С удовольствием смотрим "Невзоровские среды". И мы тоже любим Невзорова за его замечательный юмор про российскую духовность и не только. Едкие шуточки, говорят, сходят ему по стоянно с рук, потому что он человек с вот такими связями, что стране, в которой садят за публикацию в интренете, может себе позволить очень многое. Хорошо что он такой :--) Хотя, некоторые вещи ужасают, как усажасали бы факты о Центральной, допустим, Африке, но юмор все равно сильнее ужасов. Удачи Александру Глебовичу, такой смелый и талантливый человек! Хоть и со связями

Коли я купую свіжу мелену каву в Океан Плазі, іноді так і тягне прогулятись по Великої Васільковській, від її початку, а не з кінця, як мені здається. В сторону площі ім Льва Товстого. А останнього разу це відбувалося в пів на дев'яту, у вечорі.

Трохи покупок в пакетах не заважали рухатись в указаному напрямку із задоволенням. Але ж відбулося те, що чомусь в Дніпрі зі мною не траплялося ні разу, а ні в час ночи у центрі, а ні в одинадцять вечора в інших районах. В мене вкрали телефон. Тобто зараз вже дається що все почалося ще за два дні до того, коли я разбила свій смартфон, тільки скло екрана, як мені потім сказали у ремонтній майстерні. Якось збіглося одночасно і те, що мені захотілося щось почитати на ходу на сходах в метро, і співгромадяне так щильно оточили зі всіх сторін, штовхаючи мене у час пік, що він узяв, да і вислизнув униз, впав на чавунну решітку. Все скло пішло трибними тріщінками. І вже здавалося, що час життя для смартфона Redmi Note 5, у мене, вийшов. На ремонт його потім охоче прийняли і зараз він знов як новий. Але поки цей, мій смартфон, виробництва Японія, кілька днів був у ремонті, мені видали в майстерні тимчасовий, в очевидь гірший зі мій, виробництва Китай, але теж з розбитим склом екрана. І саме із ним у кишені куртки, яка є скоріше декоративна, без застібки, я і вирушила гуляти по Васильківській, великій, та безлюдінй в своєму початку у цей час.

Думаю, дійду пішкі до площи Товстого, чи ну його? Дивлюсь скількі часу показує телефон з майстерні. Кладу в кишеню, декоративну і без застібки. Хочу подивитись на щось у гугль, і раптом відчуваю, а в кишені порожньо. Во всіх кишенях, в сумці, в пакетах, із продуктами та іншим, телефона немає. Це я з'ясувала дуже швидко. Але, перш ніж думати погано про тих, хто поруч, я ошукала все що було при мені. Озираюся, никого! Тільки невеличка компанія людей (чи можливо, тіней людей) вже переходила разом, дуже швидко, на іншу сторону вулиці. Тіни наче тихенько посміювалися. Чи то тільки здавалося? На Васильківській більше не було никого. І я якось раптом зрозуміла, що телефон в них. Повна безвідчутність проникнення в мою кишеню залишаеться й досі загадкою. Але в ту мить я також миттєво уявила як все буде після крадіжки казенного смартфону. Як я прихожу в майстерню та кажу: “Вибачте, усі смартфони, які опиняются в моїх руках, обо ламаються, або зникають, так чи інакше. Чи можу я вам якось відшкодувати вашу втрату, чи не вирішите ви що я з іншого виміру і тільки вдаю із себе звичайну людину?” А ще, там, трясця, моя симка, до якої я вже так звикла! Я шла розгублена не знаю куди, можливо до центру. Але раптом я знов побачила знайомі фигури. І знов зрозуміла, що це ті самі люди, або тіні. І вони дуже не схожи на мене. Наче це була моя протилежність. Малі на зріст, за національністю, можливо, осетини, а, можливо, чеченці. Карликовий натовп гунів, виринувший з небуття, зі схованки невідомих фактів історії, де все посіріло від пилу. Ось стою я, ось йдуть вони. Один розказує іншим якійсь анекдот, чи що. Всі гидко ригочуть. Але в сердині мене відчувалося лише обурення та жага дій, яка випередила, власне, всі можливі варіанти рішень. Я вирахувала, дуже швидко, до якого місця мені треба дійти, щоб почати йти їм на зустріч і зробила це. Ось вже йду до них й дивлюся їм у очи. Слова, які я мала сказати, підбирались вже на ходу. Я сказала єдине що мала їм сказати. Абсолютно спокійно: “Ось дивиться, хлопці, той телефон що ви в мене вкрали, таке лайно, що ви не продасте його нікому і не защо, але в мене тількі цей і є, повернить, будь ласка!”. І раптом вони повернули мені його!

