по схемам :-)

24 січня я стала тьотею третього племінника, Марко. Сестру сьогодні виписують. Її чоловік повернувся з пологового будиночку до дому ще в неділю, адже все добре і треба вже бути з Ромою і Льовкою не тільки моїм батькам. Підробиць, поки що нема. Сестра лише писала, що знайомиться з Марко, але й втомлена дуже, приходить до тями. Я ще не познайомилася з Марко, лише уявляю собі абстрактне янголятко, узагальнений образ з листівок. Приємно що на одного родича більше і, при цьому, він ще чистий білий лист :-)

Сестра моя розумничка, навіть з двома дітьми, і з третьою дитиною під серцем, навчилася заробляти гроши, сидячи вдома. Спочатку вона хотіла, як я, малювати для мікростоків, але коли я зрозуміла що вона не бачить різниці між тим що вона робить і тим що я їй навожу у якості прикладів, флет-ілюстрації, то порадила їй, якщо нема пару років часу на вивчення композиції і кольорознавства, на елементарні тренування, то краще згадати що вона бухгалтер і має освіту економіста, пробувати найти собі роботу видаленого типу в цієї галузі. І вона, попри те, що не дуже вірила, що в неї вийде, взялася за один проект. І втягнулася. Тайм-менеджмент раптом почав виходити, і сім'я в порядку і ти вже не та жіночка, яка всім намагалася довести, що стала краще всіх лише тому що ти мама. А людина яка може себе реалізовувати так як вона хоче і тому вже нікому нічого доводити не потрібно! :-) Ну і мати власні гроши це просто приємно

Коли я дзвонила мамі і вона повідомляла мені радісну новину, то Льовка кричав у трубку, що в нього братик. І вони з Ромкою тоді, на радощах, стрибали по хаті і щось ще радісно вигукували! :-) Їм вже пояснили, що вони мають дбати про братика і любити його :-)

Андрій С. давно не дзвонив моєму чоловікові і я вже почала думати, що це через певну незручність, причина якої є те, що з роботою для Сережи нічого не виходить. Але він раптом подзвонив у суботу і сказав, що його знайомі зібралися, крім того, що вони пропонували для Сергія раніше, ще й купити йому транспорт для поїздок по місту і для відряджень. І думають скільки грошей запропонувати зверху того, що обговорювалося раніше. Андрій С. запросив до себе Сережу, але в кінці розмови запитав, чи він прийде зі мною. Я погодилася і ми поїхали у двох.

Андрій повертався з золотого весілля батьків, а ми чекали на поверсі. До нас вже вийшов Ілля і ми з ним поговорили. Ілля дуже зайнятий шкільними завданнями. Подальший напрямок навчання він охарактеризував як гуманітарний. На прощання поцілував мене, у перше. Собаченька Прим спав і не знав що я дуже близько від нього.

Прийшов Андрій, ми пішли до нього пити віски. Таке враження, що у плані танців і бухла, ми відірвалися за всі новорічні свята. Чим більше ми пили, тим більше він залицявся до мене. Сережа не хотів танцювати. Але я з Андрієм рухалася дуже весело. Особисто я пам'ятаю усе доволі добре. Хоча як ходили ще за однією пляшкою віски пам'ятаю смутно. Андрій все хотів обійняти, прилинути. Навіть намагався поцілувати. Але я відсторонювалася, не давалася, явно не збиралася бути легкою здобиччю. Потім вже за барною стійкою він почав, при Сережи, пропонувати мені стати його жінкою, казав що краще за мене не буває. А я казала: "Ну як же? Повний Київ прекрасних жінок!" А він все одно не давав мені спокій. Я пила менше за всіх. Вони мало що пам'ятають з закінчення вечірки, а я навпаки. Сережа реагував на витівки Андрія, на цей раз, вже спокійно. Адже мій чоловік вже був впевнений на сто відсотків що я йому не зраджу. А я була впевнена в цьому тим більш. Андрій не приховує, що він мене хоче, а ми із Сережкою сміємося з нього.

Веселий настрій у всій компанії! Під кінець, Андрій почав, танцюючи, роздягатися. Витягнув ремінь зі штанів і, махаючи ним, кричав, що він садомазо. Але я вже знала, що в нього немає саме тих садистських фантазій, як у фашистської мразоти. Він не мріяв про згвалтування, або про те як відрізає комусь голову. Я сміялася, падала на крісло-мішок, Андрій сміявся. Карликовий пінчер Рон раптом став моїм другом і не намагався мені відкусити частину тіла. Коли я пробувала з моєї сумочки щось дістати, він підсовуав голову мені в руки і в руці, замість гаманця, опинялася голова Рона. Смутно пам'ятаю как ми пішли спати в один кінець квартири, а Андрій в інший.

