Проєкт "Хочу жить": понад 2000 росіян подали звернення про здачу в полон
Проєкт "Хочу жить", який інформує російських військових про можливості скласти зброю та зберегти своє життя, отримав понад 2 тисячі звернень від вояків армії рф або їхніх родичів.
Як інформує Цензор.НЕТ, із посиланням на Укрінформ, про це спікер проєкту "Хочу жить" Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Віталій Матвієнко повідомив на брифінгу представників Сил безпеки та оборони.

"Ми отримали понад 2 тисячі звернень. Телефонують як військовослужбовці російської армії, так і їхні родичі, які бажають, щоб їхні сини або чоловіки залишилися живими", - сказав Матвієнко.

За його словами, Україна гарантує російським військовим, які здадуться у полон, утримання згідно з нормами Женевських конвенцій. Зокрема, йдеться про триразове харчування, медичну допомогу та можливість зв’язуватися із родичами на території російської федерації або на тимчасово окупованих територіях Криму та ОРДЛО.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Україна провела з РФ 20 офіційних обмінів і повернула з полону понад 800 військових і цивільних

Матвієнко нагадав, що "Хочу жить" - державний проєкт, покликаний допомогти військовослужбовцям з РФ безпечно здатися в полон ЗСУ. "Він створений спеціально для військовослужбовців Росії, які не бажають виконувати злочинні накази Путіна, а також брати участь у цій війні", - підкреслив спікер проєкту.

Аби отримати інформацію про те, як здатися в полон, російським військовослужбовцям або їхнім рідним та близьким слід звернутися на цілодобову телефонну лінію за номерами: +38 066 580 34 98; +38 093 119 29 84. Інформація про здачу в полон російською також є на телеграм-каналі "Хочу жить".

Віталій Матвієнко висловив переконання, що "чим менше військових РФ перебувають на полі бою, тим краще для України".

Як повідомлялося, 18 вересня у межах роботи Координаційного штабу запущено Єдиний центр та цілодобову гарячу лінію для прийому звернень від російських військових.

В цьому кліпі співають, у тому числі, і цигани, а ще є циганський гурт якій співає українські пісні просто неба і багато людей кидають ім гроші, бо грають відмінно. А ще було кілька смішних історій про те як наші цигані сперли в кацапів танки. Росіяне намагаються вкладати в сенс слова "нацизм" любов до своєї країни, свого народу і бажання захищати Батьківщину, при тому що вони всюди пруться зі зброєю, грають у войнушку, а до них, поки що, ніхто. Хоча самі орки ненавидять всіх крім себе, примушують всіх кого завойовоють вважати себе росіянами, хоча потім пам'ятають що ці люди аніяк не росіяни і доказують їм що вони дурні і гірші за росіян. Це абсолютно любі народи: будь то українці, цигане, азербайджанці, узбеки, чукчі, молдавані, естонці, грузини і інші. А ще є чурки, хачі, айзера, хохли, америкоси, піндоси, чухонці і решта інших образливих назв. Росіяне себе вважають сверхлюдьми, при тому що решта народів для них меншої вартості. Ось тому вони є кацапи

Ален Делон сказав, що якби він був зараз молодим то пішов би воювати в ЗСУ. Тільда Суінтон, Стівен Кінг, Ілон Маск, Леонардо Ді Капріо, Анжолина Джоли і ще дуже багато відомих і талановитих людей, які підтримують зараз Україну. Хоча щоб підтримувати Україну не обов'язково бути красивим і геніальним, достатньо бути просто нормальнім, не орком, не тварюкою, не білим ходоком, не сраним їбучим зомбі, просто адекватную людиною

у тому числі, звертаючися до Гіркина



Дуже красива у молодості, але скалічена режимом орків. Вона все життя приносила себе в жертву заради правди. Русалочка

Зараз нема ані "Дощу" ані "Відлуння Москви", нема незалежних СМІ в Росії. Але Олександр Глебович доводить що й один у полі воїн. Принаймні з його зв'язками й можливостями. Тепер є лише маленькі "Невзоровські середи", але які ж вони класні!

