Буває, що я так втомлююся, на момент закінчення роботи, у вечорі, що немає сил на читання чогось, крім новин. Тож я раптом помітила, що українська версія журналу Elle мені до вподоби. Якщо хочеться тільки дивитися колекції одягу, підходить. Якщо хочеться знайти цікаве почитати, то там зараз є рубрика по історії України і є шанс що цікаве знайдеться.

Є окремі фоторепортажі про Ukrainian Fashion Week. Взагалі роботи наших дизайнерів, огляди з точки зору трендів. Багато красивого, як на мене. Я передивилася своє відношення к сірому кольору. Ще минулої зими я стала помічати, що мені личить сполучення білого з відтінками сірого, хоча раніше набір сірих відтінків асоціювався з нудьгою. Дизайнерські витвори з журналу Elle остаточно довели що форми з тканини сірого кольору можуть бути надзвичайно привабливими!

Заради цікавості, я вирішила подивитися що в цієї галузі відбувається у росії. Просто, не думаючи про те, що це терористична, фашистська держава. Я помітила, що тенденції в росії помітно відрізняються від світових тенденцій. Якщо весь світ створює конструкції одягу, які явно розраховані на те що людина в них буде рухатися, тканина розрахована на те, що її краса найбільше розкриється в динаміці, то російські дизайнерські витвори більше нагадують статику. Так ніби все там незмінне, в той час як вся решта світу змінюється кожну мить.

https://elle.ua/moda/garderob/vibir...inskih-brendiv/

СТИЛЬНІ РЕЧІ, ЩО РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ: ПРОЄКТ «МИ ОДНІЄЇ КРОВІ» СТАВ УЧАСНИКОМ UKRAINIAN FASHION WEEK

Цієї осені Ukrainian Fashion Week вперше від початку повномасштабного вторгнення пройшов у Києві. І проєкт ПУМБ «Ми однієї крові» став його учасником з 2 по 3 вересня в Мистецькому Арсеналі. Одяг, що був створений за ініціативи ПУМБ спільно з агенцією Adsapience, вкотре засвідчив, що стиль — це не лише питання крою, фактур чи кольорів, це сенси, якими ми його наділяємо

https://elle.ua/moda/novosty/stilni...n-fashion-week/

Ми досі під враженням від Ukrainian Fashion Week SS25, який проходив з 1 по 4 вересня в Києві. Об’єднавшись, українські дизайнери нарешті представили свої колекції вдома. Стилістка та fashion-експертка Тетяна Дуду відвідала знакову подію та оцінила колекції з огляду на тренди прийдешнього сезону

https://elle.ua/moda/trendy/15-tren...n-fashion-week/

Фото з колекцій українських дизайнерів

Чемпіонка світу з художньої гімнастики Таїсія Онофрійчук



Аліна Кабаєва у Сіднеї у 2000-му році



Все ж, саме головне у художньої гімнастиці - це легкість!

В живих залишився лише чоловік. Євгенія Базилевич та три їхні з чоловіком доньки - Ярина, Дар'я та Емілія - ​​загинули у власному будинку від російської ракети.

Найстаршій доньці був 21 рік

Знайшла на ukrlib.com.ua коротку прозу Гната Хоткевича, який народився у Харкові, у 1877 році. В 1939-м був розстріляний нібито за «Участь у контрреволюційній організації і шпигунство на користь Німеччини». Стандартна відмазка чекистів при знищенні української інтелігенції.

Всі його есеї, що я читала, були різні за стилем, різні за способом подачі наративу. У "Caprice Шуберта" більше привертали увагу емоції головного персонажа на тлі сцен у стилі скоріше імпресіонізму. "Арія passionate" це така рухома замальовка в стилі модерн. Де бажання пристрасті переплітається мов виноградні лози із мотивами природи.

