в сонячну погоду :-)

Мешканці нашого кварталу мене хвалять і навіть інколи засмучують своєю увагою :-) От, на приклад, сьогодні я йшла із найближчого супермаркету із шоппером, і, коли проходила повз стоянку зі смітником, раптом почула вітання. Хлопець, по конфігурації, подібний на Діму В. Поки він був ще в боковому зорі, я навіть, на мить, припустила, що можливо, це він. За секунду приготувалася ігнорувати звернення. Але ж ні, коли зір був вже у фокусі на хлопчику, я побачила, що це не він. Тож "привіт" російською мені сказав незнайомець. І я вже ігнорувала звернення як просто заміжня жінка із обручкою на пальці. Обручку вже переодягла на безіменний палець, оскільки вже не боюся що зніму її разом із рукавичкою. Вже дуже тепло, пора рукавичок закінчилася. Я просто йшла з сумкою продуктів так само як до вітання. Хлопець вітається - караван мовчки собі йде. Так він, відчувши відтінки неуспіху, сказав мені в слід, що в мене класні штани! :-) Це були pretty little things.

А ще раніше мені сказала просто касирша в супермаркеті, у сигаретному відділі: "Ой, яка в вас класна зачіска!" Я кажу: "О, дякую, а мій чоловік каже, що я мов Мальвіна з "Золотого ключика" Касирша сказала, що, мовляв, так і є. Добре, увага моєї статі теж говорить, що я можу давати позитивні враження людям :-)

А ще недавна був випадок такий, що я досі не розумію, чи то той чоловік мною захопився аж настільки, чи то в нього психічний розлад, чи обидва пояснення разом. Я йшла по магазину, а він стояв у відділі сирів і уважно стежив за моїм рухом. Коли виходила від кас самообслуговування до виходу, то помітила що він стоїть все там же. І так само уважно дивиться на мене. Можливо, то був ман'як, і голоси нашоптували йому щось на мій рахунок. Але не факт що погане :-)

Сережа, після розповідей про ці випадки, почав глузувати з мене: треба дивитися, чи не йде за мною ман'як, я чипляюся до малолеток у нашому дворі, Мальвіна така Мальвіна і інше ололо в дусі Сереженьки. Більше за все підначує що я сама чипляюся до хлопців :-)) Я Мальвіна-чиплялка

Фіолетовий макіяж

Коли роблю лінійні іконки і потім розфарбування, з одного боку виходить скоротити робочий процес майже вдвічі. З іншого боку, кульгає тайм-менеджмент. Вже три дні поспіль працюю не більше ніж півдня. Але, при цьому, якось так виходить, що переношу роботу на вихідний. Мені колись мій екс Д. казав, що повинно бути обов'язково хоча б два повних вихідних без розриву між ними. Чи то я так піддаюся впливу, тих кого вважаю авторитетом, чи то так і є. Побачимо. В мого нинішнього чоловіка буде графік три через три. Робочий день 12 годин. Чи буде він достатньо відпочивати?

Почала відновлювати навички фотографування на фотику-фуджику. Розбиралася з налаштуваннями. Згадую що і як. Виставила світлочутливість максимальну, а фотки вийшли зернисті, теж максимально. Просто жах! Не відретушувати їх ніяк, тільки тонова і кольорова корекція. Поки що більш звично і ефективно фотографувати на смартфон. Навіть лук у ванній кімнаті і то розповість більше про об'єкт зйомки ніж фуджик. Це розповідь викривленого дзеркала, звісно, але детальна :-)

А ще я хотіла побачити на знимках як сполучається китайський светр з косами зі спортивними штанами pretty little things

Перший Сережин робочий день ми святкували невимушено. Він приніс додому торт пінчер і біле вино Совіньйон. Ми вирішили, що megogo нам, все ж таки, потрібно і оформили підписку. В телевізорі збірна України спочатку програвала збірній Бельгії, а потім раптово почала вигравати, наприкінці матчу. Коли на поле вийшли молоді запасні. А ще було нечуване - один з голів забив захисник, Забарний!

Торт Пінчер був з вишнями і мені дуже сподобалося як вони лопаються на язиці :-) Совіньйон теж був відмінний! Він підсилював наростаюче задоволення, викликане відчуттям немінучої Перемоги!

