Поки я думала літом, що обираю між двома чоловіками, раптом виявилося, що один з них, на справді, ніколи не захоче серьозних стосунків, но одного разу вирішів просто бути чесним і зізнався в цьому, а другий, попри те що начебто порядний, надто любить командувати, а ще часто поводиться ніби гопник з району, зокрема, сидить навпочіпки, коли п'є пиво, а ще, коли нап'ється навіть того ж пива, взагалі себе не контролює, навіть набрати пінкод в метро не може, чи просто пройти з Київ смарт кард через турнікет. Тому я одного ранку зрозуміла що йому пора забиратися геть, що саме цей формат чоловіка взагалі не для мене, про що негайно йому повідомила. Він в істериці навіть запхав подаровані мені квіти у смітник! Порядністю, в його випадку, було дотримування пацанського кодексу. Такий собі пацик з Оболоні. Хоча перші зустрічі все виглядало досить непогано.

Але коли я зустріла Сережу К, то навпаки дуже швидко зрозуміла, що інших чоловіків не існує. І він саме так і хотів, щоб крім нього нікого не існувало. А ще він сказав, що я ніколи не пошкодую про те що з ним. І так і є й по сьогонішній день! :--)