В їх поглядах не було агресії, і я її теж не відчувала. Чи то на них вплинула моя несподівана поведінка та незлий голос, чи то перспектива отримати скандал серед добре освітленній, центральній вулиці з криками та матюками, заради продажу дійсно поганого ушкодженного пристрою, а, можливо, й те, що я доволі спортивної статури і вище на голову їх всіх, я не знаю. Гадаю, що на певний відсоток мені пощастило. І якщо б це був мій смартфон, який опинився за два дні до того в ремонті, то таких аргументів, які я привела в крадіям в цьому випадку, в мене б не було. Той би продали, ще й як!

Вони ще якійсь час намагалися переконати мене, що раз повернули мені трубу, то вони дійсно хороші, і за це б було варто іх віддячити грошима. Але я вважала, що моя порада ніколи більше не красти, вже сама по собі була цінна. Хоча я сумніваюся, що люди східної національності це зрозуміли, принаймні остаточно. Я ще раз повторила слова про те, що красти погано. Вони побажали мені всього найкращого і ми розійшлися, хто куди. Смартфон тепер завжди у кишені з застібкою. Японський, відремонтований як новий

На фоне просмотра второго сезона "Доктора Хауса" я узнала, что он еще и хороший джазовый музыкант и вокалист. Хотя раньше я его больше представляла в амплуа Тома Вэйтса, позднего, но так тоже хорошо. А еще, во втором сезоне, я стала замечать, что он "ничего так" и даже ревнивый. Не люблю этот тип мужчин, когда ни себе ни людям, но они тогда и особенно сексуальны, ну... некоторые.

В Киеве смотрим "Хауса" вместе с Димочкой :--) Привожу в идеальный порядок квартиру в Днепре, еще немного и пойду забирать с почты коробки для переезда :--)

А, тем временем, РКН уже добрался до аккаунтов российских стоковых художников и дизайнеров. С одной стороны, мне повезло, что работодатели находятся, каждый раз не из России, а с другой, чувствую острую жалость. Они же там не все ватные диванные долбоебы, а, по большей части, зайчики, которым если и есть дело до политики, то они, няшные создания, ничего не могут изменить. Но, все же, ватным долбоебам, кусок кое чего на лопате здесь как повод для размышлений, не могут же извилины совсем быть негнущимися?

И я таки сделала тот самый контроффер, про который мне говорил Пыщка. И мне искренне жаль, что Олег не может платить больше. Я правда к нему привязалась :--) Вообще работа с хипстерами на удаленке - это рай для меня :--))

Возможно, играет роль то, что я не покидаю в Киеве направления между Голосеевским и Печерским районом. Могу судить лишь о людях, которые мне встречаются в этих двух районах. Был самостоятельный выезд в ТРЦ "Гулливер". Прикольно отвечать на украинском, что я не местная, куда пройти и где выйти вопросы пока не ко мне :--))

И тогда уже стоит написать про киевлян. Они как-то, в целом, воспринимаются как воспитанные, и случай, когда люди стоящие позади тебя в очереди к кассе самообслуживания, абсолютно спокойно объясняют тебе куда нажимать, без нажима и спешки, не воспринимается как что-то эдакое. Там как-то, в целом, отсутствует вид людей, которым больше всех надо или который никого не замечает кроме себя. Вот еще в метро, когда я предложила Диме сесть отдельно, лишь бы мы оба ехали сидя, то парень, котрый сидел возле меня, пересел, на скамейку напротив, чтобы мы с Димой сидели рядом. И я подумала, что сказала ему "спасибо" не только за эту возможность, а за то, что вообще он вот такой, настоящий киевлянин! Не мелкий хуторской жмот, а человек из прекрасного города, где не жалеют добра, любезности для других сограждан

Вчера ко мне подошла на улице женщина старше средних лет. И, взглянув на меня огромными, исполненными доброты и кротости, глазами, сказала почти шепотом, но очень отчетливо произнося каждое слово, очевидно хорошо осознавая всю важность происходящего: "Здравствуйте! Я могу вам рассказать всю правду об Иисусе Христе. Опираясь на истоинные источники слова божьего!". На что я вежливо и позитивно, выражая, возможно, всем видом толерантность к подобного рода странностям, ответила: "Здравствуйте! Спасибо! Но у меня уже сформировалась точка зрения на этот счет".