А "У давнину" це швидше сценарій для фільму або вистави. Який є саме екшн.
Якщо уявити собі реальність, в який російське дворянство, мов спрут, прибирає до лап землі українських селян, ставлячи їх від себе у залежність, по всім правилам кріпацтва, даючи брехливі обіцянки, які ніхто не збирався виконувати, а попри всі підступні й підлі вчинки поміщиків, уявити мальовниче українське село, то персонажі вже на такому бекграунді оживають дуже легко, без примусу.

Поміщик Куракін вважає що якщо кріпаки його власність, то в них нема власних бажань, а його бажання і є бажаннями цих людей. Особливо якщо це красиві жінки. Справжні емоції кріпаків, українців, для нього нічого не важать. Життя йде по накатаній схемі.

Ось тільки одного разу з'являється юний і закоханий в одну з кріпосних дівчат протагоніст. І його кохання сильніше за страх перед розправою поміщика. Він не думає, що буде потім, він просто переходить від почуттів до дії і перемагає! Його шлях вже за межами спокійного налагодженого життя, він тікає, але разом із коханою дівчиною, яка теж не боїться невизначеності в майбутньому. Вони разом біжуть на волю

Під час чергового обстрілу Харкова керованими авіабомбами, було вбито дитину, яка грала на дитячому майданчику. Це не є винятком звичайної війни, яка ведеться по правилам. Але це є черговий воєнний злочин, який робиться, саме у цій війні, російськими фашистами цілеспрямовано. Те, що вони вважають звільненням, є просто звільненням територій, не обов'язково там має залишатися населення, головне територія. З населенням, лояльним до російських фашистів, чи без населення взагалі. Діти для них така ж біомаса як і дорослі.

Парадокс фашизму полягає у тому, що хоча себе вони вважають сверхлюдьми, людьми вони не є від слова "взагалі"

"Пробудження" (1992). Автор - народний художник України Іван Марчук

Сьогодні, коли керівництво т. зв. росії визначилося з відповіддю на наступ ЗСУ у Курської області, Україна святкує День прапора, який завжди напередодні Дня Незалежності. А ще сьогодні виконується 50 років нашому неймовірному і великому Сергію Жадану! :-) Його вірші і прозу ми всі читаємо і любимо! Він заслуговує на Нобелівську премію не менш за вже відомих лауреатів в області літератури!

Тарас Григорович Шевченко
зітхнув поважно й непричетно
дістав годинника старого
і рушив повагом в дорогу

він йшов врочисто тихим містом
в пивницях пиво пив імлисте
стріляв цигарку в перехожих
такий живий такий несхожий

дівчата парфумами вкриті
просили в нього закурити
їм отвічав не вельми чемно
Тарас Григорович Шевченко

він врешті втік із цього міста
він зник із сяючого місива
і в черешневій квітній піні
його зустріли перші півні

1993

Молоді з Лоц-Кам’янки у національному строї
Наразі є частиною м. Дніпро, вулиця Володимира Мономаха
Початок ХХ ст
Світлина В. Миткина

.

Було, колись у 90-ті роки, таке, що пікійний тато Сергія, прізвище якого він почав носити після армії, допоміг одній жинці, яка відсиділа у тюрмі, відкрити фірму у Москві. Тато Сергія був начальником податкової у Івано-Франківську. І він був дуже чесною і доброю людиною! А жінку звали, припустимо, Таня Ч. Вона була віку Сережиної мами, і ходила по беспределу. Таня Ч. займалася спочатку лахами, а потім перейшла на нанфту. І, одного разу, приїхала у Франківськ на ягуарі, чим вразила всіх знайомих.

У Сережи тоді була квартира у австріському будинку, біля готелю “Роксолана”, і він мав ніссан-купе, двомісний. Він всіх знав в цьому готелі. Сигналізації на авто ще не було, тож Сережа домовився із охоронцями готелю, щоб ставити там, на території, авто. А ще там ставив мерседес-кабріолет син Тані Ч. І раптом знайомі менти почали звінувачувати Сережу і сина Тані Ч у тому, що вони гоняють по ночах. На що ментів, у відповідь, запевняли, що нічого такого не роблять. Але помітили самі, що личильник показує, на ранок, показники, яких не було у вечорі. І всі зрозуміли що це охоронці готелю. Подумали, подумали, і вирішили, хай катаються! За стоянку ж грошей власники авто не платять!

