.

.

Цветы иногда такие любимые...:-)

був дуже добрий:-) Упереміш iз сумними розповідями про фронт. Був час i для суму i для веселощів. Були Тiк, ВВ та Руслана. Фолковi напрямки, як завжди, найближчи до серця:-) Але найбiльш запом'ятались ВВ. Уперше бачу їх вживу. Це щось дивовижне! Цiлком компенсує те, що вони трiшочки попсоватi:-) Вони, наскiльки я пам'ятаю, стали вiдомi ще на початку 90-х. Це коли я вчилась в останнiх класах школи. Тобто, Олеговi маэ бути десь пiд полтинник. Але це у повному сенсi молодий чоловiк. Вiн зовсiм не зминився за багато рокiв. Почуває себе на сценi абсолютно вiльно. Як риба у водi, чи навiть краще! Я не вiрила своїм очам, адже ниякого тиску вiку над цiєю людиною не вiдчувалось. Так легко рухатись, так енергiйно, навпродовж настiльки багато рокiв - це справжне диво! Пластичний, артистичний, з багатою мiмiкою (м'яко кажучи) та з потужною харизмою. Оце справдi артист, який дає виставу! Я, як завжди вважаю, що ОЕ не може стояти i поряд з ними, бо, на мою думку, ОЕ млявi та скучнi. Срипка наче стає бiльш вдосконалений, але, при цьому, безпосередній як дитина:-) Як завжди!
Гра музикантiв була дуже добра, i нам було так само добре на цьому концертi. Велике спасибi тим, хто влаштував це свято! Сподобалось!

I ще, окремий момент - це сцена. Дуже гарно зроблена, виразно, яскраво, але ничего зайвого, бо видно, що в дизайнера - гарний смак! На великих екранах можно було детально розглядати виконавцiв. Це теж великий плюс.

Багато-багато людей! Вони та ми, вiдчували єднiсть мiж собою. Так само, як коли ми напередоднi брали участь у створiннi живого ланцюга Миру та тишi з лихтариками або свiчками на Новому мосту вночи. Досвiд колективної дiї - це бесцiнна рiч для тих, хто прагне насправдi вiдчувати себе громадянами своєї країни.

Тому додаю саме два наших даблселфi. З концерту, та з мосту, що був напередоднi! :-)
Слава Українi!

.

Можливо, варто прикупити до неї стілів, або ще щось, окрім мартенсів:-) Попереду, з рукоділля, поки що, усякі дрібниці, аксесуари. И, може, ближче до зими, якись светрик, чи я не знаю...

Нiжний ведмедик, якого так приємно пестити. Крім того, що я взагалі люблю гратись с чужими малюками, це ще й мій рiдний племінник. Так затишно у парку, де вiн гуляє зі свєю мамою кожного дня!

Також багато играшок и все хочется хапати и випробувати навпомацки. Ось, наприклад... Окрім маминого мицного волосся, є ще довше в тітки Юлі...:-) Як схопив, то не віддам. Ніжний ведмедик, а вже читко видно, що хлопчик:-))

Лена розповiла, що у парку іноді, вранці, збираються якісь старічки. Невідомий мені досі різновид йоги, або просто групова терапія. Вони поводяться досить дивно. Кумедно навіть. В якусь мить беруться за руки, та навмисно сміються. Сміються деякий час. А ще це група орієнтована на позитив. Група позитивних старих. Також вони життєрадісно вигукують гасла.

"Все хорошо? Все хорошо? Все хорошо? Да!
Все хорошо? Все хорошо? Все хорошо? Да!
Все хорошо? Все хорошо? Все хорошо? Да!"

Я менi здалося, що можно вигадати щось ще. Ось наприклад:

"Старость - это красота!"
"Молодость - это старость!"
"Старость - это молодость!"
"Лишний вес - обязательное условие для красоты!"
Ну і так далі...

А ще я собi уявила, як бабусі озіраються, щоб подивитись, чи не дивляться на ніх дідусі... А дідусі уважно дивляться, при цьому, на бабусь.

Але якщо подивитись на себе, то до мене ось зовсім недавно причипився немолодий, та, видверто кажучи, зовсім непривабливий чоловік. Ледве відчепився. Адже до останнього часу, наважувались знайомиться тільки молоді та переважно привабливі. Може зі мною відбуваються якись зміни, яких я сама не помічаю? Але, швидше за все, мені здається, це кумедне напорозуміння:-) тим більш, що я не знайомлюсь ні з ким на вулиці, бо мені не треба:-) Але я взагалі вважаю, що увагу наважуються звертати ті, хто бачить тих, хто їх вартий.

