to see her husband, and then she will visit her native Uzhhorod, where her parents live. Alina, in the past, was a professional toastmaster, and also starred in TV series. In general, this is a woman of heavenly beauty, almost my age. Seryozha for some reason likes to assure that they were always just friends and never slept together. And I believe. It is enough for me to say once. They met at an event for children. And they were not free to meet. Alina likes to treat communication as a holiday! It looks professional. Those who accused me in my life that I often play some kind of play, were wrong. I just want to get the most out of the present. Therefore, I perfectly understand Alina's behavior.
We drank coffee, time flew imperceptibly, compliments and memories of pleasant and positive events of the past. Then, already at home, Seryozha said that Alina really liked me and that they would be happy to see us in Transcarpathia again and again! :-)

Yesterday, we met with her near the cosmetology clinic, because I advised her to contact Katya, who did the procedures for me. Alina understands that beauty needs to be taken care of, that's why she is of heavenly beauty :-) We sat on the stairs of the office center with coffee. She is used to, in a European country, that the entire urban space is primarily for people, so you can use it as you like, there are not many unacceptable things. After all, every person understands that the comfort of others depends on their behavior. You get comfort, give it to someone else. Only complete bastards would not fit into this general European comfort zone. Seryozha says that I have a personal friend. And it doesn't matter that it's not for long!

Alina said that her husband is interested in seeing my works, which I earn a living from. Her husband is an outstanding photographer. Now freelance. Previously, he worked as Petro Poroshenko's personal photographer for several years. I saw a photo of Ilyusha when he went to first grade, it was done by Misha, Alina's husband. Perhaps this is the highest level, catching such moments!

In general, I understand that Seryozha and I do not have professional wedding photos, maybe Misha will agree to do a couple photo session for us, maybe for free :-)

Святкували ми одруження разом з моїми батьками і нашими друзями. Андрій С. подарував мені букет анемонів. Риба з Наталкою принесли набір келихів з чудового тонкого кришталю і їх дзвін був такий ніжний і мелодійний, що всі хто з них пили, звернули на це увагу! Страви в ресторані української кухні були настільки смачні, що вставати зі столу майже і не хотілося. Тільки інколи, коли робили перекур, я виходила разом із курцями. Моїм батькам все дуже сподобалося. І Сережа і друзі, їх жарти, тости. Андрій С. запропонував нам із Сережею дати при всіх один одному обіцянки і випити за це. Сережа обіцяв кохати мене все життя, і бути завжди поруч зі мною. Я обіцяла завжди робити його життя комфортним і дбати про нього. Ще нам бажали поважати один одного і мати спільні захоплення і інтереси. І ще багато чого бажали.

В якийсь момент вимкнули світло і увімкнули генератор, а жива музика із сусіднього залу продовжувала грати. Інколи було чути як за сусідніми столиками бажали незнайомі люди іншим незнайомим людям всього самого доброго і цінного в житті. І повз нас проходили якісь веселі і причепурені люди. Сонечко вже сідало, а можливості приготувати нам останню страву, хачапурі, на кухні ресторану так і не було. Але й без хачапурі всього було вдосталь. Тож із анемонами і бокалами ми неквапливо пішли до дому. По дорозі зустріли йоркширського тер'єра Мію, яка від радощів зустрічи стрибала на мої білі весільні джинси, сповзаючи по ним вниз і знов підстрибучи майже до краю блузки. Це було замість салютів на честь створення нової щасливої сім'ї! Спека потроху спадала. Але купатися на Дніпро так ніхто і не поїхав


We celebrated the wedding together with my parents and our friends. Andriy S. gave me a bouquet of anemones. Ryba and Natalka brought a set of glasses made of wonderful thin crystal and their ringing was so gentle and melodious that everyone who drank from them paid attention to it! The dishes in the Ukrainian restaurant were so delicious that I almost didn't want to get up from the table. Only sometimes, when they had a smoke break, I went out with the smokers. My parents liked everything very much. And Seryozha and friends, their jokes, toasts. Andriy S. suggested that Seryozha and I make promises to each other in front of everyone and drink for it. Seryozha promised to love me all my life and to be always by my side. I promised to always make his life comfortable and take care of him. They also wanted us to respect each other and have common hobbies and interests. And they wanted a lot more.