Отже Путіну здається що хибний світ його психічного розладу й є справжня дійсність, як і 71% пересічних росіян і кожний хто повідомить "не те" буде усунутий

В Київі, взагалі, зараз все спокійно. У нашому будинку на кожному поверсі хтось є. Мене додали в будинковий чат, бачу як звітують інші про свої поверхи, чи все добре і звітую сама.

На вулицях багато обговорюють бойові дії наших. На приклад, як спрацьовують байрактари, або про те, що Хутін йобнувся остаточно. Про це говорять всюди, в потягах, на вулицях, в таксі, коли плетуть маскувальні сітки. Багато бажають Путіну щоб він сдох. Байрактар стає популярним ім'ям для тварин. У київському зоопарку народився лемурчик, потім десь ще бізончик, а ще в ВСУ в когось німецька вівчарочка, то їх всіх назвали Байрактарами.

В Херсоні, єдиному захопленому великому місті, багатотисячні мітинги за Україну. Чому Пуйло думало що воно втримає теріторії, які вдасться захопити то є незбагненна таємниця. Хиба його оточення йому бреше як дихає. Як ото нашому Януковичу. Каже лише те що він хоче почути. Взагалі центр Херсона дуже впізнаваний, його не підробить жоден Голівуд. А бідній Україні це тим більш не по силам. В нас всі сили зараз йдуть на те щоб випіздувати ворога і повернуті всі без вийнятку втрачені території, починаючи з 14-го року.

У Криму багато де виставляють квартири на продаж, скоріше за все, не дорого

На новорічні свята дивилися найкращі фільми з Джимом Керрі. Зокрема, Маска. Я подивилася уперше. Дивовижні спецефекти навіть для нашого часу. Чудова історія про те, на що здатна людина якщо наділити її можливостями бога. Два втілення, у випадку якщо вона є веселою і доброю і у випадку якщо вона злобний гівнюк, для якого спрага до влади понад усе

Ходжу кожен день плести маскувальні сітки у монастир св Іосифа. Дрібно нарізані смужки тканини ніби самі по собі сплетаються в камуфляжні полотна. Роблю це з захопленням, як завжди коли займаюся усім що пов'язано з дрібної моторикою. За день встигаю зробити багато, розумію що треба поспішати, треба зробити якомога більше, бо це для армії. Наші військові справжні боги, герої які роблять неймовірне. Вони нащелкали по їбалу війську Пуйла. Роблять таке чого ніхто в світі навіть не очікував.

Тут, в тилу кожен робить що може щоб їм допомогти.
Ось якось під кінець дня прийшла до нас жінка з церковного хору з акордеоном і почала грати пісні Січових стрільців. Спочатку самі відомі, такі як "Батько на Бандера, Україна мати", а потім особисто мені не відомі, але дуже гарні.
Це неймовірно як це підняло настрій і підвищіло дух взагалі!

Впродовж дня багато хто робив перерву щоб помолитися. Коли заходять люди з церкви, то вітаються: "Слава Ісусу Христу!". Я кажу: "Навіки слава!" Але у Франківську чомусь так не прийнято. В мене запитували звідки я. Я казала що з Києва. Жаліли, обіймали, казали слова підтримки. Дуже приємно! Але головне, що ми всі віримо в перемогу! Нема сумнівів взагалі

Правда полягає у тому, що в росіян нема ані достатньо ресурсів щоб нас перемогти, ані мотивації. Навіть близько нема такої мотивації як в нас.

Все повторюється знов. Перси воюють за імператора, греки за Батьківщину

Учора дізналася про існування Любительської футбольної ліги. Її сприймають дійсно серйозно менеджери магазину Joma і надають такі чудові знижки, що аж не віриться.

