Щоденник пересічної українки
Та сама киянка
дневник заведен 23-09-2004
постоянные читатели [53]
3_62, 72квадрата, aabp, ALEON, Andry Smart, Anga Hyler, Basilicum, BiGG_BeNN, BLACK CROW, blackberrry, Chili man, Crazy Beaver, dodo, Eroshka, Feng, fennec, Gloria, GoldenAndy, Ket, kolyash, Kukushka, Night Lynx, O De San, pauluss, penguinus, schnappi, Seele, ShatteredOne, sida, Sirin, st-finnegan, username, vvol, Альфи, Варшавянка, Глазки, Даниель, Дизайнер шатун, Заводная Птица, Коктейль Молотова, КраткЖизнеизложение, криворук, Лора, Наши Люди, Полешка, Сидор Петренко, Символ №20, Старк, Счастливая Женщина, Та сама киянка, Тихий океан, Эль, Януш
закладки:
цитатник:
дневник:
хочухи:
местожительство:
Киев, Украина
интересы [28]
свобода, психология, музыка, литература, фотография, английский язык, любовь, красота, стихи, путешествия, мифология, хорошие люди, йога, изобразительное искусство, новые идеи, история древнего мира, сильные личности, движения, интересные ж-ж, не говно, древние духовные практики, жизнь бьет ключом, игра как основа жизни, рисунки на планшете, перфоманс, визуальное письмо, философия всех мастей, неглупое кино
антиресы [9]
тупость, сплетни, быдло, жлобство, зависть, деградация, говно, Гламур, патологическая злоба
[2] 08-11-2024 19:13
2D як 3D

[Print]
Та сама киянка
[2] 28-10-2024 15:20
В Метрограді

[Print]
Та сама киянка
[2] 07-10-2024 18:45
*media*..

[Print]
Та сама киянка
[2] 25-09-2024 14:23
*media*..

[Print]
Та сама киянка
Понедельник, 4 Ноября 2024 г.
13:31
Гуляла біля Батьківщини-матері. У парку Вічної слави. Чи треба перейменовувати саме цей парк. Очевидно, згодом, назва може набути новий сенс. Тим більше я бачила біля танку вказник "На москву" і невеличку виставку військових авто, з простреленими шибками, або ж іншими частинами, металевими свідками кровавих подій. Сам по собі меморіальний комплекс красивий, але ж статуї з ознаками радянської символіки треба видалити і на їх місце поставити нові, стилізовані під певний минулий час, але образи щоб підходили російсько-українській війні.

Ще рюкзаки українського виробництва бренду StreetWear, які шиються в Рівенської області, неймовірно якісні, красиві і комфортні у використанні. Я дуже задоволена покупкою! :-) Тим більше що я підтримала вітчизняного виробника!






Понедельник, 28 Октября 2024 г.
12:11 В Метрограді
Ще трохи і візьму американо, у один з останніх жовтневих днів, на Великий Васильківській :-)
Суббота, 19 Октября 2024 г.
13:11
.






Пятница, 18 Октября 2024 г.
13:57
Вийшло витягнути чоловіка на прогулянку у центр, за що він мені потім дякував. Він вже забув це відчуття, коли йдеш з кавою по місту і просто кайфуєш від власного руху в комфортному взутті, береш за руку кохану жінку і разом з неї ловиш ті моменти краси, які обов'язково спіткають будь-кого у Києві, хто готовий дивитися і сприймати. Після прогулянки дозволили собі трохи шопінгу на районі, після чого, на радощах, фотографувалися в сквері, де раніше збиралися футбольні фанати. Там є один заклад, який відремонтували і він тепер має сучасній вигляд, а раніше на його місці був закинутий радянський магазин. Але, коли фанати призначали зустріч, то казали назву того радянського магазину. Нашому другу з Нідерландів, фанату "Динамо Київ", ми вислали фото себе на фоні фасаду будинку, в якому знаходиться вищезгаданий заклад і він нас впізнав, а місце ні, а потім був здивований, коли Сергій сказав що за місце :-)) Але це інше фото
Среда, 2 Октября 2024 г.
15:38
Постійні тривоги, через атаки шахедами, викликали розлади сну на пару днів. Але сьогодні я так добре відіспалася, що прокинулася за 15 хвилин до призначеного часу в Катерини, в клініці. Чоловік не хотів мене будити, тому що був упевненний що косметологія десь у нас у дворах, але я встигла лише просто вмитися водичкою, негайно вдітися і швиденько пострибати до зупинки, відправивши Каті повідомлення у вайбер!

