Сережини друзі знайшли йому роботу, яка має нам підійти. Початок може бути у грудні, або після Нового року. Це повинно зняти з мене частину навантаження моєю роботою. З іншого боку, приємні дрібниці, на кшталт коли тобі приносять за комп прорізане яблучко, будуть вже позаду. Як і нові вишукані страви, якими пригощають мене, а не я пригощаю.

Тим не менш, хочеться відмітити ті чудові ідеї що вже були.

1. Деруни запечені в горщику по-карпатські, з грибами і сиром

2. Філе птаха із томатами і сиром у аєрогрилі

3. Котлетки з ананасами і сиром. Спочатку печеться котлета, потім, новим шаром додається ананас і, за 15 хвилин до кінця готування, сир. Скибочками або тертий

Олійна бризкалка, замовлена з китаю, бризнула два рази і все. Згадалося як у 90-ті був розповсюджений вислів "китайське гівно". Я взагалі не люблю замовляти щось, що буде перетинати кордон, а Сергійко має тяжіння до всяких джерел дешевих розпродажів, типу АліЕкспрес. Хоча термошкарпетки, на приклад, виявилися добрими.

Поки я це писала прийшло повідомлення про відбій повітряної тривоги. Кацапи все прагнуть підвищити ескалацію і вразити енергетичні об'єкти. Але ж і розпродажі на АліЕкспрес теж їх мають відволікати, а тепер, особливо, дешеві. Відсоткова ставка не бантик, к голові цвяшками не приб'єш

Він побачив це в Тік-тоці і одразу загорівся ідеєю фаршированого грибочка в клярі і паніровці!

В очищених крупних печериць відрізаємо ніжки. Капелюшки начиняємо змішаним фаршем, зверху кладем скибочку твердого сиру. Потім мокаємо у яйце, потім в муку і паніровачні сухарі. У аерогрилі, в режимі "м'ясо" виставляємо температуру 210 і час 50 хвилин. Солимо лише фарш.

Виходить щось неймовірне! Я хвалю Сережу кілька разів, об'являю йому подяку. Потім він запитує, чи мені дійсно сподобалося! Я ще раз кажу, що він кращий у світі кухар! А він ще раз питає: "Ну скажи, вони кльові!" Я: "Та ну вапше!" Сидимо і насолоджуємося :-)

Останнім часом ми захопилися приготуванням їжі, яку раніше купували тільки у вигляді напівфабрикатів. А саме ті, для яких потрібно готувати самому тісто. Вареники і чебуреки. Тісто заварне, для вареників дві склянки муки, яйце, півсклянки окропу, столова ложка олії, сіль. Сережа був упевнений що цей рецепт тіста підійде і для чебуреків, але вони вийшли явно не такими як треба. Більше нагадують коржики з м'ясом, дещо жорсткуваті. Потім виявилося, що тісто майже те саме, але потрібно додавати удвічі більше окропу і в чотири рази більше олії. Але пробувати зробити правильно ще попереду. Вареники вийшли помітно краще будь яких, навіть ніж у "Галі балуваній", бо домашнє тісто саме краще! Сережа любить більш за все с капустою. На начинку я порізала весь качан (1 кг) Але, коли все просмажилося, половину відклала щоб потім дотушити. Тепер купувати напівфабрикати ми просто не хочемо. Готувати ці страви не важко і тісто у мене замішується дуже легко.