Прикро що син Сережи, Іллюша, більше не цікавиться футболом. І що у дитячу школу Динамо Київ він ходив більше заради батька ніж за власним бажанням. Зараз діти, майже всі, захоплюються геймерським спортом. І навіть у 16 років іноді, залежно від успіхів, заробляють гроші як в IT.

Я якось помітила, що футболом можуть захоплюватися дуже розумні люди. Такі як Іван Давидов, на приклад. Футбольні фанати не завжди є зграєю дурних мавп.

Тому розуміла що треба просто розібратися що там до чого і це може бути цікаво. Сережа пояснив мені усі правила і ми разом дивилися кілька матчей. Тількі я не розумію навіщо обов'язково боліти за команду з Батьківщини. Я обираю найкращих і милуюся віртуозною технікою. Я не болію. Моя улюблена команда Реал Мадрид, або Інтер з Милану. Бо вони грають так що пиздець! Навіщо за когось боліти? Кращі є кращі

Коронавірусна світова криза дещо змінила мій напрямок роботи. Поступово стало зрозуміло, що графіку намальовану гелевої ручкою як до кризи купувати вже не будуть. А техниці, яка буде користуватися попитом попри всі кризи ще слід навчатися. І хоча я трохи побоювалася, що у фотобанках не знайдеться команди яка б мене взяла б з перспективою на навчання, вона знайшлася. Взагалі, навіть у кризу, такого щоб я була без замовника, якій дає постійні замовлення, більше двух двох тижнів ще не було. А зі Славіком з Кривого рогу я працюю вже рік. Ця людина прийшла на стоки ще коли все тільки починалося і можно було працювати не багато, але якісно. В нього офігенні позиції на ринку зображень, бо хто прийшов одразу, той вже зайняв круте місце, якщо класно малював, а Славік малює дуже круто.

Задача була навчитися повнокольоровому реалізму в техниці мешевої графіки. І починалося все дуже просто і мультяшно, але згодом я дійшла до 60% ступені реалізму, а зараз вже близько 90%. Мій замовник мене хвалить і каже що я зростаю. Повільно, але вчитися багато чому приходиться на власному досвіді. Адже книжок по мешевої графіці не існує. Тільки невеличкі статті із базовими поняттями. Славік може щось підказати, але передбачити всі помилки вже ні, тому що це складний процес. Підказує що може. Дуже хороша людина! Він від початку платив ту ціну, яку я в нього запросила, хоча рівень був ще не той, якій коштує цих грошей. Бо мій найкращій замовник знав, що мені потрібно заробляти саме такі гроші.

Взагалі, всі мої замовники були комфортними у спілкуванні і не надто прискіпливими у схваленні результату. Тільки Сергій з Владивостоку виявися не дуже відповідальним на якомусь етапі. Коли ми тільки почали з ним, було суцільне захоплення, він дуже хвалив. Але через те, що він очикував продажів одразу, а не через півроку, хоча краще дивитися через рік, то вийшло що Сергій у чомусь прорахувався і пішов зі справи, хоча мав знати коли йшов туди що й до чого. В якусь мить він почав зникати, затримувати платіжи, потім взагалі сказав, що на жаль, мої малюнки не так добре купують як йому хтілося б. Чого не казав ніхто з решти замовників.

Я найшла Славіка дуже вчасно. В нього все добре купують. До того ж, за умовою, що зроблено щонайменше десять завдань на місяць, він сплачує бонус 10%.

Зараз дивлюся на найкращі іллюстрації для реклами і радію що досягла цього рівня! :--))

Олег з Мінська, Женя з Хмельницька, Сережа з Владивостока, Славік з Кривого рога. Чому замовники з України найкращі?

