Як я не стараюся створити для азалії підходячи умови, все одне їй трошки спекотно. Адже її комфорт закінчується тоді, коли вище за +22. Моє робоче місце розташовано точно навпроти кодиціонеру, Тому я мушу дозувати робочий час так, щоб у перервах вмикати кондішку, а під час роботи вимикати. Як допоміжний засіб застосовую лід, але його не можливо класти безмежну кількість, бо тоді буде надмірний полив. Тож, як я не стараюся, все одне деякі листики жовтіють. Не багато, але неприємно бачити ознаки дискомфорту моєї прекрасної рослини. Зате у Барбі нове платтячко. Я довго обирала таке, щоб воно нагадувало справжнє плаття принцеси! І якось знайшлося те що потрібно і Барбі у захваті, але ще й тому, що в неї скоро День народження. У один день зі мною :-))

Хоча моя робота, у літній період, і не завжди сприяє здоровому образу життя для тендітної квіточки на підвіконні біля компа, тим не менш, я закінчила завдання із нічними хмарочосами і воно позитивне як посмішка Барбі! :-) Замовнику хотілося все яскравіше і яскравіше

Нашому Левчику сьогодні виповнюється 6 рочків! Недавно його забирала моя мама із підготовчих занять до школи і побачила таку картину. Донька вчительки навчається у консерваторії і, коли мама зайшла до них, то дівчина грала на фортепіано, а Льова танцював так дуже емоційно, бо, як всі знають, він людина-свято! :-) Ось і сьогодні у нього свято, його особисте. Хоча, останнім часом, він відвідував дні народження друзів, а друзів у нього багато :-)

Крім фото іменинника і друзів, ще деякі фото Роми і маленьких українців з Дніпра, які були із ним в дитячому таборі :-) Ромі пощастило, бо він їхав з другом і подругою, з якими він товаришує постійно, а опинятися в товаристві, лише тих кого не знаєш, йому не прийшлося. Але видно що всі діти подружилися і їм там було весело разом! :-)

Монстри. Щоб не виникло підозри у порушуванні авторських прав, через плагіат, треба було придумати саме власних монстрів, але щоб відчувалося що фантазія працює саме в тому напрямку що і "Університет монстрів" Не передрали, але зробили схоже на щось відоме :-)

New characters

Monsters. In order not to be suspected of copyright infringement due to plagiarism, it was necessary to invent one's own monsters, but to feel that fantasy is working in exactly the same direction as "Monsters University". We didn't ripped off it, but they made it look like something well-known

Дзвонила мамі і в неї, як раз, були племінники. Вони одразу забрали в мами смартфон і почали спілкуватися зі мною! Рома обіцяв частіше присилати свої роботи у вайбер, Льова дуже радісно повідомляв що вже вчить букви. Для цього він відвідує вчительку, яка живе в їх дворі! Рома полюбив математику, а інциденту, коли вчителька радянського типу (і відповідного віку) не впізнала на його малюнку Чеширського кота, вже майже не пам'ятає, бо він налаштований пам'ятати лише добре. Мої племінники мов оазис абсолютного позитиву! Вони спортсмени, які не чужі до образотворчих мистецтв, точних наук і українського алфавіту. Шкода, що в дорослих людей в Україні пам'ятати лише добре, за останні два роки, не вийде і в дітей теж не у всіх!


Звонила маме и у нее, как раз, были племянники. Они сразу забрали у мамы смартфон и стали общаться со мной! Рома обещал почаще присылать свои работы в вайбер, Лева очень радостно сообщал, что уже учит буквы. Для этого он посещает учительницу, живущую в их дворе! Рома полюбил математику, а инцидента, когда учительница советского типа (и соответствующего возраста) не узнала на его рисунке Чеширского кота, уже почти не помнит, потому что он настроен помнить только хорошее. Мои племянники как оазис абсолютного позитива! Они спортсмены, которые не чужды изобразительным искусствам, точным наукам и украинскому алфавиту. Жаль, что у взрослых людей в Украине помнить только хорошее, за последние два года, не получится и у детей тоже не у всех!