At one point, the lights were turned off and the generator turned on, while live music from a nearby venue continued to play. Sometimes you could hear strangers at nearby tables wishing other strangers all the best and most valuable things in life. And some cheerful and clingy people passed by us. The sun was already setting, and there was no opportunity to prepare our last dish, khachapuri, in the restaurant's kitchen. But even without khachapuri, there was plenty of everything. So with anemones and glasses we leisurely went home. On the way, they met the Yorkshire terrier Mia, who jumped on my white wedding jeans from the joy of the meeting, sliding down them and jumping up again almost to the edge of the blouse. It was instead of fireworks in honor of the creation of a new happy family! The heat gradually subsided. But no one went swimming in the Dnipro

Чомусь вимоги до молодят, попри всі сучасні портали, які з недавніх пір з'явилися в Україні, доволі бюрократичні і просто витяг з реєстру про розірвання шлюбу не беруть навіть ті, хто отримує не самі маленькі гроши за послугу одруження без черг і випробувальних термінів... Тільки саме свідоцтво або рішення суду приймається в якості підтвердження того, що людина не є шлюбним аферистом. Тож прийшлося зробити доволі багато зусиль для того, щоб отримати рішення суду від колишньої дружини Сережи, а потім після дзвінків в деякі інстанції, замовлення копії свідоцтва про розірвання шлюбу через Дію, з'ясувалося що моє свідоцтво у мами і все могло вирішитися за п'ять хвилин. Але головне результат, призначено дату одруження. Тільки коли ми почали уточнювати в друзів і батьків хто зможе приїхати у день одруження, виявилося, що на цю суботу половина вже має інші плани, тож ми вирішили просто розписатися на цих вихідних, а святкувати на наступних. Обручки вже забрали з пошти, золото з лігатурою з домішкою міді мені подобається все більше!

Недавно Сережа йшов з другом по нашим кварталам і їх зупинили ТЦК і поліціянти. Сережу пробили по базі і сказали, що все гаразд. Другу сказали що він придатний, але з кимось порадилися по телефону, сказали що якщо йому вже 50, то їм він не потрібний. Так двох товаришів і відпустили

For some reason, the requirements for newlyweds, despite all the modern portals that have recently appeared in Ukraine, are quite bureaucratic, and even those who receive quite a bit of money for the service of marriage without queues and probationary periods do not take a simple extract from the registry about the dissolution of marriage. .. Only the certificate or the court decision is accepted as confirmation that a person is not a marriage swindler. So we had to make quite a lot of effort to get a court decision from Seryozha's ex-wife, and then after calling some authorities, ordering a copy through Diya, it turned out that my divorce certificate was with my mother and everything could be solved in five minutes. But the main thing is the result, the wedding date is set. Only when we started checking with friends and parents who could come on the wedding day, it turned out that half of them already had other plans for this Saturday, so we decided to just sign up this weekend and celebrate on the following one. The wedding rings have already been taken from the post office, I like the gold with a ligature with an admixture of copper more and more!

Recently, Seryozha was walking with a friend through our neighborhoods and they were stopped by the TCC and the police. Seryozha was punched in the base and told that everything is fine. A friend was told that he was suitable, but they consulted with someone over the phone, they said that if he is already 50, then they don't need him. So the two comrades were released

Коли всі вже були упевнені, що на вірус, який зараз спричиняє закриття шкіл на карантин, перехворіли, то лише тоді ми вирушили до Андрія С. у гості. Карликовий доберман Рон зустрів нас, як завжди, вкрай агресивно. Він охороняє приватні володіння попри невдоволення хазяїна його завзятістю і надмірним старанням. Але коли Рон зрозумів, що його спроби нас атакувати не дають йому бажаного результату, то став натякати на те що за хорошу поведінку треба йому платити тим що поставлено на стіл. Половину сиру з'їв Рон, половину ми. І нав'язливі охоронні послуги припинилися.

Ми багато слухали про Чехію. Мене вразило те, з якою наполегливістю син Андрія Ілля опановує професію хіміка в чеському виші. І вже знає мову дуже добре. Його сестра, Вероніка, яку я пам'ятаю зовсім дитиною, вже стає прекрасною дівчиною! Цим дітям точно пощастило в тому що їх батьки здатні оплачувати їм все необхідне і ще приносити дохід в чеську казну! Трохи дивилися фото Праги. Після американського вина куштували єгермайстер з імбирем, але це вже було занадто. Ночували в Андрія. Перед сном заходила його мама, яка живе на поверх вище, щоб вигуляти собаку. Сергія вона знає давно, а зі мною познайомилася лише вчора. Мила, чемна киянка, мабуть залишилися задоволена тим що товариства в її сина прилічне.
Потім, коли вона вже пішла, Сережа, жартома, запропонував Андрію купити мене за 100 грн. Після чого ми з ним трохи посиділи обійнявшися. Але Сергій раптом забув що це був жарт і почав злитися на нас! Але ми так оперативно застрелили постіль і поклали Сережу у ліжко, що він забув через що саме він на нас розізлився і захрапів! На ранок ми з задоволенням йшли через залиті сонцем двори на нашу зупинку.