— И как она, соответствует слову Божьему?
— Конечно же нет, - весело ответила я и ушла, заметив как легкое омрачение коснулось бабушкиного светлого чела. "Уж не нахамила ли случайно?", подумала я, собираясь, сделав правильный вывод, неизбежно отпустить этот момент.

В подземном переходе передо мной шли два очень высоких юноши, хотя врядли старше двадцати лет. И они взахлеб делились впечатлениями от поездки в Москву и Питер. "Вот для тебя главное архитектура, а для меня люди, поэтому мне Питер больше понравился! Там скандинавы, никуда не спешат, такие воспитанные, им лучше лишний раз извиниться чем не сделать этого, когда это нужно. А люди в Москве ужасны, абсолютная противоположность тем, из культурной столицы".

А сегодня, в том же переходе, я дала поющему и играющему юноше денег, в первую очередь за то, что он симпатичный, во вторую за вокал, хотя песни Кипелова терпеть не могу :—) И эти светлые октябрьские дни оправленные золотом, когда не думаешь, что скоро нехватка серотонина, сырость и мрак

Я не знаю как то, что я переживаю сейчас выглядит со стороны, но мужчины на улице стали чаще говорить, что я красивая :--) Вот, например, когда я гуляла неподалеку от Бартоломео, меня обступили люди мужского пола, судя по всему, старше меня на несколько лет, все в очень хорошем настроении. Вероятно, слегка пьяные. Но, при этом, не агрессивные, а скорее позитивно настроенные. Все приличного вида:

- Девушка, а вам часто говорят что вы красивая?
- Да, и это мой мужчина
- Но тогда мы хотим сказать вам тоже, что вы очень красивая, - оглядываю всю компанию, благодарю и ухожу :--)

Слышу, они говорят друг другу вслед:

- Ой, смотри, она со спины ну ващеее!

Это они увидели что мое макси-платье с открытой спиной. Никто за руки за ноги не хватал и как банный лист не прилипал. Спасибо им, думаю, они хорошие :--)

Или вот сегодня, когда покупала новый смеситель на кухню, на Троицком рынке. Мне в процессе покупки тоже очень радостно сообщили, что я красивая и смеситель выбрала замечательный :--)) Думаю, это они чувствуют сексуальную энергию, которая явно активнее во мне чем до последнего времени

А ще якісь гопники, із ознаками алкоголизму на обличчі, коли Антон читав лекцію на зализничному місточку над коліями, проходячи повз нас, сказали, майже відригуючи: "От підарас!"

Так хотілося екскурсій, що я записалась на місцеву, по Нової Ігрені, де я ще жодного разу в житті не була. А що як я втрачаю щось. А як ні, то щонайменше погуляю серед нових облич, можливо, поспілкуюся з кимось цікавим. Але Антон М, цього разу, хоча й розповідав дуже багато, але, нажаль, не так багато з цього цікавило особисто мене. Так, мене дуже вразило, що над пациєнтами психіатричної лікані, під час окупациї нацистами, проводили есперіменти, або вбивали іх, було цікаво, що серед загинувших був один з синів ребе Шнеєрсона, а також, що залізнична станця "Ігрень" була створена раніше за вокзал в Катеринославі, але більша частка була не для мене. Якщо мене захоплює те, скільки знає людина, це не означає, що я буду прагнути знати теж саме.