В неділю відвідали сережину племінницю Аріану. З тих пір, як ми не змогли приїхати на її похрестя, пройшло 2 місяця. Вона вже вміє самостійно гойдатися на дитячому кріслі-гойдалці, зчитувати емоції людей, які є навколо неї, відповідати на них посмішкою, тому що емоції людей навколо неї гідні такої посмішки як у Аріани! Якщо включати її улюблену музику, вона може гойдатися годинами, вимальовуючи у повітрі ніжками самі прості танцювальні рухи. Адже якщо ви ще не вмієте навіть сидіти, це ще не означає суттєвий брак можливостей реалізовувати ваши теперішні бажання. Посмішки у відповідь на посмішки, тільки позитив і добрий настрій. Ніякої істерики! Ні за що! :-)

В воскресенье посетили сережину племянницу Ариану. С тех пор как мы не смогли приехать на ее крещение, прошло 2 месяца. Она уже умеет самостоятельно качаться на детском кресле-качалке, считывать эмоции людей, которые есть вокруг нее, отвечать на них улыбкой, потому что эмоции людей вокруг нее достойны такой улыбки как у Арианы! Если включать ее любимую музыку, она может качаться часами, вырисовывая в воздухе ножками самые простые танцевальные движения. Ведь если вы еще не умеете даже сидеть, это еще не означает существенной нехватки возможностей реализовывать ваши нынешние желания. Улыбки в ответ на улыбки, только позитив и хорошее настроение. Никакой истерики! Ни за что! :-)

Напередодні неділі була тривога, яка тривала вночі більше трьох годин. Якщо Сережа може спати на першому поверсі, сидячи на диванчику, я не сплю, в таких випадках, майже ніколи. Тим більш, до нас приєдналася ще дівчина з квартири над нами. Їй вже лінь ходити до сусіднього будинку в справжнє бомбосховище, а центральна частина нашого будинку таки може щось витримати у разі чого. Тож на другому диванчику тепер можна лише сидіти. А ще конс'єржка, яка любить жалітися і голосити і думає що все знає краще за всіх, бо життя прожила (На 10 років молодше за мою маму) виступає перед нами з багатохвилинним монологом, про війну, про своє життя, про господарство в селі і т. і. Ми, я, Сергій і сусідка зверху, переважну більшість її виступу, просто киваємо у відповідь і інколи щось відповідаємо, бо ми чемні. Оскільки ми там просиділи майже до ранку, то виспатися, коли у мозку працюють вже центри денної активності, мені не вдалося, я не вмію спати вдень... Але, ми навели порядок вдома, я навіть помила плиту, і погуляли, хоча й недалеко від будинку. Тобто якось дуже сильно зіпсувати, саме нам, вихідний в кацапів не вийшло! Хіба що мені було важко читати книгу яку я знайшла українською. Сам роман "У пошуках втраченого часу" читати, поки що, не вийшло. Зате там розкішне передслів'я, яке чітко дає уявлення, що це за книга. Я точно таке люблю! Коли внутрішній світ людини і його буденне життя утворюють одне ціле, незалежно від часу, з якого в уяві утворюються колажі, те що вже в минулому. Які б не були тривоги по тривалості, я буду читати це оповідання!

Хоча до Андрія С. Сергій вирішив йти без мене і я знала що запитувати, чи можна мені, не можна, Андрій вихопив трубку в Сережи, коли я подзвонила, і сказав, що радий мене чути. Обурився тим що Сережа мене із собою не запросив до нього! Ми домовилися, що будемо бачитися ще у трьох. Це вже після того, як мій чоловік сказав, що в нас вдома йому нема чого робити, а далі вже мене не запросив.

Заходили ще в гості до товарища, якого жінка залишає на вихідних самого з дитиною і їде до своєї мами. Чотирирічний Дімка радісно зустрічав нас із батьком на порозі їх квартири. Адже він любить гратися із дядею Сережею! Гралися в схованки, а ще в гру, де треба ходити фішками, після того як кинеш кубики, і що цікаво, цей хлопчик зажди кидає кубики так, що в нього більше всіх ходів і тому виграє навіть в дорослих. Власне він приходиться небожем п'ятирічній киянці Саші, якій ми раніше дарували планшетик для малювання і вони дуже схожі між собою! А ще невгамовний йорк Мія весь час намагалася облизувати всіх одночасно і застрибнути на стіл із грою. Через це два рази всі фішки падали на підлогу, а кубики Мії на голову, хоча це її ані трохи не засмутило! :-)