Нехай я не в фокусі, але мати портрет на фоні Андріївської церкви і фундаменту Десятинної церкви, в любому випадку, чудовий варіант :-)

Перша кам'яна церква Київської Русі була зруйнована під час монголо-татарських навал, але той фундамент що лишився, з тих пір, завжди буде мати статус пам'ятки національного значення

Луки на Михайлівський і на Майдані :-)

Я мріяла про сумочку Presentville. Я хотіла, щоб принт був обов'язково із персонажем. Хоча в них багато прекрасних принтів з квітами і орнаментами. Моя мрія виглядала як кіт, сова або лисиця :-) І мій коханий чоловік замовив для мене шопер з принтом моєї мрії. Сумку виготовили на замовлення! І хоча я щось таке відчувала у повітрі, сюрприз вийшов дуже приємний :-) І кросівки NB стали знов актуальні. Пастельні відтінки з рожево-персиковим, але без циганського шику. А інтер'єри київських ресторанів так і взагалі максимально далекі від цього...

Мама прислала мені фото, де ми позуємо разом з нею. Мама одягала мене в блакитне і синє і називала "Мальвиною"

Якщо б у часи молодості моєї мами був би інтернет, то я навіть уявити не можу, що вона б викладала свої портрети в прихованих дописах...

Образ з мереживом власного виготовлення. Буває, давно є дещо красиве, а як і з чим носити не завжди зрозуміло

На мобільних фотках є проблемою показати, що в моєї зачісці передбачена об'ємна маківка. Потрібні нові ракурси :-)

На тому тижні ми зустрілися з братами. Віталіку З. мене представляти не було потрібно, а ось Олега З. я бачила у перше, наживо! Мені колись одна людина, на першому побаченні, рекомендовала сама себе як "капітан комфорта" :-) Так ось, просто в деяких людей є така здібність, навіть якщо вони виглядають просто, скромно, тому що їм нема для чого бути павичем :-) Побачення з ними чи просто затишна сімейна зустріч, а вони вміють бути комфортними у спілкуванні. Я думаю, Олег взагалі такий і це є частиною його успіху. Медичне обладнання давно вже та ніша, в який він знайшов себе і Богдан Тимофійович допоміг йому тільки на старті. Балакали про все на світі. Пили вино, їли грузинські національні страви, хоча на десерт був торт, просто подарунок ресторану для добрих гостей :-)

Віталік розповів, що після нас в нього жили біженці, по 10 -15 чоловік. Бульдожки вже немає, а крім кішочки Бусі є ще одна з Великої Британії, біла красуня, тієї ж породи, тимчасово, скоро поїде назад до Батьківщини :-)
Пили за зустріч, за мою красу, за здоров'я дяді Богдана, який передав нам подарунок :-) Олег більш подібний на Богдана Тимофійовича. Навіть дуже! Віталік нас фотографував, я - всіх братів разом. Потім показували фото Андрію З, брату, і йому теж було радісно бачити всіх, хоча б тільки на фото! :-)

Ресторан сподобався, хочемо прийти туди, коли буде привід відмітити щось приємне, з робочого процесу нової перспективної роботи. Теж з напрямку медичного обладнання

U.S. President Donald Trump said on Feb. 27 that he could not believe he had called Ukrainian President Volodymyr Zelensky a "dictator."
Trump made the comment at a briefing with U.K. Prime Minister Keir Starmer at the White House.
"Did I say that? I can't believe I would say that," Trump responded when asked whether he still considers Zelensky a "dictator."

25 лютого 2025 року Повітряні сили Збройних Сил України здійснили успішний високоточний удар по житловій будівлі, яка використовувалася 1429 мотострілецьким полком окупантів як командно-спостережний пункт і місце для запуску БпЛА, біля н.п. Копані Запорізької області.
Унаслідок вогневого ураження спроможності російських військ тероризувати українське мирне населення суттєво зменшені.

Судячи з того, що ті, що летіли сьогодні вночі, в небагатої кількості, БПЛА були збиті дуже швидко, спроможності ворога дійсно були зменшені!

