Мама мені надіслала спочатку фото, а потім відео різдвяного свята з дитсадка, куди ходить Льова. І хоча початок був трохи сором'язливим, з боку дітей, під кінець тусівка розходилася до рівня накалу виконання темношкірими стилю госпел. Від незручності завчених зайчиками, лисичкою, ведмедиком, сніжинками, мабуть, не зовсім зрозумілою для них мотивації, віршиків стався перехід до екшену і то жінка в костюмі зими закрутила всіх у свою хуртовину з продовженням у вигляді снігових ігор, то інша співробітниця святкової агенції в костюмі кози залучала всіх до співу колядок, а симпатичний молодик у шапочці Санти та новорічному светрі пропонував Джингл Белл українською мовою. І ці номери впереміш з іграми та хороводами з національними символами Різдва, в результаті, висікли саме ту іскру, яка наповнила приміщення дитячого садка саме радістю, а не похмурим сиропчиком дотримання вказівок вихователів як було за радянських часів. Наш ведмедик у своїй сценці спав під ялинкою, коли дітки збирали гриби в лісі, а коли натрапили на сплячого ведмедя, він їх усіх ловив, але вони втекли! Так багато дітей у костюмах зайців було не тому, що у батьків однакова фантазія, а тому, що був саме номер із зайцями. І сніжинки теж створювали завірюху разом із жінкою-зимою. Тепер зима - це не щось страшне, як колись образ Снігової королеви, а така фея веселощів та зимових розваг, а елементи американського Різдва і зовсім викликали у дітей таке захоплення, що було видно, що свято точно вдалось і я б навіть назвала це різдвяною вечіркою для малюків! :-)

Взагалі дитячі костюми були на основі наших національних, тільки головні убори вказували на образ, ведмедик, лисичка та інші персонажі. Ведмедик Льова був, як усі хлопчики, у вишиванці! Дуже мило!

І які гарні дівчата у нього у групі! Україночки наші славні! :-)))



Мама мне прислала сначала фото, а потом видео рождественского праздника из детского садика, куда ходит Лева. И хотя начало было немного стеснительным, со стороны детей, под конец тусовка расходилась до уровня накала исполнения темнокожими стиля госпел. От неловкости заученных зайчиками, лисичкой, мишкой, снежинками, при видимо не совсем понятной для них мотивации, стишков случился переход к экшену и то женщина в костюме зимы закрутила всех в свою метель с продолжением в виде снежных игр, то другая сотрудница праздничного агенства в костюме козы завлекала всех к пению колядок, а симпатичный молодой человек в шапочке Санты и новогоднем свитере предлагал Джингл Белл на украинском языке. И эти номера вперемешку с играми и хороводами с национальными символами Рождества, в итоге, высекли именно ту искру, которая наполнила помещение детского сада именно радостью, а не унылым сиропчиком следования указаниям воспитателей как было в советские времена. Наш мишка в своей сценке спал под елочкой, когда детки собирали грибы в лесу, а когда наткнулись на спящего медведя, он их всех ловил, но они убежали! Так много детей в костюмах зайцев было не потому что у родителей одинаковая фантазия, а потому что был именно номер с зайцами. И снежинки тоже создавали вьюгу вместе с женщиной-зимой. Теперь зима - это не что-то страшное, как когда-то образ Снежной королевы, а такая фея веселья и зимних развлечений, а элементы американского Рождества и вовсе вызвали у детей такой восторг, что было видно что праздник точно удался и я бы даже назвала это рождественской вечеринкой для малышей! :-)

Вообще детские костюмы были на основе наших национальных, только головные уборы указывали на некий образ, мишка, лисичка и прочие персонажи. Мишка Льова был, как все мальчики, в вышиваночке! Очень мило!

И какие красивые девочки у него в группе! Украиночки наши славные! :-)))

Тепер, коли все менше країн, у тому числі і ми, святкує Різдво за Юліанським календарем, це свято на честь народження дитини, яка в міфології країн, культури яких розвивалися під впливом християнської релігії, відіграє дуже важливу роль. Тепер воно настає раніше Нового року і дуже скоро ми почнем із мамою Сережи зізвониватися на предмет надання-отримання інструкцій як приготувати деякі страви, які в центральній і східній Україні не є традиційними на Різдво. Святий вечір надасть трохи містичної атмосфери, а дванадцять страв, їх приготування, створитиватимуть основу цього свята, як символ.

Я ось оглядаю свої останні різдвяні роботи і порівнюю їх зі створеними в минулі роки. Стало більше живого вогню. А так просто мені самій добре від того що я це зробила!

