Фільм «Довбуш» Олеся Саніна — це пафосна героїчна історія, що повторює типові помилки, притаманні українському кінематографу. Дмитро Десятерик пояснює, чому попри недоліки цей історичний екшен заслуговує на увагу

Попередні екранізації цього історичного міфу були із читким розділенням на поганих і добрих героїв, ніби один єдиний Довбуш, такий собі український Робін Гуд, боровся за устиснені права дуже бідних верств населення. А насправді Довбушів було два і один був скоріше корсар і авантюрист, а другий виборював власне щастя, яке було неможливе без захисту батьківщини від ворогів.

Дуже хочу побачити це кіно, воно має бути щонайменше видовищне, ще з елементами хореографії в батальних сценах, а ще цікавим як наглядна, і дуже якісна, ілюстрація історії костюмів України!

А тепер що зробили ми:
Проміжні підсумки (Мирошников):

- ураження кількох ІЛ-76 у пскові

- руйнування заводу мікроелектроніки у брянську

- прильоти у тулі

І це наші дрони ще продовжують літати на болотах. Можливі нові прильоти🔥

Мені подобається, що бойова частина наших дронів стала більшою. Це видно з відео сьогоднішніх прильотів на росії. І це вже не тестові 3-10 кг по "москва-сіті".
Уточнення від Ґрунта:
— Починаючи із 23:55 аеродром у Пскові був атакований невстановленими БпЛА.
Зараз відомо, що 4 транспортних Іл-76 пошкоджені, 2 з яких були охоплені пожежою. Аеропорт Пскова закритий щонайменше на добу. Вцілілі Іл-76 були переміщені на інші аеродроми.
— 01:02 атака Брянська невстановленими БпЛА, щонайменше 3 одиниці. У будівлі слідчого комітету рф в Брянську пролунав вибух, повідомляють росЗМІ.
Починаючи з 01:17 під атакою дронами перебували Орловська, Тульська, Московська, Калузька області. Працювало вороже ППО. Робота московських аеродромів була призупинена.
Також під атакою БпЛА був Севастополь.

Мовоб оригіналу

Путин всегда считался мелочным, злобным, мстительным чмом.

Своих противников и тех, кого считал предателями, он подленько травил, поручал третьим лицам тихую ликвидацию, накрайняк дело решалось парой выстрелов на мосту.

Но тупо среди белого дня сбить самолет в юбилей мятежа - это просто новый уровень упыризма.

И раньше было понятно, что он может выйти на Красную площадь с огнеметом, сжечь нахер всех, до кого дотянется струя, а потом сказать "это не я", и телезобми поверят.

Но это была гипотетическая ситуация. А сегодня произошло то, что мы могли видеть в не особо реалистичных остросюжетных фильмах. Главзлодей шарашит ракетами по самолету с унизившими его выскочками.

Воистину живем в интересное время, когда кино становится явью. Теперь хотелось бы, чтобы согласно законам жанра все злобные уебки закончили так же, как их киношные прототипы.

Команда Навального написала, що вибори відбудуться у "40 областях" Росії. Додали окуповані українські області та території - Крим, Донецьк, Луганск, Запорізька та Херсонська області (четверо з них не повністю окуповані).
Чому тоді були всі ці вибачення і виправдання за те, що команда Навального вже використала карту з Кримом, визначеною як російська територія? Чому з сайту видалили карту попереднього розумного голосування, з пропозиціями голосувати в Криму за комуністів та "справедливу Россию"? Як зрозуміти раніше заяву Навального про кордони 1991 року в цьому контексті? Очевидно, що його треба рахувати як замаскуваного.
І якщо це так, то Навальний, його команда (Тимур і його команда) і його прихильники нічого не мають проти російського імперіалізму і колоніалізму, їх критика виключно методами, але не по суті того, що відбувається. Насправді їх навіть антипутіністами не назвати. Стрєлков-Гіркін теж був незадоволений корупцією.

