Якось обговорили зі Славіком ситуацію на ринку ілюстрацій. Виявилося що частина покупців все частіше звертається за допомогою до Ші. Ті хто не розуміються на тонкощах і всіх вимогах до кінцевого продукту. Ші робить растр, ми вектор. І досі є різновиди поліграфічного дизайну, які орієнтуються саме на векторні зображення. Але нам вже зараз треба думати про те що можемо ми і чого гарантовано не може штучний інтелект. Треба прикласти максимум зусиль щоб із ним не ділитися. Як не дивно, Ші не може робити грамотно звичайні лінейні іконки. Чогось бракує для того щоб робити впізнавані позначки чогось по сітці, яка назавжди залишиться стандартом для будування того що є мінімального можливого розміру як для зображення для веб. Растрові іконки пливуть, крім того що, в загальному, завжди більше будуть потрібні векторні а не растрові.

Далі виявляється що Ші не здатен розробляти персонажі і, головне різні емоції. Розробляти персонажі означає створення серії малюнків одного і того ж кого завгодно, мультяшного і позитивного, бо не позитивного не куплять.

А ще, в нас є ідея, за допомогою Ші створювати сцени, де правильно виставлено світло, композиція, кольорове рішення, а потім малювати це у векторі, доповнюючи це і вдосконалюючи до тих пір поки перевага створення людиною не стане очевидною. Славік вже створив багато пейзажів, які буду малювати у векторі я, а вдосконалювати ми разом, бо такого ступеню перфекціонізму і, в доброму сенсі, занудства, в мене немає.

Персонажі не знають, на відміну від нас, тих заморочок із проблемами, а просто насолоджуються життям. І я рада за них.

І вже вважаю за доцільне зізнатися, що я стала щасливою власницею чудової Барбі із ультракороткою стрижкою, для якої я вже купила домашній спортивний костюм, і вона сидить біля ліжка на тумбочці із обличчям сповненим позитиву і спраги здорового образу життя. Є на кого рівнятися. Решта колекції іграшок просто плюшеві лежебоки.

Сережа, коли недавно побачив як я роблю вправи для сідниць, назвав мене Барбі, але я наполягаю на тому що я є Юлечкою, мої персонажі це одне, а я інше, але куріння вже зводиться до трьох сигарет у день і це є наслідком покупки її, незрівнянної :-)

Вересень

.

.

Квіти це є радість у чистому вигляді, як діти або тварини, які не нападають на людину, а, в ідеалі, одразу розуміють переваги від проявів любові до людей :-)

Найвищих гоменід це теж стосується :-))

.

Цензор.НЕТ

В окупованому Криму пройшла спільна спецоперація ГУР МО України за підтримки ВМСУ
Вночі 24 серпня відбулася операція ГУР МО України за підтримка ВМСУ в тимчасово окупованому Криму. Спецпідрозділи на плавзасобах висадились на берег в районі населених пунктів Оленівка і Маяк.
Під час виконання завдання українські оборонці вступили в боєзіткнення з підрозділами окупанта. В результаті, противник зазнав втрат серед особового складу, знищено ворожу техніку. Також в українському Криму знову замайорів державний прапор.
Всі цілі та задачі виконано. По завершенні спецоперації українські оборонці без втрат залишили місце подій. Окупаційна адміністрація Криму не коментує події, попри масові звернення місцевих жителів. Єдине повідомлення стосується начебто «знищення боєприпасів за встановленим графіком».
Українські Сили Оборони і надалі надаватимуть окупантам допомогу в знищенні боєприпасів, техніки та живої сили.

Dakh Daughters

Многая літа тобі, наша рідна, зранена, змучена, але незламна Країно! Найкраща і найкрасивіша!
День твого Народження 24 серпня 1991 року - це поступове, але невідворотне усвідомлення всіма нами відповідальності кожного за своє життя, за життя своїх дітей, своєї громади, свого міста, своєї країни. Незалежність - це про вибір бути відповідальним. Ми його зробили. Тож стоїмо!
Ти щаслива Країна, бо народила таких мужніх Захисників і Захисниць нашої Незалежності.
Сил тобі, Україно! Перемоги!

Поки депутата Тищенко виводять на чисту воду і його спроби вимагати гроші від держави, нібито на боротьбу із колл-центрами, нібито працюючими на країну-агресора, на справді ж виявляються спробами банального рекету, День Незалежності у центрі Києва відзначається відповідними і урочистими заходами. І парад знищенної техники росіян вже розширений до виставки трофейної техники і компонентів озброєння ЗСУ, хоча і шоломи окупантів, із позначкою Z, там теж представлені в асортименті!