На ранок було доволі сильне похмілля, але ми вижили

Ми із Сережею не плануємо заводити дітей. Йому вже достатньо тих що є, а мені достатньо моїх племінників, враховуючи, що невдовзі +1. Але, час від часу, ми мріємо про собачку. Я окремо мрію про кота, а разом ми уявляємо как заведемо собачку, коли переїдемо у Франківськ. Спочатку Сережа пропонував вівчарку і бультер'єра, а потім, зрозумівши, що я бачу в нашій оселі лише маленьке і миле, раптом знайшов оптимальний варіант - малтіпу. Вони надзвичайно розумні і милі одночасно. Про мальтіпу вже знято безліч відео і ми їх із задоволенням дивимося! І те що в нас є зараз в інтернет-майданчиках по доступній ціні теж. Сережина мама теж мріє про собаку, якщо в нас вийде жити з нею у трьох. Онуків і правнуків у неї вже достатньо. До того ж собака це класно! Хоча я, звичайно, не буду проти, якщо всі почнуть раптом хотіти котика :-)



Гровер Вашингтон Молодший (англ. Grover Washington, Jr., 12 грудня 1943 — 17 грудня 1999)[6] — американський джаз-фанк/соул-джаз саксофоніст. Народився у місті Баффало, штат Нью-Йорк, 12 грудня 1943 р. Його мати була півчою у церковному хорі, а його батько колекціонував старі грамофонні записи, та також був саксофоністом. Таким чином, музика оточувала Гровера всюди із самого дитинства. Він зростав, слухаючи видатних джазменів та великі джазові гурти, а саме Бенні Гудмена, Флетчер Хендерсона (анг.Fletcher Henderson[en]), тощо. Коли Гроверу Молодшому було 8 років, його батько, Гровер Старший, подарував йому саксофон. Він навчався грати та крадькома ходив у клуби, щоб послухати видатних блюзових музикантів Баффало.

Сьогодні подзвонив дядя Богдан і привітав з днем янгола Юлії. Я не в курсі в які дні в кого день янгола, а Богдан Тимофійович у курсі. Він побажав мені щоб моя краса ніколи не в'яла, а я привітала його з тим що він став набагато краще себе почувати з тих пір як ми його відвідували у кліниці "Лісод".

Колись, коли він ще служив в армії, за радянські часи, то жив він тоді в частині у володимирський області. Так він, коли це згадував, то казав, що місцеві дівчата щоб просто погуляти підходили, а так щоб одружитися, так то вже ні :-) А дядя Богдан був тоді не просто красивий, як зараз, а дуже і дуже красивий. Як і тьотя Люда, яку він зустрів пізніше, у Києві, виявилося, що вона теж з Франківська

Учора моєму улюбленому крихітці виповнилося 11 рочків. Крихітка дещо побільшав з тих пір як ми грали у слоника і леопарда. Слоник був дуже здивований коли леопард знайшов його, ще такого маленького, за двір'ю спальні. Потім ми ще багато в що з ним грали. А тепер він складає BMW з конструктора, який я йому прислала. З "Лего" можна було вигадувати конструкцію авто самому, а тут по схемам. Взагалі дуже любить малювати авто. Ми поспілкувалися вчора з ним по відеозв'зку. Я побажала всякого різного доброго, але, зокрема, щоб його любов до авто стала професією і малювання привело, згодом, до дизайну. Я сказала, що вірю в нього! Я не стала згадувати підарасів, яки псують його дитинство, але я вірю що в нього все буде добре попри обстріли кацапів.

Потім Рома прислав мені машину, яка в них тепер замість чорного нісану, і я повірила в нього ще більше! А ще я недавно згадала гурт "Парно Гражт" Вирішила подивитися, що в них новенького прикольного. І знайшла :-)

Якось я розповіла Сережи про людей, яким було важко визначиться на око з моєю національністю. Що вони казали: "І не росіянка і не українка, можливо, єврейка, можливо, француженка" Так, іноземці таке казали. А Сережа був здивований: "Та ти ж типова українка! Що тут думати! " :-) Мабуть, для Західної України і типова.

