Шлях війни

Ворог запускає дезінформацію про те, начебто президент Володимир Зеленський, головнокомандувач Валерій Залужний і Командувач Сухопутних військ Олександр Сирський мають різні позиції щодо рішень стосовно Бахмуту.
Про це повідомила у телеграм-каналі заступниця міністра оборони Ганна Маляр, інформує Цензор.НЕТ.

"Фіксуємо чергову інформаційну атаку ворога щодо Бахмуту", - зазначила вона.

читать подробнее

Сегодня, мабуть, на честь Дня народження Тараса Шевченко, кацапи обстрілювали всю Україну ракетами, всіма типами які змогли нашкребти. Зокрема у Золочівському районі Львівської області влучили в житловий будинок, і, в наслідок цього, загинуло п"ять людей, чоловіки і жінки. За логикою найбільш йобнутих кацапів, якщо ми чинимо спротив загарбницьким діям, то нас влаштовують обстріли. Так думають кінчені підари, бо якщо кінчений підар щось вякне проти барина, якій апріорі сильнішій за тебе, і отримає чоботом по пиці, то він, холоп, сам винен в цьому, і це ще логіка рабів. Сила росії сьогодні полягає у тому що вони випустили 80 ракет, з яких переважну більшість збили ППО, але якщо хоч якось вдалося насрати, то радості нема меж! Хоч п'ять українців вбито, хоча є ще одна людина в Дніпрі, а ще жертви Харкові і Запоріжжі.

Я пам'ятаю як була колись у Золочівськома замку на екскурсії. Там багато доказів того, що, за часів сталіна, нквдшники катували і вбивали незгодних із радянською владою із жорстокістю яка не поступається німецькому СС. Тепер на нашу землю пруть нащадки виродків. Виродки №2.

А Тарас Григорович для мене, крім того що великий український поет, ще і чудовий художник, графік, живописець. Ось і його ілюстрація про звернення Смерті до москаля, здається, саме сьогодні особливо доречною

Мовою оригіналу

Вчера я с товарищами передал информацию о храбром украинском герое иранским братьям и сестрам, сражающимся за свою свободу против режима аятолл. Сегодня многие каналы иранской оппозиции опубликовали видео расстрела, и выразили поддержку сражающемуся украинскому народу. Это разветвленная сеть оппозиционных каналов, на тысячи и десятки тысяч подписчиков, суммарно охватывающая аудиторию из сотен тысяч людей. На одном из каналов иранцы написали: "Русские не смогли поставить его на колени, украинский солдат умер героем за свободу своей родины".

— Игаль

Вже весь світ обговорює вбивство орками беззахисного полоненого. Який не став зривати українські шеврони і сказав у очі кацапським тварям: "Слава Україні!"
Це відпочатку доведений військовий злочин, тому що тварюки зняли це на відео. Вони були упевнені у своїй безкарності. Ганьба росії зростає як сніжний ком. Героям Слава!

Volodymyr Ariev

Його треба пам‘ятати не лише тому, що він помер, як Герой, який в очі окупантам сказав «Слава Україні!»
Його треба пам‘ятати, щоб розуміти які боягузи і мерзота проти нас воює.
Ми або вони. Іншого не дано.

Сергій Стерненко

.

Дев'ятого грудня минуло 155 років від дня народження Бориса Грінченка – письменника, укладача словника української мови, борця за українську незалежність та самобутність. Він вчителював на Луганщині за запрошенням Христини Алчевської, і за цей час створив кілька підручників для школярів східного регіону, щоб вони вивчали рідну мову. Сьогодні Алчевськ, де викладав Грінченко, опинився на окупованій території. Радіо Донбас.Реалії зібрало 11 найцікавіших фактів про Бориса Грінченка.