Мені б хотілося б вибиратися на вихідних кудись компанією, хоч іноді. Тим більше що в Андрія є авто і деяких проблеми, які пов'язані із громадським транспортом нам тоді не загрожують. Або мені вистачить записатися кудись на йогу. Головне взагалі виїжджати з району




Когда все уже были уверены, что вирусом, который сейчас приводит к закрытию школ на карантин, переболели, то только тогда мы отправились к Андрею С. в гости. Карликовый доберман Рон встретил нас, как всегда, агрессивно. Он охраняет частные владения, несмотря на недовольство хозяина его упорством и чрезмерным старанием. Но когда Рон понял, что его попытки атаковать нас не дают ему желаемого результата, то стал намекать на то, что за хорошее поведение надо ему платить тем, что поставлено на стол. Половину сыра съел Рон, половину мы. И навязчивые охранные услуги прекратились.

Мы много слушали о Чехии. Меня поразило то, с какой настойчивостью сын Андрея Илья овладевает профессией химика в чешском вузе. И уже знает язык очень хорошо. Его сестра, Вероника, которую я помню совсем ребёнком, уже становится прекрасной девушкой! Этим детям точно повезло в том, что их родители способны оплачивать им все необходимое и еще приносить доход в чешскую казну! Чуть-чуть смотрели фото Праги. После американского вина пробовали егермейстер с имбирем, но это уже было слишком. Ночевали у Андрея. Перед сном заходила его мама, которая живет на этаж выше, чтобы выгулять собаку. Сергея она знает давно, а со мной познакомилась только вчера. Милая, вежливая киевлянка, видимо осталась довольна тем, что общество у ее сына приличное.
Потом, когда она уже ушла, Сережа, в шутку, предложил Андрею купить меня за 100 грн. После чего мы с ним немного посидели обнявшись. Но Сергей вдруг забыл что это была шутка и начал злиться на нас! Но мы так оперативно застелили постель и уложили Сережу в постель, что он забыл, из-за чего именно он на нас разозлился и захрапел! Утром мы с удовольствием шли через залитые солнцем дворы на нашу остановку.

Мне бы хотелось выбираться на выходных куда-то компанией, хотя бы иногда. Тем более что у Андрея есть авто и некоторые проблемы, связанные с общественным транспортом, нам тогда не угрожают. Или мне будет достаточно записаться куда-нибудь на йогу. Главное, вообще выезжать из района

В цьому році ми зустрічали новий рік у двох. Друзі, з якими ми зустрічали Новий рік рік тому, поїхали в село. Вони здійснюють свою мрію жити в селі методом зменшення перебування в місті на користь села. Вже й будиночок купили і криничку вирили. Але нам у двох було добре. Ми взагалі взяли відпуску на тиждень і я і Сергій. Мама Сережи не присилала посилочку, бо я її дуже просила не тягати на пошту, хоча б на Новий рік важкий ящик, а берегти себе. Тож новорічний стіл готувала я сама. Як на Святу вечерю, я зробила картопляні зрази, на замовлення Сергія. а заморожений кролик чекав вже доволі давно і дочекався свого часу. Тож ще салатик, по типу грецького, нарізки, фрукти і шампанське Фраголіно.

Взагалі багато часу пішло на телефонні дзвінки. Ми дзвонили, нам дзвонили. Друзі, родина, Сережа давав мені трубку, його родичі казали, що люблять нас обох! Але дати трубку, коли я говорила із мамою, Сережа попросив сам. Раніше ми думали, що як закінчиться війна, то ми поїдемо до Дніпра і тоді він познайомиться з батьками. Але війна так затягнулася, що пора вже знайомитися в тих умовах, які поки що є. Мама трохи соромилася, бо одна справа говорити зі мною українською по телефону, а друга - з тим хто говорить українською від народження і народився на західній Україні. Вона трохи робила іноді паузи, підбирала слова, хвилювалася, а Сережа говорив дуже впевнено, товариські, не дратуючися через уповільнення в розмові з боку моєї мами. Він сказав мамі що він дякує їй за те що в неї така дочка, сама краща у світі! І що ми обов'язково одружимося, і що він радий що мене зустрів і що кохає мене дуже сильно! Мені він взагалі каже не так вже і рідко, але одна справа це казати мені, а інша моїй мамі!

