антонша красовський, колишній псевдоліберал, колишній друг України і шанувальник Майдану. Раптом істота зрозуміла що щоб сподобатися хазяїну, треба бути жорстким і проявити навпаки лють до всього українського. У тому числі, до дітей. Але ж... трошки перестарався, навіть за міркою симонян. Але нехай це трохи гротеск, трохи перебільшення, але підкреслює суть російської ідеології, яка полягає в тому, що геноцид це добре, а ось дітей спалювати якось не комільфо. Але і це є подвійні стандарти: гвалтували, спалювали, знущалися. Перебільшення красовського - є перебільшенням зовсім трошки і тільки відносно того що рашка хоче вдавати в медійному просторі, а не відносно того що є насправді. Клоун путіна перестарався зовсім трошки

Очевидно, що якщо ми не збережемо українську культуру під час війни — ми не збережемо Україну. Якщо ми не збережемо фундаментальну науку під час війни — ми не збережемо Україну. Однак очевидно, що зараз пріоритетними мають бути питання безпеки і виживання нації. Треба просто уважно дивитися на бюджет і на всі культурні та наукові потреби, які є в бюджеті, яких немає в бюджеті, щоби потім повернутися до цих орієнтирів. Я не спеціаліст із бюджетування — треба говорити з тими, хто займається ним безпосередньо. Однак орієнтири абсолютно очевидні. І ці орієнтири, звичайно ж, мають бути у бік збереження, я б сказав, спадщини нації та можливості її культурного розвитку в майбутньому.

Тому що абсолютно логічно, що нація, яка виходить із війни без культури, — вона програє цивілізаційне змагання з тим, хто може бути навіть нею переможений. У нас є прекрасні приклади того, як країни, що перемагали у війнах, але не створювали ефективного демократичного ладу і не створювали ефективного, я б сказав, цивілізаційного насамперед надбання, виявлялися у програші перед тими країнами, які програвали, але робили висновки зі свого програшу. У нас є прекрасний приклад держав, які зазнали поразки у Другій світовій війні — це Німеччина, це Японія і це Італія. І є приклад країни, яка перемогла у Другій світовій війні — це Радянський Союз. Але на відміну від світових демократій, Радянський Союз залишився авторитарною країною з кастрованою культурою і наукою, підкореною інтересам військового-політичного комплексу. Це призвело до цивілізаційної катастрофи росіян як нації. Ми зараз із вами є не те що свідками цієї цивілізаційної катастрофи — ми є жертвами цієї цивілізаційної катастрофи. Те, що з нами так не відбулося, — це просто результат 1991 року. Якби ми залишилися разом з росіянами, ми б продовжили гниття і деградацію в подальшому.

Яку зброю застосовує Росія

На думку експертів, використання росіянами ракет класу "земля-повітря" для ураження наземних цілей є ознакою нестачі більш відповідних боєприпасів.
"Найпомітніше в [останніх атаках] - це ширше використання різноманітних ракет проти наземних цілей, - каже Дуглас Баррі, старший науковий співробітник з військово-космічних питань Міжнародного інституту стратегічних досліджень.
"Крилаті ракети для ударів по наземних цілях - ось де, на наш погляд, є проблеми. Принаймні, в деяких місцях, запаси якщо й не закінчилися, то закінчуються", - додає він.

На початку війни Росія використала багато високоточних ракет для ураження наземних цілей по всій Україні, але влітку ці удари припинилися. Деякі західні чиновники заявили, що ці запаси - значно виснажені.
"Ми знаємо - і російські командири на місцях знають - що їхні запаси та боєприпаси вичерпуються", - заявив очільник центру урядового зв'язку Великої Британії (GCHQ) Джеремі Флемінг.

Візуальні докази

Російський ракетний арсенал належить до державної таємниці, і ми не знаємо, на яких матеріалах західні розвідувальні служби ґрунтують свої оцінки, але є деякі підказки на фото, що з'явилися внаслідок останніх атак.
Судячи із зображень уламків, розміщених в інтернеті, росіяни завдають ударів ракетами С-300.
Таке використання техніки, з точки зору західних військових, - неефективне, оскільки ЗРК С-300 призначені для ураження літаків.
У соцмережах стверджували, що ракети С-300 Росія перепрофілювала саме для ураження наземних цілей.
Ми уважно вивчили серію зображень в інтернеті та перевірили три фото уламків від ракет С-300 "земля-повітря".

