На День народження Дімочка подарував мені велосипед і тепер я не буду брати велик на прокат у парках. Трошки боюся починати їздити містом, але це саме те, про що я мріяла цим літом :--))) Велик ще їде. З нетерпінням чекаю на нього!

Один з тих, що величезні і їх здалеку видно :--) Ось цей у парку Вічної слави

То карантин, то спека, можливості продовжувати навчання катанню на велосипеді не було. Тому хлопці, які звикли їздити на дуже далекі відстані, сумнівалися що я зможу на одному рівні із ними. Але план був такий: я беру велик на прокат та пробую їхати разом з усіма, а далі як вийде. Я, коли сіла та спробувала поїхати, зрозуміла, що прокачувати навичкі потрібно ледве не спочатку. Але потім виявилося, що це тільки здавалося і я роз'їздилася саме так як художники "розмальвуються", просто потрібен деякій час, потім швидкість поступово збільшується. Я вже не сподівалася, що поки всі пьють пиво на пляжі, я зможу подолати суттєву частину їх подальшого маршруту, і вже зустріну на зворотньому шляху :--)) Сидіти на пляжі біля входу на острів, дивитись на захід сонця, залишок променів було по-соєму неповторно!

Коли каталася на велику, було не до селфі, через дуже велику концентрацію зусиль ті уваги на тому, щоб утримувати рівновагу та обганяти різні об'єкти. Зокрема авто. Але перед тим я встигла сфотати шатуш своєї мрії, який мені зробили в одному київських салонів краси, мені дуже пощастило, що він в моєму будинку. Що там є майстер такого рівня! Виявляється, у Києві є ВУЗ для перукарів, ще з радянських часів. Там вони отримують дизанерську освіту і ще можуть саме моделювати зачиски, тобто вигадувати структуру стрижки залежно від ситуації. А які кольори вони можуть змішувати із однієї палитри - це диво! Мені у перший раз розповідали саме про освіту перукаря настільки детально! Я була трошки здивована. Так, у когось хороші курси, а потім ще і ще, поки людина працює за цим фахом, але освіта у ВУЗі просто роскішний хід, класно що таке існує! :--)
Юля мені пояснила що таке шатуш і чому те, що я хочу називається саме так. Амбре - це не складна гра кольорів, а просто совітлювання кінчиків, а що таке балаяж я не знаю і вже знати не хочу, нехай це пойняття назавжди залишиться у Дніпрі в салоні, де працює агресивна, дурнувата Вікуся, яку вчили аж в самій Москві :--)))

Комусь вона, можливо, зараз стучить щіткою по голові і оскаженіло тягне за недофарбовані пасми...

Вчора почула пісню "Темна ніч" у виконанні Дими В. яку він розучив останнім часом. Вишло дуже гарно, щось середнє між виконанням Дмитра Хоронько і Марка Бернеса. Найголовне що має бути у виконанні цієї пісні, на мою думку, це дуже теплі емоції, так би мовити від самого серця. Для чого потрібен окремий талант. Пісня "Темна ніч" не для кожного. А ще, подумала про Бернеса, як дивно, що діти з єврайських сімей, за час існування режиму, в якому антисиметизм щось само собою зрозуміле, коли ставали дорослими радянськими громадянами, могли бути дуже щирими прихильниками радянської ідеалогії. Наприклад, Іосиф Кобзон це такий зовсім трешак, в ньому с ніг до гори все не так як має бути в нормальної людини, наче він і не стільки єврей, скільки дивна істота. А Марк Бернес ні, принаймні так здається. Дивно як вміла пропаганда виїдає людям міск. Це не змінює відчуттів від пісень, якщо вони справжні, про справжні почуття. І якщо іх співає саме тобі кохана людина, то це справжнє чудо, це коли в любві немає меж :--)

.

.