Перезимували. Першу частину зими перебували в очікуванні блекаутів і навіть було таке що залишалися іноді без світла, а один раз на добу залишилися без опалення і води. Але ж чим більше нам надавали засобів ППО, тим більше кацапи не влучали в ціль, їх ракети збивали, об'єкти інфраструктури відновлювали швидше ніж їх руйнували підараси. І хоча московіти, яких опитують на вулицях москви, вважають що треба нас бомбити цілодобово і каждодневно, ми провели цю зиму в теплі, в добрі і я особисто мала змогу працювати за компом майже весь час. Цілодобово і каждодневно. Я не буду приховувати що живу в одному з тих будинків, які підключені до критичної інфраструктури. І якось жителі будинків які часто почали відключати від електрики навіть підняли публічно питання наведення справедливості. Нас тоді почали відключати раз на тиждень. Але це було всього три-чотири рази. Я, коли обирала на мапі Києва де саме я буду жити, то мене просто притягнуло саме це місце. Незвидки виникло відчуття що мені треба саме сюди! Хоча це не Хрещатик, не Липки, не колишня Фундуклеєвська і навіть не Поділ.

Я багато переживала сум і біль через новини, два рази бачила з вікна влучання ракет і через це відчувала багато злості. Але й приховувати, саме в цю мить, радість від того що перезимували я теж не буду.

Життя триває, віддаємо на потреби ЗСУ все що ми можемо, а московіти хай мріють про те що нас будуть цілодобово бомбити. Хуй їм глотку! Хай їм грець тим блядям! :-)))

І його відео набирають навіть більше лайків ніж в Віталія Портникова

Основні концепції в літературі

Через міжусобні розбірки київських князів, витримувати навали орди у 14-му сторіччі ставало все важче. І тільки прихід литовського князя Ольгерда у 60-х роках 14-го сторіччя, коли він отримує перемогу у битві на Синіх водах (Сучасна кировоградщина), змінює ситуацію на користь Київа. До влади приходять Гидемівновичи, які потім розділяються на прихильників протектората Речі Посполитої і прихільників союзу Литви з Руссю. Через що Ольгредовичи сваряться між собою. Ягайло зі Свидригайлом (треба ж так дітей назвати!) Ягайло став польським королем одружившися на Ядвізі. Офіційно зветься Владислав Другий. Брат Ольгерда Вітовт теж не підтримує залежність Литви від Польші. Загалом залежність від Польші на той час мало кому подобається. Києвом править спочатку син Ольгерда Володимир. А потім інші літовськи князі. Проте Свидригайло, як не старався, так влади над Київом не отримав. Бо програв сину Вітовта Сигізмунду битву під Вількомиром.

Видатним правителем Київа був Олелько з дінастії Гидеміновичів. Старший син Володимира Ольгердовича, онук Ольгерда. Він сприяв розвитку саме української православної церкви і культури. У 15-му сторіччі у Києві з'являється Магдебурзьке право. Одночасно відбувається розвиток козацтва і коли залежність від Польщі вже остаточно дістає вже нові групи людей, до влади приходить Богдан Хмельницький.

Яка ж при цьому роль московського князівсттва, яке на той час вже існувало? А, на приклад, така:

1482 року Київ захопили й зруйнували війська кримськотатарського хана Менґлі Ґерая на прохання великого князя московського Івана III. Було зруйновано більшість старокиївських храмів. Софійський собор був пограбований. Кримський хан подарував московському князю золотий дискос і потір, які татари взяли із собору. Іван III провокував кримського хана й на подальші напади, які відбувалися наприкінці XV — початку XVI століття і сильно загальмували розвиток Києва.

У 1494—1497 роках великий князь литовський Олександр Ягеллончик надав Києву право на самоврядування (магдебурзьке право).

1508 року відбулося повстання Михайла Глинського. Глинські закликали київських бояр відродити Київське князівство.

На початку XVI століття Київ був у центрі московсько-литовських війн. Збільшення загрози з боку Туреччини в першій половині XVI століття спричинило проведення інтенсивних будівельних робіт на укріплення київського замку

Московіти як могли пхали свого носа. Для них головним було захопити, нехай навіть ціною руйнувань. Тобто по добрій волі їх ніхто пускати не збирався. І те що Богдан Хмельницький обрав їх в союзники, намагаючи захистити державу від нападів турків і гніту поляків було помилкою, але із дуже зрозумілими мотивами. Але ж вимога російської імперії рятування і підтримку оплачувати рабством була дуже підлою. Ви, типа зникаєте як нація і вважаєте себе росіянами, а ми вас підтримуємо. Так іноді батьки знущаються над дітьми-підлітками, в обмін на фінансову підтримку пропонують повне знищення особистості. Але ж що робити якщо особистість вистояла? Тобто характер вимог московії до України завжди мав у основі совєї підлість. За що московія заплатить рано чи пізно сповна.