У цьому випадку мовчання про війну РФ проти України стає зрозумілим гасло "Путін вбивця", наївне гасло "Ні Путіна, ні войне" та інше. Навалісти, напевно, хочуть просто пережити неприємні для них моменти, щоб потім, колись, невідомо коли, і скоріш за все, що вона зробила, ніколи - сприйняти Росію з усім, що вона зробила, як якийсь факт, і працювати над легітимізацією окупації Що вони зараз роблять.

Ці фігурки доґу здебільшого з'являються в контексті могильних кіл або кам'яних утворень, що вказує на схильність до духовних ритуалів. Зіставлення цих статуеток із померлим показує певне значення у потойбічних звичаях, хоча точне значення цього зв'язку залишається незмінною загадкою.

Очевидно, що статуетки зазнавали трансформацій протягом різних періодів культури Дзьомон, відображаючи тонке вдосконалення художніх технік, ймовірно, під впливом зовнішніх культурних взаємодій у поєднанні з піднесеною духовною свідомістю.

Різноманітні жанри фігурок доґу поділяються на чотири відмінні типи: "серцеподібні" (або брови у формі півмісяця), "рогаті сови", "окуляроподібні очі" та "вагітні жінки". Спільними рисами цих типів є приземкувата і міцна статура, що характеризується короткими, широкими ногами, міцними плечима і стегнами.

Враховуючи послідовне зображення цих форм як жіночих — на що вказує морфологія грудей і відсутність чоловічих геніталій — переважає гіпотеза про їхню потенційну роль як символів родючості.

Це припущення ґрунтується на порівняльному аналізі паралельних культур, зокрема західної античності, такими як доісторична Віллендорфська Венера. Такі знахідки інтерпретуються як втілення універсальної Матері-Землі або втілення благання про родючість і безпечні пологи.

Коли Путин стверджував що Україну вигадав Ленін, то, виходить, що цей останній генсек, і за одне цар, нічого не знав про УНР і про те, хто такий Павло Скоропадський. Це ж, виходить, що сіренький кдбістський посадовець, дивом вибившийся в керманичи колишньої РФРР, навіть не читав "Білу гвардію" Булгакова. Але й мільони вірнопідданих, виходить, що теж не читали.

Влітку 1918 року на Гомельській телефонній станції стався конфлікт між працівницями та власниками-концесіонерами братами Рукавішніковими.
Зарплата телефоністок на кінець 1917 року становила в перерахунку на українські гроші від 30 до 60 карбованців.
На початку 1918 року більшовики, що захопили місто, наказали концесіонерам підвищити зарплату телефоністок до 110-160 карбованців.
З приходом української влади Рукавішнікови відмовилися виплачувати підвищені зарплати і знизили її на 50%. У відповідь телефоністки оголосили страйк.
Телефони в Гомелі замовкли на 6 днів, а до керівництво станції отримало сотні скарг і претензій.
Начальник станції почав звільняти страйкарів і набирати нових. Роботу станції вдалось частково відновити. Однак звільнені почали боротьбу зі "штрейкбрехерами": новим співробітницям не дозволяли вийти на роботу, перерізали телефонні лінії.
Телеграми з проханням про допомогу на адреси Міністерства праці, Міністерства внутрішніх справ і навіть Голови Ради міністрів Української держави полетіли і від страйкарів, і від підприємців.
На місце був відправлений Чернігівський губернський комісар праці, який раптом став на сторону телефоністок. Звільнені самовільно з'явилися на роботу і "усунули" опоненток.
Брати-бізнесмени оцінили такі дії як захоплення підприємства, звинуватили комісара в "яскравій прихильності до соціалізму і більшовизму".
Конфлікт тривав майже місяць і закінчився перемогою телефоністок - з 1 липня заробітна плата на станції була підвищена удвічі, а керівництво перейшло в руки "комітету телефоністок".
Українська влада намагалася контролювати торговельні (перш за все харчові) потоки, які йшли через Гомель на північ і схід.
На початку літа 1918 року в Гомелі з'явилася українська митниця з призначеним "комісаром з вивезення за кордон, контролю та реєстрації товарів". Цей комісар підпорядковувався Департаменту зовнішньої торгівлі Міністерства торгівлі і промисловості Української Держави.