Втім нічого страшного не сталося. Ба більше, Катерина, дізнавшися, що я ще не снідала, пригостила мене кавою із цукерками. А потім відбувся весь необхідний догляд. Повідомив Сережи, що я їду гуляти на Либідську, я якось дуже легко і невимушено опинилася у метро. Частину нашої гілки, від Теремків до Деміївської, відремонтували і Либідська вже не є кінцевою зупинкою із божевільним навантаженням.

Я пам'ятаю, як заходила у метро, коли у перше приїхала у Київ, щоб знімати квартиру сама. Тоді, попри заплановане спілкування, головної подією був Київ, знайомство із ним. Пам'ятаю, як ми чекали поїзда в метро із Дімою В. Вагон тоді нас підхоплював ніби залізний птах і це було диво, коли ми виходили чи то на Золотих воротах, чи то на Майдані. Я вже і Діму В. без особливої нагоди і не згадую, а от Київ і досі викликає в мене дитяче захоплення! :-) Хоча, і на момент першої поїздки, я вже бачила Будапешт, Таллінн і Вену.

Так і сьогодні. Коли я сфотографувала, на решті, не лише Малопідвальну, а й вихід з неї на Прорізну, я подзвонила чоловіку і просто поставила його перед фактом того, що я на Прорізній. На його спробу запросити аргументи, які доводять необхідність такої поїздки я відповіла, що якщо вмієш бачити різні ракурси, складати маршрути, то ще можна дивитися і дивитися і, якщо місто в кілка разів більше ніж Франківськ, то і за п'ять років ненадивишся.

Тільки зовсім вже піздовата мразота могла посміти бомбити це!

Стрімко відвідавши одну із улюблених ділянок центра Києва, купивши "Гауди молодого", 250 грам, в "Королівстві сирів" на колишній Пушкінський, персиковий тренч Sunday Free у бабусі в переході, а потім ще полуниці на Либідській я вже дісталася до дому.

А ще я загубила обручку. Вона з самого початку була трохи завелика.

А ще я згадала, що коли я уперше гуляла центром Києва сама, в моєму щоденнику ще не було групи "Київ", а були лише "путешествия". Тому я це виправила і в групі дописів "Київ" можна подивитися всі фото, які тут є з видами Києва


Суббота, 28 Сентября 2024 г.
12:58
Винайшла дещо нове у малюванні мейк-апу. Стандартна розтяжка від дуже світлого до дуже темного, виявляється, не саме краще рішення. Краще брати тон шкіри, із персиковим відтінком, і виводити до трохи темнішого к зовнішньому краю ока. Втім, і без мейкапу все одне так само добре. Хіба що не так яскраво, а мені і не треба завжди яскраво. Сережа завжди переживає, якщо я пішла гуляти сама і підфарбовую очі, губи. Каже, що довіряє мені і жартує про те, що я так збираюся до когось. Але просить дзвонити у процесі прогулянки. Взагалі, чим частіше дзвониш, тим краще. Сережа схвалює те, що я інколи тренуюся робити мейкап. І погоджується, що палетку тіней Евелін краще замінити на італійські, якщо перші розтушовувати не дуже просто і швидко






Среда, 25 Сентября 2024 г.
09:23
Недавно Сережа розповідав як сів в ліфт з хлопчиком, який попросив йому допомогти занести в ліфт велосипед, а потім допомогти поставити з ліфта на поверх, де хлопчик живе. Я його не пам'ятаю, що не дивно, адже будинок в нас великий. Хлопчик повненький, рудоватий, у окулярах. Сережа запитав, що з ним таке, через що саме йому важко самому заносити велосипед. Хлопчик каже: "У мене бовтик в нозі".
- А що сталося?
- Я такий родився.
Після чого дитина абсолютно позитивним тоном, чемно попрощалася.