Ідіот пуйло то і взагалі стверджує що Україну вигадав Ленін. Що характерізує Пуйла вже як повного дебіла, або просто недалекого обивателя випадково прийшовшого до влади. А те, що для більшості росіян така постать є царем і від него сяйво випромінюється, то це вже характеризує більшість росіян як повних дебілів і неосвічених, майже диких тварин. Як ото орди монголів і татар.

А зокрема Іван III був Васал золотоординських ханів до 1480 року

Ось і пройшов ровно рік з тих пір як орди орків почали масовано валити на нашу землю. Тому що кацапи є гівном. І завжди ним були. Я ніколи не забуду той гострий біль після повідомлень про звірства у Бучі. Усвідомлення того що ті тварюки просто катували і розстрілювали в потилиці мирних мешканців просто за те, що їм, кацапам, не вдалося захопити Київ, здійснити одвічну мрію їх маленького ботоксного опудала, недофюрера. Знущання над дітьми, старшими людьми, гвалтування бесзахисних жінок назавжди буде в пам'яті всього світа, тієї його частини що є загальною адекватною нормою для нашої планети. Віра в безкарність в шанувальників недофюрера поступово розтане як брудний залежалий березневий сніг, а сором прийде на її місце:

Виталий Портников

Марширующий скелет

От выступления Владимира Путина перед Федеральным собранием, от его появления на концерте в Лужниках ожидали новых припадков злодейства, новых сенсационных заявлений, новых обещаний войн и конфликтов. В самом деле, ведь для чего-то же послание откладывалось целых два года, чтобы в момент появления Путина перед депутатами произвести эффект политического взрыва.

Но вместо взрыва получился хлопок. Путин, по большому счету, прочел прошлогодний текст, который вполне мог бы прозвучать, если бы не было войны против Украины. Теперь, собственно, понятно, чего ожидал диктатор. Победы. Он хотел выступить перед откормленной челядью с рассказом о том, как присоединил Украину за три дня. А когда стало ясно, что его "блицкриг" позорно провалился, решил дождаться хоть какого-нибудь разгромленного города, чтобы вновь выглядеть собирателем земель".

Но поскольку никакого успеха не было и нет, Путину пришлось вскарабкиваться на трибуну - просто для того, чтобы приехавший в Европу к годовщине путинской агрессии Байден выглядел "догоняющим", "отвечающим", "реагирующим". Неудивительно, что и тут Путин, этот великий стратег всех времен и народов, опять просчитался. После приезда Байдена в Киев "догоняющим" и "отвечающим" оказался уже сам российский президент. Этот приезд - вечная гордость Байдана и вечный позор Путина, который рассчитывал еще год тому назад принимать парад на Крещатике. Но вечный город, переживший в своей долгой истории не одну агрессию с севера, и на этот раз оказался в исторической недосягаемости. Маленький бессмысленный диктатор с пустыми амбициями так и остался в Москве.

Мы нередко сравниваем Путина то с Гитлером, то со Сталиным. И сравниваем заслуженно: злодеяния путинской России вполне сопоставимы с преступлениями гитлеровского Рейха и сталинского СССР. Русские убивают, насилуют, грабят, пытаются уморить мирных граждан голодом и холодом - а большинство их населения яростно аплодирует убийцам и, кажется, в восторге от того, что вновь живет в стране, единственное предназначение которой - уничтожать других.

Единственное отличие Путина от других убийц и тиранов - так это то, что те знали, зачем они творят зло и насилие. И Сталин, и Гитлер были политическими революционерами. Они творили страшное, кровавое, беспросветное будущее - но будущее.

Путин - серый невежественный обыватель, который забрался в гитлеровский бункер и натянул сталинские сапоги. Будущее его не интересует. Он хочет в прошлое. Он хочет не построить, а восстановить то, что давно истлело. Когда-то, уже после войны, авторы знаменитых шаржей на фюрера Кукрыниксы продолжали рисовать карикатуры на Гитлера, только изображали его марширующим скелетом. Путин - ровно такой же марширующий и выступающий скелет. Живым человеком он считается по какой-то нелепой ошибке. Ничего живого в нем просто не наблюдается, как, впрочем, и в стране, которую он возглавляет.

