Поки в РФ офіційно заявляють що Київ заблокований, він не заблокований навіть близько, окупантів спочатку посунули на 70 км від місць де велися бої, а потім ще на 25. Сполучення потягів в порядку, в магазинах є все, особливо, цукор. Я не можу називати себе вимушеним переселенцем. Мені подобається Івано-Франківськ, але я дуже люблю повертатися у Київ. Погода зараз чудова, абсолютно безхмарне небо. В наш район не долітають ані крилаті ракети ані артилерійські снаряди.

У перший день війни було ще не зрозуміло як буде складатися ситуація. Зараз ситуація така, що можна приїхати до дому, сісти попрацювати за комп'ютер, заробити грошей, а потім поки що важко вирішити, чи переїзжати вже з усіма речами у Франківськ, чи навпаки чекати тут завершення херні нав'язаної нам орками з Мордора.

Один раз бачила з вікна як наш літак збив безпілотник. Літак підлітав дуже близько до якоїсь херні. І в хвості в нього були такі спалахі, як салюти. А ще іноді. дуже тихо, чути вибухи з напрямку Святошинського району, де Ірпінь. Оболонь надто далеко, що б можна було почути вибухи з того напрямку. Коли бомбили ракетами Шевченківський район, Лук'янівку я не чула, це теж, якщо грубо узагальнити, той напрямок де Оболонь.

Коли ще була у Франківську і плела сітки, то встигла почути що військові з фронту просили передати що наші сітки найкращі. О, мені було дуже приємно! Я вже почала навчати інших плести, як раптом зрозуміла, що пора у Київ, хочаб подивитися як там наші речі.

Сережина мама дзвонить кожного дня, переконує їхати обратно. Ну правда, рішення не готово, що я можу зробити. Я люблю Франик, люблю Київ. Але робота в Сережі саме в Києві. Після війни в них буде дуже багато замовлень від уряду. І з його досвідом на виробництві асфальту ніхто не зможе керувати заводом так як він

В день святого Валентина відчуття що весна все ближче :--)

Відпочинок після шопінгу біля ельфійської ялинки. Щасливі жінки, що отримали по парі кросівок NB від чудового чоловіка :--)

Учора дізналася про існування Любительської футбольної ліги. Її сприймають дійсно серйозно менеджери магазину Joma і надають такі чудові знижки, що аж не віриться.

Прикро що син Сережи, Іллюша, більше не цікавиться футболом. І що у дитячу школу Динамо Київ він ходив більше заради батька ніж за власним бажанням. Зараз діти, майже всі, захоплюються геймерським спортом. І навіть у 16 років іноді, залежно від успіхів, заробляють гроші як в IT.

Я якось помітила, що футболом можуть захоплюватися дуже розумні люди. Такі як Іван Давидов, на приклад. Футбольні фанати не завжди є зграєю дурних мавп.

Тому розуміла що треба просто розібратися що там до чого і це може бути цікаво. Сережа пояснив мені усі правила і ми разом дивилися кілька матчей. Тількі я не розумію навіщо обов'язково боліти за команду з Батьківщини. Я обираю найкращих і милуюся віртуозною технікою. Я не болію. Моя улюблена команда Реал Мадрид, або Інтер з Милану. Бо вони грають так що пиздець! Навіщо за когось боліти? Кращі є кращі

Коли завітали до друзів першого січня, нас там зустріла нова подруга, яка обожнює весь світ, має справжній гардероб та стиліста, в якого робить зачіску, манікюр і педікюр, але ж вона не зарузуміла і любові на третьому місяці життя вистачає на всіх, бо вона ще зовсім дитина. Награвшися до повної втоми, заснула на руках в Сережи. Після файного обіду ще й заколисали песика.