У вечорі я дзвонила мамі і вона розповідала як готує картоплю для Льови, бо він знов хоче щоб був "Мак Дональдс". В її рецепті порізані брусочки треба проварити пару хвилин, а потім, змазавши олією, запікати в духовці. Виходить саме така картопля фрі, від якої Льова в захваті! Але з хот-догом мама не вгадала. Вона вже зібралася готувати ту саму сосиску у тесті, що ми пам'ятаємо ще за радянські часи. Звичайно, з кращого тіста. Але я дуже вчасно сказала їй, що хот-дог робиться із готової продовженої булочки по типу рогалика. Так я вберегла маму від даремних зусиль, а Льову від розчарування. Рома вже не ходить у футбольну школу і відвідує, по черзі, то художку то легку атлетику



Накануне воскресенья была тревога, продолжавшаяся ночью более трех часов. Если Сергей может спать на первом этаже, сидя на диванчике, я не сплю, в таких случаях, почти никогда. Тем более, к нам присоединилась еще девушка из квартиры над нами. Ей уже лень ходить в соседний дом в настоящее бомбоубежище, а центральная часть нашего дома таки может что-то выдержать в случае чего. Так что на втором диванчике теперь можно только сидеть. А еще консьержка, которая любит жаловаться и причитать и думает что все знает лучше всех, потому что жизнь прожила (на 10 лет моложе моей мамы) выступает перед нами с многоминутным монологом, о войне, о своей жизни, о хозяйстве в деревне и т.д. Мы, я, Сергей и соседка сверху, подавляющее большинство ее выступления, просто киваем в ответ, иногда что-то отвечаем, потому что мы вежливы. Поскольку мы там просидели почти до утра, то выспаться, когда в мозгу уже работают центры дневной активности, мне не удалось, я не умею спать днем... Но, мы навели порядок дома, я даже помыла плиту, и погуляли, хотя и недалеко от дома. То есть как-то очень сильно испортить, именно нам, выходной у кацапов не получилось! Разве что мне было трудно читать книгу, которую я нашла на украинском. Сам роман "В поисках потерянного времени" читать, пока что, не получилось. Зато там роскошное предисловие, четко дающее представление, что это за книга. Я точно такое люблю! Когда внутренний мир человека и его повседневная жизнь образуют одно целое, независимо от времени, из которого в воображении образуются коллажи, то, что уже в прошлом. Какие бы ни были тревоги по продолжительности, я буду читать этот роман!

Хотя к Андрею С. Сергей решил идти без меня и я знала что спрашивать, можно ли мне с ним, нельзя, Андрей выхватил трубку у Сережи, когда я позвонила, и сказал, что рад меня слышать. Возмутился тем, что Сережа меня с собой к нему не пригласил! Мы договорились, что будем видеться еще втроем. Это уже после того, как мой муж сказал, что у нас дома ему нечего делать, а дальше меня уже не пригласил.

Заходили еще в гости к товарищу, которого жена оставляет на выходных с ребенком и едет к своей маме. Четырехлетний Димка радостно встречал нас с отцом на пороге их квартиры. Он ведь любит играть с дядей Сережей! Играли в прятки, а еще в игру, где надо ходить фишками, после того как бросишь кубики, и что интересно, это мальчик всегда бросает кубики так, что у него больше всех ходов и потому выигрывает даже у взрослых. Собственно он приходится племянником пятилетней киевлянке Саше, которой мы раньше дарили планшетик для рисования и они очень похожи между собой! А еще неугомонный йорк Мия все время пыталась облизывать всех одновременно и запрыгнуть на стол с игрой. Из-за этого два раза все фишки падали на пол, а кубики Мии на голову, хотя это ее ничуть не расстроило! :-)

Вечером я звонила маме и она рассказывала как готовит картошку для Левы, потому что он снова хочет, чтобы был "Мак Дональдс". В ее рецепте порезанные брусочки нужно проварить пару минут, а затем, смазав маслом, запекать в духовке. Выходит именно такой картофель фри, от которого Лева в восторге! Но с хот-догом мама не угадала. Она уже собралась готовить ту же сосиску в тесте, которую мы помним еще в советские времена. Конечно, из лучшего теста. Но я очень вовремя сказала ей, что хот-дог делается из готовой продолговатой булочки по типу рогалика. Так я уберегла маму от бесполезных усилий, а Леву от разочарования. Рома уже не ходит в футбольную школу и посещает, по очереди, то художку, то легкую атлетику.