В цьому місяці ми дали гроші Іллюші на спортзал і Сережа каже, що він мене любить і дуже добре до мене ставиться! А я запитую, якщо любить, то чому до нас не приходить, не спілкується зі мною наживо? А, виявляється, тому що друзі, дівчата-однолітки зараз в ньому на першому місці, йому ніколи. Але ж коли я дзвоню моїй мамі, то майже зажди в них онуки, мої племінники і вони самі просять трубку, щоб сказати мені як вони раді тому що із ними говорю! Це взагалі-то інше :-)

Я підказала мамі ідею, як вмовити тата купити, на решті, штучну ялинку, яка не поступається красою справжній і більше до питання ялинки в Різдво і Новий рік не повертатися. Треба було просто зберегти закладки із магазинами таких товарів і йому в палкий дискусії показати зразки предмета суперечки і все. Спрацювало. Вони дуже раді що звернули увагу на те що все вже не так як було колись і штучні ялинки не такі кострубаті як при совці :-)

Взагалі, віриш в бога чи ні, такі свята як Різдво, в першу чергу, про любов, в загальному сенсі. І хоча смердючі покидьки зі Сходу нас, як вони вже звикли, обстріляють саме в Різдво чим-небудь чого їм не шкода, любов все одно більша за чиюсь ницість і підлість. І свічки і 12 страв будуть завжди саме про це!


Рождество

Теперь, когда все меньше стран, в том числе и мы, отмечает Рождество по Юлианскому календарю, это праздник в честь рождения ребенка, который в мифологии стран, культуры которых развивались под влиянием христианской религии, играет очень важную роль. Теперь оно наступает раньше Нового года и очень скоро мы начнем с мамой Сережи созваниваться на предмет предоставления-получения инструкций как приготовить некоторые блюда, которые в центральной и восточной Украине не традиционны на Рождество. Святой вечер придаст немного мистической атмосферы, а двенадцать блюд, их приготовление, будут создавать основу этого праздника как символ.

Я вот осматриваю свои последние рождественские работы и сравниваю их с созданными в прошлые годы. Стало больше живого огня. А так просто мне самой хорошо оттого что я это сделала!

В этом месяце мы дали деньги Ильюше на спортзал и Сережа говорит, что он меня любит и очень хорошо ко мне относится! А я спрашиваю, если любит, то почему к нам не приходит, не общается со мной в живую? А, оказывается, потому что друзья, девочки-сверстники сейчас у него на первом месте, ему некогда. Но когда я звоню моей маме, то почти всегда у них внуки, мои племянники и они сами просят трубку, чтобы сказать мне как они рады потому что я с ними говорю! Это вообще-то другое :-)

Я подсказала маме идею, как уговорить папу купить, в конце концов, искусственную елку, которая не уступает красоте настоящей и больше к вопросу елки в Рождество и Новый год не возвращаться. Надо было просто сохранить закладки с магазинами таких товаров и ему в жаркой дискуссии показать образцы предмета спора и все. Сработало. Они очень рады что обратили внимание на то, что все уже не так как было когда-то и искусственные елки не такие стремные как при совке :-)

Вообще, веришь в бога или нет, такие праздники как Рождество, в первую очередь, о любви, в глобальном смысле. И хотя вонючие ублюдки с Востока нас, как они уже привыкли, обстреляют именно в Рождество чем-нибудь чего им не жалко, любовь все равно больше чьей-то низости и подлости. И свечи и 12 блюд будут всегда именно об этом!

В художці хороші оцінки, а моя оцінка теж важлива і теж хороша!

Рома, Фелька и новый рисунок :-)

В художке хорошие оценки, а моя оценка тоже важна и тоже хорошая!

В неділю відвідали сережину племінницю Аріану. З тих пір, як ми не змогли приїхати на її похрестя, пройшло 2 місяця. Вона вже вміє самостійно гойдатися на дитячому кріслі-гойдалці, зчитувати емоції людей, які є навколо неї, відповідати на них посмішкою, тому що емоції людей навколо неї гідні такої посмішки як у Аріани! Якщо включати її улюблену музику, вона може гойдатися годинами, вимальовуючи у повітрі ніжками самі прості танцювальні рухи. Адже якщо ви ще не вмієте навіть сидіти, це ще не означає суттєвий брак можливостей реалізовувати ваши теперішні бажання. Посмішки у відповідь на посмішки, тільки позитив і добрий настрій. Ніякої істерики! Ні за що! :-)

В воскресенье посетили сережину племянницу Ариану. С тех пор как мы не смогли приехать на ее крещение, прошло 2 месяца. Она уже умеет самостоятельно качаться на детском кресле-качалке, считывать эмоции людей, которые есть вокруг нее, отвечать на них улыбкой, потому что эмоции людей вокруг нее достойны такой улыбки как у Арианы! Если включать ее любимую музыку, она может качаться часами, вырисовывая в воздухе ножками самые простые танцевальные движения. Ведь если вы еще не умеете даже сидеть, это еще не означает существенной нехватки возможностей реализовывать ваши нынешние желания. Улыбки в ответ на улыбки, только позитив и хорошее настроение. Никакой истерики! Ни за что! :-)