Ми також зіставили написи на уламках із зображеннями ракет С-300 та виявили, що маркування на ракетах та їхні розміри збігаються.
Деякі експерти вважають, що Росія перепрофілює ці боєприпаси, оскільки відчуває дефіцит точніших ракет.
"Я переконана, що вони переглянули свої запаси, оцінили свої можливості… і зрозуміли, що найкраще, що вони можуть зробити, - це перепрофілювати ракети С-300", - каже Луїза Джонс з McKenzie Intelligence Services.

В американському Інституті вивчення війни вважають, що активне використання Росією С-300 може свідчити про виснаження запасів потужніших ракет.

Застосування боєприпасів класу "земля-повітря" для ураження наземних цілей також можна пояснити оперативними обмеженнями, з якими стикаються російські військово-повітряні сили в Україні. Адже від початку вторгнення російська авіація так і не змогла встановити контроль в українському небі.

Чи можуть це бути українські ракети?

І Росія, і Україна мають на озброєнні С-300 і звинувачують одна одну в завданні шкоди за допомогою цих боєприпасів.
Українці використовують їх, щоб збивати російські ракети, а росіяни кажуть, що це уламки від української ППО падають на землю і спричиняють жертви серед цивільного населення, як це було під час останніх атак.

Представник російського парламенту Євген Попов заявив ВВС, що завдання шкоди цивільним територіям, зокрема, дитячим майданчикам, начебто було "роботою [українських] протиракетних систем".
За словами експертів, дуже складно визначити походження ракети за її уламками.
"Осколково-фугасна бойова частина, подібна до боєголовок більшості типів ракет, сумісних із С-300, у будь-якому випадку створюватиме подібні уламки… тож гадаю, відповідь на це запитання є досить невизначеною", — вважає Сідхарт Каушал з Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень.

Однак Ян Вільямс з Центру стратегічних та міжнародних досліджень каже, що не бачив жодних доказів того, щоб українська ППО дала осічку під час недавніх атак.
За його словами, тут треба враховувати багато змінних, тому важко дати точну оцінку щодо обмежених зображень уламків, але малоймовірно, щоб українці розміщували свою ППО в центрі міст.
"Зазвичай їх ставлять на околицях територій, які захищають… будь-які [українські] перехоплювачі навряд чи розіб'ються у міській місцевості".
В теорії класична ракета С-300, яка запущена по повітряній цілі, після вибуху дає незначну кількість уламаків. також ракета, яка не вразила повітряну ціль, має самознищитись.
Україна в останній місяць повідомляла про масовані атаки ракетами С-300 по низці українських міст сходу та півдня - Харкову, Миколаєву, Запоріжжю.
Українська система ППО, яка кажуть експерти, має проблеми з перехопленням таких ракет, які летять з невеликих відстаней по прифронтових містах.

Яку ще зброю застосувала Росія

Росія почала напад на Україну шквалом ракетних ударів. За оцінками Пентагону, за перші 11 днів конфлікту росіяни випустили близько 600 ракет.
Атаки тривали з землі, моря й повітря, причому більшість повітряних атак здійснювалась з безпечної території РФ.
Тип зброї - балістичні та крилаті ракети з пускових платформ "Іскандер", а також крилаті ракети "Калібр" з кораблів та підводних човнів, що дислокуються в Чорному морі.

Крім цього, Росія випустила по Україні крилаті ракети повітряного базування Х-101 та Х-555. У квітні ракетний удар з комплексу "Точка У" по залізничному вокзалу в Краматорську на Донеччині забрав життя понад 50 людей.
ВВС також проаналізувала ракетний удар по ТРЦ у Кременчуці, під час якої загинуло щонайменше 20 людей, і дійшла висновку, що тоді використали або ракети Х-22, або сучасніший варіант Х-32.
Ці ракети призначені для ураження кораблів, а не наземних цілей, що ще більше посилило думку про те, що російські запаси сучасної зброї вичерпуються.

Підрахунки України

Свою версію ракетних запасів Росії 14 жовтня оприлюднив міністр оборони України Олексій Резніков.
"Демілітаризація Росії. Застосовуючи сотні високоточних ракет проти цивільних об'єктів України, держава-агресор зменшує свої можливості по ураженню військових об'єктів", - написав Резніков у твіттері.
За інформацією міноборони, до початку повномасштабної війни Росія мала 900 ракет для "Іскандерів", залишилося 124 ракети.
Також в арсеналі Росії було 500 ракет типу "Калібр" морського базування та 444 крилатих ракет типу Х-101 та Х-555. Залишилося 272 та 213 відповідно.