Те, що ми інколи проводимо тривоги в фойе внизу, зіграло, з часом, позитивну роль. Ми дізналися, що коли з ранку починається зміна конс'єржки Наталки, то в нашому імпровізованому бомбосховищі утворюється маленький риночок овочів з наталчиного городу. І мешканці нашого під'їзду, які в курсі, навіть чекають початку її зміни, тому що замовляють заздалегідь що їм привезти. Я з початку ставилася скептично, але Сергій мене переконав спробувати купити в неї. І це потім було таке відкриття! Виявляється, те, що ми беремо в магазинах, не може навіть порівнятися з овочами які тільки з землі. Страви, які ми зробили з тих овочів, були надзвичайно смачні. Сережа двічі потім просив Наталку привезти щавелю. Адже він в захваті від зеленого борщу, який я з нього роблю! А ще солодкий перець, морква, картопля, зелень просто супер! Пару раз Наталка дозволяла занести гроші пізніше. Теплий вересень з чудовими смаками, сповненими свіжості! :-)

Ще ми готували журек в чотири руки. Мій чоловік сказав, що самі кращі цицьки у мене. Я знаю, що йому велики не подобаються, але щоб так категорично, такого ще не було. Що я сама краща у світі постійно каже, але про цицьки так, лише зараз. Про інших жінок або ніяк, або "свиня", якщо жінка не подобається як людина і має зайву вагу. Я все одно прошу бути толерантніше, адже не всі можуть так просто схуднути. А Сергій все одно каже як йому хочеться
Четверг, 19 Сентября 2024 г.
09:34 Вітер
Образи






Среда, 11 Сентября 2024 г.
09:28
Вересневе літо плавно переходить у справжню осінь. Ще селфі з літа. Де я не посміхаюся. Кристал на лісці раптово підійшов до спортивного стилю. І сполучення яскраво-салатового з білим і чорним теж дуже підійшло
Воскресенье, 8 Сентября 2024 г.
09:05
Після пошкодження критичної інфраструктури, яке сталося у наслідку масованих обстрілів, виникла проблема з постачанням електроенергії навіть у нашому будинку. Тобто, як раніше, уникнути черг відключення, з рештою, схоже не вийшло. Але я все встигаю робити що треба. Бо ідеї по оптимізації роботи, тайм менеджмент, бажання не здаватися, все разом призвело до бажаного результату. Я відпрацьовую гроші, отримані наперед з необхідною швидкістю.

В сполученні з незмінними нічними пробіжками у бомбосховище, мої спроби встигати все що треба дали втому. І після відпустки працюєш так ніби її не було. Ось тільки поступове зниження спеки дає надію на нові сили. А ще мені став більше допомогати по дому мій Сереженька. Він чудово готує, шукає цікаві рецепти. Якщо необхідно, може прибрати у квартирі. Я його завжди хвалю, дуже і дуже! Я знаю як це важливо хвалити чоловіка за те що він зробив, якщо він старався і робив це з любов'ю!

Зі зниженням температури повітря я стала робити три комплекса йоги, а не максимум один, як виходило у спеку.
Знаючі, що зима по переду може бути не простою, у плані енергетики, ми замислилися про покупку генератора.
Але раптом побачили в ліфті об'яву, що наше ОСББ збирає гроші на загальний генератор, а це вигідніше, звісно. Хіба що при переїзді в інший будинок, ми не заберем його із собою. Але що мені сподобалося більше за все, так це те, що українці не скиглять як кацапи, у схожих випадках. А одразу координують свої дії для отримання бажаного результату.

Для живлення компа, все ж, потрібна інша тема. І нам порадили друзі брати не зарядну станцію, а просто ноут, дизайнерський або геймерський. 17 дюймів діагональ. Я була дуже здивована цінами на сайтах, я думала, такі принади коштують більше, але, виходить, що можна обійтися малою кров'ю. Нехай навіть заліземо у кредітку. Ми знаємо що ми будемо робити у випадку чого. Але скиглити і жалітися не збираємося
Понедельник, 2 Сентября 2024 г.
11:01
Люблю коли наряди на весілля або випускний можна було б вдягати ще й потім, з інших нагод. Ось і для мого Дня народження підійшла моя весільна блуза zara. Весільні джинси теж були доречні, в різних випадках, але не в цей раз. Я не хотіла бути у всьому білому на мій ДР. Тому з українськими квітами, після масованої ракетної атаки, я фотографувалася в звичайних джинсах з Humana. Потім ми розіслали це фото друзям і родичам, щоб показати букет і іменинницю, тобто мене :-)






Четверг, 29 Августа 2024 г.
16:27
У басейні трапилося диво. Ми були спочатку в жаху, але потім все закінчилося добре. Раптом, після чергового купання, вже на шезлонгу, я помітила, що на моєму безіменному пальчику, на правій руці, чогось бракує. Спочатку це було просто відчуття відсутності ваги, а потім я побачила, що немає обручки.