Приватники-комерсанти здійснювали через Гомель масштабні і прибуткові операції. Так, мінські торговці Арон Гутнер і Лейзер Біргер за одну операцію відправляли до Києва по 2 вагона сірників.
У серпні 1918 року гомельський торговець Бенціон Евентов переправив через місцеву станцію 1900 ящиків махорки для Мінська, Шклова і Толочина.
Наприкінці літа 1918 року Міністерство торгівлі і промисловості вело квоти на цукор, борошно, махорку та ін. Повністю було заборонено вивозити сіль.
Мешканці Гомельського повіту швидко перетворилися на контрабандистів. Вони стали возити українські товари на підрадянську територію.

Ніякі заборони і обмеження не могли перемогти економічних мотивів: вартість солі в Гомелі становила 6 карбованців за пуд, а в Мінську - вже 25, махорка в Гомелі коштувала 250 карбованців, а в Могильові - 550, цукор в Гомелі купували за 160-200 карб. за пуд, а в голодуючій Москві його збували по 700 і навіть одній тисячі карбованців.
До нелегальної торгівлі долучалися і залізничники, і німецькі солдати та офіцери і навіть самі працівники митниці.

Методи контрабандної діяльності описував комісар української митниці Олександр Свірський в доповідній Міністерству промисловості і торгівлі:

"На станції Гомель існує злочинна практика таємної відправки за кордон заборонених до вивозу товарів, переважно цурку.
Завдяки великим хабарям, товар, який відбирається у власників, за допомогою спеціальних експедиторів залізничні станційні агенти вантажать заборонені товари у вагони …
Погрузка без огляду, з відома агентів, робиться так само у двох верстах від станції на робочі поїзди з підвезених по шосе на фурманках товарів, або на станції Уза за кордоном України в 30 верстах від Гомеля на шосе Гомель-Могильов"

досвід спілкування з різними культурами.
Чех.
Кажу, от, такий автор мені дуже подобається. Він, щасливо: "Ти його читав? нічого собі, я гадав, що тільки чехи його люблять, та й те тому що зняли фільм і включили в шкільну програму, а так би і не знали".
Потім кажу, що Чапек... - да, Чапек! - але настає і безрадісна хвилина. А як тобі Гашек? - зізнаюся, що не заходить мені цей гумор. якийсь грубий. Але малюнки Лади люблю.
Все, зараз буде "пощьочіна вкусу". Ні.
- Та, каже, не дивно, що не подобається. Це суто чеська штука, чеський гумор, мусимо ж мати щось від свого для своїх.

Поляк.
Схожа ситуація.
Доходжу до улюбеного автора, от просто маст рід і все тут. Адам Мицкевич.
Думаю, ну все. Поляк і справді змінюється в обличчі.
Потім включає "А, ну так, все зрозуміло". і питає, а що ти власне читав, а чому не подобається.
Вислухав, каже - а ти оте прочитай, і те, теж його.
Читаю, подобається. Взаємно щасливі.
Та ж історія з Лемом.

Німець.
Критична точка - коли я ляпнув що ваша мова дуже груба на вухо.
Він посміхається як та людина, якій часто кажуть що вона схожа на Дікапріо, і доводиться пояснювати що він не родич.
Потім читає вірш німецькою.
Щось таке м'яке, аж майже шепеляве.
- Це, - каже, - Гейне. Так його слід читати.

Рускій.
(Все до 14 року, до речі)
- Как! не ндравитса ему! да они внесени в фонд мировой литератури! да ето самий великий композитор! да что у вас вообще есть! Да одно слово Пушкина весит больше чем...
и понеслась

«Три Бетмени в однім тазку рушали в подорож морську…»
Людям мого покоління (або старшим) добре відомий коротенький жартівливий віршик про трьох судноплавців-невдах.
«Три мудреца в одном тазу
Пустились по морю в грозу.
Будь попрочнее старый таз,
Длиннее был бы мой рассказ».