15 жовтня 1959 року на сходах мюнхенської багатоповерхівки на Крайтмайр, 7 виявили закривавлене тіло тутешнього мешканця Стефана Попеля. За декілька хвилин на місце події прибули медики та поліція. І, звісно, зійшлися сусіди. Які не здогадувалися, що поруч з ними впродовж п'яти років мешкав один із провідних лідерів українського націоналістичного руху — Степан Бандера.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року у Старому Угринові на Станиславівщині у родині Андрія та Мирослави (з дому Глодзінських) Бандер.

Андрій Бандера походив зі Стрия. Замолоду став активним учасником громадсько-політичного життя у Галичині, обирався депутатом Української національної ради ЗУНР у Станіславові, у 1920-х був членом новоствореної Української військової організації. У травні 1941-го Бандеру-старшого заарештували совіти; у липні — розстріляли.

Мирослава Бандера походила зі Старого Угринова. Її батько Володимир Глодзінський був священиком. Мирослава померла молодою, у 31 рік (1921-го або 1922-го), від туберкульозу горла. Діти часто відвідували батьків тата у Стрию — дідуся Михайла та бабусю Розалії, а також маминого батька — діда Володимира зі Старого Угринова.

Степан був другою дитиною у сім’ї. Загалом у подружжя народилися чотири сини — крім майбутнього провідника, ще Олександр, Василь, Богдан, а також чотири доньки — Марта-Марія (найстарша у родині), Володимира, Оксана та Мирослава (померла немовлятком).

Не вважає застосування ядерної зброї найбільш верогидним сценарієм і аргументує свою точку зору. Швидше за все, ядерна зброя не більш ніж ричаг впливу при шантажу.

"Поступки ядерному шантажисту вчать його, що завдяки цій загрозі він отримає те, що хоче, а це, своєю чергою, гарантує подальші кризові сценарії. Це вчить інших диктаторів, майбутніх потенційних шантажистів, що все, що їм потрібно, – це ядерна зброя і трохи вміння вимагати, щоб отримати те, чого вони хочуть. А це означає ще більше ядерних протистоянь. Шантажист намагається переконати всіх, що єдиний спосіб захистити себе – це створення ядерної зброї, що означає глобальне її поширення."

А ще той факт що Кадиров відправляє на війну своїх синів в місця нібито можливого застосування тактичної ядерної зброї досить дивний, та й ці мобілізовані росіяни, чмобики, в якіх немає амуниції навіть для звичайної війни невже прямують до зони розповсюдження радіації? Я думаю що Тімоті Снайдер має рацію і все логічно що він каже

https://glavcom.ua/publications/jak...era-880380.html

Хочется дополнить Чаадаева. Россия предназначена не только к тому, чтобы показать всему миру, как не надо жить и чего не надо делать, ее предназначение -- быть пространством недоразумения и гротеска и показывать всему миру, как делать смешно и нелепо, это такое гигантское многовековое шапито, которое иногда превращается в кровавый гиньоль. Это же надо такой сюжет, армия терпит крупнейшее в своей истории поражение со времен лета 1941го, сыпется как картонный Рейхстаг в парке "Патриот": командиры бежали, техника брошена, солдаты гибнут пачками и заранее звонят домой, чтобы попрощаться, а в эти часы зажравшаяся Москва, охуевшая от денег, нормализации и игнора войны, как ни в чем не бывало проводит праздник и салют и открывает в сталинском луна-парке крупнейшее в Европе чертово колесо за 12 миллиардов рублей; люди давятся в очередях, чтобы попасть туда, платят 1150 рублей за стоячее (!) место в кабине, и заехав на высоту 140 метров, застревают там наверху, и стоят, задыхаясь от жары, потому что не работают кондиционеры, -- зато есть прекрасный шанс сверху видеть этот немыслимый трэш и может быть даже зарево пожара над Донецким аэропортом, который уже начали штурмовать передовые части ВСУ. Никакого коллективного воображения Терри Гиллиама, Квентина Тарантино и братьев Коэн не хватит, чтобы придумать такой сценарий, а Россия производит и производит этот абсурд, который, если задуматься, и является главным российским экспортным товаром, а вовсе не нефть, не икра и не страх.

Лиман є стратегічно важливим містом для подальшого контрнаступу ЗСУ на територію Луганської області.

«Цей населений пункт стратегічно відповідає за просування у напрямку Кремінної, Рубіжного, Сєвєродонецька. За рахунок використання Лимана ми зможемо здійснювати вогневий контроль дуже важливої логістичної артерії від Сватового до Кремінної, Рубіжного та Сєвєродонецька», – розповів військовий експерт Олександр Коваленко в інтерв'ю ТСН.