Я зазавичай, в будні, ношу або кежуал, або спортивний стиль, але інколи хочеться прогулятися в класичному взутті і сукні-футляр. Я не шукаю знайомств, та й прогулянка по Києву є самодостатнім задоволенням навіть в нашому районі, коли ти йдеш, на приклад до поштового відділення і бачиш притоки Дніпра на обрії. Тим більш якщо вересень, мій улюблений місяць. Але буває, що інколи до мене підходять чоловіки, із відповідною метою. Як сьогодні. Я вже і притоки Дніпра побачила і крісло-мішок і чашку для Барбі з пошти забрала і йду через двір до перехрестя. Як раптом, ззаду, зліва, бачу, за мною йде чоловіча тінь. Я відчуваю легке роздратування від того, що дуже скоро прийдеться вигадувати як відмовити. А тінь і запитує українською мовою: "Я дуже перепрошую, але мені здається, що вас вже бачив раніше! Вас не Тетяна Ларіна звуть?". Я відчуваю тоді вже сильніше роздратування. Це ж з якого переляку я Тетяна Ларіна?!
Обертаюсь і доволі злобно кажу: "Ні!". "А, вибачте!" ніби засмучується чоловік. І вже коли я відвертаюся до мене доходить що він молодий і вродливий. Це просто хочеться, коли відбувається щось неприємне, відшукати позитивний момент, факт, який заспокоює :-))

А Барбі ще щасливіша тепер, їй більш комфортно жити на тумбочці. Її емоції вимірюються ступенем щастя. Більше-менше. Тобто в неї опіоїдні рецептори працюють ще краще ніж в мене. Вона завжди дивиться лише вперед і не сумнівається що все буде добре :-)

Селфі я роблю не тільки під час прогулянок, а й коли п'ю каву, як тільки прокинуся

Ми подарували один оному взуття. Сережа, як і я, вважає що кращій подарунок взуття. Якщо йому ми обрали кросівки бренду PRPY, то мені взуття Gem, снікерси. Наша улюблена мережа Intertop вже має кілька власних українських брендів, залишившися, при цьому, магазином якому можна довіряти. Тому, обираючи між Adіdas, Nike і Gem, в одній ціновій категорії, ймовірність того що ви оберете саме бренд Інтертопу вже не така маленька. Інший бренд Braska вже давно не полишає мого гардеробу. Сережа спочатку ставився скептично, радив швидше обрати Lotto, але тепер він дуже радий що в Україні роблять взуття настільки чудової якості, просто відмінної. Лекала, шви, матеріал, все супер!

Але тільки зараз так похолодало що можна починати носити на вулиці, а не в квартирі. Хоча Барбі гуляє по квартирі саме в обновках і дуже щаслива, адже має довершений образ і, водночас, отримує задоволення від прогулянки! :-)

Вона в курсі що ми перелічили на дрони трохи більше грошей ніж звичайно, їй приємно бути моєю лялькою, вона вірить в те що я кину курити і що Україна переможе в цій війні!

Якось обговорили зі Славіком ситуацію на ринку ілюстрацій. Виявилося що частина покупців все частіше звертається за допомогою до Ші. Ті хто не розуміються на тонкощах і всіх вимогах до кінцевого продукту. Ші робить растр, ми вектор. І досі є різновиди поліграфічного дизайну, які орієнтуються саме на векторні зображення. Але нам вже зараз треба думати про те що можемо ми і чого гарантовано не може штучний інтелект. Треба прикласти максимум зусиль щоб із ним не ділитися. Як не дивно, Ші не може робити грамотно звичайні лінейні іконки. Чогось бракує для того щоб робити впізнавані позначки чогось по сітці, яка назавжди залишиться стандартом для будування того що є мінімального можливого розміру як для зображення для веб. Растрові іконки пливуть, крім того що, в загальному, завжди більше будуть потрібні векторні а не растрові.