Англійський же оригінал звучить так:
«Three wise men of Gotham,
They went to sea in a bowl,
And if the bowl had been stronger
My song would have been longer».
Тобто, оці три мудрики – мешканці Готема, селища в Нотингемширі, в Англії. І це важливо

Легенда каже, що якось до Готема планував завітати король Джон (aka Іоанн I Безземельний aka «принц Джон», якого заведено карикатурно зображати в оповідках про Робін Гуда). Так от – Готемцям це зовсім не сподобалося: чи то їм сказали, що Іоанн відбере в них частину землі під будівництво, чи то король мав проїхати по дорозі, що пролягала крізь село, і тоді вона стала б громадською. Аби віднадити короля, жителі Готема стали вдавати з себе дурнів, напоказ займаючись безглуздими заняттями: топили вугра в калюжі; затягували воза на дах; котили головки сиру з пагорба, щоб ті самі потрапили в Ноттінгем на продаж; ловили зозулю, споруджуючи паркан навколо куща… Мовляв, це все бачили королевські гонці, тож повернувшись до короля, вони повідомили, що в Готемі живуть цілковиті дурні – і той вирішив оминути село. Відповідно, Готем здобув певну репутацію… Десь із 15-го століття гуляють оповідки про «мудриків із Готема», а у 1765 році у «Піснях Матінки Гуски» побачила світ і вищезгадана пісня.
Коли вже у 19-му столітті Вашингтон Ірвинг, американський письменник (автор «Легенди сонного виярку», це там, де вершник без голови) писав сатиричний твір із неймовірною назвою «Salmagundi; or The Whim-whams and Opinions of Launcelot Langstaff, Esq. & Others», то вивів у ньому Нью-Йорк під назвою Готем. А далі цим Готемом-Нью-Йорком надихнувся Білл Фінгер, коли створював місто Бетмена – Готем-сіті. Джокер в одному з оригінальних коміксів навіть зачитує «Three wise men of Gotham», прямо вказуючи на це. (с) Євген Кіося

Є і декілька українських перекладів, як от варіант Галини Малик:
«Три мудреці в однім тазку
Рушали в подорож морську.
Якби міцнішим був тазок —
Побільшало б про них казок».
або інакший: «Три мудрики, усівшись в мисці, / Гойдались в морі, як в колисці…»

Дякую, Sirin! :-)

дізнавшись, що сотні прігоженскіх зеків живуть в готелях та гостиницях Московії (із забороною полишати готель, але не нумер), кореспонденти "Радіо Свобода" пройшлися по московитах із простим провокаційним питанням:
"А ви би поселились в гостиниці, знаючи що там живуть військовій-зеки?"
от перелік відповідей, дивіться які московити вишколені.
— «Ну єслі сам па сібє чілавєк хароший...» (а єслі нєт?)
— «Ну єслі будут вєсті сібя прілічьно...» (а єслі нєт?)
— «Ну биваєт чьто і нармальниє с віду люді аказиваютса хамамі...»
(і що? продовжи думку).
Оця манера московитів "переривати себе на півдумці", залишаючи недовисказаним.
Запам'ятайте її, це їхній маркер.
Може видати агента серед вас.
Наприклад Бродскій колись (а він же московит):
— «Ну єслі уже Євтушенко протів колхозов...»
(Довлатов в жарт домислив: "Тоді я за колхози", і так увійшло в історію; а він знав, над чим жартує).

А тим часом, дві третини африканських лідерів відмовилися їхати до Санкт-Петербургу на саміт Росія-Африка :-)))

Микола Хвильовий не був закатований або розстріляний НКВС як більшість письменників "Українського відродження", але закінчив життя самогубством. Він бачив як приходять за його друзями, знайомими, він знав що з ними буде потім. Зректися від головної діяльності свого життя, від відокремлення української культури від російської, Хвильовий не міг, тому обрав саме суїцид.

Центральною для Хвильового була проблема історичного буття України, української культури. І він бачив порятунок лише в тому, щоб заперечити москвофільські тенденції частини тогочасних літераторів. Окрім цього Хвильовий відкрито проповідував орієнтацію на Європу, на стилі та напрями європейського мистецтва.

У 1925 році він висунув гасло "Геть від Москви!", вважаючи, що для творення своєї власної культури Україна має відмовитись від копіювання російської культури за "московським шаблоном".

