В Київі, взагалі, зараз все спокійно. У нашому будинку на кожному поверсі хтось є. Мене додали в будинковий чат, бачу як звітують інші про свої поверхи, чи все добре і звітую сама.

На вулицях багато обговорюють бойові дії наших. На приклад, як спрацьовують байрактари, або про те, що Хутін йобнувся остаточно. Про це говорять всюди, в потягах, на вулицях, в таксі, коли плетуть маскувальні сітки. Багато бажають Путіну щоб він сдох. Байрактар стає популярним ім'ям для тварин. У київському зоопарку народився лемурчик, потім десь ще бізончик, а ще в ВСУ в когось німецька вівчарочка, то їх всіх назвали Байрактарами.

В Херсоні, єдиному захопленому великому місті, багатотисячні мітинги за Україну. Чому Пуйло думало що воно втримає теріторії, які вдасться захопити то є незбагненна таємниця. Хиба його оточення йому бреше як дихає. Як ото нашому Януковичу. Каже лише те що він хоче почути. Взагалі центр Херсона дуже впізнаваний, його не підробить жоден Голівуд. А бідній Україні це тим більш не по силам. В нас всі сили зараз йдуть на те щоб випіздувати ворога і повернуті всі без вийнятку втрачені території, починаючи з 14-го року.

У Криму багато де виставляють квартири на продаж, скоріше за все, не дорого

Ще, до знайомства з Сережою, був короткій епізод у літку, коли я зустрічалася із чоловіком сибірського походження, який мешкає в Києві понад двадцять років. Наче мила і весела людина, хоче сім'ю, відкрита, чесна, але не в змозі, за 20 років, вивчити українську мову і жаліється, що щось не розуміє і взагалі некомфортно, що у всіх закладах обслуговування на українській мові. Ну, думаю, ладно, буває, я ж теж англійську досконало так і не вивчила, хоча давно намагаюся. Буває взагалі мовний кретинізм, що ж, в кого як. В кожного свої проблеми. Але якось поступово з'ясувалося, що він і зелену владу обирав через те що "какая разница", а вони його так прокидали, бідолашку, що в нас мовний закон так і не відмінили. Мій особистий приклад вивчення мови у двадцять п'ять років його якось не дуже вразив. Потім казав, що при Кучмі краще було, а потім що Янукович подобався. Мене мучали вже дуже сильно сумніви. Чи не дарма я витрачаю свій час на нього? Його не засмучували взагалі мої політичні погляди... І він вже почав мене ласково і жартома називати "Моя бандерівка!" але раптом ще зізнався, що було б добре знов купувати російській газ, і взагалі товаришувати з Росією. І ще і канал якійсь проросійський включає радісно. Ну тут я вже зрозуміла, що це остання крапля. І попрощалася з ним, сказала що шукатиму чоловіка собі далі. Він так і не зрозумів, як це можна відмовитися від стосунків через політичні погляди. Ну я ж бандерівка, хулі..

А ще був випадок, коли пробувала завести стосунки з чоловіком в якого квартира на Хрещатику. З купою грошей, крутою тачкою. І наче все було мило і непогано спочатку, і українець і патріот, хоча й російськомовний, може, тому що з Дніпра, хоча я теж з Дніпра, і що з того? Але, на друге побачення, прийшов на півгодини пізніше і не вибачився. Навпаки каже, що чоловікові з грошима можна усе, у відносинах він завжди правий. Ну тоді я зрозуміла, що це також не мій варіант. Я, кажу, хочу бути щасливою, а не продаватися в рабство за гроші! Хочу взаємної поваги. Він потім писав у вайбер, що від початку думав, що якщо жінка у 44 роки одночасно красива і розумна, то має бути якійсь подвох і ось він у чому! Він побажав мені щастя з чоловіком без грошей. На тому і розійшлися. Так я не стала рабинєю за квартиру яка коштує шість мільонів доларів. І добре хоч до сексу не дійшло, бо дізнаватися який секс з чоловіком, якій в у сьому правий через те що в нього багато грошей, я точно не хотіла!