Ще дзвонив Андрій С. із Праги. В нього є дозвіл на міжнародні перевозки і побачити його сім'ю в Новий рік він зміг! Спочатку говорив із Сергієм, потім попросив дати телефон мені. На моє прохання зосередитися на позитиві в Празі, біля Свети, біля Іллі з Веронікою, і взагалі залишитися там із ними, він відповів що обов'язково повернеться, бо в Києві батьки, а їх вже не вмовиш залишити Україну. Говорив довго, говорив, що в мене чудовий чоловік, один з не багатьох, кому він радий абсолютно щиро! Що він сумує за нами, він повернеться в Київ, а там вже як буде так буде. І хоча Сережа любить Андрія скоріше як знайомого ніж друга, все одне пообіцяв з ним зустрітися коли подзвонить по приїзду до дому.

Потім, коли всі телефонні розмови вже було закінчено, Сергій згадував всякі смішні випадки з минулого. На приклад історію, коли його сусід брав звичайне домашнє вино, заряджав його газом, як сифон, і продавав як Шампанське. Це було до того, що Фраголіно це те саме, але вони мають ліцензію на виробництво своєї продукції! Той сусід, здається, з тюрми вже вийшов. А справа випуску Фраголіно й досі живе. Світ не завжди справедливий, так.

Поки ми у відпустці, кохаємося кожен ранок! А потім просто лежимо під ковдрою, як у нірці, і лениво балакаємо про всяке різне. Наше ППО збиває більшість ракет і шахедів. Донатимо на наші дрони, зокрема пану Стерненко, бо він дуже наочно звітує про результати зборів. Взагалі він робить дуже багато! Дякуємо йому за все!

На відео пісня, яка визнана найкращім хітом минулого року. Я про неї дізналася лише сьогодні, але мені сподобалося!




В этом году мы встречали новый год вдвоем. Друзья, с которыми мы встречали Новый год год назад, уехали в село. Они осуществляют свою мечту жить в селе методом уменьшения пребывания в городе в пользу села. Уже и домик купили и колодец вырыли. Но нам вдвоем было хорошо. Мы вообще взяли отпуск на неделю и я и Сергей. Мама Сережи не присылала посылку, потому что я ее очень просила не таскать на почту, хотя бы на Новый год тяжелый ящик, а беречь себя. Так что новогодний стол готовила я сама. Как на Святой вечер, я сделала картофельные зразы, по заказу Сергея, а замороженный кролик ждал уже давно и дождался своего времени. Так что еще салатик, по типу греческого, нарезки, десерты, фрукты и шампанское Фраголино.

Вообще много времени ушло на телефонные звонки. Мы звонили, нам звонили. Друзья, семья, Сергей давал мне трубку, его родственники говорили, что любят нас обоих! Но дать трубку, когда я говорила с мамой, Сергей попросил сам. Раньше мы думали, что когда закончится война, то мы поедем в Днепр и тогда он познакомится с родителями. Но война так затянулась, что пора уже знакомиться в тех условиях, которые пока есть. Мама немного стеснялась, потому что одно дело говорить со мной на украинском по телефону, а другое - с тем, кто говорит по-украински с рождения и родился на западной Украине. Она делала иногда паузы, подбирала слова, волновалась, а Сережа говорил очень уверенно, дружелюбно, не раздражаясь из-за замедления в разговоре со стороны моей мамы. Он сказал маме, что он благодарит ее за то что у нее такая дочь, самая лучшая в мире! И что мы обязательно поженимся, и что он рад, что меня встретил и что любит меня очень сильно! Мне он вообще говорит такое не так уж и редко, но одно дело это говорить мне, а другое моей маме!

Еще звонил Андрей С. из Праги. У него есть разрешение на международные перевозки и увидеть его семью в Новый год он смог! Сначала говорил с Сергеем, потом попросил дать мне телефон. На мою просьбу сосредоточиться на позитиве в Праге, возле Светы и Ильи с Вероникой, и вообще остаться там с ними, он ответил, что обязательно вернется, потому что в Киеве родители, а их уже не уговоришь покинуть Украину. Говорил долго, говорил, что у меня замечательный мужчина, один из немногих, кому он рад совершенно искренне! Что он скучает по нам, он вернется в Киев, а там уж как будет так будет. И хотя Сережа любит Андрея скорее как знакомого, чем друга, все равно пообещал с ним встретиться, когда тот позвонит по приезду домой.

Потом, когда все телефонные разговоры уже были закончены, Сергей вспоминал всякие смешные случаи из прошлого. Например, историю, когда его сосед брал обычное домашнее вино, заряжал его газом, как сифон, и продавал как шампанское. Это было к тому, что Фраголино это тоже самое, но они имеют лицензию на производство своей продукции! Тот сосед, кажется, из тюрьмы уже вышел. А дело выпуска Фраголино до сих пор живет. Мир не всегда справедлив, да.