А ще, у Оушн плазі така ялинка, що вах! Ніби вистрибує з бризків шампанського. А ще риба-валіза мене впізнала і підплила до стінки акваріуму, там, де я стояла. Я кажу: "Валіза, привіт!" А вона лише ротиком совує, очки пуче :-))) Акула спала на дні акваріуму. Сподіваюся, вона жива! Взагалі, акваріум належить ресторану "Марлін", який названий на честь риб, ряду окунеподібних. А ще я хоч попила шампанського. У ресторані "Рукола". Брускет поїла.
А ще бріош із яблуком у "Ашані". Сережи не можна тортиків і тістечок, можна шарлотку, пиріги, бріоші. Також гарним надбанням є кольорові туші для вій у "Просторі" і ще одна пара сережок з "А-шоп". Ніби прикрас вистачає, а, все одно, не втрималася... Видно спрацював грамотний маркетинг.

Поки у мене була новорічна відпустка, сексу з коханим було стільки, що відчула, що більш не можу.
Сережина мама дзвонила, казала, щоб пили святу воду, що вона нам вислала. Учора попили. Гірше не стало

В грудні стала помічати що худну до самих менших об'ємів, які в мене були колись. І це дуже подобається моєму чоловікові. Я сама сподіваюся, що менше ніж обхвату стегон 89 см вже не буде. Але, попри різики різдвяних і новорічних свят, ця позначка такою і залишилася. Хоча світлі джинси палаццо розміру L, я викинула ще в позаминулому році, такого результату, як зараз, не очікувала точно.

Але ж, що я роблю. По-перше після шостої години вечора не їм м'яса. А останній прийом їжі не менше ніж за дві години до сну. Чим пізніше, тим легше перекус. Чим більше інтервали між десертами тим краще. Бувають дні, коли замість гарніру салат або просто житний хліб. А ще нам подарували соковичавилку для цитрусів і ми замість магазинних соків робимо фреш.

Щодо рухів, я якось помітила, що особисто мені бракує динаміки, якщо займаєшся лише йогою. Метеозалежність, знижений тиск не дають насолоджуватися повною мірою хатха йогою, особливо, в сучасних погодних умовах. А оскільки з жіночих журналів я читаю саме Elle, то підходячий комплекс вправ я знайшла саме там.

Три види приседів, два вида махів, планка, скалолаз (із вихідним положенням планки). Два види скрутки і динамічний напівмісточок для сідничок. Один з різновидів приседів передбачає стрибок з присідаючого вихідного положення. І хоча біг по сходах я роблю зараз лише один раз на тиждень, не полишаю, звісно, це потрібно. А ще чим частіше стаєш на місточок і робиш розтяжки тим краще самопочуття. Головне щоб все було по силам і по кайфу :-)

За соковичавилку дякували моїм батькам. А вони нам за термос

Весь цей рік я переводила гроші дитині, яку я майже не бачила, і мені особисто ніхто не дякував. Але все одно, відмовляти дитині, яка пережила емоційну травму через розлучення батьків, я не можу. Тож переводила і переводила, поки не закінчився рік, не сподіваючись що мені за це щось буде.

Традиційно Сережа відвідує Іллюшу щоб привітати його з Новим роком і дарує йому солодощі. І в цей раз Ілля згадав про мене. Він просив тата щоб він цінував те що я все роблю для нього, дбаю про тата. А ще просив його купити мені котика, адже віддати Прима мені він ніяк не може.

Коли Сережа мені це розповів, я згадала казку, де радять робити добро і кидати в воду :-)

А про домашніх улюбленців в мене збережений уривок із роману Володимира Винниченка:

Байда — круглоголове, товстолапе, з вилискуватою шкурою й сонно-добрими очима створіннячко. У його «оксамитні», як каже Стьопа, вуха, біла зірочка на пукатім лобі, й вираз поважности та лагідности у славній мордочці. Мурза приятелює з ним, але через те, що Байда раз-у-раз спить і не вміє чемно поводитись у покоях, то вони бачаться тільки на кухні за їжею.

— Подивіться, який чудесний! — підносить мені Шапочка під самий ніс Байду. — Страшенно хочеться кусати його. Він такий м'ягкий, теплий. Ух, ти,ти!

Байда, коли його кусають, цілують і щипають, тільки заплющує очі з філософічно-добрим виглядом. А коли пускають додолу, він сідає на задні лапи й по черзі дивиться на всіх

Російські фашисти традиційно хочуть нас лишити без світла на Різдво і тому луплять по нас, в одне з найбільших християнських свят, ракетами. Стараються влучити не тільки в електромережі, але й в інженерні комунікації інших видів, вода газ. Для пересічних росіян це нас, неслухняних дітей, так справедливий татко наказує. А для нас вони, м'яко кажучи, нелюді. Все як завжди.