І дуже добре, що малюкові це все байдуже:-) Він росхоплює радість навколо себе. Радість, яка блокує сум. Сум від величезних втрат пiдчас війни. А немолоді нав'язливі чоловіки швидше привід для жартів, ніж для суму:-)

Бувай, Ромцю, згодом побачимось іще! Ти дуже кльовий пищка!

Грусть моя, ты покинь меня.
Облаком, ты сизым облаком,
Ты полети к родному дому,
Отсюда к родному дому...

с которой я ни за что не желаю расставаться, получились именно такие не случайно:-)

Всвязи с рисованием на тему этнических танцев, я таки как могла, на тот момент, ознакомилась с дискрусом на тему африканских племен, особенно костюмов и танцев. Выяснила для себя неожиданную вещь, оказывается, выработанное веками у диких племен чувство цвета и композиция цветовых пятен, не уступает, как правило, хорошим дизайнерским решениям. Столько изящества в этих, на грани наляпистости и безумной красоты, изысканных сочетаниях. Масаи, Химба и даже странные Мурси, с дисками в губе, нарядные конкурсанты Фулани или, допустим, Нуба - это красиво, при том, что очень ярко и множество элементов для композиции.
Рисунки я делала скорее обобщенные, стилизованные, но столько крутилось образов перед глазами, деталей, обалдеть!:-))
Какой-то один сплошной образ Африки под самую африканскую песню песню Цезарии Эворы...:-)

И я поняла, что новые ручки для сумки я хочу тоже с какими-то явно геометрическими штуками и, может, с чем-то ярким и чтобы мимими. Это было так же очевидно, как то, что я не собираюсь снова включать каменты на джорналс. Решение, в котором не сомневаешься ни на грамм:-)

I його важко спiймати, бо вин зовсiм ефемерний. Якась мить i вже нема. Дотого ж, кожного дня, повiдомлення про чиюсь загибель. Це дуже i дуже тисне. А лiто, можливо, так i мене без жодного селфi. Я вже не вiдчуваю такого поспіху як ранiше, бо ще бiльш впевненно втримую рiвновагу, завдяки фiтнесу, якого я не кидаю попри все. Але жодного фото за лiто - це теж неправильно. Ще невiдомо чи спiймаю я ще один настрiй до Дня народження, який вiдбудеться в цьому мiсяцi. Може i так, але хтозна, не хотiлось би порушувати власнi традиції. А ще поширюються чутки про повну мобiлiзацiю. Це буде той самий випадок, коли в армiю вiзьмуть навiть мене, якщо пiду.

I ще. Останнiм часом, невiдомо звидки, узялось таке вiдчуття ниби, викладуючи фото в iнтернетi, я неначе приймаю виклик страховиська у змаганнi у красi. Це одночасно принизливо i трохи смiшно. Тому треба, я вважаю, подолати це вiдчуття, бо принизливо саме воно, а не те, що я пощу якись свої фото. Та, незважаючи на почуття, таки постити

Уперше та востаннє в'язала настiльки тонке, але, все ж, довела справу до кiнця:-)

Нашла в парке укромных местечек, где можно фотать луки, и фоны и свет бы меня устраивал. Чтобы свет что-либо смягчало и рассеивало, препятствие, но не густая тень:-)
Заметила, что если фотоаппарт оттодвинут подальше и объект-человек приближен зумом, то пропорции тела не искажаются. И еще восприятие пропорций зависит от одежды (да уж, как ни странно). Например, только в сравнении с последним прикидом, заснятом на луке, стало ясно, что ирландскую юбку лучше сочетать с верхом короче, чем я это сделала при поездке на Хортицу. Тогда пропорционирование выгоднее, лучше. Думаю, лучше, вместо пояса, который связан там простой полосочкой, таки сделать элементы как из самого кружева. Ажурный чтобы был срез.

Сестра при виде моих луков говорит: "Няшка-эльф". Прикалывается, как мы любим. Я говорю: "няш-няш", можно уже добавлять "мась-мась", это сейчас модно...
Или я говорю, что с тобой случилось? Где же моя веселая саркастичная сестра? Сразу исправляется:-)
Пыщпыщ.

Був такий вiдомий на Сiчi персонаж, як дiд Мамрак