Пока мы в отпуске, то у нас секс каждое утро! А потом просто лежим под одеялом, как в норке, и лениво болтаем о том о сем. Наше ПВО сбивает большинство ракет и шахедов. Донатим на наши дроны, особенно г-ну Стерненко, потому что он очень наглядно отчитывается о результатах сборов. И Вообще он делает очень много! Спасибо ему за все!

На видео песня, признанная лучшим хитом в прошлом году. Я о ней узнала только сегодня, но мне понравилось!

Напередодні неділі була тривога, яка тривала вночі більше трьох годин. Якщо Сережа може спати на першому поверсі, сидячи на диванчику, я не сплю, в таких випадках, майже ніколи. Тим більш, до нас приєдналася ще дівчина з квартири над нами. Їй вже лінь ходити до сусіднього будинку в справжнє бомбосховище, а центральна частина нашого будинку таки може щось витримати у разі чого. Тож на другому диванчику тепер можна лише сидіти. А ще конс'єржка, яка любить жалітися і голосити і думає що все знає краще за всіх, бо життя прожила (На 10 років молодше за мою маму) виступає перед нами з багатохвилинним монологом, про війну, про своє життя, про господарство в селі і т. і. Ми, я, Сергій і сусідка зверху, переважну більшість її виступу, просто киваємо у відповідь і інколи щось відповідаємо, бо ми чемні. Оскільки ми там просиділи майже до ранку, то виспатися, коли у мозку працюють вже центри денної активності, мені не вдалося, я не вмію спати вдень... Але, ми навели порядок вдома, я навіть помила плиту, і погуляли, хоча й недалеко від будинку. Тобто якось дуже сильно зіпсувати, саме нам, вихідний в кацапів не вийшло! Хіба що мені було важко читати книгу яку я знайшла українською. Сам роман "У пошуках втраченого часу" читати, поки що, не вийшло. Зате там розкішне передслів'я, яке чітко дає уявлення, що це за книга. Я точно таке люблю! Коли внутрішній світ людини і його буденне життя утворюють одне ціле, незалежно від часу, з якого в уяві утворюються колажі, те що вже в минулому. Які б не були тривоги по тривалості, я буду читати це оповідання!

Хоча до Андрія С. Сергій вирішив йти без мене і я знала що запитувати, чи можна мені, не можна, Андрій вихопив трубку в Сережи, коли я подзвонила, і сказав, що радий мене чути. Обурився тим що Сережа мене із собою не запросив до нього! Ми домовилися, що будемо бачитися ще у трьох. Це вже після того, як мій чоловік сказав, що в нас вдома йому нема чого робити, а далі вже мене не запросив.

Заходили ще в гості до товарища, якого жінка залишає на вихідних самого з дитиною і їде до своєї мами. Чотирирічний Дімка радісно зустрічав нас із батьком на порозі їх квартири. Адже він любить гратися із дядею Сережею! Гралися в схованки, а ще в гру, де треба ходити фішками, після того як кинеш кубики, і що цікаво, цей хлопчик зажди кидає кубики так, що в нього більше всіх ходів і тому виграє навіть в дорослих. Власне він приходиться небожем п'ятирічній киянці Саші, якій ми раніше дарували планшетик для малювання і вони дуже схожі між собою! А ще невгамовний йорк Мія весь час намагалася облизувати всіх одночасно і застрибнути на стіл із грою. Через це два рази всі фішки падали на підлогу, а кубики Мії на голову, хоча це її ані трохи не засмутило! :-)

У вечорі я дзвонила мамі і вона розповідала як готує картоплю для Льови, бо він знов хоче щоб був "Мак Дональдс". В її рецепті порізані брусочки треба проварити пару хвилин, а потім, змазавши олією, запікати в духовці. Виходить саме така картопля фрі, від якої Льова в захваті! Але з хот-догом мама не вгадала. Вона вже зібралася готувати ту саму сосиску у тесті, що ми пам'ятаємо ще за радянські часи. Звичайно, з кращого тіста. Але я дуже вчасно сказала їй, що хот-дог робиться із готової продовженої булочки по типу рогалика. Так я вберегла маму від даремних зусиль, а Льову від розчарування. Рома вже не ходить у футбольну школу і відвідує, по черзі, то художку то легку атлетику