За рік Хвильовий набирає обертів і пише публіцистичний памфлет "Україна чи Малоросія?" (але друком він вийде лише в 1990). Епіграфом були обрані рядки Фрідріха Шіллера: "Рабство — річ ганебна, але рабська психологія у свободі — гідна зневаги".

Визначальною у памфлеті є думка:

"…ми є справді-таки незалежна держава, що входить своїм республіканським організмом в Радянський Союз. І самостійна Україна не тому, що цього хочемо ми, комуністи, а тому, що цього вимагає залізна й непоборна воля історичних законів…".
Тоді про Хвильового говорили, що він "той, хто вивів з рівноваги навіть Сталіна в Кремлі"

Прислали мне сегодня этот рисунок с Одессы. Девочка нарисовала. Девушка. Молоденькая. Юное создание. Такие рисунки...
В блокноте.

Она сама это помнит, она покажет это своим детям (это обязательно). И внуки еще прихватят этот рисунок в память.
80 лет, в среднем. Три поколения. Будут помнить, что пережила их бабушка. И это не шутки. Лет, лет, лет...
Каждый раз, когда меня спрашивают, а насколько лет Россия посралась с Украиной? Отвечаю - на 80 лет - минимум. А то и на 100.
Девочка передаст боль своим детям, те передадут своим, а на внуках боль притупится. И тогда Украина будет готова простить России её поступки.
При условии, что Россия поймет свою неправоту, попытается покаяться и вообще... Чота поймет.

А значит, этого не будет вообще никогда.

Пропагандисти вже визнають те що путину доповідають факти не з нашої реальності і тому він робить таки фантастичні заяви. А ще починають визнавати реальні втрати росіян на фронті. А ще Ердоган манав лояльність путина. Ерджеп Таїповіич хоче в ЄС і розблокував вступ Швеції у НАТО. Сидіти весь час на двох стільцях неможливо, рано чи пізно треба обирати.

А ще кацапи багато разів обстрілювали касетними бомбами Харків, а тепер раптом згадали що касетні боєприпаси заборонені. Коли щур отримує по пиці, щур ниє і скавучить

У випадку прийняття України в НАТО до закінчення війни, війна, на певне, локалізується на певних територіях і тоді росії не залишиться нічого як відмовитися взагалі від війни, бо невелика частина України їй не цікава, а цікава вся теріторія України. На саміті вирішується план дій до прийняття нашої країни в НАТО. На сьогоднішній день росіяни вимагають щоб ми не вступали в ЄС, але ж в ЄС вже точно хоче Ердоган і товариство росії йому цікаво не дуже, тому він зробив те що зробив і про це розгорнуто йдеться в наступному відео :-)

Мовою оригіналу. Відповідь усім зрадойобам щодо нашого контрнаступу.

Начальник штаба обороны Великобритании адмирал Энтони Радакин выкатил очень оптимистичную аналитику по украинскому контрнаступлению.

Согласно его заявлению, "полноценного контрнаступления Украины все еще не произошло", а текущая стратегия Киева - это "истощение, растаскивание вражеских сил и многие удары", что необходимо для постепенного разрушения российских оборонительных линий.
"Это несправедливо - спекулировать или привязывать Украину к срокам", - говорит Радакин, отвергая досужие разглагольствования о том, что контрнаступление идет медленно. По словам адмирала, "контрнаступление никогда не было одномоментным актом", и среди прочего - оно включает экономическую и дипломатическую составляющие.

"Постепенно все складывается в пользу Украины. Даже за последние несколько недель Украина заняла больше территории, чем Россия - за последний год", - отмечает глава Британского Генштаба.
По его словам: "Украина эффективно использует Storm Shadow", а британская ракета "побеждает российскую ПВО" из-за дополнительных модификаций этой ракеты.

Выступая перед британскими депутатами, Радакин напомнил им, что: "Россия потеряла 2-2,5 тысячи танков за 18 месяцев боев, а возмещать потерю она может со скоростью до 200 единиц в год". И отдельно подчеркнул, что: "Россия настолько слаба, что у нее нет сил для серьезного контрнаступления".