Окрему увагу, як і раніше, заслуговують люди, які прийшли. Як і в минулий раз, вони всі, окрім одного юнака, неприємні ззовні, з похмурими поглядами, з якимось неживим виразом обличчя, я вже не буду вдаватися в опис їх зовнішністі, неприємні і все. І це дуже рідко коли я бачу таке щільне скопичення неприємних постатєй. Не з ким не хотілося розмовляти. Але вони, з рештою, почали розмовляти зі мною. І виявилося, що кожен з них, якщо не цікавий, то милий. Навіть літня жінка, яка, час від часу, шукала вуха, в які можна заливати проповідь про те, який чудовий порядок навели у Сингапурі, от би в нас такий був правитель, потім переключилася на інші теми, і скоріше була приємною ніж ні. Це факти про те, що зовнішність людей може бути оманливою, при том, що може і ні. Все одно ті люди, які позитивні ззовні, наврядше себе проявлять якімось злими козлами.

На Ігрені було затишно, там цікава школа, яка є колишня гимназія, але деякі мешканці цього поселення в межах міста, мали якусь власну уяву як має бути. Наприклад, вони самі вирішили що можна, а що ні стосовно іх власності, навіть якщо вона виходить на червону смугу вулиці. Мешканці будинку, який є пам'ятка архитектуры, не така щоб дуже цікава, але все ж, почали агресивно на нас кидатися, коли побачили екскурсійну групу і особисто мне з камерою. Знимок і так не вийшов красивим, але якась божевільна тітка щось вигукувала про дозвіл на фотографування. Ми просто пішли, але тітка викликала поліцію. Поліція нас зустрила на авто в кінці вулиці, послухала хто ми такі і що робили біля будинку і поїхала собі далі. Що вони сказали той дивній бидлотьолці можу лише гадати, але вона потім ще повз проїхала і з посмішкою нам помахала. Ще вони жартували, що примітили нас ще біля лікарні, і вирішили що найбільш верогидним поясненням хто ми такі є те що ми якісь релігійні, може, сектанти.

Погода була чудова. По дорозі до центру майже стемніло. Коли вийшла з маштрутці, хотілося йти скоріше к чомусь для мене традиційному в неділю, наприклад, в ресторан, не обертаючись. Все чого мені бракувало в той день, було повністю компенсовано ролом з окунєм унагі під імбирно-кунжутним соусом

Учора захотілося пойти по вулиці Героїв Крут, яка є біля будинку, де я мешкала раніше. І я побачила як на шкільному стадіоні, на розі Черкамрьова та Героїв Крут грають дві команди темношкірих, і ще трішочки темношкірих глядачів сиділи біля огорожі. Всі кричать. Але хтось англійською, а хтось невідомо на якій. Взагалі було важко сказати на скількох мовах вигукували слова ці молоді люди

Менты увидели не тот стандартный набор действий, признаков, когда они хвататют, бьют и тащат и, видимо, не знали как реагировать. Кажется, их сбили с толку. Интересно, нашли ли организаторы акции клевую идею или просто это попытка обратить внимание. Думаю, такое нельзя ставить на поток, силовые структуры сгруппируются, раздадут инструкции всем щупальцам и будут знать как реагировать

Якщо я буду ще замовляти портети у фотографа, то б хотілося в когось з київських, чи в Романенка, чи в тих, хтo знимає в тієї студії що й він. Я, дивлячись на те, що в Інстаграмі, все більше переконуюсь, що жіночи портрети, жиноча сексуальність, емоції, краще виходять в чоловіків. Ось, наприклад, Таня Ш. Вона дуже старається красиво знимати жінок, але в неї виходять больш красиві ляльки. Але портрети чоловіків неї взагалі вогонь! Дивовижне щось. І про останнє я їй вже казала. Мабуть просто протилежну стать відчуваєш більш гостро, яскраво. Але зйомка у Києві це означає більше грошей, тим більш, що потрібно ще зняти квартиру, де будешь відпочивати перед зйомкою. А ще потрібно знайти час. Я не поспішаю з цих причин. Є більш важливі справи, до того ж фото від фотографа в мене вже є. Можливо вони не так щоб дуже розкривають внутрішнє емоційне життя, хоча бути вродливою лялькою теж приємно. Інша справа, що це набридає, якщо тількі це. Хоча я упевнена, що більша частина клієнток Титяни навіть не помічають різницю, тому через одиниці, на зразок мене, їй не варто перейматися :--)