Або для кохання немає меж

Треба було просто сказати поліції, що ви йдете на турбазу

Сегодня думали с Димой, что бы еще такого можно было сыграть на гитаре. И вспомнили песню про лампу Леонида Федорова, которую мы оба любим еще со времен выхода "Четыресполовинойтонны", до чего же там приятные тональные переходы! Ообенно, если есть тот, у кого хватает и голоса и слуха:--)

Когда едешь по городу на такси, уже себя чувствуешь как в портшезе и даже почти слышится шелест своего средневекового платья

Вернулись с Буковеля. С одной стороны, счастье от путешествия с Димой, от почти беспроблемного спуска зигзагом, шесть раз, по синей трассе. С другой, один раз так упала, зацепившись одной лыжей за другую, что на следующий день кататься не смогла. Гуляла сама по Буквелю, пока остальные катались по своим красным трассам. Колено уже не болит, но отек еще не спал. Когда почувствовала хруст в колене, то, лежа в снегу думала:"а вдруг не встану без помощи?", но перелома не оказалось. Сама дошла до начала спуска, где скипасс, и стало легче. В день отъезда молодые гуцулы на джипе, спрашивали, куда направляюсь, не надо ли меня подвезти. А я невыспавшаяся, с пакетиком в руке из супермаркета, говорю: "А это не вы в прокате работаете?" Он такого ответа не ожидал: "Нет, не я..." А действительно похож, тоже красивый, хипстероватый и младше меня лет на надцать. Вдруг что-то мне хочет сказать на счет проката? Ахаха! Нет, не то чтобы мне нужно было сократить разницу в возрасте между ним и мной, но, вероятно, это показатель уровня. А я такие сигналы, пусть изредка, но люблю :--)

Один из компании, которого едва знаю, был сначала хорошим учителем катания на лыжах, а потом великим гуру, у которого есть право заставлять меня делать то, что я не хочу. А не хотела я идти в первый день, когда мне уже не нужно спускаться плугом, на красные трассы, разгоняться до его скорости, и совершать лыжные подвиги на благо чьих-то амбиций. Я это все ради кайфа, а не ради самоутверждения, как некоторые. Но вроде, конфликта, в итоге, избежали и никто не скатился в неадекват. Ну или женщины, которые всегда знают чего хотят, редкость. Мужчинам с амбициями странно. Так знают влюбленные котики, что, после секса, хотят лежать в обнимку. Так знает горная речка Женец, что хочет опоясывать Буковель. Тот кто хорошо меня знает не станет меня заставлять делать что хочет он, а не я. Либо примет это как условие, либо нет. Что в общем-то пофиг. Когда у меня есть любимый мужчина, мне не так важно, нахожу я новых друзей или нет. И, если не касаться темы дружбы, а только любви и сексуальных отношений, то, конечно, можно хотеть спать только с одним человеком, все зависит от его качеств :--)

Сегодня сижу дома, делаю себе выходной. С одной стороны, я не виновата, что на сайте "Модной касты" так много платьев, с другой, мне вчера с Getty images пришло столько денег, что вполне окупаются те, дни что я не работаю. И курс доллара растет.

Опять слушаю "Хамерманов", но уже больше делаю упор другую песню. И вдруг поняла, что она и про Коронaвирус тоже :--))) Мое мнение о том что происходит, где-то посредине между мнением Лукашенко и тех, кто предлагает дезинфицировать руки после каждого поправления маски. Но кому-то хлебом не корми дай впасть в маразм



Шутили, что если выбирать кто какой зверь, то я сокорее волчица чем кошечка. Что, конечно же, очень сексуально :--)

У вихідні, коли не так відчувається проблема пробок як у будні, можно їхати гуляти саме на авто, саме для задоволення. Ось, наприклад, Оболонська набережна, яка є, до того ж, парком, місцем відпочинку і просто частиною престижного району міста, при тому що він не є центром. Погода була чудова, гулялося дуже приємно, та й вдвох було дуже файно і чудово! :--) Повітря особливо ніжне, сонячко особливо ласкаве. Все пестить тебе, все тобі радіє, але, особливо, ми один одному! :--)

Схоже, для нас із коханим принцип взаємодії — кохання за кохання, а ще насолода за насолоду, а ще подарунок за подарунок. Хочеться, щоб скіли, завдяки яким даруєш задоволення, були ще кращі, тому що сам отримуєш оце, неймовірне. А в когось — товар-гроші, або гроші-товар, або "тримай кишеню напоготові!". А що як раптом щось покладуть?