Итого. На этот момент действия Пригожина я для себя расшифровываю так.
Всю дорогу Путин "разделял и властвовал", поддерживая конфликт между Минобороны и "Вагнером". Несмотря на череду хамских выпадов Пригожина в адрес Шойгу и Герасимова, боеприпасы и финансирование текли рекой.
Какими бы средствами для достижения целей ни пользовался "Вагнер", какие бы гигантские потери он ни нес, это единственное подразделение, которое ползло вперед. "Регуляры" топтались на месте.
В мае было заявлено о захвате Бахмута, вагнеровцы вышли в тыловые лагеря. В июне Пригожин понял, что Путин принял решение о закрытии проекта в нынешнем его виде - о его встраивании в вертикаль Минобороны.
Как мы знаем из вчерашних откровений Путина, "Вагнер" только на зарплаты и похоронные компенсации получил от государства около 3 млрд долларов, а ведь еще есть расходы на оружие, боеприпасы и т.д. То есть без государственной поддержки так называемая ЧВК нежизнеспособна.

И Пригожин начал свой марш, декларируя цель-минимум - сохранение ЧВК и отставка Шойгу с Герасимовым.
Заметьте, что даже в самый критический момент, когда уже были сбиты вертолеты, самая ярая критика, которую позволил себе Пригожин в адрес Путина, это слова "президент глубоко ошибся".
Тем не менее, учитывая авантюрность характера этого персонажа, предполагаю, что в мозгу у него бродили наполеоновские планы.
Но реализация этих планов сложновата без поддержки со стороны части военных (и не только) шишек и, желательно, населения.
Поэтому первое, что сунули Пригожину под нос - два видео.

Одно с пьяным генералом Суровикиным, самым близким к Пригожину человеком в МО.
Второе - с генералом Васильевым, замначальника ГРУ, под чьим кураторством и создавалась "ЧВК" в роли неформального образования для специфических задач (это потом уже инструмент разросся и вышел из-под контроля).
Народная поддержка оказалась в виде пары сотен экзальтированных ростовчан. Это больше нуля, но не то, что может вынести тебя на трон.
Все крупные z-каналы, кроме пригожинских, поддержали власть. Возможно дополнительную роль здесь сыграла недавняя встреча Путина с их админами.
Чем больше колонны приближались к Москве, тем меньше Пригожин понимал, что дальше. Раж поугас, впереди светила войнушка, финал которой ему был неясен. Кучку росгвардейцев и курсантов, собранных у столицы, можно раздолбать, но что дальше, если все оставили тебя в одиночестве?

Ответа на этот вопрос Пригожин не нашел, и поэтому согласился на договорняк.
Условия договоренностей пока выглядят ниже цели-минимума. Он сохраняет часть вагнеровцев, перевозит их в Беларусь, но остается без тяжелого вооружения и финансирования. Шойгу и Герасимов, похоже, сохраняют кресла, а вот Суровикину светит хождение на допросы.

Сейчас, по прошествию нескольких дней, эта история похожа на яркий наркоманский приход, в начале которого ширнувшийся был готов свернуть горы, а к концу впал в настолько же неадекватный депресняк.
Для нас ее польза состоит в том, что Пригожин на весь мир показал, что Россия - это потемкинское государство, институты которого впадают в ступор от нестандартного действия. И что Путин при этом ведет себя как напуганный мальчишка, прячась под стол, а затем развивает бурную медиа-деятельность, оправдывая собственную слабость.
Пригожин смачно харкнул Путину в лицо, и тот утерся. Утрется и проиграв войну.

а зараз буде зворушлива історія про безробітного московитського тролля.
Ви ж тільки о собі думаєте, а какаво ім?
до "ізвестних сабитій іюня 23 года" пріґожен утримував багатомільйонну "фабрику тролей".
Минулого уікенду ониє зазначєниє работнікі - хто раніше хто пізніше - зрозуміли, що роботи більше не буде.
За всі висєри останього місяця не заплатять, а що вже казати про вихадноє пасобіє.
А жити треба.
А вміти вони нічого не вміють, окрім як лежать на дивані та робити висери.
Є такі, що займалися тим по 10 і 20 років.
Пачіму вас нівалнуіт, чьто іспитивают все еті люді?