Далі виявляється що Ші не здатен розробляти персонажі і, головне різні емоції. Розробляти персонажі означає створення серії малюнків одного і того ж кого завгодно, мультяшного і позитивного, бо не позитивного не куплять.

А ще, в нас є ідея, за допомогою Ші створювати сцени, де правильно виставлено світло, композиція, кольорове рішення, а потім малювати це у векторі, доповнюючи це і вдосконалюючи до тих пір поки перевага створення людиною не стане очевидною. Славік вже створив багато пейзажів, які буду малювати у векторі я, а вдосконалювати ми разом, бо такого ступеню перфекціонізму і, в доброму сенсі, занудства, в мене немає.

Персонажі не знають, на відміну від нас, тих заморочок із проблемами, а просто насолоджуються життям. І я рада за них.

І вже вважаю за доцільне зізнатися, що я стала щасливою власницею чудової Барбі із ультракороткою стрижкою, для якої я вже купила домашній спортивний костюм, і вона сидить біля ліжка на тумбочці із обличчям сповненим позитиву і спраги здорового образу життя. Є на кого рівнятися. Решта колекції іграшок просто плюшеві лежебоки.

Сережа, коли недавно побачив як я роблю вправи для сідниць, назвав мене Барбі, але я наполягаю на тому що я є Юлечкою, мої персонажі це одне, а я інше, але куріння вже зводиться до трьох сигарет у день і це є наслідком покупки її, незрівнянної :-)

Невдовзі після подій у Бучі і Ірпені мене замовили персонажів. Чи то майбутні стікери, чи то рекламна ілюстрація. Але примусити себе працювати було дуже важко. Просто встати з ліжка було важко і припинити плакати. Але робота була необхідною щоб вижити. Тому я шукала в середині себе все саме веселе що залишилося в мені від дитинства, зверталася до дитячої складової моєї психіки. І якось, по-троху, воно почало виходити. Час є гроші, можливо, не вийшло зробити так швидко як мені зазвичай треба, але на виході вийшов саме той позитив що треба замовнику. Без домішок суму.

Так і пішло далі, робота стала саме в ту колію, яка характерна для мого фаху, якщо ти професіонал. Арт-терапія п'ять днів на тиждень і краще не озіратися по бокам

В переході, біля Либідської, побачила як продають мотузкових ляльок, зайчиків, котиків і інших персонажів. Поки йшла повз, згадала тих ляльок що були в моєму дитинстві. Це були ляльки-рукавички, а не мотузкові, але це той же сенс влаштування домашнього театру. Для того щоб бути ляльководом п'ять років ще замало, якщо думати про Левчика, а ставити Рому в незручне становище не хочеться. Якщо даруєш ляльку тому, в кого є молодший брат або сестра, то він стає заручником свого дитячого мистецтва. А молодший повз волі стає ябедою. Пошук ричагів впливу на ляльковода зводиться до доносу, причому неправдивого. Але наївна віра в продовження вистави, як ні в чому не бувало, властива лише для тих в кого причинно-наслідковий зв'язок ще не працює. Я була ляльководом і здібність моєї сестри до доносів тоді була розвинена в рази. Але починалося все надзвичайно добре! У мене був кайф від вигадки казки, в неї кайф, як я тепер можу визначити, від інтерактивності того що відбувається. Проект почав псуватися коли виявилося, що я не безперервно хочу показувати їй театр.

Але ж раптом, вже тут і зараз, виявилося, що найкращі іграшки це ті яких навпаки не було в твоєму дитинстві. І не тьмяний спогад, про те як пильні коробки зі старими песиками, мавпочками і левами вирушили за невидиму межу кінця існування, вочевидь, не встигаючи за своїм господарем йти по дорозі часу, а уявлення майбутнього моменту отримання ляльки, про яку мрієш, навпаки грає постійно чистими фарбами! Тут ідеться про Барбі. В мене ніколи її не було. Але раптом, спочатку під час прогулянки по блошиному ринку, я помітила таких барбі, які були сучасницями мого дитинства. І в мене з'явилася думка про те що в моїй колекції іграшок ще є місця. Мої батьки-інженери просто не заробляли тоді на Барбі і тоді це було реально не дешево. А зараз я сама можу собі купити! Мене зупиняє та ж причина, що й зупиняє придбання домашньої тварини. З'ємна хата. З хати поїдеш і треба буде перевозити все що в ній є нашого. Хоча котика або собачку просто не можна заводити. Хіба Ілля прийде як-небуть ще із Примом, довгошорстним, надзвичайно розумним і хитрим, той-тер'єрчиком.