В той самий час, майже, міністр оборони США Ллойд Остін розповів що вірогідність застосування ядерної зброї Росією зараз дуже низька.

А на думку Віталія Портнікова, верогидність що нас візьмуть в НАТО слідом за Фінляндією і Швецією не є дуже низькою

Отже, Путін оголосив часткову мобілізацію. В планах призвати 300 тисяч одиниць гарматного м’яса. Що я можу сказати?
Є таке правило: на певному рівні деградації будь-яка дія системи йде їй на шкоду.

Найкраща ілюстрація — поведінка Януковича та його кліки під час Майдану. Якщо ви простежите хронологію, усі їхні гарячкові рішення вели до погіршення ситуації та, зрештою, падіння. Вони самі не давали Майдану вщухнути.
Зараз тією самою стежкою впевнено крокує Кремль. Вони завели самі себе в ситуацію, де треба постійно підвищувати ставки та градус напруги — інакше через поразки їх зжере власне суспільство. Але підвищення ставок, хай яке неминуче, лише погіршує їхні розклади.

Загальна мобілізація, так само, як і залучення зеків, не виправить їхнє становище на фронтах — може хіба погіршити. Бо воює не маса, а система, а слабкі ланки в їхній системі — не кількість ненавченого та немотивованого м'яса, а техніка та командири середньої ланки. Збільшення маси лише посилить цю кризу. Водночас вона вкрай негативно відіб'ється на їхній економіці, соціалці та навіть демографії.
Це рішення — не на покращення. Це рішення від безвиході. І це добра новина для України.

А особисто я дуже хочу почути весь той стогін на російських телеграм-болотах, коли персонажі, що топили за «всенародную войну», побачать, до чого це призведе

В связи с новыми, выдающимися успехами спецоперации, идущей строго по плану, вижу некоторые перемену настроений среди российской пропагандистской братии. В поисках крайних и виноватых, "военкоры" и иже с ними потихоньку назначают таковым... русский народ. Появляются всякие надрывные записи: дескать, как противно видеть толстых безмятежных обывателей, не желающих жертвовать своим комфортном в то время, как на фронте ух, ах и о-го-го. Во-первых, смешно, конечно, как вся эта политручья порода, в лучшем случае полазив в паре километров от фронта и поснимав постановочную стрельбу в небо, тут же начинает мнить себя юнгеровскими персонажами и отделять от презренного обывателя. Во-вторых, народ российский ведет себя ровно так, как должны вести себя нормальные люди: ценит комфорт, безопасность и будущее своих детей. А вот те, кого хлебом не корми, дай только пролить свою и чужую кровь ради психопатических фантазий и политических теорий образца 19го века - это как бы небольшой процент. Патология, а не норма (простой порою психопатов восхваляют, как "пассионариев")

Но значит ли это, что любой обыватель всегда пассивен и мечтает зарыться в норку? Никак нет. Давайте взглянем на соседнюю страну. Есть там и дезертиры, и коллаборанты, но едва ли в товарных количествах. Обыватель там тоже, наверняка, хотел бы залезть в уютную норку и ничего вот этого не видеть. Но, тем не менее, мы видим как юные барышни и седые деды записываются в тероборону. Видим массовое волонтерство. Вообще сплошное "все для фронта, все для победы". И чем это все объясняется? Разгадка проста: люди уверены, что на их стороне правда и справедливость. В России же этого нет тоже по очень простой причине: большинство, если и не видит очевидной несправедливости происходящего, то явной справедливости тоже не видит. В итоге просто не понимает зачем вот это все нужно, кому и для чего. Способов легально задавать вопросы и тем более высказывать критику у нашего общества нет. Поэтому большинство видит выход в том, чтобы зарыться головой в песок и сделать вид, будто ничего не происходит. Поначалу такая позиция государству выгодна - лишь бы не мешали. Однако чем дальше в лес, чем больше требуется государству ресурсов, тем больше эта позиция превращается из "удобной пассивности" в "тихий саботаж".

Но уместно задать вопрос: чья же это была задача, убедить публику, будто нынче творится нечто правильное и справедливое? Ах да, тех самых военкоров, а также их корешей-пропагандистов с огромными зарплатами. Задача полностью провалена. Теперь осталось только ныть, что "народ не тот". Ну, не начальство же обвинять в самом деле. Впрочем, в защиту военкоров с пропагандистами можно сказать, что невозможно зародить мух из грязи, сколько ни колдуй вокруг с алхимическими формулами. Вот и здесь так же: неоткуда взять справедливость, если ее в помине нет. Остается только форсить свои безумные психопатические фантазии. Но русский народ умный. Его психопатическими фантазиями не проймешь.