Ще ми разом готували фарширований перець. Ми купили червоний, дорогий і дуже великий. Сережа вирізав хвостики з насінням, дуже мінімалістично і акуратно, так щоб начинка напевне не вивалилася із перчиків. Для начинки треться цибулина, сік я віджала і решту додала у напівзварений рис. Півкілограма мішаного фаршу. Начинку вимішувала руками, як все що треба вимішувати для смаження. На дно великої кастрюли я поклала смажені цибулю і моркву, отвірами до гори поставила перець, але води, розведеною із томатною пастою, до самого верху трохи не долила. За новим рецептом потрібно, поки вариться на повільному вогнику, приготувати суміш сметани з мукою за 15 хвилин до закінчення, розвести бульоном із кастрюлі і додати до фаршированих перців. Результат неймовірний! Можна набивати перець не так щільно як це робила я

На весілля моя родина подарувала аерогриль. Але терпіння подивитися майстер класи на youtube вистачило лише в мене. Трохи часу ушло на з'ясування хто більш правий, той хто хоче звалювати просто все в купу у шайтан-машину і, обираючи програму, забирати бозна що після сигналу закінчення, або той хто підбирає температуру і час і бере за основу одну з програм лише приблизно, а ще розташовує шматочки з продуктів як на деко або на сковорідці, один до одного. Переміг другий варіант, тобто мій! І Сергій визнав, що треба робити саме так як кажу я. Але й що шматочки кабачків, м'яса, картоплі по-селянські і цвітної капусти вийшло чудово і смак своєрідний, який можна отримати лише у аерогрилі :-)

Працюю так, що достатньо відпочиваю, але завдань на реалізм в цьому місяці немає, все просто, технічно, чітко, ніби гребеш у човнику

My family gave me an air grill for the wedding. But only I had the patience to watch master classes on YouTube. It took a little time to find out who is more right, the one who wants to just pile everything in a heap in the shaytan-machine and, choosing a program, take it away after the end signal, or the one who selects the temperature and time and takes only one of the programs as a basis approx. The second option won, that is, mine! And Serhii admitted that it is necessary to do exactly as I say. But also that pieces of zucchini, meat, country potatoes and cauliflower turned out great and the taste is unique, which can only be obtained in an air grill :-)

I work so that I rest enough, but there are no tasks for realism this month, everything is simple, technical, clear, as if you are rowing a boat

А ще я вже більше ніж два тижні не курю. Це є позитивна роль вірусу, який заважав нам повноцінно жити. Головне правило, ні в яких випадках не треба робити винятки, ані в компанії, ані на якійсь події. Взагалі ніколи не починати. Чого в мене немає взагалі, так це бажання випити. Так щоб воно виникло само по собі. Хіба що як додаток до смачної вечері чи обіду. Або пиво в пабі, просто як частина драйву від прогулянки Києвом

А еще я уже больше двух недель не курю. Это положительная роль вируса, который мешал нам полноценно жить. Главное правило, ни в каких случаях не нужно делать исключения, ни в компании, ни на каком-либо событии. Вообще никогда не начинать. Чего у меня нет вообще, так это желания выпить. Так чтоб оно возникло само по себе. Разве что в дополнение к вкусному ужину или обеду. Или пиво в пабе, просто как часть драйва от прогулки по Киеву

Я вигадала нову страву. Називається "Овочева закуска". Якийсь час вона маринується, хоча можна, якщо дуже хочеться перекусити, їсти її відразу. Одна цибулина, одна велика морква або дві маленькі, чотири помідорки, дві ложки борошна, олія, півкришечки оцтової пляшки оцту. Помідори ріжуться на часточки, потім їх потрібно посолити, 1 ч. л. солі, перемішати, залишити в ємності пускати сік. Тим часом, очищену цибулину нарізаю півкільцями, моркву чищу, тру на великій тертці. Розігріваю сковорідку. Помідори вже плавають у рідині, їх відкидаю на друшляк. Потім обвалюю в муці і відправляю смажитися на сковорідку. Доки вони не почнуть набувати однорідності. Але тоді їх одразу виймаю на тарілку. Потім смажиться
цибуля, все на великому вогні. Але коли цибуля почне набувати коричневої скоринку, я додаю морквину і зменшую вогонь до середнього. Коли морква стане м'якою, можна покласти туди помідори. Мішаю. І досолюю до смаку. Спеції у мене тут перець та прованські трави. Смажаться інгредієнти ще кілька хвилин, можна 10. Потім додаю оцет і трошки води, перемішую. І зменшую потужність нагрівання плити до мінімуму. Овочева суміш протушковується ще 10-15 хвилин. І все. За бажання, можна намазувати на хліб :-) Найсмачніше стає за кілька годин.