Ще, до знайомства з Сережою, був короткій епізод у літку, коли я зустрічалася із чоловіком сибірського походження, який мешкає в Києві понад двадцять років. Наче мила і весела людина, хоче сім'ю, відкрита, чесна, але не в змозі, за 20 років, вивчити українську мову і жаліється, що щось не розуміє і взагалі некомфортно, що у всіх закладах обслуговування на українській мові. Ну, думаю, ладно, буває, я ж теж англійську досконало так і не вивчила, хоча давно намагаюся. Буває взагалі мовний кретинізм, що ж, в кого як. В кожного свої проблеми. Але якось поступово з'ясувалося, що він і зелену владу обирав через те що "какая разница", а вони його так прокидали, бідолашку, що в нас мовний закон так і не відмінили. Мій особистий приклад вивчення мови у двадцять п'ять років його якось не дуже вразив. Потім казав, що при Кучмі краще було, а потім що Янукович подобався. Мене мучали вже дуже сильно сумніви. Чи не дарма я витрачаю свій час на нього? Його не засмучували взагалі мої політичні погляди... І він вже почав мене ласково і жартома називати "Моя бандерівка!" але раптом ще зізнався, що було б добре знов купувати російській газ, і взагалі товаришувати з Росією. І ще і канал якійсь проросійський включає радісно. Ну тут я вже зрозуміла, що це остання крапля. І попрощалася з ним, сказала що шукатиму чоловіка собі далі. Він так і не зрозумів, як це можна відмовитися від стосунків через політичні погляди. Ну я ж бандерівка, хулі..

А ще був випадок, коли пробувала завести стосунки з чоловіком в якого квартира на Хрещатику. З купою грошей, крутою тачкою. І наче все було мило і непогано спочатку, і українець і патріот, хоча й російськомовний, може, тому що з Дніпра, хоча я теж з Дніпра, і що з того? Але, на друге побачення, прийшов на півгодини пізніше і не вибачився. Навпаки каже, що чоловікові з грошима можна усе, у відносинах він завжди правий. Ну тоді я зрозуміла, що це також не мій варіант. Я, кажу, хочу бути щасливою, а не продаватися в рабство за гроші! Хочу взаємної поваги. Він потім писав у вайбер, що від початку думав, що якщо жінка у 44 роки одночасно красива і розумна, то має бути якійсь подвох і ось він у чому! Він побажав мені щастя з чоловіком без грошей. На тому і розійшлися. Так я не стала рабинєю за квартиру яка коштує шість мільонів доларів. І добре хоч до сексу не дійшло, бо дізнаватися який секс з чоловіком, якій в у сьому правий через те що в нього багато грошей, я точно не хотіла!

В Україні зараз дуже популярна пісня "Батько наш Бандера", принаймні, її мелодія, після того як наші школяри запустили флеш моб у Тік Тоці, заспівали її під запис ансамблю з чорнівецької духовної семінарії. А іноді власними голосами. Російські ЗМІ репетують і ногами сучать через цей випадок. Дуже добре про це розповіли у телебаченні Торонто. Але найголовне, що нове покоління вже добре розуміє, шо нема за що виправдовуватися і нема перед ким. Бо в них нема комплексів попередніх поколінь і радянських заморочок

Поки я думала літом, що обираю між двома чоловіками, раптом виявилося, що один з них, на справді, ніколи не захоче серьозних стосунків, но одного разу вирішів просто бути чесним і зізнався в цьому, а другий, попри те що начебто порядний, надто любить командувати, а ще часто поводиться ніби гопник з району, зокрема, сидить навпочіпки, коли п'є пиво, а ще, коли нап'ється навіть того ж пива, взагалі себе не контролює, навіть набрати пінкод в метро не може, чи просто пройти з Київ смарт кард через турнікет. Тому я одного ранку зрозуміла що йому пора забиратися геть, що саме цей формат чоловіка взагалі не для мене, про що негайно йому повідомила. Він в істериці навіть запхав подаровані мені квіти у смітник! Порядністю, в його випадку, було дотримування пацанського кодексу. Такий собі пацик з Оболоні. Хоча перші зустрічі все виглядало досить непогано.