Мені якось Сережа розповідав історію про 90-ті роки, коли в нього ще був бар у центрі Франківська, ювелірний і зоомагазин. Взагалі він казав про конкурси краси у 90-ті, що перемогали лише ті дівчата що були коханками тих в кого достаньо грошей на таке задоволення, перемогу своєї дівчини у конкурсі краси. А ось був такий випадок. Якось до Сережи завітав знайомий, в якого у самого грошей було не настільки багато, але щоб дівчина перемогла у конкурсі, хтілося. Тож він попросив грошей в Сережі. А той і каже: "Я їбати її буду?". А знайомий відповідає: "Ні".

- Ну так у чому справа, як ні то й грошей не дам.
Історій у Сережи про 90-ті можно сказати, ціла кипа і вони за дотепністю сюжету не поступаються "пригодам Швейка". А це, на мою думку, найкращій збірник коротких оповідань нанизаних на загальну лінію сюжету.

Коли він, до створення першого бізнесу, працював музикантом на весіллях, то цікава деталь була у тому, що соціальний статус музиканта на Західній Україні і в російськомовних областях це зовсім різні речі. Бути музикантом у Франківську, це було як мати бентлі і носити взуття з крокодилової шкіри. Всі дівчата твої! :-) Тим більш, якщо музикант красивий як бог, із довгим, кучерявим волоссям. Тото Кутуньо і Челентано одночасно! :-))

А в доповнення до цього посту я хочу викласти фото місіс росія 2023

і згадати улюблену пісню мого покійного діда:

Кто привык за победу бороться
С нами вместе пускай запоет!
Кто весел - тот смеется
Кто хочет - тот добьется
Кто ищет всегда найдет!

:-))

КДБістська шобла розганяє чутки наче західні лідери хоч і допомагають нам зброєю й грошима, нібито добре розуміють провал нашого контрнаступу. І використовують українцев як гарматне м'ясо задля того щоб Польша і Німеччина не втрачали своєї державності. Це конкретно про інтерв'ю з Наришкиним. Наришкин в цьому інтерв'ю видає що плани путина полягають не лише в тому щоб знищити українську державність, а путин чомусь почав визнавати що Україна це держава, а ще й полягають у тому, що знищення польської і німецької державності їм теж до вподоби і вони, принаймні про це мріють. Зазіхнути на безпеку країн в яких є ядерна зброя. Те що в процесі запуску такої зброї знищать і росію кдбістську шоблу ані краплі не їбе.

І знов Залужний. Після липової смерті Валерія Федоровича пуйло вже піздить що мовляв він виїхав за кордон. Росіяни, зрозуміла річ, проковтнуть так само цю брехню як і всі інші, але дуже швидко стане зрозуміло, що Залужний в Україні і дає вже оцінку контрнаступу. І стверджує що все йде за планом! :-)

Від себе хочу додати, по слідах інших новин, що коли ботоксне чмо з келихом шампанського брехав, що російськи ракети нібито знищили всі 5 (!!!) Петриотів, на той момент, їх було надано Україні лише два...:-) А оскільки в ракетні обстріли, які постійно продовжуються, наші ППО успішно знищують балістичні ракети, то Петріоти не тільки все ще, обидва, але й працюють як кажуть росіяни пуще прежнего.

Ми знов сиділи у бомбосховищі до ранку. Але відіспатися мені все ж вдалося. И я готова працювати!

Пів свого життя, я був у полоні зазомбовоного ставлення до цієї знаменитої польської співачки, яка з дитинства, майже 10років прожила в Україні і щиро полюбила цей край, що був у складі комуністичного СРСР. Анна Герман мала голандсько- німецьке коріння і її предки переселилися в Україну. Вона ні полька, ні росіянка, ні українка, хоча всі її вважали польською співачкою. Я не буду описувати її досягнення в СРСР і комуністичній Польщі. Це всім відомо! Так треба було. Нагадую читачам, що батька Анни чекісти розстріляли в концтаборі НКВД в Казахстані.