Ще я відкрила для себе музику свінг. Раніше я думала, що це стиль танцю під різновид рок'н'ролу, а свінг це ще й музика. Дуже весела і залучає ритмом тіло в танець, але ж і працювати під неї теж можна :-)


Я придумала новое блюдо. Называется "Овощная закуска". Некоторое время она маринуется, хотя можно, если очень хочется перекусить, то есть ее сразу. Одна луковица, одна большая морковь или две маленькие, четыре помидорки, две ложки муки, растительное масло, пол-крышечки уксусной бутылки уксуса. Помидорки режутся на дольки, потом их нужно посолить, 1 ч. л. соли, перемешать, оставить в емкости пускать сок. Тем временем, очищенную луковицу нарезаю полукольцами, морковку чищу, тру на крупной терке. Разогреваю сковородку. Помидоры уже плавают в жидкости, их откидываю на друшлаг. Потом обваливаю в муке и отправляю жариться на сковородку. До тех пор пока они не начнут приобретать однородность. Но тогда их сразу вынимаю на тарелку. Потом жариться лук, все на большом огне. Но когда лук начнет обретать коричневую корочку, я добавляю морковку и убавляю огонь до среднего. Когда морковь станет мягкой, можно класть туда помидоры. Мешаю. И досаливаю по вкусу. Специи у меня тут перец и прованские травы. Жарятся ингредиенты еще несколько минут, можно 10. Потом добавляю уксус и немножечко водички, перемешиваю. И убавляю мощность нагрева плиты до минимума. Овощная смесь протушивается еще минут 10-15. И все. При желании, можно намазывать на хлеб :-) Вкуснее всего становится через несколько часов.

Еще я открыла для себя музыку свинг. Раньше я думала что это стиль танца под разновидность рок'н'ролла, а свинг это еще и музыка. Очень веселая и заманивающая ритмом тело в танец, но ведь и работать под нее тоже можно :-)

Я бачила різні рецепти, але найбільше мене зацікавив рецепт із сиром. Картоплин я взяла на одну більше, а сир купила не фету, але дуже схожий на неї, український сир In salad, ще ніжніший, мабуть. У рецепт входить цибуля шалот, зелена цибуля, гілочки кропу, борошно, яйця. Упаковка м'якого сиру, 170 гр. Що я точно робила вперше, так це віджимала сік із натертих картоплин. Коли готуємо деруни, ми так не робимо. Усього на приготування латкесів у мене пішло 1 годину 45 хвилин. Вийшло 5 великих сковорідок. Сьогодні свято світла, душевного, сімейного тепла! І латкеси не просто блюдо, а символ свята Хануки.

І так, я взяла 5 картоплин. Почистивши від шкірки, натерла половину на великій тертці, половину на дрібній. Поклала на друшляк. Поки стікав сік, підготувала решту компонентів. 3/4 цибулини шалот дрібно порізала, дві стріли зеленої цибулі теж. А ще кріп, кілька гілочок, чим дрібніше ріжеш, тим краще вийдуть латкеси. Сир порізала весь, дрібними кубиками. Потім 4 яйця розбила в майбутню суміш. А ще додала 2 ложки борошна, з гіркою. Натерту картоплю потрібно віджати максимально і, коли виливаєш із миски сік, то на дні залишається крохмаль. У мене він пішов до складу латкесу. Замішую я такі страви, де треба все однорідно перемішати, завжди руками, щоб краще відчувати консистенцію.

