Найбільш яскравою подією, за межами квартири, в ці вихідні, став похід в кіно. І я все більше переконуюсь, що усі ці Megogo, Kiyvstar, Sweet.tv не потрібні. Якщо за те кіно що хочеш дивитися, крім основного пакету, там пропонується ціна майже співвідносна із ціною квітка в кінотеатрах. І задоволення від перегляду на широкому екрані, коли бачиш усі деталі, навіть самі дрібні, набагато більше ніж вдома.

Всі дві години перегляду "Довбуша" було цікаво, не виникало відчуття затягнутості. Не знаю чому там комусь було нудновато, але мені, в цілому, сподобалося назвичайно. Якщо треба наколупати недоліків, то сцена, де Олекса закликає гвардійців Потоцького перейти на бік українських повстанців, не зовсім переконлива. Зрозуміло що те, що сталося після цього є зрозумілим наслідком. Але дар переконувати там якійсь неявний. Дуже гостро відчувається співчуття до головних персонажів. На, приклад, Фан-Фан Тюльпан не дуже переконливий, особливо для мене, у коханні до своєї обраниці, але ж весь фільм, коли тобі тринадцять років, дивишся зачаїв дихання і чекаєш моменту коли визначиться, вже на решті, доля! Так і тут, тільки вже не 13, сорок сім! :-)

Блаженний хасид, із величезними очима, в яких все небо, ніби створює зв'язок із потайбіччям, долею. Від деяких сцен просто мороз по шкірі! І дужа актуальне ствердження "Ми воюємо на своїй землі, а вам нема за що воювати!". Гуцули не просто на своїй землі, вони єднаються, кожним своїм рухом, із горами, ріками дощем і сонцем! Одни люди добрі, інші злі. Але усвідомлення себе разом як народ, а ще те у якому напрямку іти до імплементації колективних інтересів, виводить, в загальному, на вірний шлях. Я ось подумала щойно, що хасид, як метафора, може ще робити посилання до того як Моїсей водив євреїв по пустелі. Так і Олекса Довбуш. Його брат Іван, з рештою, не був сприйнятий гуцульською громадою як вожак. Хоча, у більшості батальних сцен, гуцули надзвичайно спритні і сильні люди, і Іван найсильніший, хоча й злий. Але перемагає той хто бачить речі серцем! І Іван, як темний бік особисті Довбуша зникає, рештки його тіла розкидують, по країні, поляки, прийняв його за вожака гуцулів. Світлий бік особистості Довбуша переходить в краще життя.

Княгиня Яблуновська є втіленням підступності і безсердеччя, але й мені здалося що із ознаками виродження чи хвороби. Життя заради влади програє життю заради життя і заради Батьківщини.

Як захочеться ще чогось із прокату, я точно піду в кіно! :-)

Після сеансу можна посидіти в кафе на галереї, а потім спуститися до акваріуму, де живе мурена, маленька акула і риба-валіза, а ще безліч дрібних рибок, із тих що мешкають на коралових ріфах, прямо мікрокосячками винирюють з під риби валізи. Надзвичайно гарне продовження руху після кіно!