Син Тані Ч. Хотів взяти під контроль родовище нафти поблизу з Франківськом. Але його, як каже Сергій, хтось “витягнув”. Невідомо хто. Напевне це були люди, яких він знав. Адже він сам з ними поїхав. Згодом його знайшли з кулею в потилиці, за містом.

Але був такий случай. Охоронці з готелю попросили їх відвезти на хрестини. У церкву. І Сережа відвіз. А там людина, яку запросили бути хресним татом, не приїхала. Тож всі почали шукати когось, хто погодиться бути хресним татом. Просили Сергія, він спочатку відмовлявся, все ж він ледве знає тих, хто хрестив свою дитину. І тільки він вже погодився, і увійшов у храм, як той, кого просили бути хресним татом, від початку, забіг задихаючися. Через якусь поважну причину він затримався. Але якось все стало на місце і все.

А ще Сережа чудово грає у більярд. Каже, треба розуміти геометрію більярдної кулі. Візуально ділиш кулю на частни і, коли б'єш по кулі києм, то знаєш напевне траєкторію. І під яким кутом треба бити, щоб кулька, закрутившися навколо лузи, плавно зайшла в сіточку! Якось він зайшов, вже у Києві, але до нашого з ним знайомства, до біярдного клубу “3 семірки” і його запросили там грати старші чоловики. Хоча на гроши він не грав, спачатку зробив вигляд ніби не вміє грати. А потім забив, з кия, 7 куль і ті чоловики, що запросили його грати у клубі, дуже розсердилися на нього і назвали “каталою”. Вони всі кричали розлючені: “катала, катала!”А ще раніше, він туди прийшов з другом, який зараз мешкає у Нідерландах, і гра закінчилися тим, що друг бігав за ним з києм і хотів побити. Катали у більярді можуть грати абсолютно чесно, але якщо їх знають у обличчя, то просто не захочуть більше грати з тим, хто завідомо є чемпіон. Бо який сенс грати з тим, хто обіграє напевне?

А вчора племінник того друга і друг племінника дуже сильно захотіли пограти в покер! Сережа довго відмовлявся і дуже наполегливо просив їх не грати у азартні ігри. А вони не тільки не відчеплялися, а ще й хотіли грати на гроші! Ну що ж, самі напросилися. По їх обличчям було видно як вони радіють, що карта іде. А Сережа знав напевне, що по його обличчю того не видно. А ще він запам'ятовував що саме вже точно вийшло з ігри і приблизно розумів, що є в них. Закінчилося тим що вони двічи програли все що поставили, хоча на початку були впевнені у тому, що Сережа відмовляється, бо не вміє грати у покер. А в нього вийшло два рази флеш-рояль! Три тузи і дві семірки. Каже, що певної мірою йому пощастило, але, на великий відсоток, він просто знав як грати! :-) Друзі дуже сердилися, крили його матом, але Сережа просто пригостив всіх вечерею і віски, на виграні гроші

Готель “Роксолана” - https://www.booking.com/hotel/ua/gr...e=total;ucfs=1&

Зараз жителі Курської області жаліються, що ховають своїх людей у дворах. Але, коли в Маріуполі маріупольці ховали своїх близьких і рідних людей у дворах, росіяни раділи. Як кажуть, отримай, фашист, гранату. А ще кацапи люблять обгрунтовувати своє бандитське вторгнення в Україну (та й, мабуть, куди завгодно) тим що, мовляв, історичні землі.

І що ж? Недавно я дізналася, що Суджа колись була столицею радянської України. І ось знайшла більш розгорнуто про це:

Містечко в Курській області, над яким 7 серпня піднято український прапор, було… столицею радянської України

Місто Суджа, яке, за повідомленням російських пабліків, удень 7 серпня взяли під свій контроль ЗСУ, сто років тому було столицею радянської України. Щоправда, тривало це всього один місяць. А ще раніше Суджа була адміністративною одиницею козацького Сумського полку.