Напередодні неділі була тривога, яка тривала вночі більше трьох годин. Якщо Сережа може спати на першому поверсі, сидячи на диванчику, я не сплю, в таких випадках, майже ніколи. Тим більш, до нас приєдналася ще дівчина з квартири над нами. Їй вже лінь ходити до сусіднього будинку в справжнє бомбосховище, а центральна частина нашого будинку таки може щось витримати у разі чого. Тож на другому диванчику тепер можна лише сидіти. А ще конс'єржка, яка любить жалітися і голосити і думає що все знає краще за всіх, бо життя прожила (На 10 років молодше за мою маму) виступає перед нами з багатохвилинним монологом, про війну, про своє життя, про господарство в селі і т. і. Ми, я, Сергій і сусідка зверху, переважну більшість її виступу, просто киваємо у відповідь і інколи щось відповідаємо, бо ми чемні. Оскільки ми там просиділи майже до ранку, то виспатися, коли у мозку працюють вже центри денної активності, мені не вдалося, я не вмію спати вдень... Але, ми навели порядок вдома, я навіть помила плиту, і погуляли, хоча й недалеко від будинку. Тобто якось дуже сильно зіпсувати, саме нам, вихідний в кацапів не вийшло! Хіба що мені було важко читати книгу яку я знайшла українською. Сам роман "У пошуках втраченого часу" читати, поки що, не вийшло. Зате там розкішне передслів'я, яке чітко дає уявлення, що це за книга. Я точно таке люблю! Коли внутрішній світ людини і його буденне життя утворюють одне ціле, незалежно від часу, з якого в уяві утворюються колажі, те що вже в минулому. Які б не були тривоги по тривалості, я буду читати це оповідання!

Хоча до Андрія С. Сергій вирішив йти без мене і я знала що запитувати, чи можна мені, не можна, Андрій вихопив трубку в Сережи, коли я подзвонила, і сказав, що радий мене чути. Обурився тим що Сережа мене із собою не запросив до нього! Ми домовилися, що будемо бачитися ще у трьох. Це вже після того, як мій чоловік сказав, що в нас вдома йому нема чого робити, а далі вже мене не запросив.

Заходили ще в гості до товарища, якого жінка залишає на вихідних самого з дитиною і їде до своєї мами. Чотирирічний Дімка радісно зустрічав нас із батьком на порозі їх квартири. Адже він любить гратися із дядею Сережею! Гралися в схованки, а ще в гру, де треба ходити фішками, після того як кинеш кубики, і що цікаво, цей хлопчик зажди кидає кубики так, що в нього більше всіх ходів і тому виграє навіть в дорослих. Власне він приходиться небожем п'ятирічній киянці Саші, якій ми раніше дарували планшетик для малювання і вони дуже схожі між собою! А ще невгамовний йорк Мія весь час намагалася облизувати всіх одночасно і застрибнути на стіл із грою. Через це два рази всі фішки падали на підлогу, а кубики Мії на голову, хоча це її ані трохи не засмутило! :-)

У вечорі я дзвонила мамі і вона розповідала як готує картоплю для Льови, бо він знов хоче щоб був "Мак Дональдс". В її рецепті порізані брусочки треба проварити пару хвилин, а потім, змазавши олією, запікати в духовці. Виходить саме така картопля фрі, від якої Льова в захваті! Але з хот-догом мама не вгадала. Вона вже зібралася готувати ту саму сосиску у тесті, що ми пам'ятаємо ще за радянські часи. Звичайно, з кращого тіста. Але я дуже вчасно сказала їй, що хот-дог робиться із готової продовженої булочки по типу рогалика. Так я вберегла маму від даремних зусиль, а Льову від розчарування. Рома вже не ходить у футбольну школу і відвідує, по черзі, то художку то легку атлетику



Накануне воскресенья была тревога, продолжавшаяся ночью более трех часов. Если Сергей может спать на первом этаже, сидя на диванчике, я не сплю, в таких случаях, почти никогда. Тем более, к нам присоединилась еще девушка из квартиры над нами. Ей уже лень ходить в соседний дом в настоящее бомбоубежище, а центральная часть нашего дома таки может что-то выдержать в случае чего. Так что на втором диванчике теперь можно только сидеть. А еще консьержка, которая любит жаловаться и причитать и думает что все знает лучше всех, потому что жизнь прожила (на 10 лет моложе моей мамы) выступает перед нами с многоминутным монологом, о войне, о своей жизни, о хозяйстве в деревне и т.д. Мы, я, Сергей и соседка сверху, подавляющее большинство ее выступления, просто киваем в ответ, иногда что-то отвечаем, потому что мы вежливы. Поскольку мы там просидели почти до утра, то выспаться, когда в мозгу уже работают центры дневной активности, мне не удалось, я не умею спать днем... Но, мы навели порядок дома, я даже помыла плиту, и погуляли, хотя и недалеко от дома. То есть как-то очень сильно испортить, именно нам, выходной у кацапов не получилось! Разве что мне было трудно читать книгу, которую я нашла на украинском. Сам роман "В поисках потерянного времени" читать, пока что, не получилось. Зато там роскошное предисловие, четко дающее представление, что это за книга. Я точно такое люблю! Когда внутренний мир человека и его повседневная жизнь образуют одно целое, независимо от времени, из которого в воображении образуются коллажи, то, что уже в прошлом. Какие бы ни были тревоги по продолжительности, я буду читать этот роман!