Перша думка: "А її ж дядя Богдан подарував!" О це було б, м'яко кажучи, перед ним незручно... Потім, на Західній Україні обручку знімають лише у одному випадку, коли розлучаються. Ми б не розлучилися б через таке, але все одно неприємно, якщо Сережа ходить в обручці, а я ні. Тож, я вирішила її знайти у будь якому випадку.

Пішла ходити по дну басейна і уважно вдивлятися в дно. Все обійшла, потім побачила що чоловік мій стоїть у басейні, максимально близько до наших місць. Каже, раптом побачив кільце і став на нього. Ми давай пірнати по черзі. То я ставала на кільце і Сергій пірнав, то, навпаки, мінялися і пірнали по черзі. На дні, перед очима, все розпливалося, а ще вода виштовхувала на поверхню.

Сережа вже пішов шукати персонал басейну, а я залишилася стояти на обручці. Почала мерзнути. Як, раптом, до мене підплила жінка, та що купалася разом із підлітками, в яких було дуже дивне волосся, такі кучері, ніби вони мулати, або креоли, або латиноси. Симпатичні і дивні. Жінка українка. Звернулася до мене українською. Сказала, що зрозуміла що ми шукаємо кільце і її хлопці можуть допомогти дістати. І старший підплив, пірнув на саме дно, дуже спритно, і дістав. Я дуже дякувала, побігла шукати чоловіка, щоб відмінити прихід персоналу. І встигла. Сережа сам потім дуже дякував диво-жінці. Вона сказала, що ми дуже гарна пара, побажала нам щастя! :-)

Причому, слід відмітити, що ВДНГ повністю працював на генераторах, але дуже потужних. І жодного разу у басейн не заходили ТЦК. Потім, коли ми вже йшли містом, спека не відчувалася. Принаймні, перші дві години. Ми пройшлися Голосіївський парком, посиділи у ресторані на воді. Зустріли Іллюшу, спілкувалися із ним і Костею, його другом. Потім їхали до дому. Працівників ТЦК на бачили, зате бачили загін військових, які йшли строєм. Вони були у піднесеному настрої, якісь веселі і милі. Хлопці та дівчата






Четверг, 22 Августа 2024 г.
10:57
Мій персональний рік добігає до кінця і скоро настане новий. І, оскільки мої листочки, поки що, не жовтіють я радію приходу нового року так само як і 20, 30 років тому. Подарунки мені вже подарували, а вітати будуть в той самий день. Тож вже зараз я живу із передчуттям вітань. Сережки a-shop, духи, кросівки Лотто, сорочечка Кевін Кляйн і трошки грошей. Люди спочатку запитують що подарувати, бо не хочуть помилитися, я їх розумію, але я так активно обговорюю що саме, що подарунки потрапляють до мене заздалегідь. Але подарунок мені самій від мене у тому, що я усвідомлюю, що я прожила цей майже минулий рік, якщо не рахувати бомбіжки і весь сум з новин, саме так як хотіла. З коханою людиною, у коханому місті, з новими позитивними враженнями, із задоволенням від життя, у тих умовах які є. Для виконання всіх моїх бажань бракує лише Перемоги. Хоча я вже знаю, що ворог не переможе. Літо пройшло ласкаво і тендітно, із кавунами, персиками і морозивом. Промені сонячного світла саме такі як можуть бути у серпні!