Накануне воскресенья была тревога, продолжавшаяся ночью более трех часов. Если Сергей может спать на первом этаже, сидя на диванчике, я не сплю, в таких случаях, почти никогда. Тем более, к нам присоединилась еще девушка из квартиры над нами. Ей уже лень ходить в соседний дом в настоящее бомбоубежище, а центральная часть нашего дома таки может что-то выдержать в случае чего. Так что на втором диванчике теперь можно только сидеть. А еще консьержка, которая любит жаловаться и причитать и думает что все знает лучше всех, потому что жизнь прожила (на 10 лет моложе моей мамы) выступает перед нами с многоминутным монологом, о войне, о своей жизни, о хозяйстве в деревне и т.д. Мы, я, Сергей и соседка сверху, подавляющее большинство ее выступления, просто киваем в ответ, иногда что-то отвечаем, потому что мы вежливы. Поскольку мы там просидели почти до утра, то выспаться, когда в мозгу уже работают центры дневной активности, мне не удалось, я не умею спать днем... Но, мы навели порядок дома, я даже помыла плиту, и погуляли, хотя и недалеко от дома. То есть как-то очень сильно испортить, именно нам, выходной у кацапов не получилось! Разве что мне было трудно читать книгу, которую я нашла на украинском. Сам роман "В поисках потерянного времени" читать, пока что, не получилось. Зато там роскошное предисловие, четко дающее представление, что это за книга. Я точно такое люблю! Когда внутренний мир человека и его повседневная жизнь образуют одно целое, независимо от времени, из которого в воображении образуются коллажи, то, что уже в прошлом. Какие бы ни были тревоги по продолжительности, я буду читать этот роман!

Хотя к Андрею С. Сергей решил идти без меня и я знала что спрашивать, можно ли мне с ним, нельзя, Андрей выхватил трубку у Сережи, когда я позвонила, и сказал, что рад меня слышать. Возмутился тем, что Сережа меня с собой к нему не пригласил! Мы договорились, что будем видеться еще втроем. Это уже после того, как мой муж сказал, что у нас дома ему нечего делать, а дальше меня уже не пригласил.

Заходили еще в гости к товарищу, которого жена оставляет на выходных с ребенком и едет к своей маме. Четырехлетний Димка радостно встречал нас с отцом на пороге их квартиры. Он ведь любит играть с дядей Сережей! Играли в прятки, а еще в игру, где надо ходить фишками, после того как бросишь кубики, и что интересно, это мальчик всегда бросает кубики так, что у него больше всех ходов и потому выигрывает даже у взрослых. Собственно он приходится племянником пятилетней киевлянке Саше, которой мы раньше дарили планшетик для рисования и они очень похожи между собой! А еще неугомонный йорк Мия все время пыталась облизывать всех одновременно и запрыгнуть на стол с игрой. Из-за этого два раза все фишки падали на пол, а кубики Мии на голову, хотя это ее ничуть не расстроило! :-)

Вечером я звонила маме и она рассказывала как готовит картошку для Левы, потому что он снова хочет, чтобы был "Мак Дональдс". В ее рецепте порезанные брусочки нужно проварить пару минут, а затем, смазав маслом, запекать в духовке. Выходит именно такой картофель фри, от которого Лева в восторге! Но с хот-догом мама не угадала. Она уже собралась готовить ту же сосиску в тесте, которую мы помним еще в советские времена. Конечно, из лучшего теста. Но я очень вовремя сказала ей, что хот-дог делается из готовой продолговатой булочки по типу рогалика. Так я уберегла маму от бесполезных усилий, а Леву от разочарования. Рома уже не ходит в футбольную школу и посещает, по очереди, то художку, то легкую атлетику.

У вихідні ми спочатку думали що домовилися із Андрієм С. зустрітися біля входу в парк, потім виявилося, що він вже нагулявся ще на момент дзвінка Сергію і взагалі думав що ми хочемо у двох погуляти в парку. А як тільки я пробую уточнити коли ми зустрінемося із Андрієм С, то Сережа підозрює що я за ним вмираю! А мені то що, не зустрінемося так не зустрінемося. А на озері, в Голосіївському парку, зате нові качині будиночки, одразу три, один стоїть на другому

В выходные мы поначалу думали что договорились с Андреем С. встретиться у входа в парк, потом оказалось, что он уже нагулялся еще на момент звонка Сергею и вообще думал что мы хотим погулять в парке вдвоем. А как только я пытаюсь уточнить когда мы встретимся с Андреем С, то Сережа подозревает что я за ним умираю! А мне то что, не встретимся так не встретимся. А на озере, в Голосеевском парке, зато новые утиные домики, сразу три, один стоит на другом

В суботу були танці до упаду у буквальному сенсі. Гості до нас дійшли із іншого Дня Народження і вже були такі радісні і веселі, що їм були ніколи ображатися на те що ми їх не запросили заздалегідь. Поки чоловіки пили вино на кухні, ми із Наталкою включили yotube через телевизор. Наталка вимагала щоб я ставила лише самі веселі пісні у швидкому ритмі. І танцювали ми шалено весело, до тих пір, поки не прийшла черга Zaz із Paris sera toujours Paris. Тоді наша вже вкрай весела знайома просто впала на диван, добре що не на розкритий ноут. Але раптом, усвідомив свою неочікувану неспроможність рухатися, вона заплакала. Лише хвилину. Потім знов підвелася і пішла плясати :-) Але поки вона плакала, я встигла їй сказати, що це ж пісня Едіт Піаф про те що Париж завжди лишиться Парижем. А ми можемо уявляти що йдеться не про Париж, а про Київ. І це теж буде правдою.

