.

Доки в нас тягнеться заморожений конфлікт на сході, а саме в нашому місті заморожені ремоні роботи усього, починаючи від метро, закінчуючи реставрацією старих будівель, в районі південного полюсу Земного шару, тобто у Новій Зеландії, виявили партію полуниці, начиненою сталевими голками. Мабуть, розглядають версію, що це міг бути маніяк, але більш ймовірним вважають, що це могли бути мавпи, які узяли десь купу голок, та просто кинули на ці кошики з полуницєю. Новозеландцям радять розрізати навпіл ці ягоди, щоб не пропустити чогось такого перед тим як їсти. У нас свої проблеми, в людей свої. Партія цих полуниць прибула з Австралії. Мабуть, там і мешкають мавпи-маніяки. Жертв нема, сповіщує газета bbc

На фестивалі у районному центрі Солонянського району в селі Солоному, було не стільки весело, скільки зворушливо. А ще прикро за наше місто, бо, виявляється, що саме села зараз розвиваються, наводять порядок швидкими темпами, бо є така річ, як теріторіальна громада. Там де всі знають одне одного, відчувають себе єдиной родиной, якось нема сенсу комусь брехать, красти загальні кошти, все робиться заради добробуту. Ось і школа там одна з небагатьох, європейського зразку в Україні, де система викладання зовсім нова, здається, це той самий заклад де нема оцінок. А ще дизайн інтр'єру, а ще Порошенко був на відкритті. Яскраві дітячи майданчики, хороші дороги, чисті вулиці, лихтарі в ночі світять усі. Здається це ознаки життя справжніх українців! А міськи жителі, які скиглять про те, що в країні ничего не відбувається, що свідчило б про зміни на краще, просто не висовують свій ніс за межі власного подвір'я.

Знаходитись на такому святі досвід дуже цікавий, це більш урочистість, на якої доречно прикласти праву руку до сердця. І ще радісно майже до сліз. Ось воно, справжнє. Особливій затишний світ, де всі раді всім. Відкриті та безпоседерні.
Я б спитала чи потрібні Україні взагалі міста, але є мер Львова Садовий і є мер Дніпра Філатов. в одного вже багато років відбудовані дороги навіть у мікрорайонах, а інший щось ремонтує так ніби топочеться на одному місці, і ще років сім має затягувати ремонти доріг, тротуарів та іншого, що потребує ремонту. Є українці, а є такі що колись примазались до Майдану своєчасно, колишні рейдери. Хай їм грець, ти що останні. Навіть не знаю, що тут у нас в Дніпрі з цим робити. А робити треба, бо дістало вже.

Просто в селі нашої області чисте повітря і добробут. А обласному центрі ремонтують щось роками і кажуть, що ще сім років будуть ремонтувати. Але за прикладом за скільки можно відремонтувати далеко ходити не треба, все рядом. Може, якось носом натикати, чи виявиться що все божа роса, як завжди у таких випадках, тоді виходить це політик старого зразку, як ті що були за часів Януковича. І це обюрює. Навіть бісить, коли спотворюють рідне місто. Я думаю, рано чи пізно рішення прийде. А зараз лишається радіти за інших. Так тримати! Це дуже і дуже круто!

І ще я весь день спілкувалася українською, це тєж зачотно... :--))

.

:--)

:-)

.

Начало сентября

Не получилось из Одессы сделать образцово-показательный рассадник русской культуры в Украине. Одесский язык он, по многим признакам, русский, но с частыми вкраплениями украинского, румынского, идиш и даже ладино. Не нужно быть обязательно евреем, оказывается, чтобы разговаривать на идиш, и даже секретари обкома партии на нем могли говорить, как и на ладино. Ладино вообще попал аж из Испании, Африки. Семечко с экзотического дерева в Одессу ветром занесло :--)

Вместе с украинскими военными в колонах прошли служащие из Великобритании, США, Канады, Литвы, Эстонии, Польши, Румынии, Молдовы, а также прошли с флагами группы из Грузии, Латвии, Дании, Польши и многонациональная бригада "ЛитПолУкрбриг".