🍁 У продовження теми.

Все частіше надихає читати російські телеграм-канали, які, як стверджує статистика, вже випередили на Росії телебачення. Точніше навіть не читати, а відстежувати їхню еволюцію від "всіх порвемо" до "а українці виявилися не такими простими"... Не хочуть здаватися і все тут! Читайте самі - даю мовою оригіналу...

Сегодняшняя Украина черпает вдохновение в собственной уникальности. Можно устраивать бесконечные срачи по поводу правильных и не очень версий истории Украины, когда возник этот этнос, насколько хороши или ужасны украинские символы. Но они работают. Украина сформировала себе древнюю историю. Она черпает вдохновение из Киевского государства, насчитывающего около полутора тысяч лет. Украинцы взяли на вооружение образ казачества с вышиванками, шароварами, чубами и сделали это красивым. Украинцы потрясающе творчески сочетают образы древнего оружия, национальных костюмов с современными элементами. Украинцы умеют презентовать себя.

А что в это время делали русские.... В последние десятилетия на вооружение пропаганды смогли поставить только культ 9 мая. Народ-победитель фошызма, деды-герои, освободили весь мир от чего-то нехорошего. И всё это благодаря Единой России и Путину.

Русская пропаганда активно смешивала довольно своеобразный героизм и победу Великой Отечественной с дерьмом сегодняшних ворующих напропалую управленцев. При этом делали русские это самыми топорными методами, используя приёмы совка.

Вообще русский культ победы — это реально культ смерти. Это взгляд устремлённый в прошлое при отсутствии идей будущего. Ты потомок победителей, значит ты самый лучший здесь и сейчас, а если что можем повторить. Русский культ победы не предполагает действия, а требует поклонения прошлому.

Но самое веселье началось в 2022 году. Украина получила собственную великую войну за выживание. Украинская нация получила возможность выбора — или быть поглощённой Единой Россией, или же доказать своё право на свободу и независимость. Внутренние распри украинцев отошли на второй план. Они получили могущественных покровителей и надежду на гордую и достойную жизнь. Впереди у Украины светит солнце.

В то время как большая часть русских вообще игнорирует происходящее, делая вид, что их это не касается. Пока Украина сражается за своё будущее, русские пытаются в личном порядке решать нарастающие повседневные проблемы.

Русская пропаганда войны оказалась неспособной создавать какие-то вменяемые произведения искусства, которые могут привлекать внимание. За полгода всего считанное количество самодельных роликов с кадрами войны, которые заслуживают хотя бы какое-то внимание. Вся государственная пропаганда — это бабка-людоедка с красной тряпкой. Вышедшую в реальном мире безмозглую старушку с красной тряпкой немножко жаль. Пропаганда взяла эту грустную картинку и сделала ещё один образ смерти — старый, безмозглый совок, машущий тряпкой из могилы.

В то время как украинская пропаганда энергичная, агрессивная, в ней есть жизнь, будущее, ярость сражения, она зовёт в бой, тем временем русское убожество вызывает или отвращение, или зевоту.

И в России нет никого на ответственных постах, кто бы осознал происходящее и смог вдохнуть жизнь в страну. Безумные идеологи вроде Дугина заявляют, что Россия вступила в некое сражение за выживание с врагом. Это бред. Россия умирает в последние десятилетия потому что главная идеология страны — это награбить побольше на родине и свалить с семьёй в комфортную страну. Россия отказалась от созидания. Русские бегут из страны — одни воруя и сбегая в первый мир, другие уходя в наркотическое забвение. Жить в России, строить страну для жизни, для своих детей, русские не хотят. Уже давно.

Деякі наївні українці вважають, що росіянам так легко вбивати українців, бо вони нас ненавидять, вважають за чужих, не цінують наші життя.
Це абсолютно помилково. Росіяни люблять нас, як самих себе.
Себто, мають за лайно.

Це важливо усвідомити. Майже всі звірства, що росіяни чинили щодо українців, вони так само чинили щодо росіян. Тут можна, звісно, згадати Голодомор, який не має прямих прецедентів у стосунках Кремля з населенням самої Росії. Але з іншого боку — нагадаю, придушення Тамбовського повстання було першим, і, здається, єдиним прикладом використання зброї масового знищення не проти іноземців чи, хоча б, «неблагодійних» національних меншин, а проти власного народу.
Буча могла б із тим самим успіхом повторитися в Хімках. Тими ж людьми. У них просто така цінність життя та такий загальний рівень. Вони так само радо різали б власну дєрєвню — була б можливість та горілка. Що, власне, і відбувалося в громадянську війну, коли можливість та горілка були.
Проблема в наших стосунках трішки тонша.
Емоція росіян до українців — це не ненависть до чужого, там нас, якраз, не вважають чужими. Це лють до того, яким ти не зміг стати.
Ми довго жили в спільному домі. Мали спільний побут. Ми дуже добре знаємо росію — значно краще, ніж росіяни знають нас, а в дечому краще, ніж вони знають самі себе. І ми вийшли з цього дому.