Коли ми зайшли на кухню, виявилося, що чоловіки вже сходили за горілкою і ситуація вже явно змінилася. Всіх объєднала готовність співати! І коли ми викликали гостям таксі, і воно не приїхало, ніхто не засмутився. Гості нам подзвонили коли дійшли до дому пішки. Сказали, що все добре. Якщо згадаю про суботу, то одразу стає весело. А попереду, і дуже скоро, ще ДН Сережи і в нього ювілей!

Квіти це є радість у чистому вигляді, як діти або тварини, які не нападають на людину, а, в ідеалі, одразу розуміють переваги від проявів любові до людей :-)

Найвищих гоменід це теж стосується :-))

Починається спека і буває що сидіти з мангалом біля річки є кращім варіантом за прогулянку по асфальту. От і ми вирушили з друзями до притоків Дніпра. Туди де колись раніше ловили рибу. Крім м'ясних заготовок для смаження ми взяли вже готові страви і напої за смаком. І хоча спочатку думки про те хто де хоче засмагати, а хто сидіти за столиком розділялися, але згодом Наталка прийняла думку більшості, хоч і не без проявів протесту. Вони нам розповіли про відпочинок в Закарпатті, ми їм про наши ідеї на майбутнє. Якось неспішно зліпилася думка про поїздку до Кончи Заспи з палатками. І тепер нам, за планом, треба купити палатку.

Людей було море. Але між кожною групкою все ж відчувався достатній простір. Діти пищали, грали у бадмінгтон флюоресцентними ракетками. Десь, на щастя, в далені, співали карооке, причому виключно жіночім колективом. Але й ми були хороші і, під кінець, порадували навколишніх людей коломийками. Як почали збиратися, Наталка заявила що вона залишається. Бо їй треба "заземлитися". Тільки відвернулися, а її нема. Лише дівчата з сусідньої компанії підказали напрямок в якому вона знаходиться. Прямо там, в траві, де вона хотіла полежати від початку, як ми прийшли. Її чоловік Сергій, якійсь час її переконував йти з нами, відчувався спротив, але якось вони домовилися, з рештою і вона пішла до нас.

По дорозі до дому купили морозива. Я, у своєму схудненні, зупинилася на певній позначці. І останнє коло спокус не пускає мене до остаточної мети. Але я, хоч і прагну досконалості, все ж віддаю перевагу відчуттю кайфу. І вибачаю недосконалості моїм близьким і друзям. Бо, коли живеш тут і зараз, хочеш прожити саме цю мить як найкраще, а мета почекає :-)))

Нещодавно святкували День народження одного з друзів Сережи. Суто чоловічою компанією, бо в більшості жінки або повиїжджали пити Апероль у Європу, або сидять з маленькими дітьми вдома. Моя задача була приїхати, через певний час, за моїм чоловіком і забрати його, бо після якоїсь години святкування йому мало бути потрібно супроводження. Тож я думала, що просто викличу таксі, візьму його під руку, і ми залишимо банкет. Але все вийшло інакше. Як тільки я зайшла у приміщення ресторану, де вони зібралися, то вся увага була сконцентрована на мені. Чоловіки просили мене залишитися з ними, адже їм так бракує жіночої компанії. Іменинник вже відбув до дому в майже в безсвідомому стані, бо пішов спати, і їх корабель, вже без нього, стримко хитався на веселих хвилях сп'яніння. На столі стояла пляшка непоганого виски, мені налили, попросили випити із ними за мою неймовірну красу. А потім довго висловлювали моєму Сергію яка в нього красива і молода жінка. Коли дізналися скільки мені років, то не припиняли казати компліменти. Ще один Сережа казав як сумує за своєю милою дружиною і як ми із нею схожі, вона теж дуже красива і в неї теж така сама чолка як у мене. І він задавав всім присутнім запитання "У чому щастя?" вислухував різні відповіді і казав що жодне з них не є вичерпним. Ще один чоловік просто казав, що бачив мене у 90-ті на Театральній, коли займався у танцювальній секції свингу. На запевнення у тому що я навіть не знала як виглядає центр Києва у 90-ті, він стверджував що це все одно була я! :-))) Це був Віталік якого я вже бачила десь рік тому і він здавався простодушним телепнем. А виявилося, що він вже старший водій-експедитор і до посади пробирався упевнено і по головам. Все було досить мило, поки ще один, який мені, як і іменник годиться у діти, не почав у грубій формі запитувати, чи я буду із ним кохатися. В цей момент почала створюватися конфліктна ситуація, але як раз у приміщення ресторану зайшов свіжій, виспавшийся і вже тверезий іменинник і почав сварити останнього. Потім всі разом випили ще по чарці виски і дружина Вадима, в якого було свято, повезла його і нас із Сергієм в бік наших домівок, ми з ними майже сусіди.