Пятница, 9 Августа 2024 г.
14:18
Раніше у мене була просто кругла щітка і я вважала, що це найкраще що може бути для укладки волосся. Але я не знала тоді що для укладки волосся має бути брашинг, що це зовсім інше. Нова перукарка зробила мені стрижку каскад саме для мого типу волосся. Раніше я думала, що мені цей тип зачіски не підходить. З новою перукаркою і брашингом я отримала об'єм волосся, про який, без застосування особливих зусиль, і не мріяла, причому дуже легко


Вторник, 23 Июля 2024 г.
12:09
Ми були настільки захоплені тим що відбувається тут і зараз, що навіть якось не подумали витягнути смартфони і щось сфотографувати. Але в мене є червневі і липневі просто селфі, коли я вибиралася на прогулянку. З новим прізвищем ніби себе почуваєш вже і іншою людиною. Селфі коли ще до і коли вже після

We were so engrossed in what was happening here and now that we somehow didn't even think to take out our smartphones and take a picture. But I have June and July just selfies, when I went for a walk. With a new last name, it's as if you already feel like a different person. Selfie when before and when after


11:59
Ще моя родина подарувала нам гроші на відпочинок. І ми довго шукали готель з басейном, але зупинилися на тому що радили друзі, які на початку війни виїхали у Голандію. Без басейна, але з озером неподалік. Є така пам'ятка у Київської області "Блакитні озера". На фото виглядало просто неймовірно! Але коли ми приїхали у готель і вийшли на беріг озера, то були дещо розчаровані. Видно що давно вже не блакитне і людей там набагато більше ніж на фото. І, звичайно, авто. Дуже-дуже багато. Тож просто попили пива за столиком і пішли назад в готель.

Але сам готель чудовий! Такий затишний. Із круглими віконечками, як в казці про хобіта, тільки, в цілому, дизайн скоріше вишуканий, ніж казковий. Внизу ресторан с великими золотими шахами посередині. Але б я не сказала, що це несмак. Навпаки, щось там весь час допомагало переключатися з повсякденності на те що тут і зараз. Перший день ми майже не виходили з номеру. З вікна, з виходом на терасу, було видно як святкують весілля. Локацію для фото і як жінки у шифонових платтях ходять по території. А пізно у вечорі ресторан в готелі вже був зачинений.

Тож ми пішли по трасі і знайшли інший, ресторан української кухні, де поки чекали на змовлення, до нас підійшли музиканти. Скрипаль і гитарист. Вони заспівали саме для нас незнайому українську пісню, але таку чудову, що ми були просто в захваті! Ніби сидимо в епизоді кинофільму! Я не можу згадати достатньо слів цієї пісні для того щоб знайти у інтернеті, але момент був просто чудовий! :-) Так професійно грали і настільки з душею, що я давно не чула такої живої музики взагалі в навколишньму просторі!

На ранок ми снідали в альтанці на березі ставку в готелі. Гості з весілля вже роз'їхалися. Хлопець, який нас спочатку зустрів за стійкою, приніс нам сніданок і пиво. Він був чимось схожий на принца Гаррі і випромінював гостинність! Лебеді в ставку пірнали так смішно у воду до гори дупками, ніби щось там шукали, під водою. Перепади висоти на території готелю, можливо, штучні, але продумані ідеально! В кожній альтанці дизайнерські світильники і перемикачи.

Взагалі, навіть їхати просто в таксі до дому по Київській області це також задоволення. Ці пагорби з котеджами ніби говорили про те що це саме спокійне і мирне місце на Землі. І тільки десь в середині смартфонів було очевидно, що є нагадування про війну. Наша Батьківщина прекрасна! :-)


My family also gave us money for a vacation. And we searched for a long time for a hotel with a swimming pool, but settled on the advice of friends who left for Holland at the beginning of the war. Without a pool, but with a lake nearby. There is such a sight in the Kyiv region "Blue Lakes". The photo looked simply incredible! But when we arrived at the hotel and went to the shore of the lake, we were somewhat disappointed. It can be seen that it has not been blue for a long time and there are much more people there than in the photo. And, of course, cars. Very, very much. So we just drank beer at the table and went back to the hotel.

But the hotel itself is wonderful! So cozy. With round windows, as in the tale of the hobbit, only, in general, the design is more refined than fairy-tale. Downstairs is a restaurant with a large golden chess in the middle. But I would not say that it is bad taste. On the contrary, something there all the time helped to switch from everyday life to what is here and now. The first day we hardly left the room. From the window, with access to the terrace, one could see how the wedding was being celebrated. The location for the photo and how women in chiffon dresses walk around the territory. And late in the evening, the restaurant in the hotel was already closed.