Ось і закінчилася ця зима. Кожен день і ніч, для українців є випробуванням. Те що хуйло целеспрямовано тероризує мирне населення, не для кого не є секретом. Він примушує нас кидати свої справи і тікати у бомбосховища. Вже три роки. Але замість того, щоб зламатися, впасти в кут і заплакати, просто в депресії валятися і не вставати, як російський диктатор сподівається, ми продовжуємо вести біль-менш нормальне життя. Не скиглимо, не жаліємося на втому в м'язах, а, попри біль, продовжуємо жити звичайним життям. Нас бомблять кожну ніч, а ми підіймаємося і йдемо далі, по своїх справах. Працюємо, дбаємо про себе і близьких, переводимо гроши, незмінно, на русоріз. Окрема тема - це українські жінки. Замість постаріти, забити болт на себе, вони залишаються прекрасними і охайними квітками! Спорт, смузі, фреши, візити до косметологів і інших працівників б'юті-індустрії (що є підтримкою економіки). Жінки залишаються жінками. Над ними знущаються росіяни, а вони квітнуть!

Такі моменти, як цей, про який зараз йде мова, в росіян прийнято оспівувати пафосно, зі сльозою у голосі. Мовляв, ворогу ніколи не добитися. Але українці, при цьому, можуть ще інколи сміятися, розвиватися, квітнути, радуватися інколи життю, радувати собою близьких і коханих людей :-) Завтра весна, а російському фюреру замість заляканих, зламлених українців - хуєм по лбу! :-)) І, звичайно, дякувати за все ЗСУ!

І в мене ось нова стрижка - маллет! :-)

Раптом, серед снігу, виникає відчуття, що скоро вже весна і хочеться зняти капюшон. На вулиці -5, а сонечко таке лагідне! :-)
У Києві відсутній старий громадський транспорт, тому він є кращим за маршрутні богдани. З вікон, де інде, помітна саме весняна гра світла. Щось ніби говорить: "Незабаром". І навіть якщо цілі максимум не досягнуті, завжди знайдуться цілі мінімум. Модні тенденції замінюють одни кольорові палітри на інші. Лениве коливання, між вибором щось змінити, чи просто погрітися на сонечку, ще попереду, а зараз просто очікування нового

Місяць лютий порадував снігом! Я на фото не у фокусі, але краще бути не в фокусі, ніж не мати взагалі жодних фото. Тим більше, що день був чудовий :-)

Моя польська куртка бренду House скоріше зеленого кольору, але на фото виходить як хакі

Зелена підводка, зелена туш і бузковий манікюр. І сережки :-)

Зараз дуже подобаються нюдові відтінки помади. І взагалі дуже світлі.

Окрема фіча - білий олівець на внутрішній частині нижнього повіка і підкреслення білим пігментом внутрішнього кутка очей

У останні дні січня було так тепло, що інколи було комфортно гуляти без шапки у весняному одязі. І хотілося мати щось на згадку про такі дні. Все ж, мій телефон знімає дуже по-різному. Звичайна прогулянка, у будній день, без косметики, а у січні весна, так саме несподівано як квіти азалії від початку і до кінця зими :-)

Кольорові туші задали мені трохи додаткової дизайнерської роботи, чисто для себе. Прийшлося передивлятися сполучення в гардеробі, розділяти речі на групи кольорних гармоній. Вийшло 6 груп. Синя, зелена, фіолетова, червона, коричнева і ахроматична (білі, чорні, сірі кольори). Несподівано більше за все сполучень вийшло з фіолетової і ахроматичної групи. Але для кольорних гармоній з фіолетовою тушшю для вій достатньо і рожево-коричневих сполучень, відтінків пудри з зовсім невеликим додаванням фіолетового в прикрасах. Червоний, коричневий і ахроматичний потребують трохи більше аксесуарів. Я вже активно мрію про сумку бренду Presentville, про їх авторські принти. Я ніколи не виглядала у тотал грей як сіренька миша, але якщо фарбуєш вії в синій, зелений чи фіолетовий, тотал грей вже не має бути тотал.