У 1651 році був утворений Сумський слобідський козацький полк, і Суджа стала його сотенним містом (столицею, як ми сказали б зараз). Для розуміння: у ті часи під словом «полк» мали на увазі не лише військову, але й адміністративно-територіально одиницю. Полково-сотенний устрій України був ліквідований разом з Гетьманщиною у 1781-му, відтак Суджа стала повітовим містом Курського намісництва, а пізніше – Курської губернії.

Кажуть, що назва міста, розташованого всього за 10 км від кордону з Сумською областю України та за 45 км від Сум, зазнала татарського впливу і може бути перекладена як «місце, де є вода».

Згідно з переписом 1897 року, понад 60% населення Суджі говорило українською. Цікаво, що такі дані наводить російська Вікіпедія і не уточнює, скільки зараз людей говорять українською чи ідентифікують себе як етнінчних українців, – у статті лише зазначено, що «основною та офіційною» мовою міста є російська.

У 1918 році владу в Україні захопили більшовики, і 28 листопада у Курську був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (ТРСУУ). Це був маріонетковий уряд, яким керували з Кремля.

Наш омбудсмен зробив заяви для світової спільноти про нові військові злочини росіян. Абсолютно нелюдяні і жахливі. Але в цей час Сава Лібкін, відомий одеський ресторатор, посилає на хуй Артемія Лебедева. Чогось ми всі дуже злі, останні два с половиною роки. Українці з нашої великої багатонаціональної родини...

Our ombudsman made statements to the world community about new war crimes committed by the Russians. Absolutely inhuman and terrible. But at this time, Sava Libkin, a well-known restaurateur from Odesa, is sending Artemiy Lebedev to hell. We are all very angry about something, the last two and a half years. Ukrainians from our large multinational family...

Найміцніше залізо, найкраща робота. Авторський альманах «Фільми з передової» поєднує репортажну зйомку з яскравими характерами захисників

Dmytro Desyateryk

The strongest iron, the best work. The author's almanac "Films from the Frontline" combines reportage shooting with the bright characters of the defenders

Короткометражна трилогія «Фільми з передової» є спільним проєктом Медіацентру ЗСУ та «Архіву війни».

«Архів війни», заснований у березні 2022-го спільною командою ГО «Докудейз» та Infoscope, є некомерційною партнерською платформою для зберігання цифрових даних, яка створює єдиний реєстр матеріалів, пов’язаних із повномасштабним російським вторгненням в Україну. Початковими цілями декларувалася документація воєнних злочинів проти України, захист від дезінформації, боротьба з російською пропагандою та збереження історії українського спротиву. Втім, ця ініціатива дуже швидко вийшла за означені межі й зараз «Архів війни», окрім усього іншого, працює фактично як продакшн-студія, а «Фільми з передової» є вже третім кінопроєктом платформи.

Альманах складають новели «Бадабум», «Плем’я Апача» та «Хочеш літати — копай». Автором фільмів є Сергій Лисенко. Він закінчив Київський університет театру кіно та ТБ у 2005 році. З 2014-го більшість його фільмів присвячена російсько-українській війні, Майдану, громадянському суспільству й захисту природи. У 2022 році Сергій мобілізувався до лав ЗСУ, працює в зоні бойових дій як військовий оператор. Власне, кожна з трьох короткометражок — це репортажна замальовка з «передка».

Так, «Бадабум» — справжній трилер про виконання складного завдання під час контрнаступу на Запоріжжі: супроводити машину розмінування якомога ближче до позицій противника, аби та могла зробити прохід у мінному полі.

Лисенко відстежує всі етапи операції: нарада на КСП з командиром 36 окремої бригади морської піхоти, Героєм України Віктором Сікозою, швидке планування з саперами, перебіжки й маневри під обстрілами та той самий «великий бадабум» усього лише за 100 (!) метрів від ворога.