Росіяни такі:
— Гей, чому? Що, погано жилося?
А ми такі:
— Ну то да. Подивіться, яке все удовбищне.
І ось тут виникає почуття, що абсолютно єднає Бикова та Гіркіна, ліберального росіянина та лютого ватника.
Вони ж знають, що все удовбищне. Вони чудово розуміють, наскільки жалюгідним лайном є дійсність, яку вони вибудували довкола себе. Але щоб не збожеволіти від зневаги до себе та справи рук своїх, всередині себе вони вибудували дуже складну систему «так, але». Вона у ватника та ліберала різна, але в обох є.
— Так, усе мерзенне, але нас усі бояться, ядерні ракети…
— Так, усе мерзенне, але Достоєвський, Толстой…
— Так, усе мерзенне, але особлива духовність…
— Так, усе мерзенне, але інші не кращі…

А тут поряд стоїть українець, і цю систему, яка є фундаментальною конструкцією, руйнує. Прямо фактом свого небажання спільного проживання.
— Та ну, не так вас і бояться. Та й що це за північнокорейський привід для гордості? Та й Достоєвський сумнівної моралі філософ. І ніяка це не особлива духовність, а просто сраку забув помити. І так, інші краще, ми ж і інших бачили. Ми пішли.
І отут у ватника та ліберала виривається суголосний крик «КУДАБЛ@?!»
Це така ненависть пожиттєвого невдахи до жінки, яка від нього пішла. Та ненависть не тому, що він її любить, хоча може й любити, це тут не принципово — а тому, що він почувається нікчемою. Йому треба у будь-який спосіб скасувати цей факт, щоб нікчемою себе не відчувати. Хоч до батареї її прив’язати, але щоб була. І, звісно, навздогін їй летить знецінення, «шльондра», «куди ти без мене», «я ж люблю тебе, дура» та «це тебе Васька увів, ух я йому».
Саме тому шукати союзників у російській ліберальній тусовці не має особливого сенсу. Не тому, що вони там усі однакові (вони різні, насправді), а тому, що абсолютну більшість із них об’єднує єдина емоція відчуття неповноцінності власної держави, яка нікуди не подінеться, допоки Україна не повернеться. Дискурс у них може бути хіба що — «як її повернути», а не «чи треба повертати». І так, саме тому Путін воює не за міста, а за квадратні кілометри випалених руїн.

Віктор Трегубов, капітан ЗСУ, до 24.02.2022 член політради ДемСокири

Росіян розважили новою анімацією. Масяня рефлексує. Всплакнули. Щось відчули.

Я теж відчув. Відчув огиду.

Вже третю серію з початку війни, Олег формує думку що українців вбиває путін, а не росіяни. В останній серії - китайський путін.

І це цілком співпадає з його наративом від серії к серії, що це все цар. А росіяне прикольні, чутливі але ошукані та зомбовані владою.

Правда в тому що нас вбивають росіяни. Сотні тисяч росіян яких підтримують мільйони з їх оточення. Рідні вбивць, друзі гвалтивнікив та сусіди окупантів.

Наприкінці червня в американському науково-дослідницькому Інституті досліджень зовнішньої політики у Філадельфії було представлено спеціальну доповідь «Еволюція політично-військових цілей у війні в Україні після 100 днів». Її автор Філіп Василевскі (Philip Wasielewski) пропрацював 31 рік в Оперативному директораті ЦРУ, воював у складі корпусу морської піхоти в Афганістані та Іраку, а потім отримав ступінь магістра Гарвардського центру російських досліджень імені Девіса, ступінь магістра досліджень національної безпеки Військового коледжу армії США. «Голос Америки» опублікував виклад цієї презентації.

Три складові частини армії РФ та їхні вразливості
«Битва, що триває на Донбасі, може забезпечити Росії деякі тактичні успіхи і пропагандистську перемогу, але, швидше за все, не стратегічну», – констатує Філіп Василевскі.