Мейкап робила із основою і без, іноді просто щоб лише зрозуміти, чи робити акцент більше на губи чи на очи. Вже думала, що найкраще рішення - це розтушовка стрілок на зовнішніх куточках очей. Але моє бажання нафарбувати очі як у фільмах Фелліні чи Вісконті все одно взяло верх! Я почитала рекомендації візажистів і виявилося, що тонкий і незаточений олівчик дещо відрізняються у результатах в малюванні саме графічних стрілок. Тож я заточила зелений олівець і переконалася, що це так і є. Значить можна сміливо купувати підводку. Але не чорну, а під колір нових тушей. Чорна буде не те, у моєму випадку.

А зачіска чим довша тим важче робити об'єм. Тому я вже і не намагаюся. Навіщо витрачати багато зусиль, якщо і так вже добре? Лише підкручую трошки сходинки, намащую воском і роблю розділ з боку. Чоловіку подобається любий макіяж, і його відсутність, в тому числі. Але йому приємно, що я взагалі щось таке роблю, з косметикою, пензлями і запитую як йому. Він завжди відповідає, що супер! :-)

Андрій С. давно не дзвонив моєму чоловікові і я вже почала думати, що це через певну незручність, причина якої є те, що з роботою для Сережи нічого не виходить. Але він раптом подзвонив у суботу і сказав, що його знайомі зібралися, крім того, що вони пропонували для Сергія раніше, ще й купити йому транспорт для поїздок по місту і для відряджень. І думають скільки грошей запропонувати зверху того, що обговорювалося раніше. Андрій С. запросив до себе Сережу, але в кінці розмови запитав, чи він прийде зі мною. Я погодилася і ми поїхали у двох.

Андрій повертався з золотого весілля батьків, а ми чекали на поверсі. До нас вже вийшов Ілля і ми з ним поговорили. Ілля дуже зайнятий шкільними завданнями. Подальший напрямок навчання він охарактеризував як гуманітарний. На прощання поцілував мене, у перше. Собаченька Прим спав і не знав що я дуже близько від нього.

Прийшов Андрій, ми пішли до нього пити віски. Таке враження, що у плані танців і бухла, ми відірвалися за всі новорічні свята. Чим більше ми пили, тим більше він залицявся до мене. Сережа не хотів танцювати. Але я з Андрієм рухалася дуже весело. Особисто я пам'ятаю усе доволі добре. Хоча як ходили ще за однією пляшкою віски пам'ятаю смутно. Андрій все хотів обійняти, прилинути. Навіть намагався поцілувати. Але я відсторонювалася, не давалася, явно не збиралася бути легкою здобиччю. Потім вже за барною стійкою він почав, при Сережи, пропонувати мені стати його жінкою, казав що краще за мене не буває. А я казала: "Ну як же? Повний Київ прекрасних жінок!" А він все одно не давав мені спокій. Я пила менше за всіх. Вони мало що пам'ятають з закінчення вечірки, а я навпаки. Сережа реагував на витівки Андрія, на цей раз, вже спокійно. Адже мій чоловік вже був впевнений на сто відсотків що я йому не зраджу. А я була впевнена в цьому тим більш. Андрій не приховує, що він мене хоче, а ми із Сережкою сміємося з нього.

Веселий настрій у всій компанії! Під кінець, Андрій почав, танцюючи, роздягатися. Витягнув ремінь зі штанів і, махаючи ним, кричав, що він садомазо. Але я вже знала, що в нього немає саме тих садистських фантазій, як у фашистської мразоти. Він не мріяв про згвалтування, або про те як відрізає комусь голову. Я сміялася, падала на крісло-мішок, Андрій сміявся. Карликовий пінчер Рон раптом став моїм другом і не намагався мені відкусити частину тіла. Коли я пробувала з моєї сумочки щось дістати, він підсовуав голову мені в руки і в руці, замість гаманця, опинялася голова Рона. Смутно пам'ятаю как ми пішли спати в один кінець квартири, а Андрій в інший.

На ранок було доволі сильне похмілля, але ми вижили

Просто селфі з прогулянки. Мені не соромно дивитися сонечку у обличчя. Моє сумління чисте. Якщо я і опускаю погляд, то тільки тоді, коли сонце світить надто яскраво. Зимою воно з'являється рідко, його поява сама по собі вже радість :-)