"War Archive", founded in March 2022 by a joint team of NGO "Docudays" and Infoscope, is a non-commercial partner platform for storing digital data, which creates a single registry of materials related to the full-scale Russian invasion of Ukraine. The initial goals were the documentation of war crimes against Ukraine, protection against disinformation, the fight against Russian propaganda, and the preservation of the history of Ukrainian resistance. However, this initiative very quickly went beyond the specified limits and now "War Archive", among other things, actually works as a production studio, and "Films from the Front" is already the third film project of the platform.

The almanac consists of the short stories "Badabum", "Apache Tribe" and "If you want to fly - dig". The author of the films is Serhiy Lysenko. He graduated from Kyiv University of Cinema and TV Theater in 2005. Since 2014, most of his films have been devoted to the Russian-Ukrainian war, the Maidan, civil society and nature protection. In 2022, Serhii was mobilized to the ranks of the Armed Forces of Ukraine, works in the combat zone as a military operator. Actually, each of the three short films is a report sketch from the front.

Yes, "Badaboom" is a real thriller about the execution of a difficult task during the counteroffensive in Zaporozhye: to accompany the demining machine as close as possible to the enemy's positions so that it could make a passage through the minefield.

Lysenko monitors all stages of the operation: a meeting at the KSP with the commander of the 36th separate marine infantry brigade, Hero of Ukraine Viktor Sikoza, quick planning with sappers, runs and maneuvers under fire and the same "big badaboom" just 100 (!) meters from the enemy.

Один з найбільший штурмів війни: 57 одиниць броньованої техники, 12 мотоциклів, 200 штурмовиків російські фашисти кинули на прорив Таврійських десантників. Воїни 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади відбили штурм на Курахівському напрямку. Штурм почався відразу з кількох напрямків. Аеророзвідка 79-ки виявила російську техніку ще далеко на підступах. Наша артилерія, оператори ударних дронів, протитанкісти дуже злагоджено дали кацапам відсіч! Багато техніки підірвалось на мінах, розставлених саперами 79-ки. Наші десантники підбили 6 танків та 7 ББМ з піхотою. Спалили усі 12 мотобайків. Втрати у живий силі: 40 росіяни — знищено, ще 37 — поранено.

"Після підбиття перших танків і бронемашин, інша техніка кинулась тікати з поля бою. Піхоту, що порозбігалась по посадках, добивали скидами наші пілоти.Сьогодні росіяни вкотре переконались, що таке справжня десантна міць 79-ки!Слава вам, воїни-десантники!Слава Україні!"

Крім того в росії сам розбився гелікоптер Мі-28. Весь екіпаж здох.

А ще командувач Нацгвардії заявив, що втрати в живій силі у окупантів мають призвести до того що невдовзі кацапи перейдуть у оборону. Подивимося що сильніше, обхід санкцій чи ослаблення через втрати в живій силі. Орки, які є диванні експерти, все чекають на те що наша оборона впаде, посипеться, що вони, на решті, візьмуть Часів Яр, як планували на свій день перемоги, але вже майже серпень, а втрати у живій силі дуже суттєві


One of the largest assaults of the war: the Russian fascists threw 57 units of armored vehicles, 12 motorcycles, and 200 attack aircraft at the breakthrough of the Taurian paratroopers. Soldiers of the 79th separate airborne assault brigade of the Taurian brigade repelled the assault in the Kurakhiv direction. The assault began at once from several directions. The aerial reconnaissance of the 79th found Russian equipment still far away on the approaches. Our artillery, operators of strike drones, anti-tankers very coordinated repulsed the Katsaps! A lot of equipment was blown up by mines placed by sappers of the 79th. Our paratroopers knocked out 6 tanks and 7 BBM with infantry. All 12 motorbikes were burnt. Casualties: 40 Russians were killed, another 37 were wounded.