Нещодавно мені потрапила в руки, чисто випадково, подарувала колега по праці, книгу Анни Карванської-Байляк під назвою "Во ім'я Твоє". Це про відчайдушну боротьбу наших дівчат на Закерзонні у лавах УПА і польські катівні в УБ. ( Щось на зразок НКВД) Саме автор цієї книги спогадів -Анна Карванська воювала в сотнях "Бурлаки" та "Крислача" і 14 років найжахливіших польських тюрем. Правда, термін було зменшено.

Хочеться звернутися до галичан, до всіх нащадків, хто переніс Акцію "Вісла", хто був депортований в СРСР чи на колишні німецькі землі, вставати при вимові імені співачки. І її мами Ірми, що довгі роки допомагали українським патріотам, засудженим і звільненим нашим дівчатам, які опинилися на волі лише у стареньких платтях і подертих жакетах. Анна Карванська ( з-Закерзоння) рейдувала і по Надсянню і Мостиському районі, доки не попала в руки карателям. Вона описує як Анна Герман допомагала її, її колежанкам, в тюрмі і на волі, як допомагала грішми і одягом, ще й постійно перевозила в СРСР гроші, одяг та харчі і через надійні руки передавала нашим політв'язням в Казахстан та Сибір. Якщо наші дівчата не мали ні копійки, Анна передавала батькам і братам та сестрам свої гроші і часто не брала їх у дівчат. Ніхто з більшовиків не міг запідозрити видатну співачку у прямій допомозі нашим учасникам національно-визвольних заходів і колишнім воякам УПА. У Вроцлаві, на помешканні її матері Ірми, фактично була напівпідпільна квартира, де збиралися наші дівчата та авторка, зокрема. Тут жили, тут харчувалися, пані Ірма діставала щось одягу. І так багато років після трагедії в Італії, колишні українські підпільниці, чи не щодня посилали листи підтримки Анні Герман, бажаючи скорішого одужання.

Анна Карванська, пам'ятаючи безкорисливу допомогу Анни і її матері Ірми. переписувалася зі співачкою до 1980 року, коли саркома з'їла мужню співачку, що ризикувала життям, допомагаючи українським партизанкам, безстрашним героїням УПА. В СРСР та в комуністичній Польщі про це ніхто не знав!!! Далі буде.

Мовою оригінального перекладу
Польский президент Анджей Дуда дал большое интервью Альмару Латуру, издателю The Wall Street Journal. О чем говорил Дуда:

Россия восстанавливает свою силу, а вместе с ней и свои имперские устремления.То, что мы видим сегодня, - это российский империализм в его худшем проявлении. Мы видели прелюдии к нападению на Европу во вторжении в Грузию в 2008 году. Тогда президент Лех Качиньский предупредил мир, что российский империализм возрождается и ему необходимо противостоять. 2014 год: первое нападение России на Украину, когда т.н. сепаратисты, а на самом деле российские солдаты, захватили Донецкую и Луганскую области, началась оккупация Крыма, война все время тлела, хотя Европа и мир старались ее не замечать. Отсутствие решительности привело к тому, что произошло 24 февраля.

Сегодня говорят, что Владимир Путин проиграл войну, а его поражение заключается в том, что Финляндия вступила в НАТО, хотя в течение многих лет финский народ колебался, стоит ли ему отказываться от нейтралитета. Дамы и господа, Владимир Путин не проиграл ни одной войны. Но я надеюсь, что эту он проиграет. Сейчас российский паровой каток давит Украину, сотни людей гибнут на фронте каждый день, при этом русских насчитывается более 100 млн, а украинцев - менее 40 млн. Уже одна эта разница показывает, у кого преимущество. Для русских - жизнь ничего не значит, для украинцев - каждая жизнь в цене. Это другая культура.

Россия - ядерная сверхдержава, у нее гигантские запасы оружия - и что с того, что мы смеемся, что она выкатывает танки 1960-х годов, если они едут и давят, независимо от того, современные ли они. Путин проиграет войну, когда российская армия будет вытеснена за международно-признанные границы Украины. Тогда можно будет говорить, что их план порабощения Украины провалился, их имперские амбиции наказаны, и при этом они потеряли сотни тысяч людей.

читать подробнее