Проте головна частина нашого Різдва вже позаду. Це Святвечір. Він був учора. Сережина мама, на цей раз, прислала нам всі 12 страв і нам готувати нічого не прийшлося. Ми були лише у двох, тому ми все по-трошку розклали по маленьких блюдечках. По два підсмажених вареничка, двох видів, по дві ложки карпатських грибів, тушених в сметані, звісно кутя, яку може приготувати лише сережина мама, копчене сало, салат з буряка, квашена капуста, неймовірний, танущий у роті, печінковий торт, пиріг шарлотка, банани, сирничок з родзинками, дольки мандаринок, шоколадні цукерки.

Валентина Григорівна дуже просила, перед вечерею, подякувати богу за все, якщо ми не молимося. Я сказала, так, добре і подякувала їй. А потім Сережа перед святою вечерею помолився, а я просто подякувала всесвіту за все. Адже ЗСУ і наши західні партнери є частиною всесвіту. Завдяки їм ми ще живі і можемо відчувати чарівні смаки святої вечері

Раптом чоловіку сестри захотілося придбати туристичний намет. І не де небудь, а на Антоновича, в "Горганах". Я колись дивилася їх фільм про екстремальний гірськолижний спорт, а після цього, хоч і не так екстремально, але каталася на лижах. Адже "Горгани" це круто.

Замовити онлайн цей намет чомусь було неможливо. От ми з Сергієм зібралися і поїхали забирати заброньований товар на початок Антоновича. Потім відправили з найближчого відділення НП сестрі і пішли гуляти. І якось, абсолютно випадково, згадавши про чорну п'ятницю, купили блендер. І вже зробили разом чизкейк, соус баже і печінковий паштет. Ще трохи і зроблю ще крем-суп з печериць. І вже шукаю ідеї для смузі.

І хоча я не виконала побажання сестри, розкласти намет серед магазина туристичних принад, я виконала власні бажання, в тому числі, допомогти сестричці по мірі моїх сил :-) А ще мої наймолодші, поки що, родичи будуть від цього намета в захваті, будуть мріяти про походи і інколи уявляти собі що вони у казці. Із різнобарвною магією і драконами

.

Інколи ми спеціально робимо фото нас, щоб вислати батькам, як емоційне підкриплення до ознак того що ми жіві, і що теж важливо для батьків, здорові. Голос по телефону, або букви у вайбері, звичайно, добре, але додати ще трохи відносної візуалізації теж добре. Або якісь там випадкові селфі з новим мейкапом. І батькам приємно і собі самим на згадку :-)

Твій власний блог це ж собі самому, в першу чергу. І в 48 років вже навіть не усвідомлення що ти не долар, а лише натяк на це випадковими рухами, підкриплений набором того що і так зрозуміло за замовчуванням

В той час як ЗСУ, ракетами Storm Shadow, били по командному пункту і ATACMS по складам із озброєнням боєприпасів, кацапи, з одного боку, зробили вигляд, що нічого особливого не відбувається, з іншого хуйнули експериментальною, балістичною ракетою, яка ще не запущена у виробництво, по Дніпру. Показово, щоб залякати українців, західних партнерів і продемонструвати вірнопідданим як жорстко вони відповідають. Вдарили мовляв по оборонному підприємству. Але це підприємство вже давно не виконує ті функції, і тому мій тато вже давно не суміщає пенсійний статус з роботою. Крім поранень мирних мешканців, руйнувань на пошкодженому, майже не функціонуючому підприємстві, вибитих шибок в житлових будинках поблизу, пошкодження центру для реабілітації інвалідів і пожежи в гаражному кооперативі кацапи нічого більше не добилися.

Західні партнери не збираються зменшувати допомогу, а мій племінник не припиняє вчитися малювати. Прислав мені по вайберу нові малюнки, сонечко :-) Експресівну рибу, ніжні грибочки, візерунки вписані в об'єм.

Коли наші війська вражають військові об'єкти, свинособаки лише кошмарять мирне населення. Але життя нашого мирного населення триває. Гопник накручує ескалацію, хоча біситися конкретно почав лише після того як вдарили по території Росії, яка визнана міжнародним правом. Коли били по території, яку нормальна частина світу визнає територією України, але вона перебуває у тимчасовій окупації, то такої реакції не було. Видно гопник, коли бреше, все ж таки, перекручує в кишені два пальця. Відчуває старий підар де насправді його, а де награбоване. Хоче щоб світ підігравал його забаганкам, а хуй.