Але коли я зустріла Сережу К, то навпаки дуже швидко зрозуміла, що інших чоловіків не існує. І він саме так і хотів, щоб крім нього нікого не існувало. А ще він сказав, що я ніколи не пошкодую про те що з ним. І так і є й по сьогонішній день! :--)

Минулі вихідні проводили в товаристві сережиної мами, з якою ми познайомилися і обмінялися подарунками. Вона запевнила мене що вона не з тих жінок, які прагнуть бути злими свекрухами для невісток. Подарувала мені чудові гуцульські капці з овчини, навчила готувати кнедлі. І взагалі пригощала якимись на найвищому рівні приготованими стравами. Ще до приїзду вона відправила нам посилку с лісними грибами, а по приїзду приготувала борщ, голубці, та інші кулінарні дива, які так смачно вміє готувати лише вона. Дуже позитивна, надзвичайно красива, навіть у своєму віці, все життя працювала з людьми і проводила урочисті події. Обрядова староста Івано-Франківська. Всі урочисті весілля це багато років була зона її відповідальності і місце натхнення, гарних ідей, діло життя, яке завжди робилося з любов'ю. Вона звикла виглядати доглянутою, ошатно вдягненою, взагалі дарувати іншим людям радість. В своєму парадному у Франківську вона постійно робить декор за своєю іниціативою. І сусіди їй вдячні за це! :--)

Парад на честь Дня Незалежності, в цьому році був, з деяких причин, неофіційний, але на нього прийшло так багато людей, що тільки колони військових проходили по бульвару Шевченко майже дві години, а черга до участі просто глядачів, таких як ми, ще не доходила. І це було приємне і одночасно зворушливе видовище. Усвідомлення, що всі ці люди, вони наша армія, захисники, їх дуже багато і загальна радість від того що відбувається зараз, що ці люди живі і що взагалі всюди всі присутні у доброму настрою. І, в одночас, ще сум від нагадування про полонених та загиблих. Нескінченна хода нескорених. Дві години і тільки частина від загальної кількості присутніх. Велич моменту та події. Батальони Київ, Київська Русь, Крим, Донбас, Азов, та багато інших

про те що, якщо б Путин був саме як Гитлер він би не став брехати що "настамнет" бо Гитлер був відповідальною людиною. Він би точно сказав "Ми там есть!" :--)))))) І я згодна із тим, що він класик! :--)))

А адже шановне панство віруючих напевне пояснює появу короновірусу як таке собі випробування, покарання за гріхи. А ще бог кожному дає не більший тягар ніж він спроможний витримати. І в стражданнях душа вдосконалюється. Тож славимо Його!

Знайома людина з фейсбуку запропонувала свій варіант слова "пиздець" - піхвець. Приємно, коли люди займаються словотворчістю :--))

Схоже, для нас із коханим принцип взаємодії — кохання за кохання, а ще насолода за насолоду, а ще подарунок за подарунок. Хочеться, щоб скіли, завдяки яким даруєш задоволення, були ще кращі, тому що сам отримуєш оце, неймовірне. А в когось — товар-гроші, або гроші-товар, або "тримай кишеню напоготові!". А що як раптом щось покладуть?