Друг Вадима, який мені хамив, потім просив вибачення по телефону в чоловіка, а до мого приходу, виявляється, на День народження приходив батько Вадима, який теж друг Сергія і звуть його Сергій. І був він в годиннику хублот, намагався на всіх справити враження заможної людини. Сину він подарував не так вже і багато грошей, але цього вже ніхто не пам'ятає. Деякі кияни схиблені на киданні понтів, справжніх чи не справжніх. В тім, коли він в нас був вдома, на Дні народженні мого Сергія, то казав що я дуже красива жінка, а про Сергія, за його спиною, розповідав всякі вигадки, потім ніби переводив це в жарти :-) Кидальщик понтів, вигадщик і жартівник. Теж любить згадувати 90-ті і досі позиціонує себе як приватного підприємця, хоча, по суті, він є найманий працівник і тільки іноді бере замовлення на перевозку людей у своєму бусі, на свята чи до кордону. Любить Гарика Кричевського, його творчість нагадує йому про те як все колись починалося...

Мій знайомий англієць W не припиняє мене підтримувати через приватну переписку під час російської агресії. Наше спілкування не припиняється вже багато років, ми збиралися зустрітися як чоловік і жінка і передумали. Я знаходила нових чоловіків і постила їх фото у інста, а W все одно запитує як у мене справи. Мабуть тому що він, перш за все, джентльмен, а все решта не так важлива для хорошої людини. Сережи не дуже подобається коли я з кимось спілкуюся протилежної статі без нього, хай навіть по інтернету. Але вже змирився, W ж ніколи не приїде у Київ, та і нам в тій Великій Британії робити нема чого. Інше діло Німеччина чи Нідерланди! :-)

З'являється потроху час, щоб, роблячи перерви в роботі, танцювати. Ще ми вирішили у квітні піти на настільний теніс. Ті, хто вже деякий час займаються, стверджують що рухів доводиться робити достатньо, щоб вважати цей вид спорту повноцінним. Має бути віддача, результат. І ми хочемо ходити саме у двох.

Я кинула на решті курити, мотивуючи себе тим що в ті пазухи з часу, в які я вставляла ніби передишки з сигарками, можна вставити щось більш цікаве, таке що принесе більше задоволення.

В день, коли виповнився рік війни, до нас приходив Андрій С. і ми пили горілку "Абсолют" і за пам'ять загиблих і за майбутню перемогу. Чим більше пили тим більш весело ставало. Все закінчилося тим що ми поїхали до Андрія, тому що він мав вигуляти песика. Так там ночувати і лишилися. Андрій розповідав як йому самотньо без дружини і дітей і як би він хотів виїбати вже хоча б когось :-)) Я запропонувала навчити його користуватися додатком для знайомств, як навчила Мента, але він був категорично проти. Бо був упевнений що такої милої, чемної і шляхетної пані як я він там точно б не знайшов би. На що я запропонувала йому не ускладнювати, натякаючи, що обставини не дозволяють і треба приймати ситуацію зі мною так як є, зокрема той факт що я жінка його друга! :-) Він ще намагався пускати бісики так щоб Сергій не бачив, але почав відключатися раніше за нас і пішов спати на свою половину квартири, а ми залишилися в спальні дітей. Мені ночувати в Андрія подобається, бо на половині дітей свій санвузол, а на половині дорослих свій і попасти в незручне становище неможливо :-) Ми потім, вже дома, кохалися так що кількість оргазмів була більше ніж звичайно. З запасом, щоб бісики на мене не діяли не чії, зокрема від Андрія! :-)

А музика для танців різна. Хоча під фанк-джаз-ф'южн танцювати поки ще складно, а дивитися уроки не встигаю, просто танцюю как бог на душу під Шер, або якійсь латинські мелодії :-)
Фото з приватного сектора, який в нашому кварталі мирно співіснує з новими ЖК. І чарівність якого літом перевищує ЖК, бо двори утопають у квітах, на сонці ніжаться класні кицьки і ти просто ідеш, нікуди не поспішаючи, з гори у низ, на зустріч краєвидам і отримаєш необхідний рівень щастя вже лише від того. З нетерпінням чекаю на квітень і перші квіти! :-)