Що в часах неолітичної культури хліборобство в східній Європі звісне, ми бачили теж. В крузі європейських мов для нього є вже значний запас термінів, і навіть скептичніші дослідники признають у європейської групи індоєвропейців досить розвинене хліборобство: що найменше три роду хліба – ячмінь, пшеницю й просо, терміни для оранки, сівби, жатви, мелення й відповідних прирядів.

„Жито“ – праслов’янське слово, що означає поживу (від сл. жити), служить заразом загальним означенням хліборобських продуктів, як головного предмета поживи.

у ріжних слов’янських народів воно спеціалізується, прикладаючись до головного роду хліба: таким чином, у нас і у західних слов’ян воно означає secale, у полудневих – пшеницю (а у резян навіть кукурудзу). На таке ж значення хліборобства як першого по значенню джерела поживи й достатку, вказують слова: збіжжя (українське й західно-слов’янське, споріднене з біг, багатий), що означає в нашій мові і рухоме майно, і хліб.

літописне обилие, що означає урожай хліба, хліб не зібраний (як в літописна і багатство (у всіх слов’янських групах); борошно (старосл. брашно), що значить в ріжних слов’янських діалектах то їжу взагалі (а навіть подекуди – майно), то спеціально муку.

Разом з загальними, праєвропейськими родами знаходимо праслов’янські назви для отсих родів збіжжя: pъжь (secale, праслов’янську назву витиснуло, у нас спеціалізувавшись загальне жито ), слово спільне всім північноєвропейським племенам (литовське rúgys, півн. німецьке růgr).

пшеница, від пхати – товкти, як і пшоно, – товчене зерно [Як triticum від terere.] – одно з небагатьох зв’язаних з хлібом слів, що сягають праіндоєвропейських часів (санскр. pish – розбивати)

Поруч з ним стоїть не тривке в своїм значенні але, своїми ваганнями власне інтересне, бо може власне в тім дає себе знати його архаїчність, старе праєвропейське пиро (грець. πυρός. лит. рurai – пшениця).

Ячмінь, ячмы (неясне слово). Просо (слово неясне) і поруч нього інша праслов’янська назва проса – бърь: один з найстарших і взагалі дуже цінний в старім господарстві (і у індоєвропейців і у турків), сей рід збіжжя мав, видно, важне значення і в слов’янськім господарстві, бо крім сих двох назв маємо праслов’янську назву ще й для товченого проса пшено.

Нарешті – овес, овьсъ (литов. aviźà, латин, avena, зв’язок не вповні ясний) хліб, як і жито, спеціально північноєвропейський

Всі сі рослини сіяно для зерна, старосл. зpъно (слово праєвропейське, лат. granum, ґот. kaúrn).

З рослин технічних маємо: лен (праєвропейське слово – грецк. λίνον, лат. linum, ірл. lín, ґот. lein, литов. lìnaі);

конопля (теж слово загальноєвропейське, – думають, що її перейняли з Скитії, бо її там бачив дику Геродот)

Для оброблення землі терміни: орати (праєвропейське, пор. 'αρόω. aro), ратай (всеслов., є і в давніх руських пам’ятках)

нивa, гp. νειός ; (поруч неї pілля – староруське, спільне з західними слов’янами);

назви для необробленої землі – ляда, цілина, угоp (схід. і захід., у полудн.-угор, крім того українське і західне – переліг) – се слова всеслов’янські, що належать правдоподібно всі до колишнього спільно-слов’янського пожиття

Назви для осіннього й весняного посіву – яp, ярина й озим, озимина повторяються у слов’ян східних, західних і деяких полудневих (сербів, словинців), так що сю господарську систему можна з певною правдоподібністю теж уважати ще праслов’янським здобутком.

Слово млин – праслов’янське (від лат. molina)

Праєвропейська рослина ще – мак (грец. μήχων верхненім. mâgo, прус. moke)

Слово овочі, овошти є, як і ягода (що подекуди, як і у нас, з загального значення спеціалізувалось, напр. для суниці) належать до праслов’янського запасу (старосл. агода. лит. ůga).

Груша – слов’яно-литовське (слов. груша і крушька, лит. kriáušia), як думає дехто, перейняте від іранців, з прикавказьких країв.

Загальнослов’янське черешня, сл. чрѣшьня, слово перейняте (грецьке κεράσιον гop. нім. chirsa), хоч самий овоч в дикім стані звісний в середній Європі від неолітичних часів.

Пізнішої дати мабуть і слово вишня, як думають – з пізньогрецького (візантійського) (грец. βυσσινήα, сл. вишня, горіш. нім wîchsela)

Ну и вообще это Москва, столица, аэропорт опять же, т.е. там в принципе бывают люди более пассионарные, динамично живущие и имеющие хоть какой-то кругозор и политическую позицию. Большинство россиян, говорят, в принципе из своего региона ни разу в жизни никуда не выезжают.

По крайней мере на улицах Перми, когда я кричал "Слава Украине" или "Евромайдан", ещё ни разу никто не оборачивался.