Потім я взяла найбільшу сковорідку, і коли вона добре розігрілася, на середньому вогні почала смажити. Рослинної олії в рецепті пропонували додавати якомога більше. Я так і зробила, адже картопелька має просмажитись якнайкраще. Смажити я намагалася до максимально рум'яної скоринки, але щоби не підгоряли, звичайно. Тримала на сковороді скільки можна, тому час приготування не маленький.

Але головне результат! Я вважаю смак вийшов дуже гарний. А мій чоловік просто у захваті!

2200 років тому з Єрусалимського храму вигнали ворогів та отримали з невеликої кількості олії світло для мінори на вісім днів! Хаг самеах!



Латкесы

Я видела разные рецепты, но больше всего меня заинтересовал рецепт с сыром. Картофелин я взяла на одну больше, а сыр купила не фету, но очень похожий на нее, украинский сыр In salad, более нежный, пожалуй. В рецепт входит лук шалот, зеленый лук, веточки укропа, мука, яйца. Упаковка мягкого сыра, 170 гр. Что я точно делала впервые, так это отжимала сок из натертых картофелин. Когда готовим деруны, мы так не делаем. Всего на приготовление латкесов у меня ушло 1 час 45 минут. Получилось 5 больших сковородок. Сегодня праздник света, душевного, семейного тепла! И латкесы не просто блюдо, а символ праздника Хануки.

И так, я взяла 5 картофелин. Почистив от кожуры, натерла половину на крупной терке, половину на мелкой. Положила на друшлаг. Пока стекал сок, подготовила остальные компоненты. 3/4 луковицы шалот мелко порезала, две стрелы зеленого лука тоже. А еще укроп, несколько веточек, чем мельче режешь, тем лучше выйдут латкесы. Сыр порезала весь, мелкими кубиками. Потом 4 яйца разбила в будущую смесь. А еще добавила 2 ложки муки, с горкой. Натертый картофель нужно отжать максимально и, когда выливаешь из миски сок, то на дне остается крахмал. У меня он пошел в состав латкесов. Замешиваю я такие блюда, где нужно однородно все перемешать, всегда руками, чтобы лучше чувствовать консистенцию.

Потом я взяла самую большую сковородку, и, когда она хорошо разогрелась, на среднем огне начала жарить. Растительного масла в рецепте предлагали добавлять побольше. Я так и сделала, ведь картошечка должна прожариться как можно лучше. Жарить я старалась до максимально румяной корочки, но чтобы не подгорали, конечно. Держала на сковороде сколько можно, поэтому время приготовления не маленькое.

Но главное, результат! Я считаю вкус вышел очень хороший. А мой муж просто в восторге!

2200 лет назад из Иерусалимского храма изгнали врагов и получили из небольшого количества масла свет для миноры на восемь дней! Хаг самеах!

На решті, ми завітали до вареничної "Катюша", улюбленого закладу моєї перукарки, яка пам'ятає цю вареничну ще за часів свого дитинства, Юля є коренною киянкою, без зауваження про покоління. Але, пори те що її освіта не тільки перукарська, але й дизайнерська, оцінка інтер'єру на відмінно не співпадає із моєю. Видно що старалися додати колориту минулих років, але на професійне рішення, я вважаю, взагалі не тягне. Можливо, картину псує обмін валют у середині залу. А може просто не продумали із усіх точок, з яких буде дивитися відвідувач. Композиції нема. Але окремі деталі, так, дуже милі. Особливо нам з Сережею сподобалися порцелянові розетки, з яких зовнішні шнури були аккуратно натягнути у низ, переплетені і, з певним ритмом, зачеплені за порцелянові ж цвяшочкі! Я ще в житті такого не бачила! А Сережа бачив, у Німеччині. Якось взагалі ми почали згадувати гарні приклади вінтажних інтер'єрів в закладах загального харчування. Я була лише в так званому колишньому соцтаборі, в Румунії, Болгарії, Угорщині, Грузії, в країнах Балтики. А Сережа був всюди у Європі і бачив вінтажні інтер'єри ще до того як це увійшло в моду в колишньому СНГ, але якщо б він зробив, у своєму барі, полиці, на стінах, із запиленними ковзанами, його б просто не зрозуміли.