Фото, поки що, найбільш претендуючі на те щоб називатися художньою абстракцією, але буде ще :-)

Виставка зайняла вже весь Хрещатик! Все що залишилося від покидьків. Чекаємо нового свята - Дня Перемоги :-)

Стікер-арт, як різновид графіті, з'явився у США у 90-х роках. Його засновником вважається Шепард Фейри (OBEY). Головна ідея - захоплення вуличного простору будь якими висловами. Ніби, якщо ти архитектор містобудівник за фахом, одразу хочеться відокремлюватися від візуального сміття, але твій погляд спочатку сам затримується на картинці, а потім відчуваєш що він доречний. Що це просто класно! Є мікровисловлювання, а є макро. В данному випадку те що загальне для всіх - це просто свобода в контексті світу правил. Якщо прояви свободи будуть, на приклад, замкнені у своєму куті, про них не буде повідомлено всьому світу, то ці прояви втратять свої властивості як свободи. І, таким чином, свободне буде перекресленно. Свобода інформації, почуттів, свобода нематеріального. Я фотографувала те що мені подобалося в Дніпрі, Києві, Одесі. З рештою, те що не твоє ти просто не помітиш, хіба ні?

.

в моєму коханому місті

Українська косметика Max color, польська Eveline, латвійська Dzintars і британський олівець для губ. Спосіб створити образ і понести його в зовнішній світ. Вдягнути свої губи в Max color і відпочити від новин!

На ВДНГ ми поспішали, бо хотіли встигнути в басейн. Але між входом і басейном ще досить велика відстань якою ти саме гуляєш, тому ми ще якійсь час сперечалися чи варто мені вдягатися в басейн як на конкурс краси. Коли, на решті, дісталися центрального входу, побачили море людей. І ніби поринули у вирій вічного літа і свята. Серед людей, вдягнених, як на конкурс краси, ми плили як у воді. Але вчасно встигли підхопити по морозиву, надзвичайно смачному, в рожку, у білій глазурі. Цей смак ніби допоміг переключитися з метушні на відпочинок. Довги черги до яток зі стрит-фудом, жінки із тюнингом у різних частинах тіла, з маленькими собачками під пахвою, з чоловіками з електронними дівайсами для куріння. Діти на самокатах. Ніби нема війни. Просто як у сні. Просто попали в суцільну зону комфорту, де гамаки меж деревами огортають тіла, або чути звуки живого саксофону. Устриці, пиво, хачапурі, моя улюблена корюшка в клярі, яку цілу можно покласти у рот, і якійсь просто гастрономічний карнавал!

З рештою ми підійшли до басейну, я була здивована, він саме такий як в готелях, де все включено. Кипариси, синя водичка, білі топчани, роздягалки, шатри. Ось тільки басейн був вже зачинений. Помилувавшися на кипариси ми пішли за задоволеннями іншого плану. Покататися з коктейлем у гамаку була чудова ідея. Ніби через трубочку висербуєш всі радощі світу!

Якщо хочеш знайти на ВДНГ хоча б часткове усамітнення, треба від алеї з їжею і напоями брати в бік конюшен. Що ми й зробили, звідти легко знайти шлях до озера з лебедями, на яке я не можу намилуватися за всі чотири роки мешкання у Києві. Біля конюшен було кілка дітей і вони радісно верещали, бо білий коник стояв біля них і звішував голову через огорожу! Довелося погладити його привітний писочек і мені! Коник с силою тикався носом у руку, але хотілося йти далі, бо є ще лебеді. На озері вони тягнули свої довги шиї, вже з'явилися гібридні, з чорним пір'ям у хвостах. Павильон для продажу корму працював, тож ми їх ще й нагодували! Лебідь, якщо його добре нагодуєш, потім не відстає, але для всього свій час. І це свято закінчилося! Спуск до Деміївки ще давав можливість дивитися на безліч всього що на обрії. Сонце вже сідало

Данте

Чомусь кацапським тварюкам захотілося обстріляти саме Львів. І те що в самому Львові можна розмістити військові об'єкти - повна маячня. Загинули мирні люди, 32 людини поранено, зокрема дитина! З усіх запущених калібрів, які запускали з кораблів і підводних човнів, не збито лише 3. Мразота витратила по кілька мильонів на ракети і так напружилися заради запусків з підводних човнів щоб вбити мирних людей і поранити дитину. Наймолодшій жертві 21 рік, найстарішій 95! Тварі, які це скоїли і які це підтримали, не мають права на існування.

На фото вид на одне з моїх самих улюбленних міст у світі, зняте зі старовинної ратуші на площі Ринок...

.

Особливо коли там відпочиваєш

Починається спека і буває що сидіти з мангалом біля річки є кращім варіантом за прогулянку по асфальту. От і ми вирушили з друзями до притоків Дніпра. Туди де колись раніше ловили рибу. Крім м'ясних заготовок для смаження ми взяли вже готові страви і напої за смаком. І хоча спочатку думки про те хто де хоче засмагати, а хто сидіти за столиком розділялися, але згодом Наталка прийняла думку більшості, хоч і не без проявів протесту. Вони нам розповіли про відпочинок в Закарпатті, ми їм про наши ідеї на майбутнє. Якось неспішно зліпилася думка про поїздку до Кончи Заспи з палатками. І тепер нам, за планом, треба купити палатку.