Хотя к Андрею С. Сергей решил идти без меня и я знала что спрашивать, можно ли мне с ним, нельзя, Андрей выхватил трубку у Сережи, когда я позвонила, и сказал, что рад меня слышать. Возмутился тем, что Сережа меня с собой к нему не пригласил! Мы договорились, что будем видеться еще втроем. Это уже после того, как мой муж сказал, что у нас дома ему нечего делать, а дальше меня уже не пригласил.

Заходили еще в гости к товарищу, которого жена оставляет на выходных с ребенком и едет к своей маме. Четырехлетний Димка радостно встречал нас с отцом на пороге их квартиры. Он ведь любит играть с дядей Сережей! Играли в прятки, а еще в игру, где надо ходить фишками, после того как бросишь кубики, и что интересно, это мальчик всегда бросает кубики так, что у него больше всех ходов и потому выигрывает даже у взрослых. Собственно он приходится племянником пятилетней киевлянке Саше, которой мы раньше дарили планшетик для рисования и они очень похожи между собой! А еще неугомонный йорк Мия все время пыталась облизывать всех одновременно и запрыгнуть на стол с игрой. Из-за этого два раза все фишки падали на пол, а кубики Мии на голову, хотя это ее ничуть не расстроило! :-)

Вечером я звонила маме и она рассказывала как готовит картошку для Левы, потому что он снова хочет, чтобы был "Мак Дональдс". В ее рецепте порезанные брусочки нужно проварить пару минут, а затем, смазав маслом, запекать в духовке. Выходит именно такой картофель фри, от которого Лева в восторге! Но с хот-догом мама не угадала. Она уже собралась готовить ту же сосиску в тесте, которую мы помним еще в советские времена. Конечно, из лучшего теста. Но я очень вовремя сказала ей, что хот-дог делается из готовой продолговатой булочки по типу рогалика. Так я уберегла маму от бесполезных усилий, а Леву от разочарования. Рома уже не ходит в футбольную школу и посещает, по очереди, то художку, то легкую атлетику.

Це не самі ранні її портрети, ранніх в мене немає. На першому фото вона с першим онуком, Назарчиком, а на другому, приблизно, период, коли вона їздила до Сережи у військову частину


Валентина Григорьевна и ее работы

Это не самые ранние ее портреты, ранних у меня нет. На первом фото она с первым внуком, Назарчиком, а на втором, примерно, период, когда она ездила к Сереже в воинскую часть.

Мама Сережи дуже любить спілкуватися телефоном і зрозуміло, що без всіх цих дзвінків, які вона здійснює протягом дня, їй буде просто нудно. Зрозуміло, що їй потрібно визнання, а ще бути в курсі всього що робить Сережа. Що вже приховувати... Якщо визнання я могу додавати до всього того що робить для неї її величезна родина, а також знайомі і сусіди, то бути шпигуном, який перебуває постійно на зв'язку, я категорично не погоджуюся! І оскільки їй вже кілька разів ставало погано, а потім раптом вона одужувала, то мені вже почало здаватися, що вона каже що їй зле, лише для привернення уваги. Чоловік помер доволі вже давно, а знов заміж Валентина Григорівна не хоче, хоча компліменти від чоловіків час від часу отримує і є за що, попри вік. Тому, більше за все, родина, яка влаштована за клановою структурою, мусить приділяти увагу саме в тій кількості, в який від Валентини Григорівни є на цю увагу запит. Взагалі, в основному, говорить вона, а слухаю

Хибні недомагання може і продовжувалося деякий час, але сережиной мамі, на цей раз, схоже дійсно стало погано. Щось в грудях пече, лікарі кажуть, що це серйозно, але лікується. Отже я зрозуміла, що в цьому випадку треба їй дзвонити частіше. І вчора розмовляли із нею довго, бо вона не хотіла мене відпускати, наче з того боку зв'язку ковтала повітря щоб не припинялася розмова. Вже і спогади з минулого згадала і як її люблять сусіди і як, на ринку, пропонують постояти біля прилавку, бо вона приносить удачу! Мені було приємно чути ці докази того як в Івано-Франківську люди взагалі проявляють емпатію до тих кого просто знають, хто не є їх родиною! А ще, хоч в неї є риси характеру які інколи важко терпіти, сережина мама все одно ось таке ясне сонечко, яке і приносить удачу і просто дає навколишньому світу той позитив, за якій її абсолютно щиро, без користі для себе, люблять люди!