Коли ми зайшли, людей не було взагалі. Після того як ми прогулялися по залу взад-вперед, нас окликнув офіціант. Молодий узбек, дуже приємний юнак. Взагалі, в Києві, узбеки дуже чемні і говорять без акцента, і російською і українською. Чи то в точках із сухофруктами, чи ось офіціант. Потім зайшло ще пару хлопців у воєнній формі, але вони хотіли сидіти на літньому майданчику.

Ми, із моїм чоловіком, обговорили чому так мало людей, попри те, що кухня ж дуже добра. Наша традиційна, але із креативним підходом. Ми замовляли вареники з м'ясом, деруни з форшмаком. Хоча ми самі готуємо деруни смачно, в вареничної "Катюша" взагалі винятково смачні деруни! І сполучення з форшмаком вийшло вдале! Зійшлися на думці, що вся справа у неактуальній назві. Кричуще неактуальній. Українською було б "Катруся", а Катюша це та що виходила на беріг на крутий. Коли грабували і гвалтували развеселі, завзяті червоноармійці, коли займалися вандалізмом, коли робили все те саме що зараз робить армія рф на захоплених тимчасово територіях. "Катюша" або зникне взагалі, закриється, або вони здогадаються провести ренеймінг.

Ще, час від часу, до обміну валют підходили різні іноземці, турки, можливо, араби. Брали гроші і тут же виходили.

Ще ми раптом стали ходити за руку. Сережа запитав лише, як на мій погляд, чи то підійде для нашого віку, адже мені 47 а йому 55. І ми зійшлися на думці про те що у Європі за руку можуть ходити люди в будь якому віці, а ми і є Європа

Хоча ДР ми справляли вдома, ми інколи відвідуємо KFC. Те що там буде смачна їжа вже здавалося передбаченим, але в цей раз вийшло доволі дивне, м'яко кажучи. Нам хотілося пива і до нього ми просто взяли смаженого сиру і чипси. Інтер'єр дуже професійно зроблений, із дзеркалами. Мені було видно столик, за яким сів симпатичний чоловік азіатської зовнішності, можливо, японець, із місцевою дівчиною. Він в захваті дивився на неї, під час розмови, поки не відкусив перший шматочок зі своєї тарілки. Здається це було турбо, або ще щось що подібне на шаурму. Нещасний іноземець, зі сльозами на очах, обережно робив ковтки, не бажаючи випльовувати зміст рота при дівчині! Ми дивилися в стані шоку. На решті умовний японець вийняв з рота якійсь предмет, дуже маленький, але явно зайвий у шаурмі, а не те що в турбо! І постраждалий пішов до каси вимагати викликати адміністрацію. Його акцент було чути навіть на вулиці, куди вийшли ми із Сережею, не доївши наші чипси, але прихопивши пиво! Видовище скандалу було не з приємних, що казати про момент виявлення, сподіваюся, не комахи... Хоча Сережа і глянув, на останок, у вікно, з цікавості, я не могла на це дивитися, мені було соромно за наше KFC перед іноземцем, це був якійсь мегакринж!

Поки що відвідувати KFC не хочеться, а в МакДональдсі ми беремо лише морозиво. Зараз почалися дощі, прохолода і їсти морозиво пізно, принаймні мені.

Моя платна подруга і перукарка Юля, ще раніше казала, що на Либідській є чудовий заклад і він краще навіть за Суші-Я, на її думку. Це варенична "Катюша". Попри скромну назву, і вивіску, яку просто замінили з того що було у радянські часи на сучасний вініловий аналог із підсвіткою, хоча посилання в ті часи все одне відчувається, там всередені офігенний інтер'єр, меню і сервіс. Ми так туди і не дісталися поки що, зазвичай на Либідській просто гуляємо із кавою, яку замовляємо з собою. Та й схильність до повноти в мене посилилася, в останні роки, тому всі ці пампушки, пляцки, вареники тощо, дозволяю собі дуже рідко.