В Україні зараз дуже популярна пісня "Батько наш Бандера", принаймні, її мелодія, після того як наші школяри запустили флеш моб у Тік Тоці, заспівали її під запис ансамблю з чорнівецької духовної семінарії. А іноді власними голосами. Російські ЗМІ репетують і ногами сучать через цей випадок. Дуже добре про це розповіли у телебаченні Торонто. Але найголовне, що нове покоління вже добре розуміє, шо нема за що виправдовуватися і нема перед ким. Бо в них нема комплексів попередніх поколінь і радянських заморочок

Потроху так вийшло, що, згодом, із Димою В. ми розлучилися. І я проводила якийсь час за читанням чудових книг написаних українською мовою. Оповідання Андруховича, Ірванця, "Пригоди Бравого вояка Швейка" в українському перекладі, Остап Вишня, Коцюбинський. Але, в якусь мить, я зрозуміла, що час рухатися далі. І весною почала ходити на побачення. В Києві картина щодо можливих кандидатів, виявилася набагато краща ніж у Дніпрі і навіть дивно було скількі людей приблизно мойого віку чи страші за мене, бажають серьозних стосунків одразу і негайно. А мене влаштовує варіант середній між тим коли т. з. серьозних стосунків не хочуть взагалі і коли їх хочуть одразу, мені підходе щоб спочатку було не серьозно, а потім вже була мить визначення. І зараз зустрічаюсь з двума чоловіками, яких влаштовує коли спачатку не серьозно, але потім маємо визначатися. Ще нема зобов'язань. Буде смішно якщо я не зможу обрати одного.

З одним я ходжу на джазові сейшени, де він сам особисто грає, незважаючи на те, що для нього це лише хоббі, а він багато років був пілотом чартерних рейсів, але покинув це і зараз працює аналітиком і консультантом федеральної служби по захисту конституції у Німеччині, яка ще раніше надала йому громадянство, що, тим не менш, не заважає йому жити у Київі тиждень чи два на місяць. Коли ми спілкувалися ще тількі онлайн, і я побачила його фото у формі пілота, я відчула таке захоплення, що захотіла зустрітися із ним неодмінно. Він завжди веде мене у ресторани, дарує дарунки, коли приїзджає. В нього велика ступинь внутрьошній свободи. Нам добре разом :--)

З другим чоловіком я ходила на триб'ют гурту "Ленінград", гуляла від Контрактової, через Пейзажку, через Труханов острів, до Оболоні, пила крафтове пиво, снідала у Макдональдсі. Він красивий і одночасно порядний. Мені з ним теж добре. Він керує виробництвом меблів, яке належить його брату.

Я ще не зустріла тут нікого, кого б цікавив одноразовий секс.

Ще в мене є просто друг, якому 20 років. Він навчається в універі, але настількі розумний і талановитий, що працює вже в IT. Нам цікаво спілкуватися разом. Бачимося не часто, у мене особисте життя і я багато працюю.

В мене була подруга, але не довго. Колишня дівчина одного з друзів Дими В. Як виявилося, вона просто недовго зі мною товарищувала на знак вдячності за те, що я її підтримала після розлучення з її хлопцем. За мою емпатію, яку я здатна дарувати необмеженою кількістю, якщо мені подобається людина.

Тож в мене зараз, як завжди, серед друзів лише хлопці :--)

За це літо я каталася на човні між Гидропарком і Русановкою, була на концертах, ходила пішкі величезні відстані, у тому числі, всю ніч, була на барбекю на заміської віллі, гаралася із котами дивної породи девон-рекс, і з милими дітьми, з модними іменами: Сафрон і Прохор. Не менш модно вдягнутими. Мій друг джазмен, катав іх на своєму смарті, а вони піщали від захоплення! :--)))

Я спочатку інтерпретувала умовні позначення в інструкції до велику як мені хотілося і вже потім виявилося що довга риса - це розмір зірки, а не найбільша передача. Трохи хвилювалася, що зламала перехід ланцюжка по зірочкам, але все обійшлося і я із величезним задоволенням потім їхала з гори на гору і навпаки! В мене чудовий велик! І, якщо зима буде знов тепла, то можна буде кататись і в зимку, час від часу. А ще в лісі, біля будинку, де я зараз мешкаю, дуже велики перепади рел'єфу. Пізніше переїду ближче до парку, а за одне і до метро. В Київі бува живеш біля центру, а до метро ще їхати, хвилин 10. Краще йти. І не 10, а 5 :--)

