Учням молодших класів Маріуполя, поки що, крім "Путін - молодець" нічого більше не задавали. А в росії законодавчо затверджені обмеження на кількість впольованих тварин. Зокрема їжаків, мишей, бурундуків. І ще нам всім дуже цікаво як обожнює березки Тая Повалій

Колись побачила і дуже зачепило. Наче він розповідав про щось що я дуже добре вже знаю. Знайомий музичний дискурс. Ну, взагалі-то, нагадав Юрія Наумова. Але ж юнак явно англомовний і верогидність того що він міг чути музику Юрія, мені здається, не дуже велика. Просто збіг. Однаковий градус трагизму. Але ж це коли передається остання мить перед кінцем і саме в цю мить якийсь ледь помітний спалах надії. Надії настільки безглуздої, що якщо припустити що вона дійсно має шанс на життя, то тоді можливо взагалі що завгодно. Сподіваюся, ця дитина змогла зібрати потрібну суму на лікування і, можливо, він вже дорослий.

І ще, якщо хтось почув Рена, а Наумова ні, то тоді Рен для нього первинний і це прекрасно! Рен не потребує Наумова як джерела нагадування

Відомий американський актор Шон Пенн зніметься в українському кіноальманаху «Війна очима тварин»

Кіноальманах «Війна очима тварин» складається з дев’яти частин, які знімають різні українські режисери. Він розповідає про війну в Україні з точки зору різних тварин.

Мирослав Слабошпицький виступить режисером дев’ятої, останньої частини. В ній Пенн зіграє американського звукорежисера, який випадково стає свідком початку повномасштабної війни, коли 24 лютого 2022 року російські сили вторгаються в Україну.

«Я дуже радий бути частиною цього фільму. Для мене велика честь співпрацювати з неймовірним актором, видатною людиною та одним з найбільших друзів України Шоном Пенном. Він був з нами під час атаки 24 лютого і досліджує війну в Україні у своєму документальному фільмі. Його підтримка безцінна для нас і не може бути переоцінена», — сказав Слабошпицький.

Виробництвом проєкту займаються українські компанії SOTA Cinema Group та Kleos Art, а продюсерами виступили Олег Кохан та Олексій Макухін. «Всі історії нашого кіноальманаху засновані на реальних подіях, і для нас дуже важливо, що закордонні митці такого рівня, як Шон Пенн, розділяють з нами цю страшну реальність, що ми відтворюємо на екрані», — сказав Кохан.

В суботу були танці до упаду у буквальному сенсі. Гості до нас дійшли із іншого Дня Народження і вже були такі радісні і веселі, що їм були ніколи ображатися на те що ми їх не запросили заздалегідь. Поки чоловіки пили вино на кухні, ми із Наталкою включили yotube через телевизор. Наталка вимагала щоб я ставила лише самі веселі пісні у швидкому ритмі. І танцювали ми шалено весело, до тих пір, поки не прийшла черга Zaz із Paris sera toujours Paris. Тоді наша вже вкрай весела знайома просто впала на диван, добре що не на розкритий ноут. Але раптом, усвідомив свою неочікувану неспроможність рухатися, вона заплакала. Лише хвилину. Потім знов підвелася і пішла плясати :-) Але поки вона плакала, я встигла їй сказати, що це ж пісня Едіт Піаф про те що Париж завжди лишиться Парижем. А ми можемо уявляти що йдеться не про Париж, а про Київ. І це теж буде правдою.

Коли ми зайшли на кухню, виявилося, що чоловіки вже сходили за горілкою і ситуація вже явно змінилася. Всіх объєднала готовність співати! І коли ми викликали гостям таксі, і воно не приїхало, ніхто не засмутився. Гості нам подзвонили коли дійшли до дому пішки. Сказали, що все добре. Якщо згадаю про суботу, то одразу стає весело. А попереду, і дуже скоро, ще ДН Сережи і в нього ювілей!

У Києві в одному з дворів Шевченківського району кошеня залізло на дерево висотою 18 метрів, а злізти не змогло. Небайдужі містяни викликали рятувальників ДСНС, які допомогли маленькій тварині дістатися землі.

Виявилося, що невідомі залишили у дворі коробку, в якій знаходились два кошенята. Один з них вибрався та, ймовірно злякавшись, заліз на високе дерево.

Зазначається, що після визволення котиків прихистила небайдужа столична мешканка.

Офіційний кліп із піснєю "Тромбон" це дещо інше ніж той, де акустична версія. Це більше свінг-вистава. Я колись ділилася своєю мрією зайнятися парними танцями, на кшталт сальси або танго. Але мій чоловік обурився, сказав що саму він мене обійматися невідомо із ким не пустить, а щодо варіанту піти разом на такі танці, то йому це геть не цікаво. Тільки якщо це свінг! А в цьому кліпі добре видно синтез двох напрямків. Можно і як в кабаре, ногами дригати, і танцювати самий божевільний свінг, який можна уявити, два в одному

Цензор.НЕТ

В окупованому Криму пройшла спільна спецоперація ГУР МО України за підтримки ВМСУ
Вночі 24 серпня відбулася операція ГУР МО України за підтримка ВМСУ в тимчасово окупованому Криму. Спецпідрозділи на плавзасобах висадились на берег в районі населених пунктів Оленівка і Маяк.
Під час виконання завдання українські оборонці вступили в боєзіткнення з підрозділами окупанта. В результаті, противник зазнав втрат серед особового складу, знищено ворожу техніку. Також в українському Криму знову замайорів державний прапор.
Всі цілі та задачі виконано. По завершенні спецоперації українські оборонці без втрат залишили місце подій. Окупаційна адміністрація Криму не коментує події, попри масові звернення місцевих жителів. Єдине повідомлення стосується начебто «знищення боєприпасів за встановленим графіком».
Українські Сили Оборони і надалі надаватимуть окупантам допомогу в знищенні боєприпасів, техніки та живої сили.