Інша справа KFC!

За час війни у продажу з'явилися нові торгові марки морозива. Заборонене у будні стає дозволеним на вихідні. Ось, на приклад, Imperium. Шоколад і біла частина скручені у спіраль в рожку. Яка насолода відчувати два смаки по черзі! Наче вони перекручуються, таючі у роті! І вулиця Антоновича тоді раптом грає новими фарбами і більше ідей приходить у голову, щодо всього що раніше потребувало ідей! :-)

В цьому році ми так само купували велику коробку з полуницею як і в минулому. Мабуть, літо без полуниці, це як Новий рік без мандаринів. Є речі, які роблять тобі настрій незалежно від того, про що ти дізнаєшся з новин, і одна з них - полуниця! :-) А ще секс, кохання, гарна зачіска (першу годину, після того як зробили) і все це можна віднести, більш менш, до категорії "подарунок". Подарунок від когось, від долі, від сьогоднішнього дня, від коханого міста, чоловіка. Коли ще зовсім недавна був привід плакати, то через певний час отримуєш той подарунок, який мов полуниця, мов поцілунок, або найвища ступінь насолоди.

Натюрморт Олександра Гуристюка з м. Рівне :-)

У перше в житті приготувала мариновану рибу. Мій чоловік у захваті! Є два основних варіанти, з холодним маринадом і гарячим. Можна додавати більше солі ніж цукру, а можна навпаки. Я купила замість кориандра сицилійську суміш спеції для риби і морепродуктів, заливала не холодним маринадом, і не проварювала в маринаді, а просто залила гарячим маринадом, якій проварила сам по собі пару хвилин. Решту готувала за рецептом. На дві скумбрії склянка води, дві столових ложки олії, дві оцету, чайна ложка цукру, дві солі. 10-12 перчинок горошком і чайна ложка меленого перцю. Цибуля півкільцями, лавровий лист. Залишити потрібно на добу мінімум

Це смачніше ніж солоні філе з магазину і подібне на консерву тільки ще краще. Наступного разу хочу спробувати такий вариант:

Святкувати Великдень сама я б не стала, але оскільки для мого чоловіка це як дитяче свято для дитини, треба дотримуватися атрибутів. Ну ніби раз треба повітряну кульку, прапорець, квіти, чешки, білі шкарпеточки, то, виходить, треба, зробимо :-)) Аби дитина була щаслива і не гірша за решту дітей. Тому в нас був урочистий сніданок із пасочками, орнаментованими яєчками, ковбасними і сирними нарізками, хроном з бурячком і канапками з ікрою :-) Сніданок готував Сережа, я просто вийшла до сніданку не в домашньому одязі, а у светрі і штанах :-) А урочисту вечерю вже готувала я, приблизно те саме, але ще й з салатиком. Привітала маму Сережи. Всі були раді і задоволені! Люди із Західної України дотримуються традицій більш старанно ніж із Центральній. Тепер я граю із ними в одну гру! :-) Дванадцять страв на Святий вечір, урочистий сніданок і вечеря на Великдень

Сережа з тих чоловіків для яких важливо як жінка вміє готувати. А я, як раз, люблю готувати їжу смачно. Щоб різниця між рестораном і домом не відчувалася дуже різко. Я ж не можу собі дозволити кожного дня їсти у ресторані? І так співпало що незадовго до знайомства із ним мене зацікавили рецептом журека і я вже планувала його зробити, але ж ця страва, хоч і дуже проста, але потребує терпіння і очікування готовності закваски. Той факт що Сережа був у Польщі і там їв аутентичний журек, підштовхнув мене до того, щоб залити стакан вівсяних хлоп'їв кількома стаканами води і почати процес. Коли закваска підійде, далі все стандартно, як і у багатьох відео на ютубі. Ковбаса типа краківської, смажена цибуля, картопля, сметана. А ще відварне яйце кладеться у тарілку. Журеки відрізняються, здебільшого, лише закваскою.