Если выйти из Пейзажной аллеи на Андреевский спуск, напротив, возле церкви, открывается новая смотровая площадка, точнее, терасса, которая тянется до Владимирской горки, отлично выполненный деревянный подмост, с перилами и скамеечками, которому, как мне сказали, не больше полугода. Вид на город офигительный и, пока мы шли к Владимирской горке, то особенно, лично мне, бросилась в глаза Киево-Могилянская Академия. Ее мятно-белая колокольня, с золотом. Я спомнила что там учился Максим Рубан, автор песни "Закохані злодії". А потом вспомнились смольнянки, которые не оказывались готовы к знакомству с реальным миром. И процесс адаптации был травматичен. И, судя по интервью Максима, в Украине всегда был аналог этого ВУЗа, но не только для девочек. Возможно, в Киево-Могилянской Академии так воспитывают учеников, что и для них вход в общий мир тоже травматичен, но, с другой стороны, как замечательно, что такие как Максим существуют! :—)

Киевские вороны точно особенные. Вот, например, на каскаде лестниц, ведущих от Пейзажки к Воздвиженке, сидел такой, серо-черный здоровяк и держал в крепком клюве грецкий орех. Я, конечно, давай фотографировать. А он сначала отвернулся, когда я продолжила, неспешно улетел. Зачем одного ворона, из этих всех, сажать в клетку на Рейторской вообще непонятно! А вот еще "Сквер киевских интеллигентов". Там ворон в цилиндре и чугунный. Я там вчера была впервые. И, выбирая по интернету летнюю обувь, представляла как я гуляю по этому скверу, то в одних босоножках, то в других, но именно в юбке со слонами, так ничего и не выбрала

.

Автомобиль, який можно вмикати в режимі роботи двигуна від електрики так тендітно і ніжно торкається з місця, що я від цього у захваті! Ось тільки знайти парковку із зарядкою для електродвигунів не завжди дуже легко. Але є надія, що ця інфраструктура стане у майбутньому більш розвинута, у тому числі, завдяки приватним зарядним устріям, яки будуть здаватись в оренду, та приєднуватись до мережі з додадку Toka

А еще, что, на мой взгляд, довольно интересно. Я плачу в месяц, с учетом мягкой зимы, приблизительно 360 грн в месяц за отопление. Я живу в доме с новыми батареями, с регуляторами мощности подачи тепла и счетчиками. Общая площадь 49 м кв. Советские сторители бы тут скамстрячили двушку с проходными комнатами. Но в наше время, в Киеве, это однушка. И высота потолков добавляет пространства.

Кофе стало любимым из Эфиопии. Довольно большой выбор импортеров. Арабика, потому что тут почти не возят робусту, потому что киевляне ее не любят. А еще я нашла рецепт приготовления яиц пашот в микроволновке и теперь им пользуюсь как самым лучшим рецептом пашот, при котором яйца аккуратной формы, желток точно посредине белка. Уксус, как всегда, беру яблочный, чтобы запах был ок

На фоне просмотра второго сезона "Доктора Хауса" я узнала, что он еще и хороший джазовый музыкант и вокалист. Хотя раньше я его больше представляла в амплуа Тома Вэйтса, позднего, но так тоже хорошо. А еще, во втором сезоне, я стала замечать, что он "ничего так" и даже ревнивый. Не люблю этот тип мужчин, когда ни себе ни людям, но они тогда и особенно сексуальны, ну... некоторые.

В Киеве смотрим "Хауса" вместе с Димочкой :--) Привожу в идеальный порядок квартиру в Днепре, еще немного и пойду забирать с почты коробки для переезда :--)

Так хотілося екскурсій, що я записалась на місцеву, по Нової Ігрені, де я ще жодного разу в житті не була. А що як я втрачаю щось. А як ні, то щонайменше погуляю серед нових облич, можливо, поспілкуюся з кимось цікавим. Але Антон М, цього разу, хоча й розповідав дуже багато, але, нажаль, не так багато з цього цікавило особисто мене. Так, мене дуже вразило, що над пациєнтами психіатричної лікані, під час окупациї нацистами, проводили есперіменти, або вбивали іх, було цікаво, що серед загинувших був один з синів ребе Шнеєрсона, а також, що залізнична станця "Ігрень" була створена раніше за вокзал в Катеринославі, але більша частка була не для мене. Якщо мене захоплює те, скільки знає людина, це не означає, що я буду прагнути знати теж саме.

Окрему увагу, як і раніше, заслуговують люди, які прийшли. Як і в минулий раз, вони всі, окрім одного юнака, неприємні ззовні, з похмурими поглядами, з якимось неживим виразом обличчя, я вже не буду вдаватися в опис їх зовнішністі, неприємні і все. І це дуже рідко коли я бачу таке щільне скопичення неприємних постатєй. Не з ким не хотілося розмовляти. Але вони, з рештою, почали розмовляти зі мною. І виявилося, що кожен з них, якщо не цікавий, то милий. Навіть літня жінка, яка, час від часу, шукала вуха, в які можна заливати проповідь про те, який чудовий порядок навели у Сингапурі, от би в нас такий був правитель, потім переключилася на інші теми, і скоріше була приємною ніж ні. Це факти про те, що зовнішність людей може бути оманливою, при том, що може і ні. Все одно ті люди, які позитивні ззовні, наврядше себе проявлять якімось злими козлами.

