В ці вихідні, у перше після Нового року випила горілки. Доброї, якісної, бо я ніколи не вважала правильним економити на спиртному. Бо наша задача була купити пляшку, а нашого друга - виставити страви на стіл. Саме від цієї горілки балакучість, в мене, підвищується в рази. Хто б міг подумати, коли я тільки переїхала у Київ, що я зможу українською переговорити навіть такого чоловіка як Сережа :-)) Йоркшиська тер'єрка Мія, яка не була в перукарки вже місяць, норовила пригнути вище столу. Ветеринар радить їй давати заспокійливе бо вона надто активна навіть для своєї породи, хоча й видно що її трошки перегодовують.
Купувати киянину квартиру чи не витрачати долари, або як іноді помилково не купувати біткойни, йшлося про таке чи інше. Витративши всю речову активність, заснули, коли прийшли до дому, а в вечорі дивилися фільм про другу світову, який знятий саме німцями. "Наші матері, наші батьки" мабуть, скоріше про те, що на місці лейтенанта Вильгельма, просто хлопця з хорошої сім'ї, може бути кожен, про те що помилитися у поглядах і сам постраждати від тоталітарного режиму може кожен. Ніякий Гітлер не буває няшною пуською, нема демократії - нема базових прав людини. Актори чудові. Я ще раніше чула що найкраща театральна школа зараз у Німеччині. І ось подивилася німецьке кино, якого я, в моєму житті, бачила дуже мало.
Дуже хороша історична стрічка. Дуже показова сцена, де червоноармійці гвалтують, а потім розстрілюють медсестер, які не встигли втекти разом з усіма з німецького госпіталю до приходу червоних. Одна з медсестер росіянка. Є людяна поведінка, а є поведінка мразоти. Так, садисти і психопати можуть бути в будь якій армії, як і нормальні адекватні люди. Але тільки російські люди зараз живуть етичними нормами середини 20-го сторіччя. Застaрілість мислення як тип масової розумової відсталості.
Хоча якщо у фільмі, такі як Вильгельм і Фрідхель є прикладом носіїв адекватної норми тогочасної Німеччини, то сучасні росіяни бачать, як норму, поведінку садистів і психопатів. Тобто оберштурманфюрера, якій, на жаль, у кінці фільма прикинувся звичайним добропорядним німцем, якому треба допомогти всій решті відбудувати післявоєнну Німеччину. Ось тілки хіба виправдовує Вільгельма і Фрідхеля те, що вони лише виконували накази і були лише винтиками потужного смертоносного механизму?
Те що молодший з братів, Фрідхель, не захотів здаватися у полон і пішов свідомо на пулі радянської армії, свідчить про те, що він, як найрозумніший з братів, розумів недоцільність спроби уйти від відповідальності. Він всю війну усвідомлював те, яким гівном вони займаються через накази командування. Йому не треба було жити далі.
Всім хто вижив з п'яти друзів, було дуже соромно перед євреєм Віктором, якій пройшов через жахливе пекло. Після розвіювання марева пропаганди, настало усвідомлення того що сталося. Тільки ось зараз, в сучасних росіян, скоріше за все, ніяке усвідомлення не можливе, бо в них адекватна норма - садизм і психопатія
А мій портрет з найкращою чотирилапою подругою буде нагадувати щасливі вихідні і радість спілкування с цим комочком любові до всього світу :-)
2D як 3D
[Print]
Та сама киянка