Коли Сережа спробував, він сказав що мій журек просто божественний! І саме такий яким має бути журек.

А ще є борщ. Густий, на квасолі і курці одночасно. Він в нас з'їдається дуже швидко, і очікується підкреслено радісно :-)))

Сьогодні коханий мене здивував, приніс на робочий стіл смажені с цукром банани! Найсмачніший десерт був, до цього моменту, паштет з каштанів під взбитими вершками, але тепер все по іншому! :-)

Рецепт видавати не хоче, а хоче й надалі приносити мені карамелізовані банани в момент коли це буде сюрпризом :-)

Учора я поставила на стіл дванадцять страв і карпатські медові свічки не заради себе, а щоб Сергію було приємно. Його мама прислала нам справжню кутю. Ми поставили її у центрі столу. Було відчуття справжньої містерії...

Я раніше не знала що голубці і вареники можно смажити. З рум'яною скоринкою це так смачно, піздець! :--)))

А еще, что, на мой взгляд, довольно интересно. Я плачу в месяц, с учетом мягкой зимы, приблизительно 360 грн в месяц за отопление. Я живу в доме с новыми батареями, с регуляторами мощности подачи тепла и счетчиками. Общая площадь 49 м кв. Советские сторители бы тут скамстрячили двушку с проходными комнатами. Но в наше время, в Киеве, это однушка. И высота потолков добавляет пространства.

Кофе стало любимым из Эфиопии. Довольно большой выбор импортеров. Арабика, потому что тут почти не возят робусту, потому что киевляне ее не любят. А еще я нашла рецепт приготовления яиц пашот в микроволновке и теперь им пользуюсь как самым лучшим рецептом пашот, при котором яйца аккуратной формы, желток точно посредине белка. Уксус, как всегда, беру яблочный, чтобы запах был ок

Основу для чая сейчас делаю из шиповника и ромашки, а дальше добавляю травяной или фруктово-цветочный чай, из того что есть самого вкусного из ближайших чайных магазинов. Ройбуш, Альпийский луг, Королевский завтрак. Хочу еще попробовать Японскую липу и не спешу. Предвкушение чего-то особенного, изысканного отдельный вид удовольствия :--)

Алкоголь лучше всего пить в барах и не чаще чем раз в определенное, назначенное себе самому время. И то же самое с десертами. Их лучше есть не дома, а в кафе. Опытным путем было установлено, что раз в неделю это часто, а раз в две уже можно, хотя, лучше раз в три, наверное. Когда как. При желании, десерт можно заменить на сэндвич, я нашла кафе с вкуснейшими сендвичами и красивым видом из окна в самом центре города, на углу Глинки и Европейского бульвара. Хотя это вариант больше для прогулки в прохладную погоду. Или десерт или сендвич, по настроению :--)

Виниловые перчатки для домашней работы, оказывается, клевая штука, тем более, если за обычную цену их несколько пар в упаковке. Они такие нежные и предметы, которые берешь руками в перчатках, очень хорошо чувствуются, не то что в обычных, резиновых.

Появившиеся не так давно папиломы, после приема антибиотиков, вдруг внезапно прошли. Я верила в свой организм и он не подвел, тем блоее, если его постоянно кормят витамин С-содержащими фруктами и овощами

Новый красный рюкзак, большой как чемодан и список всего что надо купить и что положить в него :--)

Сегодня пробовала шарики мороженного из соленой карамели. К ним принесли белый шоколад, который, если им поливать мороженное, твердеет, а если просто есть ложечкой из чашки, почему-то нет. Во "Львовском кафе" настоящее мороженное и настоящий шоколад. И ощущение праздника