І перша причина – стан армії-агресора, яка сформована із трьох різних частин:

еліта
«Перша – це еліта: десантники, морська піхота, спецназ та приватні військові компанії. Ці повністю добровольчі формування, укомплектовані найефективнішими бійцями, які досі демонструють готовність просуватися вперед. Але ж вони зазнали і найважчих втрат, – каже експерт. – Оскільки всі російські елітні сили вже задіяні в боях, а на їх підготовку йдуть роки, можливість швидкого відновлення їх чисельності та боєздатності зводиться до нуля».

Регулярна російська армія. Її проблеми – низький моральний дух, недоліки командування на полі бою на всіх рівнях та логістика
регулярні частини
«Друга частина – це регулярна російська армія, що складається з контрактників і призовників (хоча влада заперечує останнє), – продовжує Василевскі. – Її проблеми – низький моральний дух, недоліки командування на полі бою на всіх рівнях та логістика».

Хоча є приємні для Кремля винятки: «Артилерійські частини демонструють високий професійний рівень та є найефективнішим родом військ проти українських підрозділів. Однак ефективність інших, наприклад, танків та піхоти, у кращому випадку – нерівномірна. Багато частин було об'єднано у порядку польової доцільності через великі втрати. Їхня перевага перед українською армією на Донбасі не в якості, а лише в кількості».

допоміжні сили: «ЛДНР» та «кадирівці»
«Третій компонент російської армії складається з «допоміжних сил», які хоч і використовують російську зброю, форму та спорядження, не пов'язані безпосередньо з російськими офіційними військовими структурами», – зазначає Василевскі. До них входять бойовики угруповань «ДНР» і «ЛНР» та загони чеченців, вірні Рамзану Кадирову.

Оцінка боєздатності цих частин у доповіді вбивча:

«Солдати «самопроголошених республік» – по суті справи, гарматне м'ясо, яке максимально використовується на Донбасі для мінімізації втрат регулярної армії. Їх часто змушують до служби, вони проходять мінімальну (якщо взагалі проходять) підготовку, й іноді озброєні гвинтівками із поздовжньо-ковзним затвором часів Другої світової війни. Немотивовані та погано забезпечені, вони мають дуже сумнівні наступальні можливості».

Втім, вважає експерт, вони можуть стати в нагоді, якщо їм доведеться захищати свої будинки, якщо українські військові частини увійдуть на територію ОРДЛО.

читать подробнее

Пастор Вадим, Одесса

"ЧОМУ НЕ ДОЗВОЛЯЄТЕ ДУМКУ, ЩО ВИННА УКРАЇНА? "

Таке питання зараз все частіше задають ліберальні росіяни. Як не агресивно, але питають, він сказав: "Просто подивіться під іншим кутом! Хоча це і так очевидно! "

Гарно. Дивлюся на це під іншим (вашим) кутом. Якщо я правильно розумію, то:

- Україна окупована нацистами з 2014 року - настільки щільно, що президент - російськомовний єврей, який на момент виборів майже не розмовляв українською.
- Україна (цілком не-гарантова країна) збирається атакувати Росію (вічно воює), яка має величезну армію і ядерну зброю.
- Вона збиралася це зробити за допомогою НАТО, але альянс відмовився закрити небо і направити свої війська в Україну.
- Україна вирішила напасти саме в той момент, коли Росія випадково вивела війська до кордону з Україною та на територію Білорусі.
- Україна теж збиралася атакувати Білорусь і воювати на два фронти з армією, яка зосереджена навколо ЛДНР.
- Українські нацики та бандерівці не чіпали своїх громадян до 24.02, а почали бомбити українські міста та своїх співвітчизників саме в той момент, коли російські війська увійшли на територію України.
- Всі українці мріють, щоб Росія прийшла і врятувала їх, але, наприклад, з Харкова, всі під кулями, ризикуючи життям, їдуть до Львова за 1000 км, а не до Росії за 40 км від кордону.
- Російська армія не стріляє по мирним містам, тому Маріуполь схожий на одну велику попільницю.
- Київська влада нелегітимна, тому кияни, яким дали зброю, нічого не робили з владою.
- РОСІЙСЬКА ВЛАДА НЕ БРЕШЕ, тому наклала кримінальне покарання за поширення будь-якої інформації про війну, закрила всі опозиційні канали та ЗМІ, заблокувала великі міжнародні соціальні мережі.
- УКРАЇНСЬКА ВЛАДА БРЕШЕ і поширює фейки, тому не вводила військову цензуру і вільно дозволяє працювати журналістам будь-яких країн.
- Вбивства мирних жителів у Бучі - це все театр та актори - сфальсифіковані українцями, які прибули в місто в оточенні десятків журналістів
- Ті невинні люди і діти, яких дійсно вбили, зв'язали себе і стріляли в спину, бо в крові українців вбивати себе і своїх.
- А російські війська точно нікого пальцем не чіпали, тому фото міста на момент відведення військ надати не можуть.
- Також російські солдати ні в якому разі не займаються мародерством, а пральні машини, килими та туалети з собачими будками носять з собою в танках просто для зручності завжди А потім, коли одяг весь випраний, а какашки вже насралися в унітази, їх білоруською поштою відправляють до своїх домівок в Росію.