На остаток вона прислала фото, на яких ялинкові іграшки, під які їй подарували заготовки і вона сама їх розписала! Дерев'яні, ніби під ретро, в народному стилі, я ще таких не бачила! Крім розмов по телефону, решту часу, Валентина Григорівна займається творчістю. Але якщо б вона ще й якось неочікувано вийшла заміж, було б ще краще. Шкода що вона не вірить у кохання після 60 років...


Мама Сережи очень любит общаться по телефону и понятно, что без всех этих звонков, которые она совершает в течение дня, ей будет просто скучно. Понятно, что ей нужно признание, а еще быть в курсе всего, что делает Сережа. Что уж скрывать... Если признание я могу добавлять ко всему, что делает для нее ее огромная семья, а также знакомые и соседи, то быть шпионом, который находится постоянно на связи, я категорически не соглашаюсь! И поскольку ей уже несколько раз становилось плохо, а потом вдруг она поправлялась, то мне уже стало казаться, что она говорит, что ей плохо, только для привлечения внимания. Муж умер довольно давно, а снова замуж Валентина Григорьевна не хочет, хотя комплименты от мужчин время от времени получает и есть за что, несмотря на возраст. Поэтому, больше всего, семья, устроенная по клановой структуре, должна уделять внимание именно в том количестве, в котором от Валентины Григорьевны есть на это внимание запрос. Вообще-то, в основном, говорит она, а слушаю.

Ложные недомогания может и продолжалось некоторое время, но сережиной маме, на этот раз, похоже действительно стало плохо. Что-то в груди жжет, врачи говорят, что это серьезно, но лечится. Так что я поняла, что в этом случае нужно ей звонить чаще. И вчера разговаривали с ней долго, потому что она не хотела меня отпускать, будто с той стороны связи глотала воздух, чтобы не прекращался разговор. Уже и воспоминания из прошлого вспомнила и как ее любят соседи и как на рынке предлагают постоять у прилавка, потому что она приносит удачу! Мне было приятно слышать эти доказательства того, как в Ивано-Франковске люди вообще проявляют эмпатию к тем, кого просто знают, кто не является их семьей! А еще, хоть у нее есть черты характера которые иногда тяжело терпеть, сережина мама все равно вот такое ясное солнышко, которое и приносит удачу и просто дает окружающему миру тот позитив, благодаря которому ее совершенно искренне, без корысти для себя, любят люди!

Напоследок она прислала фото, на которых елочные игрушки, под которые ей подарили заготовки и она сама их росписала! Деревянные, как бы под ретро, в народном стиле, я еще таких не видела! Кроме разговоров по телефону, остальное время Валентина Григорьевна занимается творчеством. Но если бы она еще как-то неожиданно вышла замуж, было бы еще лучше. Жаль, что она не верит в любовь после 60 лет...

Рома отримав третє місце на змаганнях по стрибкам у довжину і дуже радий цьому! А ще мені прислали його нові работи із художньої школи. Мені подобається його почуття кольору і мультяшності! :-)

Рома получил третье место на соревнованиях по прыжкам в длину и очень рад этому! А еще мне прислали его новые работы из художественной школы. Мне нравится его чувство цвета и мультяшности! :-)

Вчора я дзвонила мамі і раптом почула в телефоні дуже знайомий дитячий голос. Левчик почав розповідати що збирається їсти піццу яку щойно зпекла Віка (бабушка і дедушка ми вже не говоримо). Я кажу: “Це ж круто, фаст фуд, як у Макдональдсі майже!” Льова впізнає знайомий бренд і починає вигадувати: “І гамбургери Віка зпекла і сендвичи!” Говорить з сильнім, дитячим акцентом. Додає: “Калтоплю Флііі, Чізбулгел!”. Залишилося тількі побажати “Смачого!”. Крім того, я дізналася що Льова теж захоплено малює, на це його надихнула поїздка на турбазу, де він товарищував із тваринами в зоопарку. Намалював єнотів, курок і дівчаток яки із ним дружили! Єнотів синім, невідомий вид тварини (ми не можемо з'ясувати хто це) - померанчовим. А всю решту коричневим коліром. Можу припустити, що коричневим він малював те що добре знайоме як категорія. Дівчата, курки — це те що він знає як категорію. А єнотів бачив уперше! І вони мають буті сині. А інша, невідома нам, дорослим, тварина, яскраво-померанчева.