И когда мы говорим, что война России против Украины - это типичная война зла с добром, мы должны добавить, что это еще и борьба смерти с жизнью, это сражение мертвецов, боготворящих прошлое, с людьми, которые стремятся в будущее.

Но эта война, запланированная в Кремле как бенефис марширующего скелета, завершится его окончательной гибелью.

Малюнок Альоші Ступіна

Мовою тих до кого звернення:

Твоё будущее, российский солдат, крайне незавидно.

Даже если ты выживешь на нашей войне. Даже если останешься цел телом, не нарвёшься на осколок, не наступишь на свой же «Лепесток». Даже если тебя не контузит, даже если не обожжёт.

Ты вернёшься в свой Мухосранск как солдат проигранной войны. Никто не любит проигравших: они напоминают о позоре. Не будет тебе дней победы, не будет ежегодных поздравлений, не будет благодарности в глазах окружающих.
Будет палёный, как твоя жизнь, алкоголь, запущенный цирроз и дешёвая смерть в бесплатной больнице.

Не веришь мне — спроси «афганцев» или ветеранов Первой чеченской. Только будет ещё хуже.

Денег ведь не будет. Вы все будете платить репарации. Все, кто выживет, конечно. И пусть живые оплатят поступки мёртвых.

Будет бедность. Будет позор. Тебя будут винить во всём. Тебя, солдата, проигравшего войну.

И всё это время на глазах у тебя и таких как ты будет хорошеть моя страна. Нам тоже не будет просто. Нам будет очень тяжело. Но мы похороним своих мёртвых и оживим разрушенные города. А вы будете смотреть на это остекленевшими глазами из-за незастеклённых окон. Невыездные. Ненужные. Неживые.

У тебя впереди позор и нищета, российский солдат. Но только в том случае, если ты не умрёшь здесь, на моей земле.

А ты, конечно, умрёшь.

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в старовинному наддніпрянському містечку Ржищів на Київщині. Батьки Ліни Костенко були вчителями, українськими інтелігентами, і репресій їхня сім'я не уникла. Вперше батька заарештували за доносом у 1930 році.

У 15 років Ліна вже читала Дідро, Гельвеція, Платона, Аристотеля. Закінчивши школу з медаллю, подала документи на філософський факультет Київського університету. Але для дочки репресованого дорога до вишу була закрита. Вже коли Ліна навчалася в київському педагогічному виші, знайомі порадили їй послати свої вірші на конкурс до московського Літінституту. Конкурс був великий, але її прийняли. Серед літінститутівців у той час були Фазіль Іскандер, Белла Ахмадуліна, Юнна Моріц, Анатолій Кузнєцов. Однокурсник Ліни Костенко - польський поет Єжи Пахлевський, став чоловіком Ліни Костенко, у них народилась донька Оксана. Але Єжи не міг назавжди покинути Польщу, а Ліна - Україну. "Поїзд у Варшаву" - ця пісня на слова Ліни Костенко з рефреном польською мовою "Цо кому до тего, же ми так кохамі" популярна і понині.

Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих "шістдесятників" створила новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

Вірші Костенко в Україні читали на несанкціонованих вечорах і переписували від руки. Вони сприймалися як метафора національного опору.

Роман у віршах "Маруся Чурай", який не має аналогів в українській літературі, Ліна Костенко завершила в 1973 році. Але надрукували його тільки через шість років. Книгу розкупили за кілька днів. Повторне видання - 100-тисячним тиражем - розійшлося блискавично.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко - єдина з українських письменників - майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону - рятувати від повного забуття культуру Полісся.

Про Україну:

"Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори"

Про росію:

"І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви"

ЗСУ працює. вірте в ЗСУ!