На параде военные впервые использовали новое приветствие украинских Вооруженных Сил: Слава Украине! - Героям слава!

Еще интересное то, что есть люди которые не любят Россию, но не любят и Украину. Не нейтрально относятся или, допустим, они вообще аполитичны, а именно не любят. Считают, что ничего не светит и перспектив никаких. Это может, допустим, мешать дружить. Хотя, любить Россию, все же, хуже чем не любить Украину. И, бывает, что возможен компромисс, а, бывает, что нет

Голливуд заказывает спецэффекты для своих кино-картин именно во Львове. Такие популярные голливудские фильмы, как «Гарри Поттер», «Халк», «Спайдермен», получили свое программное обеспечение именно здесь. Львовские IT-специалисты работают на заказ голливудской киноиндустрии уже 10 лет подряд.

Незабаром у Києві буде урочисто відкрито меморіальну дошку на честь великого поета Осипа Мандельштама та його жінки Надії. На мій погляд це дійсно великий крок, який показує, що у столиці незалежної України шанують пам'ять етнічного єврея, який писав російською мовою, тобто мовою окупанта.

А для "вати" завжди є аргумент на кшталт - хунта не зможе приховати за цією дошкою свою русофобську та антисемітську суть.

Таки не зможе, згоден. Бо неможна ховати те, чого не існує.

.

.

Ось тілки українці з ватниками не гуляють

.

По мнению известного русского националиста Дмитрия Ольшанского, операция СБУ была бы блестящей, если бы Бабченко на самом деле умер, тогда бы все думали на Путина, Россия бы понесла репутационный урон (наконец-то, да). А так они не просто глупы, а непроходимо глупы, в смысле, украинские спецслужбы. То есть, по логике Ольшанского, если малазийский самолет на самом деле сбит, то многоходовочка срабатывает и все думают на Правый сектор. А кто придумал - молодец

В один из будних дней была такая славная прогулка, среди нежных сосен в парке. Рядом АТБ, куда всегда можно сходить за водичкой, если жажда. И настроение такое расслабленное и очень женственное, томная мадам в стиле "милитари". На пару секунд зависла в водном отделе, в который вдруг зашел нестарый, и довольно таки ничего, но грузчик :--) Тоже как будто завис, и тихо так говорит: "Добрый день", но тут моя томность улетучилась, я взяла водичку и ушла. К моим любимым соснам. Они подобны классической музыке, которую можно слушать всегда.

Классическая и такая офигительная музыка была на теплоходе. Который Арт. Новая площадка для концертов, плавающая по Днепру вокруг Зеленого острова. Впечатления, даже сквозь запотевшие стекла, ну очень клевые! Пришлось смотреть водный пейзаж сквозь стекла, потому что из-за похолодания событие перенесли в закрытое помещение. Три скрипки и виолончель. Почему-то больше всего вштырило танго из фильма "Запах женщины", не помню автора. Хочу еще плавать с музыкой.

Дивная дорога из аэропорта в Старые Кодаки. Только нужно выбрать, или дорога пешком или как следует нагуляться возле карьера, когда до Старых Кодаков доедешь транспортом. Так вышло, что я выбрала первое, на очереди второе. Ехать по трассе в мае бывает здорово, но идти пешком, на особенно живописном участке ,еще здоровее. Вливаться в зеленую перспективу, надеть на шею фотоаппарат, чтобы не было разночтений моего занятия у трассы, дышать майским воздухом, разгоняя ящерок, втыкающих неизвестно на что, тормозить для снимков, идти дальше :--) Уууух

Говорят, кто испьет воды из фонтана станет еще лучше. Только почему-то Венера отворачивается, при этом. Я не стала пить воду из фонтана, потому как без надобности :--) Это как с машиной времени, можно перешагнуть через вечность, а можно своим ходом. Ну я как бы на своих двоих :--))