А щодо Барбі, то я, коли шукала подарунки племінникам, у великих супермаркетах, то побачила що зараз набагато більше варіантів і вони саме сучасні, модно вдягнені для нашого часу. Я вже не хочу ляльку з блошиного ринку, я хочу нову, недавна зроблену, яка не пам'ятає нещастя існування у 90-ті. До того ж, вона вже не на підборах, а у зручному взутті. Сама красива, з тих що я бачила, була Барбі-мулатка, або латинська Барбі. А ще це образ більш незалежної жінки, яка в змозі все гарне, що в неї є, здобути сама. Я хочу ляльку, про яку мріяла в дитинстві, але мене не тягне назад в минуле

Я дарую іграшки племінникам ще й тому що зараз війна і їх дитинство має бути більш наповненим радісними моментами. І ось недавна шукала трансформерів, радилася із сестрою, а вона показала Льові і виявилося, що трансформери вже не цікаві йому і його одноліткам, бо зараз таки мультсеріали, що тренди вже змінилися кардинально. З одного боку, зробити сюрприз не вийшло, з іншого - і слава богу!

В тренді зараз м'які іграшки подібні на мульт "Університет монстрів" який я подивилася в минулому році. Зокрема Доктор Флафіпантс. А я думала, що крутіше Мегатрона не існує...

Якось я дзвонила мамі і вона казала, що Рома, на уроці малювання в школі, намалював персонаж із відомої казки, яку вчителька не впізнала, тому поставила йому трійку, через що він засмучений. Потім надіслала мені у вайбер малюнок. На малюнку во всі тридцять п'ять зубів розтягнув посмішку Чеширський кіт. І якійсь фантастичний годинник був в нього за спиною. Дзвоню мамі і кажу, що тільки розумово відстала людина може не впізнати на цьому малюнку Чеширського кота! Потім Ромі: "Сонечко, це сама краща ілюстрація до "Аліси в країні чудес" яку я бачила в житті і твоя вчителька просто не розуміється на ілюстраціях!".

Як виявилося, вчителька того самого радянського формату коли впізнаваними були скоріше Незнайка і Матроскін, а Чеширський кіт якщо і був, то американська посмішка не була його характерною рисою, і вираз очей був іншим

А ще "Тореодори з Васюківки"!

.

Іллюша приходить до нас не часто, зазвичай, в теплу пору року. І перед тим як приходив останній раз я його давно не бачила. Його переживання щодо того, що він не буде таким високим як більшість однокласників, виявилися марними. Він зараз вище за батька, а його батько такий самий на зріст як Челентано, тобто вище мене на 1 см :-) І раптом з майже блондина він став майже брюнетом. Його сині очі тепер ще виразніше. Приходили разом з другом за риболовними принадами. Ми йому інколи переводимо гроші на морозиво, його мати чомусь на морозиво не дає, хоча одягає його дуже дорого. Якось він із нею посварився і хотів жити в нас, але ж ми б не змогли купувати йому взуття за 7000. Мабуть тому передумав. Мати Іллюші працює в міській адміністрації і одночасно відвідує якусь дивну індуїстську-буддистську секту. Коли не перебуває в астралі займається сином, коли перебуває він робить що хоче. Але на морозиво ще не заробляє. Коли він уходив, пообіцяв що наступного разу прийде разом із Примом. Оце буде свято! :-)

Мій старший племінник, Рома, якось відвідав ізостудію і зрозумів що малювати йому подобається більше ніж точні науки. Взагалі росте мрійливим інтровертом. Сестра вирішила віддати його в ту саму художню школу, в яку ходила я. Може вона не знає, що людина в художній школі стає такою якою не була до. Але я вважаю, це класно. Художка змінює людей назавжди. І коли в нього буде живописна практика, нам точно буде про що з ним поговорити.