Рома зайнявся скульптурою дуже серйозно! Подейкують, він закінчує ліпити завдання, яким дуже захоплений! І скоро я побачу фото :-)

Вчера я звонила маме и вдруг услышала в телефоне знакомый детский голос. Левчик начал рассказывать что собирается есть пиццу, которую только что испекла Вика (бабушка и дедушка мы уже не говорим). Я говорю: "Это же круто, фаст фуд, как в Макдональдсе почти!" Лева узнает знакомый бренд и начинает придумывать: "И гамбургеры Вика испекла и сэндвичи!" Говорит с сильным, детским акцентом. Добавляет: "Колтоплю Флии, Чизбулгел!". Осталось только пожелать "Приятного аппетита!". Кроме того, я узнала, что Лева тоже увлеченно рисует, на это его вдохновила поездка на турбазу, где он дружил с животными в зоопарке. Нарисовал енотов, курочек и девочек, которые с ними дружили.! Енотов синим, неизвестный вид животного (мы не можем выяснить кто это) – оранжевым. А все остальное коричневым цветом. Могу предположить, что коричневым он рисовал то, что хорошо знакомо как категория. Девочки, курицы — это то, что он знает как категорию. А енотов видел впервые! И они должны быть синие. А другое, неизвестное нам, взрослым, животное, ярко-оранжевое.

Рома занялся скульптурой очень серьезно! Говорят, он заканчивает лепить задание, которым очень увлечен! И скоро я увижу фото :-)

Юний митець, автор мультяшної скульптури і котик :-)

Мій старший племінник вже відвідує перші зайняття в нульовому класі художньої школи. І це є підготовчий курс до першого класу. Завдання намалювати ескіз на тему "домашній улюбленець" він виконав так, що одразу зрозуміло що це на ліжку, під моїм алоє, спить кицька Фелька. Наступне завдання розфарбувати цю жанрову сцену. Вже є предмет "лепка". Рома це обожнює! І я тепер знаю, що всіх мультяшних персонажів він вигадав сам. Я думала можливо десь підгледів чи до набору для лепки з пластику додавалися схеми-малюнки, але ж ні, це саме плід його уяви. В моєму дитинстві був подібний на його малюнки диснеївський Гуффі, але Рома росте на зовсім інших мультиках.

От, на приклад, молодший, Лео, він вже не черепашка, а Залізна людина! І костюм йому купили шикарний, чому він страшенно радіє! :-) Космічні світи помагають малюкам відчувати себе крутезними! І, мабуть, вони поступово усвідомлюють, що це є нормою, а не винятком на фоні відносно сірої маси

В переході, біля Либідської, побачила як продають мотузкових ляльок, зайчиків, котиків і інших персонажів. Поки йшла повз, згадала тих ляльок що були в моєму дитинстві. Це були ляльки-рукавички, а не мотузкові, але це той же сенс влаштування домашнього театру. Для того щоб бути ляльководом п'ять років ще замало, якщо думати про Левчика, а ставити Рому в незручне становище не хочеться. Якщо даруєш ляльку тому, в кого є молодший брат або сестра, то він стає заручником свого дитячого мистецтва. А молодший повз волі стає ябедою. Пошук ричагів впливу на ляльковода зводиться до доносу, причому неправдивого. Але наївна віра в продовження вистави, як ні в чому не бувало, властива лише для тих в кого причинно-наслідковий зв'язок ще не працює. Я була ляльководом і здібність моєї сестри до доносів тоді була розвинена в рази. Але починалося все надзвичайно добре! У мене був кайф від вигадки казки, в неї кайф, як я тепер можу визначити, від інтерактивності того що відбувається. Проект почав псуватися коли виявилося, що я не безперервно хочу показувати їй театр.

Але ж раптом, вже тут і зараз, виявилося, що найкращі іграшки це ті яких навпаки не було в твоєму дитинстві. І не тьмяний спогад, про те як пильні коробки зі старими песиками, мавпочками і левами вирушили за невидиму межу кінця існування, вочевидь, не встигаючи за своїм господарем йти по дорозі часу, а уявлення майбутнього моменту отримання ляльки, про яку мрієш, навпаки грає постійно чистими фарбами! Тут ідеться про Барбі. В мене ніколи її не було. Але раптом, спочатку під час прогулянки по блошиному ринку, я помітила таких барбі, які були сучасницями мого дитинства. І в мене з'явилася думка про те що в моїй колекції іграшок ще є місця. Мої батьки-інженери просто не заробляли тоді на Барбі і тоді це було реально не дешево. А зараз я сама можу собі купити! Мене зупиняє та ж причина, що й зупиняє придбання домашньої тварини. З'ємна хата. З хати поїдеш і треба буде перевозити все що в ній є нашого. Хоча котика або собачку просто не можна заводити. Хіба Ілля прийде як-небуть ще із Примом, довгошорстним, надзвичайно розумним і хитрим, той-тер'єрчиком.