So we went along the highway and found another restaurant, Ukrainian cuisine, where while we were waiting for the conspiracy, musicians approached us. Violinist and guitarist. They sang a Ukrainian song that was unfamiliar to us, but so wonderful that we were simply delighted! It's like sitting in an episode of a movie! I can't remember enough words to this song to find online, but the moment was just great! :-) They played so professionally and with so much soul that I haven't heard such live music in the surrounding space for a long time!

In the morning we had breakfast in the gazebo on the shore of the hotel pond. The wedding guests have already left. The guy who first met us at the counter brought us breakfast and beer. He looked a bit like Prince Harry and radiated hospitality! The swans in the pond dived so funny into the water with their butts up, as if they were looking for something there, under the water. The height differences on the territory of the hotel may be artificial, but they are thought out perfectly! Designer lamps and switches are in each gazebo.

In general, even just going home in a taxi in the Kyiv region is also a pleasure. These hills with cottages seemed to say that this is the most calm and peaceful place on Earth. And only somewhere in the middle of the smartfons it was obvious that there was a reminder of the war. Our Motherland is beautiful! :-)
Вторник, 2 Июля 2024 г.
13:45
Батьків я не бачила дуже давно, наше з ними спілкування уявлялося, напередодні їх приїзду, якось не дуже визначено. Але все вийшло безпосередньо, із додаванням для них саме тих вражень, що мамо і тато були в захваті! Запропонувати їм прогулянки Києвом рано в ранці, до приходу спеки, було дуже правильним. І, почав, разом зі мною, із вулиці Городецького, а закінчив Подолом, вони були вже в стані накатавшихся на атракціонах дітей, яким тільки залишилося купити по морозиву і відвести до дому спати. Види з Володимирській гірки, з оглядових майданчиків біля Михайлівського собору, скляний місточок, фонтан із рибами, вулиця Десятинна, і, звичайно, Андріївський узвіз, прийшлися їм надзвичайно до души і вони фотографувалися де тільки можна, зі мною і без.

А ще ми гуляли біля Покровського монастиря, бачили Дідорівські ставки, джерело зі святою водою, вікові дуби і, навіть, иву. Підійматися під уклін їм було не так важко як я боялася, що буде в їх віці. Програма і навантаження були саме такі як вони люблять. І архітектура і краєвиди і природа! :-) На поїзд не запізнилися, бутерброди, яки ми для них зробили, не забули! Поїзд до Дніпра з Польщі був більш комфортабельний ніж вони очікували, враження тільки добрі!

I haven't seen my parents for a long time, our communication with them was imagined, on the eve of their arrival, somehow not very definite. But everything turned out directly, with the addition of exactly those impressions for them that mom and dad were delighted with! It was very correct to offer them a walk around Kyiv early in the morning, before the onset of heat. And, he started, together with me, from Horodetskoho Street, and ended in Podol, they were already in the state of children who had ridden on attractions, who only had to buy ice cream and take them home to sleep. The views from the Volodymyr Hill, from the observation decks near the St. Michael's Cathedral, the glass bridge, the fountain with fish, Desyatynna Street, and, of course, the Andriyivsky Uzviz, were extremely dear to them and they took pictures wherever possible, with and without me.

And we also walked near the Pokrovsky Monastery, saw Didorivsky ponds, a spring with holy water, ancient oaks and even a willow. It was not as difficult for them to rise under the bow as I feared it would be at their age. The program and workload were exactly as they like. And architecture and landscapes and nature! :-) They weren't late for the train, they didn't forget the sandwiches we made for them! The train to Dnipro from Poland was more comfortable than they expected, the impressions are only good!






Понедельник, 1 Июля 2024 г.
16:13
Святкували ми одруження разом з моїми батьками і нашими друзями. Андрій С. подарував мені букет анемонів. Риба з Наталкою принесли набір келихів з чудового тонкого кришталю і їх дзвін був такий ніжний і мелодійний, що всі хто з них пили, звернули на це увагу! Страви в ресторані української кухні були настільки смачні, що вставати зі столу майже і не хотілося. Тільки інколи, коли робили перекур, я виходила разом із курцями. Моїм батькам все дуже сподобалося. І Сережа і друзі, їх жарти, тости. Андрій С. запропонував нам із Сережею дати при всіх один одному обіцянки і випити за це. Сережа обіцяв кохати мене все життя, і бути завжди поруч зі мною. Я обіцяла завжди робити його життя комфортним і дбати про нього. Ще нам бажали поважати один одного і мати спільні захоплення і інтереси. І ще багато чого бажали.