І доречі, про брехню. Попри заяви хуйла, ППО проти цього типу ракет, яким він зараз трусить перед світом як величезним хуєм, таки існує. Питання чи воно буде в нас до того як Трамп складе присягу. Подивимося. Сподіваюся ще побачимо пику ботоксного дідуся, яка червоніє від лютого безсилля

Останній раз я робила уколи десь 15 років тому... Я пам'ятаю, що було відчуття ніби скоріше вкидаєш голку ніж штрикаєш нею. Пацієнт був задоволений, але чи згадають руки як саме вони це робили? Нам призначили дексаметазон. Узі краще ніж я боялася. Треба з'ясувати від чого алергія в мого красунчика. Але ж ми встигли побувати і в щелепно-лицевому відділенні, куди нас направив хірург. Клініка нам сподобалася. Прийдемо ще, лікувати зуби. Лікарка їхала до нас з операції, ми чекали більше години. Навколо приватний сектор, але такий милий і затишний, що гуляти було дуже приємно

Левчик вже набагато краще читає. Йому купили такі книжки, які він сам почав читати з захопленням. На приклад, казка про драконів, або про гусів. Я не знаю, що йому такого купували раніше, але справа точно посунулася у кращій бік і я рада! :-)

Кожен з нас хоча б раз чув слово "паєтки", яке означає крихітне блискуче оздоблення для різних речей. Проте не усім відомо, що насправді замість цього слова потрібно використовувати інший термін.

Як правильно називати слово "паєтки", розповіла автор і ведуча програми "Правильно українською" на "Радіо Трек" Ольга Багній:

"Усі ви знаєте, що таке паєтки і як вони виглядають. Це такі маленькі блискучі штуки, якими розшивають одяг або аксесуари, прикрашають їх. Але багато хто дивується, чому раптом паєтки почали називати лелітками. Та тому, що так правильно. Слово "лелітки" не нове – воно давно існує в українській мові та означає блискучі кружальця, якими прикрашають одяг або аксесуари. "Леліти" означає виблискувати, блищати, переливаючись на сонці".

А ще Іллюшини друзі були на екскурсії у Івано-Франківську. І вони там побачили, на місцевом цвинтарі, могилу вояка УПА, в якого прізвище таке саме як у мене, Іллюши, Сережиної мами і, власне, Сергія. До того Сережа заперечував, що в них в роду були вояки УПА. А тепер є встановлений факт, що на міському цвинтарі Франківська похований родич Сережиного тата, якого він вважав рідним і взяв його прізвище після армії.

Зі спогадів Сергія. Вони з Ярославом Миколайовичем, коли ще були радянські часи, слухали разом ночами "Голос Америки". А ще, якось йшли містом і раптом батько тихо каже маленькому Сергійку: "Вільна Україна! Розумієш, синок? Вільна Україна!"

В Левчика, у школі, проводили фотосесію! :-) Наше сонечко таке безтурботне і веселе! Він один із самих молодших у класі і називає вчительку: "моя нова вихователька". Що цікаво, вчителька віку приблизно мого і сестри. А у моєму першому класі була стара ман'ячка-сталіністка, яка брала учнів за шию, якщо вони завинили за щось, і кидала у кінець класу. Або ми ходили маршем, наспівуючи "юних нахимівців". Або просто ти не підготувався до політінформації і тебе при всіх принижували і ганьбили. Тоді батьки раділи, мовляв, наші дітки в їжакових рукавицях! А тепер моя мама бачить свого онука в школі і розуміє, який тоді, коли вчилася я, насправді, був піздець! В мене навіть одна з аватарок у піонерському галстуці, на пам'ять о піздеці. Я щиро, всією душею, бажаю щоб таке ніколи не повторилося з новими поколіннями!