Dakh Daughters

Многая літа тобі, наша рідна, зранена, змучена, але незламна Країно! Найкраща і найкрасивіша!
День твого Народження 24 серпня 1991 року - це поступове, але невідворотне усвідомлення всіма нами відповідальності кожного за своє життя, за життя своїх дітей, своєї громади, свого міста, своєї країни. Незалежність - це про вибір бути відповідальним. Ми його зробили. Тож стоїмо!
Ти щаслива Країна, бо народила таких мужніх Захисників і Захисниць нашої Незалежності.
Сил тобі, Україно! Перемоги!

Чудовий випуск Ньюспалм, де можна побачити як російські пропагандисти прирівнюють заміну радянського гербу на український тризуб, на щиті Баби Родіни, до згвалтування і, зокрема, можна побачити що депутат Мілонов досі не зникає із інформаційного простору, а вважає що карти таро містять чешуйки і піську сатани, а ще й наша Юля Тімошенко чомусь вважає що два мільярди гривень вистачило б на витрати на ППО і тому "Інформаційний марафон" був влаштований замість ППО.

Кловани на марші, в дурці весело :-)

Ілюстрації на Хеллоуин

Фільм не бачила, до чого тут цей відеоряд не знаю

Потім, в Інституті Нафти і Газу, у відділ, де працював Сергій, направили людину яка, якось на перекурі, повідомила що він є музикант. Це був Дунчик. В музичний коллектив, де він грав, був потрібен барабанщик. Але ж Сергій лише закінчив музичну школу по класам гитари і фоно! Але Дунчик все одне наполягав! Тож купили ямаху і все небохідне було зроблене згодом на ній. Мама Сережі працювала в обрядовому салоні і всі зали були тоді в її розпорядженні. Тому Сережа із друзями репетувати в залі Інститути Нафти і Газу скільки завгодно. Грали ночами, ставили голос всім, бо розрахунок був на те, що кожному прийдеться співати те що замовляють. До них приходив навіть Володимир Домшинський, пісні якого вони теж співали. А ще Гадюкіни.

Взагалі, музиканти у Франківську здавна збиралися у центрі міста. Всі музиканти. Завжди можна було вирішити питання коли хтось захворів, але не зміг з іншої причини. Коли треба барабанщик, гитарист, клавішник, завжди можна було підібрати з іншого коллективу. Грати на весіллі не було соромно, бо якщо ти пагано граєш, промахуєшся повз ноти, то люди просто виплескували своє обурення так що, ти б на цьому весіллі б вже не грав. Тож на весіллях грали тільки професійні і дійсно хороші музиканти.

Завдяки тусівці в центрі міста Сережа і опинився, з рештою, на Червоній руті. І їх гурт теж так називався

що це було? по масквє, акє і рязані половили купу тінейджерів, які нібито збиралися вбити теледіву Сіманьян та ютубдіву Сапчяк.
Моя версія. В гаражах і підвалах, де збиралися упороті хлопці якоїсь ближче невідомої субкультури, серед порнозірок та актрис знайдено патретики ціх двох жінок, наклеєні на стінку.
Тут би любой следак насторожився, бо запевнення пацанов, що це для надрочування, у випадку двох С. не працюють. "Не верю", як казав Станівславскій.
Затримані звісно у всьому зізналися. Але поки їхні покази тримають у таємниці.
Знову моя версія.
Покушіння мало статися під час поїздки теледіви та ютубдіви в Крим. На вечірці "вдалі ат мужей" із торта мав вискочити бугай в одних плавках, а на них намальовано яку небудь заборонену символіку. І мав вигукнути "Слава Україні".
В баришень від цього мав случитись інфаркт, інсульт, в залежности від тиску.

Богдан-Ігор Анто́нич (* 5 жовтня 1909, с. Новиця — †6 липня 1937, Львів) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (1909—1937)

Творчість Антонича споріднена з фольклором, він розлого покликався у власних віршах на християнську міфологію, пов’язану зі старозавітними переказами, канонічними євангеліями і навіть апокрифами. (Особливо прикметною тут виглядає «Книга Лева», де поет вдається до міфів про походження стихій, світил, землі всього сущого). В останніх двох збірках — «Зелена євангелія» та «Ротації» — Антонич дає ліричні переспіви початків існування: «Перша глава Біблії», «Міф», а також картини апокаліпсису: «Кінець світу», «Сурми останнього дня». Майбутню загибель цивілізації він бачить як момент вічного ланцюга творень і нищень.

Прокотяться, як лава, тисячні століття,
де ми жили, ростимуть без наймення пальми
і вугіль наших тіл цвістиме чорним віттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
(«Пісня про незнищенність матерії»)

Крім того, Богдан-Ігор Антонич використовував мотиви античності (єгипетської, Індійської, грецької) й поганської міфології слов’ян про великий колообіг життя у Всесвіті. Він понад усе цікавився так званими дописемними культурами. Його наснажувала думка про творення новітніх міфів, що народжуються на наших очах. Він не вважав їх менш справжніми, ніж прадавні. Навпаки. Писати вірші — це вже означало для нього займатися міфотворенням. Поет міряє час не місяцями чи роками, а століттями. Шукаючи затерті сліди минулих народів і завмерлих культур, він бачить себе доісторичною людиною, з правіку пов’язаною зі своїм місцем під сонцем, зі своєю землею:

Я жив тут.
В неоліті…
може, ще давніше…
Мої малюнки буйволів замазав місяць.
(«Праліто»)