На Ігрені було затишно, там цікава школа, яка є колишня гимназія, але деякі мешканці цього поселення в межах міста, мали якусь власну уяву як має бути. Наприклад, вони самі вирішили що можна, а що ні стосовно іх власності, навіть якщо вона виходить на червону смугу вулиці. Мешканці будинку, який є пам'ятка архитектуры, не така щоб дуже цікава, але все ж, почали агресивно на нас кидатися, коли побачили екскурсійну групу і особисто мне з камерою. Знимок і так не вийшов красивим, але якась божевільна тітка щось вигукувала про дозвіл на фотографування. Ми просто пішли, але тітка викликала поліцію. Поліція нас зустрила на авто в кінці вулиці, послухала хто ми такі і що робили біля будинку і поїхала собі далі. Що вони сказали той дивній бидлотьолці можу лише гадати, але вона потім ще повз проїхала і з посмішкою нам помахала. Ще вони жартували, що примітили нас ще біля лікарні, і вирішили що найбільш верогидним поясненням хто ми такі є те що ми якісь релігійні, може, сектанти.

Погода була чудова. По дорозі до центру майже стемніло. Коли вийшла з маштрутці, хотілося йти скоріше к чомусь для мене традиційному в неділю, наприклад, в ресторан, не обертаючись. Все чого мені бракувало в той день, було повністю компенсовано ролом з окунєм унагі під імбирно-кунжутним соусом

Да что ж такое. Иду с онемевшей нижней челюстью, но, видимо, довольно улыбаюсь. Мужчины, идущие мне на встречу смотрят на меня оценивающим взглядом :--)

К какому чудесному стоматологу ходит моя сестра, оказывается! Начиная от звонка в клинику, заканчивая переводом денег на банковскую карту стоматолога, исключительно положительные впечатления! Атмосфера-обстановка супер. И, наверное, это правильно, разговаривать с боящимся заранее пациентом как с ребенком, тетешкать, успокаивать, помогать ему верить в хорошее :--)

На остановке какие-то молодые человеки сказали: "Девушка, у вас такие красивые..." Задумались — "Штаны!".

А в маршрутке всю дорогу пищали цыплята. Вероятно, у них шок

Алкоголь лучше всего пить в барах и не чаще чем раз в определенное, назначенное себе самому время. И то же самое с десертами. Их лучше есть не дома, а в кафе. Опытным путем было установлено, что раз в неделю это часто, а раз в две уже можно, хотя, лучше раз в три, наверное. Когда как. При желании, десерт можно заменить на сэндвич, я нашла кафе с вкуснейшими сендвичами и красивым видом из окна в самом центре города, на углу Глинки и Европейского бульвара. Хотя это вариант больше для прогулки в прохладную погоду. Или десерт или сендвич, по настроению :--)

Виниловые перчатки для домашней работы, оказывается, клевая штука, тем более, если за обычную цену их несколько пар в упаковке. Они такие нежные и предметы, которые берешь руками в перчатках, очень хорошо чувствуются, не то что в обычных, резиновых.

Появившиеся не так давно папиломы, после приема антибиотиков, вдруг внезапно прошли. Я верила в свой организм и он не подвел, тем блоее, если его постоянно кормят витамин С-содержащими фруктами и овощами

Новый красный рюкзак, большой как чемодан и список всего что надо купить и что положить в него :--)

Только закончилась эпопея с заменой труб на нашем перекрестке, и земляные рытвины под убранным асфальтом опять покрыли асфальтом, что длилось почти около года, как принялись за два квартала выше и, разворотив аллею, скрашивающую убожество верхней части проспекта, оставили все так лежать до неведомо когда настанущего нового этапа. То ли это вопрос денег, то ли накопления новых сил. Наиболее отвратительно это все, когда проливные дожди, и видно что многим людям лучше чапать по грязи чем обходить источник грязи. Ужасна не сама грязь, а со следами многочисленных ног, процесс, когда ее месят