Це правда? Нічого не забув, мої російські "друзі"?

Кацапи радіють що війська орків трошки просунулися в середину Северодонецька, і не зважають на те що вони втратили позиції у Миколаївці, Су-25, підрозділ вагнерівців і прикордонний загін на кордоні з Брянською областю.

Богдан Мірошніков:

"Наступ орків на Сєвєродонецькому напрямку почав захлинатися. Тошківка знову частково відбита. Траса Бахмут-Лисичанськ під нашим контролем, відбито декілька сіл. Про котел орки можуть тільки мріяти.
Віримо в ЗСУ!"

Ремінісценції з Петрова-Водкина просто геніальні!

Так, дійсно, Макс все правильно каже. Це ніби відтворення фільму "Йди і дивись". Тіла згвалтованих "хохлушок" пробували спалити і переїжджали танками

Важливі коментарі до деяких фото відео

У поштових відділеннях орки тупо залишали свої паспортні дані, відправляючи награбоване поштою до дому

У военных преступлений нет срока давности

Звичайно раша по давній звичці починає голосно кричати - я не я, корова не моя. Як завжди. Але в наш час, коли все що ти піздів вчора задокументовано, а всі спроби зробити вигляд наче цього не було бачить весь світ. Вже є незаперечним фактом те що міноборони заявляло першого квітня, що їх свинособачи орди в Бучі і в інших населених пунктах. Що ці місця і села Київської області під їх контролем. А тепер вони брешуть, і весь світ це знає, ніби російські війська вийшли з Бучи ще "30 марта"

Буча - це тепер наша Срібниця. На цей момент в мережі вже є дуже багато відео, фото і письмових материалів про те що творила рашистська мразота, не поступаючися жорстокістю найганебнишому підроздилу Вермахта, СС. Вони тупо зривали свою злість за свої невдачі і поразки на мирному населенні. І головне що це не якісь спецпідрозділи, а звичайні російськи хлопці. Це нормальне бачення світу для звичайного російського хлопця з глубинки, в тому числі. Гвалтування, тортури, знущання. Це нормальна поведінка на війні для росіян, орків. Це так і треба робити, гвалтувати хохлушок, потім переїжджати їх танками. І дуже правильно сказав Невзоров. Дата смерті дуже чітко фіксується експертами-криміналістами. Ось чому покидьки з раші так спішать зробити вигляд ніби до 1-го квітня їх там вже не було.

Мені здається, починати треба з Невзорова. Його канал в телеграмі так і називається НЕВЗОРОВ.

"У Путина серьёзные неприятности. Сам виноват. Наставил на командные должности идиотов. А идиоты не способны нормально замести следы преступлений, тем более преступлений военных. Идиоту неведомо, что массовый забой мирного гражданского населения, доказанный и подтверждённый - сносит к черту все усилия пропаганды, поэтому, идиоты проявляют «халатность» и, отступая, оставляют города, заваленные трупами старушек, девочек, пенсионеров и детей. В маленьком городишке Буча при освобождении его от путинской армии обнаружено примерно 260 трупов мирного населения. Убитого, вероятно, для забавы. Криминалисты уже установили время наступления смерти, ориентируясь по состоянию трупов. Это не сложно. Все смерти приходятся именно на то время, когда городишко был оккупирован путинскими солдатами. Понятно, что болтовнёй про фейки здесь не отделаешься"

@nevzorovtv

у тому числі, звертаючися до Гіркина



Дуже красива у молодості, але скалічена режимом орків. Вона все життя приносила себе в жертву заради правди. Русалочка

Бо чувак реально бачить що насправді відбувається. Мені вже здається що він якійсь романтик, такий собі юнак зі поглядом палаючим як у Достоєвського. Йому не вірилося в те, що сором відбудеться аж настільки, а він відбувся. І в те що його посадять на 15 років за розповсюдження фейків про війну йому теж не віриться. Маше картонній шабелькою, сидячи на іграшковому конику, якійсь свої есерські лозунги вигукує