А ще самі молодші учні, у Льовиному класі читають гірше за самих старших. І Левчик розуміє, що читає гірше за старших однокласників. Тому він сказав про це мамі і його вже віддали до репетитора, як і решту самих молодших учнів в класі. Вони стараються, підтягують навички читання. Справа у тому, що українських дітей не вчать всюди бачити конкурентів, ходити по головах і як завгодно, кого ти в конкуренти призначаєш, чавити конкурентів. Хоча б в уявних. А маленьких українців вчать здобувати успіхів справжніми знаннями і реально існуючими гідностями. Що ще цікаво, Льві ніхто не казав що він погано читає. Він сам зрозумів і пішов з проханням записати його до репетитора. Мабуть, так і формуються власні вимоги до себе і уявлення про те, чи ти сам цим вимогам, на справді, відповідаєш :-)

Ну що ж, ватна аудиторія РФ люто і скажено сподівається, що після ракетної атаки, яка відбулася на Київ у мій День народження, вже напевне ці кляті хахли злякаються, замисляться про гарантоване невеселе й трагічне майбутнє (на думку кацапів), відхрестяться від своєї сільської культури і почнуть вдосконалювати навички російської мови. Але ж ні, дива не відбулося. Горять нові нафтобази. Є влучання в грес у рязані. Якісь ми невиправні! :-)

Ба більше, мій День народження був прожитий нами як свято, бо у мене є така традиція, проводити День народження як свято. Після відбою з додатку, який повідомляє про тривоги і підвищену небезпеку, ми замовили чудовий сет суши в мережі Осама. За стільки років, з моменту мого захоплення цим дивом японської кухні, я не припиняла їх любити ніколи! :-) В набір входили три рола "Філадельфія" і одна "Каліфорнія". З тунцем, лососем, вугрем. Кур'єр приніс сет у призначену годину. Я вже встигла зробити зачіску і мейк ап.

Сережа сходив за вином і приніс мені квіти. Білі, жовті і блакитні хризантеми. Як тільки я взяла букет в руки, я одразу відчула, що це такий наш квітковий прапор, символ вільної України.

А ще було багато вітань, з самого ранку. Поки ми сиділи у бомбосховищі. Моя родина, сережина родина. Ці послання любові, такі щирі і теплі зводили нанівець кацапські атаки у моєму емоційному житті. Мої емоції були настільки позитивні, наскільки це взагалі могло бути реальним в цій ситуації :-)

І особливо від Льови! Він сказав як він мене любить і побажав, щоб ракети більше не літали над головою! Маленьке сонечко!

Наступний день був весь у тривогах, а ось після нього настав ранок, коли ми дісталися до басейну ВДНГ і були дуже раді пірнати, плавати, відпочивати на шезлонгах під парасольками, пити пиво в барі, там є бар, відпочинок вийшов чудовий, двух годин вистачило більш ніж достатньо :-)

Знов поїздка по Київській області. Через соснові ліси с дахами престижних будиночків Конча-Заспи, інколи виглядаючих через високі, престижні огорожі. Ми приїхали на таксі в саму престижну онкоклініку нашої країни, засновану ізраїльтянами. Там від людини, яка вже стала рідною, дізнаємося, що лікування продовжують ще на місяць. Але очі світяться жагою життя і волею до життя. Спілкуємося десь час, таксі чекає. Сережа згадує різні моменти життя, спільні моменти. Я відчуваю, що від мене теж залежить позитивна складова зустрічі. Маємо надію, в щодневних звітах про обстеження, є позитивна динамика. Але хіміотерапія дає таке навантаження на організм, що слабкість, яка є в рухах, в голосі, важко вразила ще на порозі такої милої, гарної палати, розрахованої на одну людину. Щиро, від всього серця, бажаємо одужати, цілуємо, обіймаємо, заходимо ще раз, прощаємося ще раз. Приїхав Андрій-брат, будуть ще відвідувачі. На прощання мені сказали, що я така світла, мов промінчик. А я просто хотіла віддати що можливо і що вважається не дуже можливим, передати мою жагу до одужання цієї людини. Якщо світло, про яке мова, існує, хай воно спрацює. Як спрацьовує молитва, чи навіть більше! Хай буде максимум, продовжиться життя ще довго! Я нагадала йому, що він дуже сильна людина, що він мусить жити

Нашому Левчику сьогодні виповнюється 6 рочків! Недавно його забирала моя мама із підготовчих занять до школи і побачила таку картину. Донька вчительки навчається у консерваторії і, коли мама зайшла до них, то дівчина грала на фортепіано, а Льова танцював так дуже емоційно, бо, як всі знають, він людина-свято! :-) Ось і сьогодні у нього свято, його особисте. Хоча, останнім часом, він відвідував дні народження друзів, а друзів у нього багато :-)

Крім фото іменинника і друзів, ще деякі фото Роми і маленьких українців з Дніпра, які були із ним в дитячому таборі :-) Ромі пощастило, бо він їхав з другом і подругою, з якими він товаришує постійно, а опинятися в товаристві, лише тих кого не знаєш, йому не прийшлося. Але видно що всі діти подружилися і їм там було весело разом! :-)