Да что ж такое. Иду с онемевшей нижней челюстью, но, видимо, довольно улыбаюсь. Мужчины, идущие мне на встречу смотрят на меня оценивающим взглядом :--)

К какому чудесному стоматологу ходит моя сестра, оказывается! Начиная от звонка в клинику, заканчивая переводом денег на банковскую карту стоматолога, исключительно положительные впечатления! Атмосфера-обстановка супер. И, наверное, это правильно, разговаривать с боящимся заранее пациентом как с ребенком, тетешкать, успокаивать, помогать ему верить в хорошее :--)

На остановке какие-то молодые человеки сказали: "Девушка, у вас такие красивые..." Задумались — "Штаны!".

А в маршрутке всю дорогу пищали цыплята. Вероятно, у них шок

Кит Харрингтон в жизни — удивленно-грустный пупсик

На днях видела двух мужчин, у которых руки из-за некоторой степени ожирения не прилегали к телу, а торчали в стороны под некоторым углом. Вместо шеи жировой воротник плавно соединял голову с плечами. Один высокий, другой маленький. Реплики обращенные к друг другу, поворачиваясь всем телом, они произносили по слогам. Возможно, их нехитрые темы для разговора большего и не требовали. Может быть, это были родственные души. Немногим раньше я заметила женщину, выгуливающую таксу, которая была одета в короткое платье и, при этом, ее ноги, вероятно, в результате резкого изменения веса, были полностью в мелких складочках, которые при каждом движении переливались. И я даже не знаю было ли то, что я видела разновидностью растяжек или что вообще такое. Ужасная новизна впечатлений.

А в сети "Варус" зато, кроме уже пробованной ранее чудесной орехово-семечной недорогой смеси появились сушеные дыни заплетенные в косы, наподобие сыра сулугини и они чудесны не меньше. И еще украинский сыр "Голдер". Комо умеет удивлять нерезиновыми сырами, хотя и резину они тоже выпускают, что уж

Цими днями, я натрапила на таксиста, який не тілки не проти нових назв, а ще підтримує читання інтернету про тих, на честь кого була нова назва, а про старі він дещо знав і так. Наприклад про особисті відносини Чкалова із Сталіним. Але вважає, що назву вулиці Чкалова треба було залишити як є. Він же просто льотчик, а що він був вхожий в кола близких людей тирана, то випадковість. Таксист був, звісно, молодий, коли серце ще палке, а розум гнучкий, жива свідомість

Кому-то понравился только Сайрус Честнат, а мне вот еще Messenger Legacy и Hot sardines. Одних старых знакомых не встретила, хотя они там были, но познакомилась с рядом сидящими, другими, очень милыми людьми, вероятно, парой. Но больше всего тусовалась возле стенда с дисками, где можно было увидеть и пообщаться с камрадом Sirin, ему и волонтерствовать интересно и коктейль с ним выпить не запрещалось. К стенду подходили иногда люди желающие что-то рассказать. Например, человек, который еще помнит ранние выступления оркестра Олега Лумстрема, а сюда, на "Джаз на Днепре", его дочка позвала. Этот человек еще и помнит времена когда этот фестиваль только появился и был общесоюзным, советским фестивалем. А кто-то утверждал, что винил лучше компакт-дисков и сам он выступует иногда в Махно-Пабе. Все понравилось, новых знакомых потеряла, но хорошо провела время с другими, старыми. Заранее не загадывая желания чтобы это случилось :--) Но вот так вышло. Музыка обалденная! Сайрус музыкальный бог и волшебник :--) Его музыка поглощает восприятие без остатка.

Между рядами бегала смешная черная собака в бандане с пацификами, хотя ее хозяйка сидела на одном конкретном кресле в партере. И я собаку понимаю. Мне и самой не сиделось в партере, по крайней мере, все время концерта. Я и в фан-зоне успела побывать. Увидела близко Элизабет Бужероль, которая не сразу выучила слово "кохання", ей все время казалось, что слово на -г- а не на -к-, но самые громкокричащие докричались.

На следущий день, на том же острове, ела под дождем мороженное с шариками в рожке. И оказалось, что оно ничем не отличается от обычного мороженного. Зато какие виды открывались из под навеса кафешки! Медленно, из-за туч, выползало вечернее солнце