і файний мем з Байденом :-)

Вчора несподівано у Києві перекрили всі шляхи у центрі і раптом стало відомо що джинсовоокий Джо у Києві! :-) Джо Байден відвідує Київ у шосте, але у перше у якості президента. Він каже що Київ підкорив його серце! О, так саме як і моє :-) Зі щирою, по-справжньому американською посмішкою і у ковбойських окулярах він дав зрозуміти світові що Україна переможе в будь якому випадку. Я в захваті! Навіть в поважному віці прекрасний Байден на фоні не менш прекрасного Михайлівського собору, неймовірне щось! :-))

Пропагандони вже верещать, що якби хтіли, то Байдена б захуярили, але ж хто ж тоді прийде замість нього?!! Ще гірші нацисти...:-))) Але ж фішка у тому що небо над Києвом було повністю закрите американською авіацією. Але чого ж тільки не спіздиш, аби справити враження на тупу і zzомбовану аудиторію вірнопідданих...

Віталій Портников:

Візит президента Сполучених Штатів до Києва - це не просто політичний сигнал, який має продемонструвати, що вільний світ продовжує підтримувати Україну через рік після початку масштабної російської агресії
Це, поза всяким сумнівом, історична подія. Ніколи ще президент Сполучених Штатів не приїжджав до охопленої війною країни, вся територія якої може опинитися під ударом авіації та ракет супротивника. Ніколи ще протокольні церемонії не відбувалися під звуки сирен повітряної тривоги.

Тому якщо це і сигнал, так сигнал непохитності. Сигнал непохитності українського народу, сигнал непохитності вільного світу і сигнал непохитності самого американського президента. Можна лише уявити, скільки перешкод йому треба було подолати, щоби провести такий візит. Адже американський президент – не монарх і не диктатор, а лідер республіки. Республіки, у якій існують свої правила та критерії безпеки для перших осіб. Можете навіть не сумніватися, що ці критерії безпеки спочатку навіть не передбачали можливості такого візиту. Тож Джозеф Байден ще раз продемонстрував, що є політиком із приголомшливим почуттям історичної перспективи.

Якщо повернутися до теми політичних сигналів, цей візит можна прочитати і як чітке розуміння президентом та його співробітниками того факту, що Росія не може перемогти. Якби існували сумніви, Байден просто не з'явився б у Києві.
Саме тому його приїзд є підтвердженням того, у що вірить кожен українець: Україна не може програти. І тому, що на протистояння агресії налаштовано все українське суспільство і тому, що на боці України весь цивілізований світ. Приїздом до Києва Джозеф Байден вкотре продемонстрував, що саме поставлено на карту у цій великій боротьбі демократій та диктатур.

@yigal_levin

Спікер Східного угруповання військ ЗСУ Сергій, Череватий повідомив, що окупантам дедалі важче підвозити боєприпаси на Донбас - ЗСУ продовжують завдавати удари по логістичних колонах і складах, а для поповнення боєкомплекту артилерії росіяни змушені возити снаряди з далекосхідних складів. Хоча артилерійська війна продовжу бути інтенсивною, ЗС РФ змушені концентрувати вогонь на окремих ділянках фронту, масовані обстріли українських позицій по всій лінії фронту вже неможливі.

ТГ Мирошников

Бахмут

У результаті контратак ЗСУ, ворога було трохи відкинуто від лінії Ступочки-Іванівське, тепер фронт знаходиться ще далі від траси Т0504
На північ від міста ситуація найскладніша. Ціною титанічних зусиль вдається тримати рубежі та недопускати просування ворога!
На півдні ситуація стабільна, наші періодично контратакують

Експерт з авіації Валерій Романенко

Вони масою продавлюють нашу оборону, то чому б не спробувати літаковою масою продавити нашу протиповітряну оборону? Звичайно, це призведе до шалених втрат, тому що ми отримуємо нові й нові зенітно-ракетні комплекси.

SAMP/T – системи, схожої до американських Patriot за параметрами. Французи підтвердили системи малої дії Crotale та передавання спеціалізованих радарів від найбільшого французького виробника високотехнологічної продукції. Це тактичні радари, спеціалізовані на виявленні крилатих ракет, коптерів, безпілотників, артилерійських снарядів – всього, що завгодно, що літає в повітрі на невеликій висоті. Хоча дальність виявлення величезна - до 250 км.

Втрати росіян у разі наступу авіацією будуть величезні