"After knocking out the first tanks and armored vehicles, other vehicles rushed to flee from the battlefield. Our pilots finished off the infantry that ran around the landings with drops. Today, the Russians were once again convinced of the true airborne power of the 79th! Kudos to you, paratroopers! Kudos to you Ukraine!"

In addition, the Mi-28 helicopter itself crashed in Russia. The entire crew died.

And the commander of the National Guard said that the loss of manpower among the occupiers should lead to the fact that soon the Katsapas will go on the defensive. Let's see what is stronger, circumventing sanctions or weakening due to losses in manpower. The orcs, who are experts on the sofa, are waiting for our defense to collapse, to crumble, and for the rest to take Chasiv Yar, as they planned for their day of victory, but it is almost August, and the losses in manpower are very significant

Ще моя родина подарувала нам гроші на відпочинок. І ми довго шукали готель з басейном, але зупинилися на тому що радили друзі, які на початку війни виїхали у Голандію. Без басейна, але з озером неподалік. Є така пам'ятка у Київської області "Блакитні озера". На фото виглядало просто неймовірно! Але коли ми приїхали у готель і вийшли на беріг озера, то були дещо розчаровані. Видно що давно вже не блакитне і людей там набагато більше ніж на фото. І, звичайно, авто. Дуже-дуже багато. Тож просто попили пива за столиком і пішли назад в готель.

Але сам готель чудовий! Такий затишний. Із круглими віконечками, як в казці про хобіта, тільки, в цілому, дизайн скоріше вишуканий, ніж казковий. Внизу ресторан с великими золотими шахами посередині. Але б я не сказала, що це несмак. Навпаки, щось там весь час допомагало переключатися з повсякденності на те що тут і зараз. Перший день ми майже не виходили з номеру. З вікна, з виходом на терасу, було видно як святкують весілля. Локацію для фото і як жінки у шифонових платтях ходять по території. А пізно у вечорі ресторан в готелі вже був зачинений.

Тож ми пішли по трасі і знайшли інший, ресторан української кухні, де поки чекали на змовлення, до нас підійшли музиканти. Скрипаль і гитарист. Вони заспівали саме для нас незнайому українську пісню, але таку чудову, що ми були просто в захваті! Ніби сидимо в епизоді кинофільму! Я не можу згадати достатньо слів цієї пісні для того щоб знайти у інтернеті, але момент був просто чудовий! :-) Так професійно грали і настільки з душею, що я давно не чула такої живої музики взагалі в навколишньму просторі!

На ранок ми снідали в альтанці на березі ставку в готелі. Гості з весілля вже роз'їхалися. Хлопець, який нас спочатку зустрів за стійкою, приніс нам сніданок і пиво. Він був чимось схожий на принца Гаррі і випромінював гостинність! Лебеді в ставку пірнали так смішно у воду до гори дупками, ніби щось там шукали, під водою. Перепади висоти на території готелю, можливо, штучні, але продумані ідеально! В кожній альтанці дизайнерські світильники і перемикачи.

Взагалі, навіть їхати просто в таксі до дому по Київській області це також задоволення. Ці пагорби з котеджами ніби говорили про те що це саме спокійне і мирне місце на Землі. І тільки десь в середині смартфонів було очевидно, що є нагадування про війну. Наша Батьківщина прекрасна! :-)


My family also gave us money for a vacation. And we searched for a long time for a hotel with a swimming pool, but settled on the advice of friends who left for Holland at the beginning of the war. Without a pool, but with a lake nearby. There is such a sight in the Kyiv region "Blue Lakes". The photo looked simply incredible! But when we arrived at the hotel and went to the shore of the lake, we were somewhat disappointed. It can be seen that it has not been blue for a long time and there are much more people there than in the photo. And, of course, cars. Very, very much. So we just drank beer at the table and went back to the hotel.