А щодо Барбі, то я, коли шукала подарунки племінникам, у великих супермаркетах, то побачила що зараз набагато більше варіантів і вони саме сучасні, модно вдягнені для нашого часу. Я вже не хочу ляльку з блошиного ринку, я хочу нову, недавна зроблену, яка не пам'ятає нещастя існування у 90-ті. До того ж, вона вже не на підборах, а у зручному взутті. Сама красива, з тих що я бачила, була Барбі-мулатка, або латинська Барбі. А ще це образ більш незалежної жінки, яка в змозі все гарне, що в неї є, здобути сама. Я хочу ляльку, про яку мріяла в дитинстві, але мене не тягне назад в минуле

Ще раз хочу зазначити що я теж козацького роду, але січове прізвище бабці моєї мами, по зрозумілим причинам, мені не дісталося :-)

За повідомленням Національного космічного агентства України, 2 серпня 2023 року о 3 годині 31 хвилині за київським часом із Центру космічних польотів на острові Уоллопс (штат Вірджинія, США) відбувся успішний пуск ракети-носія середнього класу Antares.

Основна конструкція першого ступеня ракети-носія і частина наземного обладнання розроблена Конструкторським бюро "Південне" та виготовлена Південним машинобудівним заводом (Дніпро) в кооперації з українськими підприємствами "Київприлад" (Київ), "Хартрон-Аркос" (Харків), "Хартрон-Юком" (Запоріжжя), "Чезара Телеметрія", "Рапід" (Чернігів) на замовлення корпорації Northrop Grumman (США).

Підготовку Antares, випробування та пуск провели за участі дніпровських та харківських фахівців. Спеціалісти конструкторського бюро "Південне" в режимі реального часу здійснювали технічну підтримку пуску.

У конструкторському бюро "Південне" раніше працювали батько і дід. Вони все життя займалися розробками в авіакосмічної галузі. Коли таке трапляється що я спілкуюся із татом по телефону, він розмовляє зі мною українською. Хоча він так само не вивчав у школі українську як і я, бо був звільнений від цього як син військового. І авіакосмічна галузь змінюється так само

Я дарую іграшки племінникам ще й тому що зараз війна і їх дитинство має бути більш наповненим радісними моментами. І ось недавна шукала трансформерів, радилася із сестрою, а вона показала Льові і виявилося, що трансформери вже не цікаві йому і його одноліткам, бо зараз таки мультсеріали, що тренди вже змінилися кардинально. З одного боку, зробити сюрприз не вийшло, з іншого - і слава богу!

В тренді зараз м'які іграшки подібні на мульт "Університет монстрів" який я подивилася в минулому році. Зокрема Доктор Флафіпантс. А я думала, що крутіше Мегатрона не існує...

Якось я дзвонила мамі і вона казала, що Рома, на уроці малювання в школі, намалював персонаж із відомої казки, яку вчителька не впізнала, тому поставила йому трійку, через що він засмучений. Потім надіслала мені у вайбер малюнок. На малюнку во всі тридцять п'ять зубів розтягнув посмішку Чеширський кіт. І якійсь фантастичний годинник був в нього за спиною. Дзвоню мамі і кажу, що тільки розумово відстала людина може не впізнати на цьому малюнку Чеширського кота! Потім Ромі: "Сонечко, це сама краща ілюстрація до "Аліси в країні чудес" яку я бачила в житті і твоя вчителька просто не розуміється на ілюстраціях!".

Як виявилося, вчителька того самого радянського формату коли впізнаваними були скоріше Незнайка і Матроскін, а Чеширський кіт якщо і був, то американська посмішка не була його характерною рисою, і вираз очей був іншим

Дзвонила щоб привітати маму із Днем народження. Я ледве закінчила вітання, як трубку стали виривати в неї з рук мої племінники. Вони хотіли почути тьотю Юлю! Я слухала уважно їх прояви безтурботного дитинства.

Діти багато що роблять понарошку. Якщо роміна реальність ще може включати в себе плани які треба здійснювати якось покроково, є поняття втілення, то Левчик поняття "втілення" ще не має. Живе у казковому світі ігор і тут сфера впливу взагалі необмежена і повна влада над його реальністю. Справа у тому що понарошку може бути усе що завгодно. Він буде расти, і поступово розуміти різницю між реальністю і його дитячим світом, а поки що він могутній як бог і може все що завгодно :-)

А ще "Тореодори з Васюківки"!