У День Валентина просто гуляли, але подарунки робимо один іншому саме зараз. Мені, наприклад, обирали гантелі, бо мені треба коли я роблю вправи для гомілок, щось тримати доволі важке і стало зрозуміло, що стілець не найкращій варіант. Це, здається, складова дуже приємного загального процесу. Від ніжних обійм, через дарунки, через гру романтичних пісень на гітарі, прогулянки в цікавих місцях нашого чудового міста до обережного захоплення волосся під час сексу в хвилини найвищого ступеня задоволення! :--)

А ще я зохоплююсь тими, хто може на слух підібрати мелодію пісні яка щойно сподобалася. Я так не вмію, це неймовірно!



Хлопець у такому капелюсі, що в мене асоціюється із фільмами Кустуриці, трохи щось циганське і дуже романтичне! Тонкий, яскравий набір емоцій ще зовсім юної людини! :--)

"Розпускай коси, крихітко! Я сідаю за штурвал..."

По причине аномально теплой зимы было под вопросом мое обучение катанию на лыжах. А вот пару дней взяло да выдалось таких что как раз. И я увидела тот самый "Протасов яр" про который столько слышала. Надела лыжную снарягу из проката, делала первые шаги в ботинках как у киборга, а еще спускалась плугом, чтобы не кувырком, но уже с третьей попытки оставляла половину горки, чтобы ехать на прямых. В видеоуроках новичков учат на явно более пологих склонах, но других склонов здесь для меня не было. Можно считать, что круто. А вообще, главное желание научиться, я считаю. И не капризничать. Но зато я, поднимаясь на бугельном подъемнике, так и не поняла в чем сложности, про которые пишут в интернете. Вот поднять лыжу повыше, когда она на ботинке, а ботинок на мне, это тяжело пока. Зато какие потом кроссовки легкие! Будто я вообще без кроссовок, просто в воздухе парю :--))))

.

Когда вам передают чищенные от пленок кусочки помело, один за другим, в знак любви, пока вы смотрите очередную серию странного сериала о злодеяниях КГБ в США в 80-х, в сердце праздник. И это совпадает с Рождеством. Идеальный выходной и фильм не важен. Такое блаженство! Сонные котики под одеялом. Вкус помело лучше чем грейпфрут и мандарин. Вкус света и любви :--)

Позади утомительный переезд, прихожу в себя. Я теперь живу на горе, с которой люблю спускаться пешком. Выходишь из новенькой цитадели через украшенный к Рождеству подъезд, с гирляндами, елкой, веночком, через крыльцо с еще одной елкой и санта Клаусом, карабкающимся по стене, а потом спускаешься до большой транспортной развязки, где магазин "Рошен", станации метро и ТЦ, в нем рестораны.

Но если гуляешь уже сразу в центре, то или маршруты прогулок получаются такими, что приходишь в конце каждый раз на Владимирскую горку или Владимирская горка стала одним из самых любимых мест. Когда возвращаешься домой, то заходишь в прихожую размером с комнату, у которой стена в зеркалах.

Но лучший подарок на рождество все равно три оргазма подряд :--) Пока не хочется путешествовать

На фоне просмотра второго сезона "Доктора Хауса" я узнала, что он еще и хороший джазовый музыкант и вокалист. Хотя раньше я его больше представляла в амплуа Тома Вэйтса, позднего, но так тоже хорошо. А еще, во втором сезоне, я стала замечать, что он "ничего так" и даже ревнивый. Не люблю этот тип мужчин, когда ни себе ни людям, но они тогда и особенно сексуальны, ну... некоторые.

В Киеве смотрим "Хауса" вместе с Димочкой :--) Привожу в идеальный порядок квартиру в Днепре, еще немного и пойду забирать с почты коробки для переезда :--)

Учора я запропонувала грати на гитарі доки не набридне самому. А не одну чи дві пісні і все. І вийшов концерт. Для мене :--) А у гурту "Океан Ельзи" є, виявляється, пісні, які мені подобаються. На приклад, ось



А ще, якщо заохочувати людей, власним прикладом, розмовляти українською у різних обставинах, особливо, із позитивним нахилом, то вони роблять успіхи. Це і є випадок динамикі. Коли торкаєшся з місця і дещо робиш майже наосліп, але, озіраючись назад, бачиш, що чомусь навчився :--)