But the hotel itself is wonderful! So cozy. With round windows, as in the tale of the hobbit, only, in general, the design is more refined than fairy-tale. Downstairs is a restaurant with a large golden chess in the middle. But I would not say that it is bad taste. On the contrary, something there all the time helped to switch from everyday life to what is here and now. The first day we hardly left the room. From the window, with access to the terrace, one could see how the wedding was being celebrated. The location for the photo and how women in chiffon dresses walk around the territory. And late in the evening, the restaurant in the hotel was already closed.

So we went along the highway and found another restaurant, Ukrainian cuisine, where while we were waiting for the conspiracy, musicians approached us. Violinist and guitarist. They sang a Ukrainian song that was unfamiliar to us, but so wonderful that we were simply delighted! It's like sitting in an episode of a movie! I can't remember enough words to this song to find online, but the moment was just great! :-) They played so professionally and with so much soul that I haven't heard such live music in the surrounding space for a long time!

In the morning we had breakfast in the gazebo on the shore of the hotel pond. The wedding guests have already left. The guy who first met us at the counter brought us breakfast and beer. He looked a bit like Prince Harry and radiated hospitality! The swans in the pond dived so funny into the water with their butts up, as if they were looking for something there, under the water. The height differences on the territory of the hotel may be artificial, but they are thought out perfectly! Designer lamps and switches are in each gazebo.

In general, even just going home in a taxi in the Kyiv region is also a pleasure. These hills with cottages seemed to say that this is the most calm and peaceful place on Earth. And only somewhere in the middle of the smartfons it was obvious that there was a reminder of the war. Our Motherland is beautiful! :-)

У Шотландії в зоопарку помер чорний ведмідь Ямпіль, якого евакуювали з Донеччини.
Уранці 13 липня ведмедю зробили анестезію, аби перевести його в інший вольєр та продовжити лікування. Але після анестезії він не отямився, повідомили в зоопарку Five sisters zoo.
Українські військові знайшли цього ведмедя у приватному зоопарку в Ямполі Донецької області після деокупації міста. Він був зачинений у тісному вольєрі, без їжі та води, під обстрілами.
Ведмедя спочатку привезли до Польщі, потім до Бельгії, а на початку 2024 року знайшов дім у Шотландії, в зоопарку Five Sisters Zoo.
Five Sisters Zoo

In Scotland, the black bear Yampil, who was evacuated from Donetsk region, died in the zoo.
On the morning of July 13, the bear was anesthetized in order to transfer it to another enclosure and continue treatment. But he did not recover after anesthesia, the Five sisters zoo reported.
The Ukrainian military found this bear in a private zoo in Yampol, Donetsk region, after the deoccupation of the city. He was locked in a cramped enclosure, without food and water, under fire.
The bear was first brought to Poland, then to Belgium, and in early 2024 found a home in Scotland, in the Five Sisters Zoo

Поки одни російські фашисти заявляють тупеньким і довірливим, що росія перемогла, а Україна майже повністю зруйнована, а інші фашисти, меншого калібру, розповідають нам з виглядом експертів, все як на духу, про нашу українську реальність, презитент США Байден, на саміті НАТО стверджує, що росія не переможе:

https://www.hurriyetdailynews.com/b...defenses-198287

Країни Північноатлантичного Альянсу виділили понад 7 мільйонів доларів для підтримки жінок в Збройних силах України, включаючи понад 10 тисяч уніформ, взуття та іншого необхідного спорядження. Про це заявив держсекретар США Ентоні Блінкен на прийомі після круглого столу НАТО "Жінки, мир, безпека"

While some Russian fascists are bluntly and gullibly declaring that Russia has won and Ukraine is almost completely destroyed, while other fascists, of a lesser caliber, are telling us with the guise of experts, everything is in the spirit, about our Ukrainian reality, US President Biden, at the NATO summit, claims that Russia will not win:

https://www.hurriyetdailynews.com/b...defenses-198287

The countries of the North Atlantic Alliance allocated more than 7 million dollars to support women in the Armed Forces of Ukraine, including more than 10 thousand uniforms, shoes and other necessary equipment. This was stated by US Secretary of State Anthony Blinken at the reception after the NATO round table "Women, Peace, Security"