Людей було море. Але між кожною групкою все ж відчувався достатній простір. Діти пищали, грали у бадмінгтон флюоресцентними ракетками. Десь, на щастя, в далені, співали карооке, причому виключно жіночім колективом. Але й ми були хороші і, під кінець, порадували навколишніх людей коломийками. Як почали збиратися, Наталка заявила що вона залишається. Бо їй треба "заземлитися". Тільки відвернулися, а її нема. Лише дівчата з сусідньої компанії підказали напрямок в якому вона знаходиться. Прямо там, в траві, де вона хотіла полежати від початку, як ми прийшли. Її чоловік Сергій, якійсь час її переконував йти з нами, відчувався спротив, але якось вони домовилися, з рештою і вона пішла до нас.

По дорозі до дому купили морозива. Я, у своєму схудненні, зупинилася на певній позначці. І останнє коло спокус не пускає мене до остаточної мети. Але я, хоч і прагну досконалості, все ж віддаю перевагу відчуттю кайфу. І вибачаю недосконалості моїм близьким і друзям. Бо, коли живеш тут і зараз, хочеш прожити саме цю мить як найкраще, а мета почекає :-)))

Для покращення настрою є речі опціональні, а є базові, без яких опціональні можуть бути не дуже ефективними. Ф. Ніцше стверджував що фізична культура тіла, рухи, гімнастика впливають на духовний стан і допомагають розвитку інтелекту. Я б сказала, що турбота про власне тіло, вміння дарувати задоволення у вигляді корисних рухів своєму тілу, впливає на, в цілому, психічний стан. Ще, мабуть, варто зізнатися що коли я ходила до психолога на консультації, то вона сказала що в мене є дар, який в наш час не часте явище. Це абсолютно здорова психіка. Бо вміння обирати самотність замість товариства людей які не влаштовують, це дано далеко не всім. І при цьому почуватися комфортно. Є спадкові психічні проблеми, вади, а в мене робота опіоїдних рецепторів, краща ніж у решти людей, мабуть, теж спадкова. Думаю від покійного діда, від спілкування з яким я відмовилася через переконання. Я і далі не вибачаю людям ватних поглядів і українофобських переконань. А діду міг з комфортом проводити тижні один на дачі і я бачила це, як йому добре самому. Але коли я уїжджала жити у Київ, не з ким, крім племінників і сестри, не попрощавшися, я знала що він знає, що я роблю те, що в нього не вийшло. Кинути все к йобаній матері і уїхати жити в Київ, місто яке він теж любив і де жила жінка яку він кохав. Де він би був ще більш щасливий ніж коли живе сам.

Я про це думаю інколи. Якщо діду бачить мене звідкись, якщо ці казки про загробне життя правда, то він радіє за мене

В наших кварталах в багатьох людей є собаки. Є самі популярні породи, це йоркширський тер'єр, французський бульдог і чи-хуа-хуа. А можна і навпаки, зустріти породи які вже не вважаються популярними і сприймаються як релікт. Я з великим подивом помічаю велетенську дівчинку чорного тер'єра, коллі, ньюфаундленда і ротвейлера. Все ще популярні стафордшири, але вже на не пику популярності. В нашому будинку, на приклад, живе Кузя. Кузя може і аргентинський дог, не дуже розбереш, бо вуха в неї не куповані. І взагалі Кузя доволі їбанута і ніхуя не вихована, але така товариська, що коли з нею їдеш у ліфті, то притискаєшся до стінки, щоб хоч якось відсторонитися від кузиної любові. Хозяйка запевняє, що ця собачка не є небезпечною. Але всім відомо що в будь якої кузі сторожевої породи може впасти планка, і це розуміють усі крім хозяйки Кузі. Хоча бачимось ми з нею рідко, будинок в нас великий.

Але я помітила таку річ. Якщо я дивлюся на собаку на вулиці і вона мені подобається, я думаю тоді: "Яка мила собака!" І тут починається диво. Завжди ця собака реагує, хоча я лише думаю про це. Вона підбігає і починає проявляти симпатію, бажання спілкуватися. Так було із цуценям пикінесу, потім хаскі, коли ми із нею порівнялися на пішохідному переході, лизнула мене у ногу, в парку на Івана Федорова до мене, аж на скаміочку, застрибнув йорк і ось вчора підійшов шпіц ніби розтягнувши маленький ротик у посмішці :-))) Всіх цих собак я би назвала однією назвою - собака-посміхака! :-) Сережа каже, що, мабуть, собаки відчувають добру енергію в людині, тому до одних ставляться дружньо, а до інших не дуже. Але, в цілому, можна сказати про наш квартал що він переповнений емпатією і настрій, в цілому, відчувається позитивний. Це або відчуття спокою, або радості. Рідко бачиш справжній сум. Особливо у сонячну погоду.

Вчора були дві тривоги в день, остання коли Сережа вже прийшов з роботи. Оскільки небо було ще світлим і ясним, ми вирішили не йти у бомбосховище, а посидіти біля нього на лавочці. Історія про те як крановщиці на металобазі шукали можливість видати маленьку порцію металу директору і замдиректора заводу, відсунувши чергу великих фур була кумедною. Сережа вміє будь що розповісти кумедно. А потім ми робили селфі і почули відбій. Нам пощастило і конкретно над нами нічого не літало