Іллюша приходить до нас не часто, зазвичай, в теплу пору року. І перед тим як приходив останній раз я його давно не бачила. Його переживання щодо того, що він не буде таким високим як більшість однокласників, виявилися марними. Він зараз вище за батька, а його батько такий самий на зріст як Челентано, тобто вище мене на 1 см :-) І раптом з майже блондина він став майже брюнетом. Його сині очі тепер ще виразніше. Приходили разом з другом за риболовними принадами. Ми йому інколи переводимо гроші на морозиво, його мати чомусь на морозиво не дає, хоча одягає його дуже дорого. Якось він із нею посварився і хотів жити в нас, але ж ми б не змогли купувати йому взуття за 7000. Мабуть тому передумав. Мати Іллюші працює в міській адміністрації і одночасно відвідує якусь дивну індуїстську-буддистську секту. Коли не перебуває в астралі займається сином, коли перебуває він робить що хоче. Але на морозиво ще не заробляє. Коли він уходив, пообіцяв що наступного разу прийде разом із Примом. Оце буде свято! :-)

Мій старший племінник, Рома, якось відвідав ізостудію і зрозумів що малювати йому подобається більше ніж точні науки. Взагалі росте мрійливим інтровертом. Сестра вирішила віддати його в ту саму художню школу, в яку ходила я. Може вона не знає, що людина в художній школі стає такою якою не була до. Але я вважаю, це класно. Художка змінює людей назавжди. І коли в нього буде живописна практика, нам точно буде про що з ним поговорити.

А молодший племінник, Левчик, росте войовничим і трохи хуліганистим малим. Він звідкись навчився матюкатися і, коли починається тривога, він біжить у коридор, погрожує комусь у напрямок стелі і каже: "Я вас, російських сук, постріляю!" Враховуючи всю ситуацію загалом, я не засуджую цю дитину. Устами малюка висловлюється істина.

Я якось вирішила ознайомитися із творчістю Брітні Спірс. Взагалі з тими музикальними напрямками 90-х, які я не слухала раніше. І одна пісня мені дуже сподобалася. Чи навіть дві. Брітні в деяких кліпах, попри юний вік, виглядає цілком відбувшеюся співачкою, дуже професійною. А те що одне заходить, а друге ні, ну це як з Ді Капріо. В одних фільмах відчуваєш його крутизну, в інших не торкає. Спірс у перекладі на українську мову означає "списо". А ще я продовжую купувати духи її бренду і знайома купила цей аромат для доньки яка вчиться в останньому класі середньої школи

Я якось зрозуміла, що хоча відповідність розумовим критериям має певне значення, головне відчуття, наскільки добре з людиною. В мене взагалі, поки в я Києві, якось поступово змінилися пріоритети і, на приклад, здібність до емпатії в чоловіка стала важливіше рівня інтелекту. З інтелектом і так все ясно, із людиною набагато дурніше за себе не проведеш більше години. Інтелект не треба підносити до критерия. А ось помічати схильна людина до емпатії чи ні, ще треба вміти. Весело разом чи ні, а ще нікуди не дінеш те що я за ознакою характеру сприйняття візуал, а не тактил або аудіал, припустимо. Я люблю красиве і нічого не можу з цим зробити. Яскравий приклад те наскільки мені необхідно щоб центр міста де я живу був не просто красивий, а дуже красивий! Так само і чоловік. Я якось зрозуміла, що прокидаючись у ранці хочу бачити красиве. А ще емоційна сумісність і звичайно секс. Ще, все ж таки, розмір має значення. І, як показує мій досвід, на приклад, чоловіки з Західної України в цьому сенсі, м'яко кажучи, на висоті! І, до того ж, не приписують собі зайві сантиметри, на відміну від тих же росіян.

Взагалі, у сукупності всього вище згаданого, коли на першому місті відчуття, почуття, і естетика, виявляється, що навіть коли людина постійно намагається тебе контролювати і тобі добре з нею, то це не так важко - дотримуватися загально встановлених правил. Стосунки з обов'язками і хоча я сама перед собою чудово розумію що якщо я обов'язки на себе беру, я їх дотримуюся, мене взагалі не харить те що мені дзвонять з ціллю бути в курсі де я і що роблю. І я сама дзвоню для того самого, щоб перевірити де мій чоловік, з ким і що робить. І не можу сказати, що мені це неприємно. Ми постійно один в одного на зв'язку.

Єдине що задовбало і дійшло до крайньої точки кипіння, це те що мама Сережи не просто хотіла спілкуватися, а бути в курсі про всі наші дії, і саме неприємне, щоб я повідомляла їй, окремо від Сережи, про те що він робить. Щоб перевірити чи каже він їй правду. З початку я просто сказала що не хочу бути інформатором і думала, що цього достатньо. Она певний час не дзвонила, а потім, коли почали спілкуватися із нею знов, вона, так само як раніше, почала запитувати, чи Сережа вдома, або дає поради коли не просять порад. Так ніби з висоти свого досвіду вона може мені їх роздавати пачками. Тепер я взагалі не відповідаю на її повідомлення і хай думає що хоче. Навіть коли вона присилає позитивні листівочки "З добрим ранком", або присилає вітання зі святами, я просто мовчу. Неповага до особистих меж після кількох попереджень це червоний штрафний квіток! :-) Скамійка запасних і все.

А палатку ми вирішили не брати. Бо база відпочинку, яку ми знайшли, дає рівень комфорту помітно вищій, до того ж там є басейн, альтанки і ставки які саме для рибної ловлі :-)