В новому році я почала курити електронні цигарки. Небагато, але це як кольян тількі краще :--)

Не всі подарунки помістилися під ялинкою, як і відчуття свята. Затишне, родинне, ще й друзі живуть в тому ж дворі :--) Віскі Балонтайнс зі смаком яблука - нове гастрономічне задоволення, не гірше за канапки з чорною та червоною ікрою. Шкода що бенгальский вогонь пропалив трохи лінолеум, в дитинстві такого не було

Пам'ятаю як, у дитинстві, дід брав мене на рибалку. Він ловив карасів у ставку, а я іноді жаб. Хотіла із ними товаришувати. А жаби зі мною не хотіли, верещали так що було чути у селі і рота розтуляли ширше за самих себе. Мені дід давав іноді вудочку і мене дуже хвилювала мить коли клює. Тягнеш швиденько, як тільки можеш, а там водорість! Але карасів до дому везли повне ведерко.

В цю суботу я згадала це хвилювання. А ще красива природа, красивий чоловік, який впевнений що кохає мене, і риболовні снасті зараз вже інші, з прибомбасами й, коли клює, бубонці вже дзвонять!

Поки я думала літом, що обираю між двома чоловіками, раптом виявилося, що один з них, на справді, ніколи не захоче серьозних стосунків, но одного разу вирішів просто бути чесним і зізнався в цьому, а другий, попри те що начебто порядний, надто любить командувати, а ще часто поводиться ніби гопник з району, зокрема, сидить навпочіпки, коли п'є пиво, а ще, коли нап'ється навіть того ж пива, взагалі себе не контролює, навіть набрати пінкод в метро не може, чи просто пройти з Київ смарт кард через турнікет. Тому я одного ранку зрозуміла що йому пора забиратися геть, що саме цей формат чоловіка взагалі не для мене, про що негайно йому повідомила. Він в істериці навіть запхав подаровані мені квіти у смітник! Порядністю, в його випадку, було дотримування пацанського кодексу. Такий собі пацик з Оболоні. Хоча перші зустрічі все виглядало досить непогано.

Але коли я зустріла Сережу К, то навпаки дуже швидко зрозуміла, що інших чоловіків не існує. І він саме так і хотів, щоб крім нього нікого не існувало. А ще він сказав, що я ніколи не пошкодую про те що з ним. І так і є й по сьогонішній день! :--)

Я якось зрозуміла, що хочу гуляти у Києві саме з вродливим чоловіком. А ще хотіла зустріти не замкненного в собі, якій сам собі на умі, а такого як я відкритого, чесного, позитивного, схильного до емпатії. Розуміла, що це багато вимог, але все одно попросила це в світобудови. І одного разу моя мрія здійснилася! Для мене завжди був важливий соціальний статус, хоча я вже поставила в приоритет, на перше місце, те, щоб з людиною було добре :--)) Соціальний статус може свідчити про інтелект людини, її спритність і винахідливість. Бути запорукою того, що нам буде цікаво разом. А ще я знов пересвідчилася в тому що найкращі коханці, найбільш мужні, найбільш порядні чоловіки, одночасно дуже добре виховані саме з Західної України!

Минулі вихідні проводили в товаристві сережиної мами, з якою ми познайомилися і обмінялися подарунками. Вона запевнила мене що вона не з тих жінок, які прагнуть бути злими свекрухами для невісток. Подарувала мені чудові гуцульські капці з овчини, навчила готувати кнедлі. І взагалі пригощала якимись на найвищому рівні приготованими стравами. Ще до приїзду вона відправила нам посилку с лісними грибами, а по приїзду приготувала борщ, голубці, та інші кулінарні дива, які так смачно вміє готувати лише вона. Дуже позитивна, надзвичайно красива, навіть у своєму віці, все життя працювала з людьми і проводила урочисті події. Обрядова староста Івано-Франківська. Всі урочисті весілля це багато років була зона її відповідальності і місце натхнення, гарних ідей, діло життя, яке завжди робилося з любов'ю. Вона звикла виглядати доглянутою, ошатно вдягненою, взагалі дарувати іншим людям радість. В своєму парадному у Франківську вона постійно робить декор за своєю іниціативою. І сусіди їй вдячні за це! :--)

Гуляли в Голосіївському парку, біля ВДНГ. Золота і сонячна осінь, білі і чорні лебеді, гамаки між яблунь у саду. Скрізь ледве помітна золота павутинка і трохи золота навіть у пиві. Все що я так люблю. Особливо дивитися на це крізь проміні щастя! :--))

.