Рисовала сегодня сет диких животных и вспомнила как в последней передаче Невзоров вскользь, абсолютно не в шутку, рассказал о готовящемся вступить в силу законопроекте о вольерной охоте. И, в том числе, тот факт, что животные будут, скорее всего, цирковые, которых будут списовать из-за возраста. Именно таких проще всего будет, "охотникам" расстеливать в упор. Дальше вспоминаешь как устроена правовая система в России, где либо добровольное послушание дяденьки дрессировщика, либо, в основном, за инакомыслие то, что описывала Юлия Латынина в одном из последних "Кодов доступа". По поводу пыток задержанных в полицейских учстках. Она цитировала Стругацких, эпизод, где два палача дают друг другу советы как лучше пытать. Традиция пыток подозреваемых, которые должны обязательно признаться во всех обвинениях, в России очень старая. И в советские времена она не просто никуда не девалась. Но и лично мне больше всего из исторических записей на эту тему запомнились допросы НКВДистов и ЧЕКистов. Стиль очень похож на СС. Если человек инакомыслящий в подобной, а именно авторитарной, системе, то при попадании в застенки тут же происходит расчеловечивание. Раз туда привели, значит есть за что, и по своему статусу он враг.
В данных реалиях враг, уже на стадии предъявления подозрений, тот самый, кто не хочет дрессироваться как этого хочет дрессировщик. Молчаливое большинство, с чьего согласия происходит все то, что происходит, мне пофигу. Вот не надо их тоже тащить в застенки, пытать чтобы почувствовали на себе, как на настоящих, по их мнению, антифашистах, каково оно в объятиях их родной такой как бы ЭсЭсовской братии. Ну да, чтобы страну держали, а то как еще, не демократией же воздействовать! А просто можно куда-ни будь с глаз долой, обнести бетонным забором и все такое, Северной Корее почему же должно быть одиноко? Но вот эти инакомыслящие интересны и не безразличны. Их смелость говорить что они думают, по сравнению, допустим, со смелостью нациии, где в основе самосознания как само собой разумеющеяся свобода слова, как-то больше и даже возникает недоумение, откуда столько силы в этих людях? Когда не сплоченность группы, а по одиночке.

Еще немного задумываешься о том, как же для себя лично формулируют что такое фашизм вот эти т. н. антифашисты, с молчаливого согласия которых людей очень жестоко пытают полицейские на допросах. Это, конечно, не может быть то же самое определение что и в Википедии. Думаю, что, по их мнению, фашист из прошлого, который назначен фашистом в их истории, это не русский, это тот кто пришел откуда-то извне и смеет применять методы их государственной системы. Традиционные методы. А вот фашист сейчас, в наше время, для них, это тоже нерусский, но, при этом, тот кто, там где насильственно навязана русская культура, хотя изначально ее там не было, пытается что-то там нерусское возрождать. И вот некоторые из тех, кто считает себя русскими там, где изначально русской культуры не было, испытывают дичайший ужас от того, что какой-то другой культуры вокруг станет больше, не русской. Особенно если изменится языковая среда. И вот их испуганное воображение и рисует те самые сцены расправы, к которой прибегали НКВДисты, ЧКисты и в точно таком же стиле ЭсЭсовцы, а еще силовые структуры современной России. Они до нервной икоты боятся почувствовать себя именно что чужими там где они привыкли уже ходить за хлебом и платить за коммунальные услуги. Отсюда и коллективный бред о мальчикках распятых в трусиках, допустим. Хотя именно факт распятия я, в том что читала о методах допросов в советских силовых структурах, не встречала. Просто другие способы сделать людям физически очень больно. Фашисты сейчас это те нерусские, которых очень боятся проживающие вне территории России русские. Те, от кого ждут традиционых русских пыток и абсолютно пофиг, что не могут дождаться.

Но, хотя Юлия Латынина и Александр Невзоров, люди и образованные и достаточно интересные, но встречаются в их высказываниях и признаки того, что есть обратная сторона. Например, после описания того, как допрашивают в полицейских участках России Юлия почему-то считает нужным упоминать те случаи, которые, по ее мнению действительно могут быть поводом для применения пыток. Она допускает, что такие случаи вообще возможны. И этим она как бы хочет подчеркнуть, что то, что происходит в последнее время, расправа с инакомыслием, это не явно не те случаи, где пытки оправданы. А Невзоров зачем-то очень гордится, что дружит с Сергеем Шнуровым, называет его умным. Хотя, как я уже успела понять, что Шнуров быдлан и идиот. Но эти станные вещи не отменяют того нужного и правильного, что делают эти люди в информационном поле, в котором у них достаточно авторитета, чтобы говорить что они думают