Знайшла роман Володимира Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля", щоб краще розуміти контекст деяких пісень, які мені заходять останнім часом. Якось так мені видав ukrlib, що почавши з останніх сторінок, я рухалася до кінцевої розв'язки і за крок до кінця пригальмувала. Бо емоційна важкість утворення саме залежності однієї людини від іншої почала так тиснути, що я взяла перерву на те щоб подумати, чи треба воно мені. Попри те, що протагоніст знайшов жінку, з якою йому добре і затишно, вище згаданий механизм затягував його назад у відносини, які, за визначенням, важкі і він сам розуміє, що, за великим рахунком, і не потрібні. Я сумніваюся що мені це зайде, але обережно, все ж, спробую читати. Можливо закину читання тому що, в мене самій ніколи не були складних стосунків. Те що можна було колись, і є зараз, завжди були чисті, ясні і щасливі стосунки. Навіть ті сторінки мого життя, на яких відбувалися зустрічі із одруженим чоловіком, протягом 11 років, демонструють готовність швидше відмовитися коли стає складно і повернутися тоді, коли обидва готові бути просто щасливими разом. Але пісні Клавдії Петрівни все одно заходять і я вже відчуваю, що ось це важке плетення емоційних залежностей романа ніби просто струшується і перетворюється на легкий і просто іронічний формат кабаре. Не знаю хто як класифікує, але для мене це кабаре і я знаю що є такий стиль

Останній раз я робила уколи десь 15 років тому... Я пам'ятаю, що було відчуття ніби скоріше вкидаєш голку ніж штрикаєш нею. Пацієнт був задоволений, але чи згадають руки як саме вони це робили? Нам призначили дексаметазон. Узі краще ніж я боялася. Треба з'ясувати від чого алергія в мого красунчика. Але ж ми встигли побувати і в щелепно-лицевому відділенні, куди нас направив хірург. Клініка нам сподобалася. Прийдемо ще, лікувати зуби. Лікарка їхала до нас з операції, ми чекали більше години. Навколо приватний сектор, але такий милий і затишний, що гуляти було дуже приємно

Левчик вже набагато краще читає. Йому купили такі книжки, які він сам почав читати з захопленням. На приклад, казка про драконів, або про гусів. Я не знаю, що йому такого купували раніше, але справа точно посунулася у кращій бік і я рада! :-)

і може схопити зненацька. Очікування дива вже само по собі дає позитивний заряд. А якщо диво не настає, можна хоч посміятися

Коли, після обстрілу шахедами, вдається виспатися і ти працюєш на різдвяну тему, то хочеться й музику слухати на відповідну тему. Коли я чую ці сети пісень на youtube, то настрій піднімається завжди автоматично. Мабуть ті, хто створював різдвяну музику в 20-му сторіччі, у США, знали добре свою справу :-)

Люба (англ. Luba), ім'я при народженні Любомира Ковальчук (англ. Lubomyra Kowalchuk), (*1958, Монреаль, Канада) — канадська співачка українського походження. У 1986 році пісня "The Best Is Yet To Come" стає саунтреком до фільму "Дев'ять з половиною тижнів"

Зовсім мало історичного центру, але ж яка фантастична Арсенальна! В цілому, відеоряд створює обличчя мого коханого міста ефектним, але ж це лише частина. Але хай буде, якщо цей ракурс такий, то я люблю його теж. Ракурсів багато і всі чудові!



Тут версія класична. Ракурс інший. Історичного центру більше. Не менше любові, зворушливо... Баба Родина зараз вже із гербом України на щиті, вона вже Мати Батьківщина



І просто вічна класика. Київський вальс "Знову цвітуть каштани" Kyiv 1955. Місто кохане, ти - щастя моє! :-)

Сережа стверджує, що цю пісню вони придумали разом з Іриною у 90-х роках. Якщо бути точним, на кухні. Тоді вона була зовсім іншою і співала на українській мові. Коли почала співати російською, вони розійшлися, згодом з першою дружиною теж. Я подивилася в гуглі, автором і тексту і музики є Ірина Білик. Сережа все одне дуже наполягає, що брав участь у написанні саме тексту. І оскільки там є слова "Ну як на тебе можна не дивитись", то я майже впевнена, що мова йде точно про Сережу. Бо бувають люди настільки красиві, що їх так мало, що можна по пальцях перелічити. А ще я знайшла цю ж пісню у "Голосі країни". Все ж наші дівчата самі красиві у світі!

Пісня про те, як складно жити. Але що робити, щоб залишатися на місці треба бігти удвічі швидше!