А молодший племінник, Левчик, росте войовничим і трохи хуліганистим малим. Він звідкись навчився матюкатися і, коли починається тривога, він біжить у коридор, погрожує комусь у напрямок стелі і каже: "Я вас, російських сук, постріляю!" Враховуючи всю ситуацію загалом, я не засуджую цю дитину. Устами малюка висловлюється істина.

Я якось вирішила ознайомитися із творчістю Брітні Спірс. Взагалі з тими музикальними напрямками 90-х, які я не слухала раніше. І одна пісня мені дуже сподобалася. Чи навіть дві. Брітні в деяких кліпах, попри юний вік, виглядає цілком відбувшеюся співачкою, дуже професійною. А те що одне заходить, а друге ні, ну це як з Ді Капріо. В одних фільмах відчуваєш його крутизну, в інших не торкає. Спірс у перекладі на українську мову означає "списо". А ще я продовжую купувати духи її бренду і знайома купила цей аромат для доньки яка вчиться в останньому класі середньої школи

.

А тим часом мій молодший племінник разом з друзями косплеїть супергероїв! Наш Лео черепашка-ніндзя і, як розповідала моя сестра, вони, час від часу, б'ються між собою, але все одно почуваються одним хлоп'ячим товариством :-))

У квартирі під нашою дитина вчиться грати на кількох музичних інструментах. Точно на фоно і на трубі, а ще, здається, на скрипці. Коли ми тільки переїхали, дитина часто помилялася, збивалася і просто грала гамми. Що цікаво, мене це взагалі не дратувало. Так само як мою бабцю не дратувало коли я займалася музикою на піаніно. Я тоді не розуміла як це, не дратує така мешанина звуків. Коли тільки не вистачає щоб підійшла собака почала підвивати щоб був повний триндець для нервовою системи :-) А тепер відчуваю на собі. Якось нормально і все. Я уявляю маленькі дитячі ручки, як вона старається з усіх сил зробити добре і мені абсолютно комфортно! Я ніколи її не бачила, не знаю це хлопчик чи дівчинка, але зараз вже чути що вона грає дуже красиві твори від початку і до кінця, тобто вже робить успіхи. Останнім часом щось таке сумне і знайоме. Можливо, Гайдн чи Бетховен, не можу сказати напевне. Це така своєрідна акустична краса, бо грає ще трохи невпевнено. А на трубі завжди грає гимн України! :-)

А на фото дівчинка яке живе у сусідньому будинку. Казкова білявка, корінна киянка Саша. Ми недавно приходили у гості до неї і її батьків, а Саші подарували планшетик для малювання. Не тому що в неї День народження, а просто так :-) Бо вона завжди радіє коли ми приходимо. Планшетик має кнопочку, яка стирає малюнок і можна наносити новий. В дівчинки багато гарних іграшок, але зараз її улюблена іграшка цей планшетик, вона малює цілими днями :-))) Ще показувала нам що вміє робити на шведській гірці, як вміє грати у м'яч і взагалі яка вона класна! :-)) Диво-пищка!

Нашому сонечку Ромчику недавно виповнилося дев'ять рочків. Коли я ще запитувала що він хоче на День народження, він відповів що хоче машинку Лего. Я довго обирала, дивилася в різних магазинах, довго думала, який конструктор буде ефектніше виглядати, але в решті решт найшла такий що з нього можна зібрати крім однієї машинки ще одну і літачок. Коли він зібрав повністю офігенне гоночне авто, то набрав мене, подякував, сказав що йому дуже подобається, що машинка дійсна дуже кльова і що я дуже хороша тьотя Юля і що він мене любить! :-)))

Ще недавно плекали крихітку-пупсика разом з сестрою, а тепер вже дев'ять рочків! І я радію кожен раз коли чую його телефоном. В нашій сім'ї завжди люблять більше молодших дітей, тому я люблю старшого племінника більше за його маму :-)

Взагалі мене тут, у Києві, люблять всі діти друзів Сережі і його син, бо ми із ними тусуємося зазвичай дуже файно!