Мужики какие-то знакомые ещё телевизор смотрят, а вот девочки - вообще труба, последнее время трахаюсь общаюсь в основном с богемой всякой типа балерин и кинорежиссёров, так захочешь поболтать при случае там на общественно-политические темы, типа: "Ну, а как ты относишься к тому, что мы воюем с Украиной?" - а в ответ такие глаза: "А, что, мы воюем с Украиной, как это?"

Слово "Донбасс" вообще вызывает хлопанье глаз.. Донбасс, Кузбасс, баркас, а хуй знает где это. Один москвич 79-го года рождения мне вообще долго доказывал, что Киргизия это какая-то республика рядом с Мордовией, в составе РФ, естественно, а я нихуя географии не знаю.

Одна, девочка порадовала, на вопрос: "А ты за террористов или за хунту?" долго затруднялась ответить, но потом просияла и сказала: "Я, короче, это - Слава Украине!" Но она старая знакомая по анархической деятельности была, вместе сидели в спецприёмниках, так что не вполне обыватель, лол.

Вообще конечно к хохлам отношение такое, амбивалентное у людей, если доебёшься за политику, первая реакция: "Хохлы заебали, пидарасы, не продохнуть от них!", ты им: "Так ты за Путина и за ДНР?", а они: "Да ты ёбнулся, уж лучше хохлы, чем ДНР!"

Ну понятно что я в основном с либеральной интеллигенцией общаюсь, конечно. Упоротые ватники среди неё тоже встречаются, идейные нацики какие-нибудь, но редко, может один из двадцати. А так популярные шутки: "С моими кредитами мне меня из страны дальше ДНР не выпустят" и прочие страшилки.

Шла как-то по перекрестку возле моего дома. И увидела стоящую через дорогу, девушку, лет 16-ти. Она была безупречно красива. В джинсах, маечке, с дилнными густыми волосами. В глаза бросалась одна особенность. Ноги 0-образной формы. И, о чудо! С ногами такой формы она все равно была безупречно красивой. И джинсы на ней были самые, что ни на есть, облегающие. Я вот думаю, что объявлять такую форму ног недостатком додумались, скорей всего, старушки у подъезда. Чтобы был лишний повод прикопаться к таким вот девушкам. Самым юным и прекрасным!
Я еще стала замечать, что в нашем городе выросло новое поколение удивительных красавиц. Раньше не видела такой концентрации красоток на набережной. Сказочных просто! Независимо от формы ног :-)

Якщо йти від Майдана по Хрещатику і повертати праворуч, то відкріваються цілі квартали, за ступенням краси не гірші за Будапешт! Я була дуже рада цьому відкриттю, я поринулась із головою в цю красу, я відтоптала собі всі ноги, але була повністю задоволена прогулянкою по цьому прерасному місту! Слава Україні! :-))

.

.

.

Иван Сикорский, известный киевский врач, а его сын Игорь - изобретатель, который был отцом вертолета. В 1910 Игорь Сикорский впервые поднялся над киевским небом на самолете собственной конструкции.

"Киевское благотворительное сообщество" существовало с 1834 г по 1917. В конце 19-го в - вначале 20-го в в Российской имеприи не было другого места, где благотворительность была бы так развита как в Киеве. Тут действовали около 100 комитетов и обществ благотворительной направленности, которые занимались помощью обездоленным. Меценаты за свой счет строили и содержали больницы и амбулатории, детские садики, дневные приюты для детей рабочих, школы и училища, музеи и институты. В завещаниях они приказывали направлять все средства на развитие города. Всем была известна деятельность семьи Терещенко и Бродских, Григория Галагана, Михаила Дегтерева, Богдана и Варвары Ханенко, Семена Могилевцева и других обеспеченных киевлян.

В 2013 г по инициативе неравнодушных к городу киевлян деятельность "Благотворительного сообщества" была восстановлена

По рации ликвидированной снайперши ее подельники посоветовали украинским бойцам прикопать тело где-нибудь в лесопосадке.

Подробности ликвидации террористической снайперши с позывным «Иволга» со ссылкой на своего друга, военного разведчика, воюющего на Добассе, обнародовал Александр Верум в своем блоге на «Обозревателе».

http://www.crime-ua.com/node/20591

Ось, виходить, що ці дівчата співають цю пісню не гірше навіть за Ніну Матвієнко. А вона сама сидить там у залі і видно, що їй подобається їх спів. Може, навіть, трошки виступили сльози на очах. Я до сьогодні не знала, що "Ой летіли дики гусі" взагалі хтось прийстойно викнує окрім Ніни!

.

.

.

КОБЗАР

сльоза породжує шаблю
по той бік ганьби ледачої крови
де сліпа криниця обмиває лице народу
щоби темрява напилася з бандури
ще перед дотиком руки до попелу пісень
солодким гудінням корогов у вітрі крови

http://poetry.uazone.net/illya/

.

.

.

Из разных съемок