Фашисти з рашки влучили в дитячу лікарню Охматдит, де лікуються онкохворі діти. Зокрема влучили у відділення переливання крові у пацієнтів з нирковою недостатністю. А ще, в момент влучання в лікарню Охматдит, там проводили операцію. А ще в Солом'янському районі просто лежать шматки людських тіл. Є влучання в лікарню в Дніпровському районі Києва. Чого намагаються цим добитися садисти і психопати? Залякати нас не вийшло і не вийде. Капітулювати тим більш ніхто не збирається. Тому такі обстріли мирного населення є чисто садистичною розвагою у тих, хто не є людьми. Мразота чистої проби. Фашисти

Fascists from rashka hit the Okhmatdyt Children's Hospital, where children with cancer are treated. In particular, they hit the blood transfusion department for patients with kidney failure. And at the time of the hit, the Okhmatdyt hospital was undergoing surgery there. And in the Solomyan district, pieces of human bodies are just lying around. A hospital in the Dnipro district of Kyiv was hit. What are sadists and psychopaths trying to achieve with this? It was not possible to intimidate us and it will not be possible. Moreover, no one is going to capitulate. Therefore, such shelling of the civilian population is purely sadistic entertainment for those who are not human. The scum of pure sample. Fascists

Знов страждає моє рідне місто. На підприємстві, де колись працювали тато і дідо, загинуло 5 людей. Але серед постраждалих цивільних з району, який оточує, є 14-річна дівчинка, дитина. Тим хто безпосередньо бере участь у СВО і тим, хто просто підтримує, це точно так не минеться. І цей трагічний інцидент не відміняє того факту, що

1. Росія вже не має жодного носія ракет у окупованому Криму.

2. Хоча окупанти намагаються бити по воєнних аеродромах, вони точно не завадять передачі F-16

3. ЗСУ за півтора місяця вразили близько 15 систем ППО, зокрема С-300 та С-400

4. Вігго Мортенсен відкрив кінофестиваль у Чернівцях

5. Зброя США дала ЗСУ змогу нищити цілі колони кацапських військ

6. 27-го червня підполковнику Нацгвардії Денісу Прокопенко, командиру полку "Азов" виповнилося 33 роки

7. А долар все росте і росте!

8. Моєму старшому племіннику дуже сподобалося у дитячому таборі у Карпатах

9. Я бажаю ботоксному опудалу і всій гоп-компанії, здохнути дуже наляканим і обісравшимся. У дитячих казках абсолютне зло так і закінчує своє життя. Або, на приклад. Адольф Ейхман, під час страти у Ізраїлі, щось йому уявлялося у останню мить життя і це був точно не дитячий табір у Карпатах


My hometown is suffering again. 5 people died at the enterprise where my father and grandfather once worked. But among the injured civilians from the surrounding area is a 14-year-old girl, a child. Those who directly participate in SVO and those who simply support, it will definitely not pass like that. And this tragic incident does not change the fact that

1. Russia no longer has any missile launchers in the occupied Crimea.

2. Although the occupiers try to hit military airfields, they certainly will not interfere with the transmission of F-16s

3. In a month and a half, the Armed Forces hit about 15 air defense systems, in particular the S-300 and S-400

4. Viggo Mortensen opened the film festival in Chernivtsi

5. US weapons enabled the Armed Forces of Ukraine to destroy entire columns of Katsap troops

6. National Guard lieutenant colonel Denis Prokopenko, commander of the "Azov" regiment, turned 33 on June 27

7. And the dollar keeps growing and growing!

8. My eldest nephew really liked the children's camp in the Carpathians

9. I wish the botox scarecrow and the entire gop company to die very scared and pissed off. In children's fairy tales, absolute evil ends its life like this. Or, for example, Adolf Eichmann, during his execution in Israel, he imagined something at the last moment of his life and it was definitely not a children's camp in the Carpathians

"It's rained enough"...Artist Anatoly Melnyk (Ivano-Frankivsk)