В якийсь момент вимкнули світло і увімкнули генератор, а жива музика із сусіднього залу продовжувала грати. Інколи було чути як за сусідніми столиками бажали незнайомі люди іншим незнайомим людям всього самого доброго і цінного в житті. І повз нас проходили якісь веселі і причепурені люди. Сонечко вже сідало, а можливості приготувати нам останню страву, хачапурі, на кухні ресторану так і не було. Але й без хачапурі всього було вдосталь. Тож із анемонами і бокалами ми неквапливо пішли до дому. По дорозі зустріли йоркширського тер'єра Мію, яка від радощів зустрічи стрибала на мої білі весільні джинси, сповзаючи по ним вниз і знов підстрибучи майже до краю блузки. Це було замість салютів на честь створення нової щасливої сім'ї! Спека потроху спадала. Але купатися на Дніпро так ніхто і не поїхав


We celebrated the wedding together with my parents and our friends. Andriy S. gave me a bouquet of anemones. Ryba and Natalka brought a set of glasses made of wonderful thin crystal and their ringing was so gentle and melodious that everyone who drank from them paid attention to it! The dishes in the Ukrainian restaurant were so delicious that I almost didn't want to get up from the table. Only sometimes, when they had a smoke break, I went out with the smokers. My parents liked everything very much. And Seryozha and friends, their jokes, toasts. Andriy S. suggested that Seryozha and I make promises to each other in front of everyone and drink for it. Seryozha promised to love me all my life and to be always by my side. I promised to always make his life comfortable and take care of him. They also wanted us to respect each other and have common hobbies and interests. And they wanted a lot more.

At one point, the lights were turned off and the generator turned on, while live music from a nearby venue continued to play. Sometimes you could hear strangers at nearby tables wishing other strangers all the best and most valuable things in life. And some cheerful and clingy people passed by us. The sun was already setting, and there was no opportunity to prepare our last dish, khachapuri, in the restaurant's kitchen. But even without khachapuri, there was plenty of everything. So with anemones and glasses we leisurely went home. On the way, they met the Yorkshire terrier Mia, who jumped on my white wedding jeans from the joy of the meeting, sliding down them and jumping up again almost to the edge of the blouse. It was instead of fireworks in honor of the creation of a new happy family! The heat gradually subsided. But no one went swimming in the Dnipro






Воскресенье, 23 Июня 2024 г.
16:42
Фото з невеличкої церемонії, варіант "для двох". І після цього




10:08
Вчора, у рівнодення, я стала Юлею К. а не П. В скляному кабінеті ми підписали по кілька паперів, а потім нам вручили свідоцтва про наше одруження. Після того нам налили по келиху шампанського і провели у залу, яка була декорована на кшталт тортика. Концентричні кола, троянди. Під час церемонії ми були мов дві полунички на горі цього нібито кондитерського виробу :-)

Нам запропонували підтвердити обіцянки, бути разом в біді і радості, Сережа підтвердив, що буде робити так, щоб я сяяла від щастя. Але й зауважив, що я сяю вже! Юрист, який готував наши документи, знімав нас на телефон.

До дому нас віз таксист, який захотів так прокласти маршрут, щоб ми побачили Хрещатик і Антоновича від самого початку у вигляді бульвару. Так запалювали, мов свічки, одну за однією, відчуття свята. А потім був шлюбний день. Такий що запам'ятовується!


Yesterday, on the equinox, I became Yulia K. and not P. In the glass cabinet, we signed several papers, and then we were handed our marriage certificates. After that, we were poured a glass of champagne and taken to the hall, which was decorated like a cake. Concentric circles, roses. During the ceremony, we were like two strawberries on a mountain of this supposed confectionery :-)

We were offered to confirm our promises, to be together in trouble and joy, Seryozha confirmed that he would do so that I would shine with happiness. But I also noticed that I am already shining! The lawyer who was preparing our documents filmed us on his phone.

We were driven to the house by a taxi driver who wanted to lay out the route in such a way that we would see Khreshchatyk and Antonovych from the very beginning in the form of a boulevard. So, one by one, like candles, the feeling of the holiday was lit. And then there was the wedding day. One that is memorable!
Закрыть