На ВДНГ ми поспішали, бо хотіли встигнути в басейн. Але між входом і басейном ще досить велика відстань якою ти саме гуляєш, тому ми ще якійсь час сперечалися чи варто мені вдягатися в басейн як на конкурс краси. Коли, на решті, дісталися центрального входу, побачили море людей. І ніби поринули у вирій вічного літа і свята. Серед людей, вдягнених, як на конкурс краси, ми плили як у воді. Але вчасно встигли підхопити по морозиву, надзвичайно смачному, в рожку, у білій глазурі. Цей смак ніби допоміг переключитися з метушні на відпочинок. Довги черги до яток зі стрит-фудом, жінки із тюнингом у різних частинах тіла, з маленькими собачками під пахвою, з чоловіками з електронними дівайсами для куріння. Діти на самокатах. Ніби нема війни. Просто як у сні. Просто попали в суцільну зону комфорту, де гамаки меж деревами огортають тіла, або чути звуки живого саксофону. Устриці, пиво, хачапурі, моя улюблена корюшка в клярі, яку цілу можно покласти у рот, і якійсь просто гастрономічний карнавал!
З рештою ми підійшли до басейну, я була здивована, він саме такий як в готелях, де все включено. Кипариси, синя водичка, білі топчани, роздягалки, шатри. Ось тільки басейн був вже зачинений. Помилувавшися на кипариси ми пішли за задоволеннями іншого плану. Покататися з коктейлем у гамаку була чудова ідея. Ніби через трубочку висербуєш всі радощі світу!
Якщо хочеш знайти на ВДНГ хоча б часткове усамітнення, треба від алеї з їжею і напоями брати в бік конюшен. Що ми й зробили, звідти легко знайти шлях до озера з лебедями, на яке я не можу намилуватися за всі чотири роки мешкання у Києві. Біля конюшен було кілка дітей і вони радісно верещали, бо білий коник стояв біля них і звішував голову через огорожу! Довелося погладити його привітний писочек і мені! Коник с силою тикався носом у руку, але хотілося йти далі, бо є ще лебеді. На озері вони тягнули свої довги шиї, вже з'явилися гібридні, з чорним пір'ям у хвостах. Павильон для продажу корму працював, тож ми їх ще й нагодували! Лебідь, якщо його добре нагодуєш, потім не відстає, але для всього свій час. І це свято закінчилося! Спуск до Деміївки ще давав можливість дивитися на безліч всього що на обрії. Сонце вже сідало
Віталій Портников
[Print]
Та сама киянка