А еще искуснейшим образом приготовленный коктейль в баре Escobar. Хоть там и иностранец-бармен смотрит на вас как на говно. Но вкуснее напитка такого рода я еще не пробовала. И то как он действует вообще потрясающе. Понимаешь, что здорово проводишь время и больше ничего не нужно, вообще. Из бара спокойно уходишь в лето и забираешь остающуюся порцию кайфа с собой. New York Sour. Дорого, конечно, но он того стоит

Во дворе какой-то человек с манерой говорить как у Горбачева проповедовал монархию. В руке он держал папочку с золотыми буквами "диплом" и явно преодолевал предубеждения собеседников. Ораторствовал, но мне было достаточно самого факта и я шла дальше/

Очень вкусную штуку придумали у нас в районе набережной. Вареную кукурузу продавать уже отдельно от початка, с различными соусами, сливочным маслом, сыром, в стаканчиках с ложечками. Три варианта размера порции. Вот только очереди к ним такие, что бывает лучше идти дальше гулять чем стоять на одном месте пока сгущается вечерняя мгла и Днепр становится все чернее и торжественней. Стоять как бы воткнутым в одну точку, чувствуя себя указателем на карте.

На фестивальном причале снова выступают такие крутые профессионалы как Андрей Попов и его группа. Фестиваль "Джаз на Днепре" уже совсем близко. Неизвестно попаду ли на бесплатные дни, которые в будни. Но суббота точно вся моя. А в ней мои любимые "Hot sardines", остальное может поражать меня в самое сердце, может не поражать, пусть это будет пока еще неизвестная составляющая.

Новомосковский лес как и раньше полон необъяснимой силы и дарит ее тому кто открыт для него, открыл свое сердце. Это больше чем красота и больше чем любовь. Я раньше считала, что он полон любви, но не совсем так, скорее силы. И тот кто пришел туда за позитивными впечатлениями их найдет. После первого часа прогулки вдруг входишь в особенное состояние, перестаешь обращать внимание на мелкие шорохи в кустах, тем более, что крупных хищников там просто нет. Чувствуешь, что идешь за чем-то, что тебе очень нужно, потом уходишь с ощущением, что это получил. И лес был светел и добр к тебе

В двух кварталах выше моего дома есть кафе с котиками. Вдруг заметила, что на дверях анонсируют мейкуна и еще какого-то пыщку. Не столько кафе, сколько кошачий зоопарк. Я не знаю как скоро у меня найдется время поехать в Асканию Нову, где зебры, бизоны и прочие няшны звери без решеток, но хотя бы схожу погладить мейкуна. Мне не нужен их кофе, но, может, нальют мне воды

Возле Театра оперы и балета, вполне интеллигентного вида, не вполне совершеннолетние молодые люди говорили один другому, явно хвастаясь: "Последний раз мне начистили ебало, когда я был в сиську пьяный. Но это не отменяет того факта, что..." дальше неразборчиво.

Во дворе нашего дома, с каждой весной, появляется все больше видов цветущих и так и эдак растений, такое впечатление, что всех их поливает одна и та же женщина с неизменным шлангом в руках. Она просто поворачивается всем своим большим телом из стороны в сторону, медленно, но вполне ритмично. Как метроном. Рядом с ней стоит такой брутальный, конечно, в теле, но не настолько, небритый, вполне типичный для наших мест, мужчина, который на руках держит таксу и говорит ей очень-очень нежно: "Девочка моя славная, куколка моя хорошая, солнышко..." дальше неразборчиво. Женщина со шлангом поворачиватеся всем телом из стороны в сторону, но и что-то, все же, говорит про плиту и чайник. Уже почти ночь. Двор полон благоухания всех таких нежных цветов, едва распустившихся и с почти облетевшими лепестками

Оказывается, присутствие именно французских бульдогов на сеансах французского кино, не лишенного любовной лирики, может быть очень смешным. Особенно, если они просыпаются как раз когда идет сцена, после которой точно должен быть секс и начинают похрюкивать по нарастающей. Кажется, особенность этой породы в том, что они не могут не хрюкать когда бодрствуют

Виявляється, що надлишок вітамину а є також причиною артриту. Гипервітаминоз - це справжнє отруєння. Це те чому не приділяють увагу навіть кваліфиковані дерматологи, намагаючись вирішити ваші шкіряні проблеми. Тому у вашому холодильнику з'вляються біодобавки, які ще треба знати як суміщати зі звичайною їжею. Або вживання щорічно обов'язкового комплексу для шкіри, нігтів та волосся, той хто радить не переймається тим що саме ви взагалі їсте, він лікує те що вміє. А ти вчишся на власному досвіді